Певна стабілізація і відступ за Покровськ. Як змінився фронт із середини квітня

На початку роздивимося дві окремі криві, одночасний погляд на які дає розуміння, куди рухаються справи на фронті загалом.

На верхньому графіку ми бачимо, що у 2026 році він змінює кут і поступово тяжіє до горизонтального положення. Тобто офіційні заяви про сповільнення темпів російського просування підтверджуються цим графіком. Але ворог і далі просувається, і ми це побачимо на картах конкретних ділянок нижче.

Нижній графік показує, що в березні 2026 року при зменшенні темпу наступу суттєво зросли втрати росіян. У квітні й травні їх вмирало не так багато, хоча позитивна тенденція збереглася. А в поєднанні з повільнішими темпами просування (які бачимо на верхньому графіку) маємо свідчення загального покращення становища.

Сумський напрямок (кордон)

Динаміка за півтора місяця: перехід від поодиноких обстрілів до системної повітряної наступальної операції РФ та активізації диверсійно-розвідувальних дій.

Як змінилася ситуація: півтора місяця тому прикордоння Сумщини вважалося відносно стабільним тилом, де фіксувалися переважно мінометні дуелі. Станом на кінець травня ситуація переросла в повноцінну виснажливу війну в прикордонній смузі завглибшки 0–2 км. Ворог різко збільшив щільність дій своїх ДРГ. Бойові зіткнення та спроби прориву груп спецпризначенців РФ стали щотижневою реальністю в районі Середини-Буди, Рожковичів, Старикового та Шалигиного.

Логістичні зміни: ключовою зміною наприкінці травня став масований удар російських БпЛА по залізничному вузлу Шостки. Противник поставив собі за мету повністю заблокувати логістику перекидання наших резервів та боєприпасів із центральних регіонів до лінії кордону. Водночас Хотинська та Білопільська громади за останні шість тижнів зазнали рекордної кількості ударів КАБами, що змусило наші війська перегрупувати сили, перевівши спостережні пункти в підземні фортифікаційні споруди.

Харківський напрямок (північ області)

Динаміка за півтора місяця: повний розгром наступального угруповання РФ, зупинка просування ворога та перехід Сил оборони України до успішних локальних контрнаступальних дій.

Липецький відтинок — перехоплення ініціативи: у середині квітня росіяни ще намагалися просуватися вперед, створюючи загрозу безпосереднього виходу на дистанцію артилерійського пострілу до околиць Харкова. За останні півтора місяця ситуація розвернулася на 180 градусів.

Просування росіян зупинено на рубежі Глибоке — Липці (6–8 км від кордону), де вони були змушені заритися в землю і перейти до глухої оборони. Підрозділи нашої 13-ї бригади Нацгвардії «Хартія» та 92-ї штурмової бригади за цей період здійснили серію успішних тактичних контратак, послідовно вибивши окупантів із ключових лісосмуг навколо Глибокого і відсунувши їх ближче до лінії держкордону.

Вовчанськ — міський тупик: півтора місяця тому ворог контролював значну частину північних кварталів і намагався форсувати річку Вовча для прориву на південь. На кінець травня цей план провалений. Місто зруйноване вщент, але стало точкою утилізації російських штурмових резервів. Наші за цей час заблокували всі спроби форсування річки, міцно утримують південну частину міста та панівні висоти, методично знищуючи ворожу піхоту в ході жорстких вуличних боїв у північній забудові.

Куп’янський напрямок (битва за Оскіл)

Динаміка за півтора місяця: різке загострення ситуації, створення ворогом критичного клину біля Піщаного та безуспішні спроби РФ наскоком увірватися в Куп’янськ.

Спроба штурму Куп’янська: наприкінці травня росіяни спробували реалізувати новий тактичний прийом — стрімкий автомобільний і бронетанковий наскок малих штурмових груп безпосередньо на східні околиці Куп’янська та в районі Петропавлівки, сподіваючись, що за останні тижні оборонні позиції ЗСУ там ослабли.

Зміна ситуації полягає в тому, що бої перемістилися впритул до адміністративних меж міста, проте закріпитися ворогу не дали — аеророзвідка вчасно виявила техніку, і всі групи були ліквідовані в ближніх боях.

Криза біля Піщаного: найважча зміна за півтора місяця сталася на південний схід від Куп’янська. Ворог зміг пробити вузький, але глибокий клин у районі Піщаного та Кислівки, скоротивши відстань до лівого берега річки Оскіл до критичних 4–6 км. Росіяни намагаються розсікти наше угруповання навпіл. Для стабілізації цього прориву українське командування задіяло нові підрозділи, які зараз ведуть виснажливі бої за кожну посадку.

Важку контрбатарейну роботу зі знищення резервів РФ на підходах за цей період суттєво посилила артилерійська бригада.

Краматорсько-Слов’янський напрямок і Часів Яр

Противник вклинився на північний захід від Часового Яру. Просунувся досить суттєво. Хоча ЗСУ утримують частину Часового Яру: район Південний, цех номер 2, Землянки, Шевченка. Противник уже захопив Північний і Новопівнічний мікрорайони міста, а з півдня рушив по дорозі, яка йде з Костянтинівки / Покровська на Бахмут, прорвався через Новодмитрівку і веде бої безпосередньо за Костянтинівку.

Бої на південь від Сіверського Дінця. Противник уже в районі Рай-Олександрівки. Просунувся по обидва боки дороги Словʼянськ — Бахмут, у районі Федорівки-2, Новомарківки. Прорвався навіть від Закітного в бік Кривої Луки, Ступочок. Росіяни вже взяли Новодмитрівку, заходячи на Костянтинівку з півночі. Це 3-й армійський корпус російський прорвався.

На південь від Костянтинівки 8-ма армія противника із засобами посилення вже захопила Іллінівку, Бересток. У районі Степанівки точаться бої. Таким чином, захоплення Костянтинівки майже вирішене наперед.

Покровський напрямок

Динаміка за півтора місяця: прорив української оборони, втрата залишків великої міської агломерації Покровськ — Мирноград та зміщення лінії фронту в глиб області.

Що змінилося: це зона найважчих наших територіальних втрат за вказаний період. Ще півтора місяця тому бої точилися в Покровську, але українські частини змушені були відійти. Станом на кінець травня 2026 року Покровськ і Мирноград повністю окуповані військами РФ.

Україна втратила залишки міської агломерації Покровськ — Мирноград

Поточний стан і наслідки: ворог повністю зайняв ці міста, аж до їхніх західних адміністративних меж, перетворивши багатоповерхівки та промислові зони на укриття для своєї піхоти від наших дронів і плацдарм для систем РЕБ та артилерії. Українська залізнична логістика на заході Донеччини цілковито зруйнована.

Нові рубежі: лінія фронту за півтора місяця змістилася на окремих напрямках до 10–12 км на захід, південь і південний захід. Нині бої точаться на відкритій місцевості на захід від Покровська. Тут українські підрозділи намагаються втримати позиції під тиском окупантів у напрямку міста Добропілля.

Водночас за останні тижні різко погіршилася ситуація на південному фланзі сектора (Курахівський напрямок). Ворог підійшов і розпочав важкі штурми в районах Георгіївки, Максимільянівки та Костянтинівки, намагаючись оточити наші сили.

Запорізький напрямок

Оріхівський та Степногірський відтинки

Удари по логістичних шляхах росіян дещо послабили їхній тиск, і на деяких ділянках Сили оборони України перейшли до маневреної та активної оборони, зокрема й до проведення контратакувальних дій тактичного рівня задля покращення становища.

Тактика ворога: на Оріхівському відтинку ворог застосовує тактику постійних штурмів малими піхотними групами по дві-три особи після масованої артилерійської підготовки, ударів КАБами та скидів із дронів, які вщент руйнують наші позиції.

Степногірський відтинок: ситуація динамічна. Завдяки активним діям із залученням спецпідрозділу ГУР «Артан» Силам оборони вдалося перехопити тактичну ініціативу, зачистити кілька вулиць у самому Степногірську й покращити тактичне становище.

Також є певне просування на Південному напрямку по узбережжю колишнього Каховського водосховища в районі Приморського та Плавнів. Ворог не полишає спроб заходити туди своїми штурмовими групами.

Район Щербаків: на цій ділянці противник намагається використати трубу колишнього газогону для інфільтрації своїх диверсійно-розвідувальних груп, проте ці спроби вчасно припиняються, ворожі бійці потрапляють у полон.

Загальний стан: на самому Оріхівському відтинку фіксувалося відносне затишшя, пов’язане з перегрупуванням сил противника та накопиченням особового складу штурмових груп на передових позиціях.

Гуляйпільський та Олександрівський напрямки

Гуляйпільський напрямок залишається одним із найгарячіших. Ворог здійснює велику кількість штурмів за добу (до 50 атак), намагаючись обійти Гуляйполе з півночі та півдня через перекидання штурмових груп. Найбільш напружена обстановка фіксується в районах населених пунктів Дорожнянка, Прилуки та Зелена Варварівка.

Олександрівський напрямок межує з Покровським та Гуляйпільським. Інтенсивність ворожих атак тут дещо менша. Наші штурмові підрозділи та підрозділи Десантно-штурмових військ (ДШВ) ведуть активні дії. На кількох ділянках фронту Сили оборони перехопили тактичну ініціативу, змусили ворога перейти до оборони й намагаються повернути контроль над раніше втраченими позиціями.

Придніпровський напрямок

Зона островів залишається зоною активних бойових дій. Спостерігається обопільне зростання вогневої активності. Детальні підсумки щодо динаміки бойових зіткнень та артилерійських дуелей за останній місяць відображені в офіційних щоденних коментарях і зведеннях на ресурсах Укрінформу.

Загалом, як розповідає оглядач групи «Інфоспротив» полковник запасу Костянтин Машовець, «вони просуваються завдяки чисельній перевазі й тактиці інфільтрації. Рухаються ривками: накопичили штурмову піхоту в передових підрозділах і вперед. Плюс дрони. Їхні групи дронарів працюють безпосередньо на першій лінії, через що в них дуже мінімальний підлітний час до цілі об’єктів удару в тактичній зоні».

запоріжжя карти контрнаступ окупація просування росіян сумщина фронт харківщина хід війни

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск