Стрілянина на Деміївці: хронологія масового вбивства в Києві, маршрут і мотиви нападника

Конфлікт

15:00–15:30

58-річний Дмитро Васильченков мешкав у власній квартирі на п’ятому поверсі в другому під’їзді. У суботу він посварився із сусідом поверхом вище — 31-річним Олександром Арбузовим.

«Васильченкова добре знаємо, часто приходив до нас, — розповідає начальник ЖЕКу № 103 Валентин Бреус. — Він, як ми думали, дуже переживає за будинок. А посварився з Арбузовим через поламані двері й домофон, який він уже раз лагодив. Васильченков сказав Арбузову, що треба щось робити з дверима, інакше буде прохідний двір. А той нібито відмовився, мовляв, “я тут квартирант, воно мені ні до чого”».

Сусідка з третього поверху скрипалька Іванна Ворошилюк розповідає, що чула в під’їзді шум, але подумала, що хтось робить ремонт.

«Десь упродовж години стояв галдьож, була якась потасовка й біганина, — згадує вона. — І я чула ще ці дивні звуки. Згодом з’ясувалося, що то були постріли».

На «побутову сварку» сусіди викликали поліцію.

Перші постріли

16:20–16:35

На вулиці, як розповідають очевидці, Васильченков відкрив вогонь із травматичного пістолета Форт-12Р, поранивши гумовими кулями Олександра Арбузова, його дружину Лесю, їхнього 11-річного сина Артема та сестру дружини Яну Сіранчук. Зробивши 12 пострілів, Васильченков піднявся до себе у квартиру й підпалив її. За інформацією поліції, чоловік скористався легкозаймистою речовиною. Також зазначають, що квартира була навмисно підготовлена до швидкого загоряння. Помешкання вигоріло вщент.

Сусідка Ганна розповідає, що почула запах диму й визирнула у вікно.

«На вулиці побачила родину Олександра — дружину Лесю, їхню 8-річну доньку й сина і сестру дружини. Вони бігали по подвір’ю», — каже Ганна.

Тим часом Дмитро Васильченков знову спустився у двір. Цього разу з вогнепальним нарізним карабіном Kel-Tec SUB-2000. Цю зброю чоловік придбав законно як мисливську (коштує 44 тис. грн), вогонь із неї ведеться лише одиничними пострілами. Особливістю карабіна є можливість складати його навпіл для прихованого носіння, а також невеликий калібр зброї — 9-міліметровий пістолетний набій, такий зазвичай використовують поліцейські.

Першою жертвою стрільця став Олександр Арбузов. Він помер на місці.

На телефони екстрених служб надійшло 17 звернень щодо інциденту на Деміївській. Повідомляли про стрілянину, поранених і пожежу.

Поліція

Нагрудні відеокамери поліцейських фіксують час їхнього приїзду — 16:33. Вони припаркували службове авто у дворі й попрямували до другого під’їзду. Тіло Олександра Арбузова лежало біля парадного. Неподалік лежала смертельно поранена Яна Сіранчук, сестра дружини Арбузова (того самого дня померла в лікарні). Патрульна побігла по аптечку.

На землі сидів поранений 11-річний Артем. «Меня не спасайте, помогите папе», — звернувся він до другого поліцейського. «Боже, він тут ходить, цей мужик», — заголосила дружина Олександра Арбузова.

Стрілець Дмитро Васильченков вискочив з-за спини поліцейського, напевно, з під’їзду. Зробив кілька пострілів. Люди кинулися хто куди. Поліцейський побіг у бік авто. «Уходить, стрельба. С автоматом, уходить», — кричав перехожим. Судячи з відео, під час бігу правоохоронець вихопив із кобури пістолет, але упустив його на землю.

Як загинув дядя Саша

16:45

Третьою жертвою став двірник Олександр Перга (дядя Саша).

«В Олександра Григоровича було невелике приміщення для життя, через два будинки від місця пригоди. Він просто підійшов до третього під’їзду подивитися, що відбувається», — розповідає Валентин Бреус.

Медіа облетіла історія про те, що дядя Саша своїм тілом прикрив від куль пораненого хлопчика Артема. Натомість місцеві вважають, що події розвивалися дещо інакше, не применшуючи сміливого вчинку Олександра Григоровича.

«Дядя Саша дуже добре знав цього стрільця. Колись Васильченкову треба було підрізати гілки дерева перед вікнами. Він запрошував Олександра Григоровича зробити це прямо з балкона. І залишився дуже задоволений, — продовжує Валентин Бреус. — Думаю, Олександр Григорович підійшов поговорити, заспокоїти Васильченкова. А коли той почав стріляти, кинувся вбік».

Чому Васильченков вистрілив у доброго знайомого, до якого ставився приязно, зрозуміти важко. Хай там як, а Олександр Перга залишиться в пам’яті усміхненою, готовою прийти на допомогу людиною. Він помер у лікарні через день після поранення.

За свідченнями місцевих, Васильченков вибіг на вулицю Деміївську й почав рух у бік магазину VARUS, вочевидь, переслідуючи поліцейських. Потім повернувся до свого будинку.

«Мені зателефонували о 16:45, сказали про пожежу, стрілянину й про те, що Деміївською бігає людина зі зброєю. Біля “Варусу” знайшли пораненого», — згадує Валентин Бреус.

Ще дві жертви

16:45–16:55

Далі Васильченков біг повз свій будинок, стріляючи на ходу. При цьому вибірково попереджав перехожих, щоб ті тікали, «бо зараз буде стрілянина».

На його шляху трапився сусід із третього під’їзду Михайло Блонський. На відео видно, як Васильченков спрямовує зброю на літню людину, яка безсило піднімає руки. Як з’ясувалося потім, Михайло Блонський повертався з магазину. Кілька куль влучило йому в голову. Чоловік помер на місці.

На тому самому відео Васильченков направляє карабін на літню жінку. На щастя, вона залишилася жива. Наступною жертвою стрільця стала невідома дівчина, яка намагалася сховатися за автомобіль. Вона загинула, хоча з відео складається враження, що їй вдалося врятуватися.

Стежка

16:47–16:50

Пробігши повз свій будинок, Васильченков дістався до будівлі ЖЕКу (Деміївська, 33). Десь тут, за інформацією поліції, він викинув сумку чорного кольору й узяв курс на супермаркет «Велмарт» (Голосіївський проспект, 58-А). Звичайним темпом цей шлях долають за 5 хвилин, бігом за 2–3 хвилини: сходами вниз, крізь арку будинку, поворот ліворуч. Дорогою Васильченков поранив кількох людей.

«Там вузько, з усіх боків парканчики: ЖЕК, садок, якісь контори. Ця дорога схожа на прогін, якими женуть худобу на забій», — каже місцева мешканка Олена Кондратюк.

Добігши до «Велмарту», Васильченков вистрілив у таксиста. Чоловік помер біля свого автомобіля. Загиблим виявився Ігор Савченко, гітарист гурту «Друге Сонце», відомого своїми виступами на підтримку військових та волонтерів. «Ігор, музикою ти жив, горів, відчував, що ти справжній, коли граєш», — написала лідерка гурту Марина Юревич.

Стрілець забіг у супермаркет.

Супермаркет

16:55–17:35

У торговому залі людей було небагато. Васильченков ходив між рядами й погрожував зброєю тим, кого вдалося перейняти. Пролунали постріли.

Адвокат Олексій Бебель, який випадково опинився тоді в маркеті, каже, що дії нападника були схожі на «хаотичну стрілянину». При цьому покинути приміщення магазину виявилося не так просто: вхідні автоматичні двері відчинялися тільки на вхід — вийти через них надвір було неможливо. «Магазин, на мою думку, дуже незручний. Він довгий, але вузький», — додає Олена Кондратюк, яка опинилася біля супермаркету одразу після завершення поліцейської операції.

На відео видно, як стрілець бігає між стелажами. За колоною від нього сховався один із відвідувачів. Зрештою Васильченков стріляє в касира — 23-річний уродженець міста Сміла Владислав Жидков помер на місці. Він став сьомою й останньою жертвою злочинця.

У центрі торгового залу Васильченков узяв у заручники кількох осіб, направивши на них зброю. Решта людей розбіглася.

«Я зайшла і раптом чую: тікайте, тікайте! Нічого не зрозуміла. Потім бачу мужика зі зброєю. Я кинула сумку й побігла», — розповідає на одному з відео жінка похилого віку.

Переговори

Поліція оточила супермаркет. Причому, за словами Іванни Ворошилюк, посилений наряд спочатку прибув до будинку Васильченкова.

«Була приблизно п’ята вечора. Через дорогу від нашого будинку під’їхала машина поліцейських. Вони вискочили, почали надівати шоломи, бронежилети, але потім знову сіли й кудись помчали», — згадує Іванна.

У поліції кажуть, що Васильченков, тримаючи заручників, не висував якихось вимог, лише бурмотів «беззмістовні речення й окремі слова». 40 хвилин із ним намагалися вести перемовини. Але, по суті, це був монолог поліцейської-переговірниці.

Спецназівець підрозділу КОРД ліквідував Васильченкова одним пострілом.

«У склі супермаркету залишився один великий отвір від кулі. Я бачила його», — каже Олена Кондратюк.

До речі, скло досі не замінили. Непевно, бережуть як речовий доказ.

«Вони напали»

Поліція вивчила вміст смартфона Samsung A16, що належав Васильченкову. Виявилося, що він вів аудіозапис від початку подій біля свого будинку до «Велмарту» включно. У супермаркеті стрілець кричав касирці: «Дівчина, вийдіть із каси! Я зараз прострілю двері ваші. Вийдіть, я ваші долари не братиму».

Потім перейшов до пояснень свого вчинку: «Годину тому на мене наїхала група з шостого поверху, баби. Так. Схопили мене подивитися на відеокамери».

Вочевидь, Васильченков мав на увазі відеокамеру, яку встановив біля входу до власної квартири.

Він фактично пас усіх сусідів

«Він фактично пас усіх сусідів. Якось дівчина йшла зі своїм хлопцем, зупинилися біля його дверей, щось там сміялися. Він відчинив двері й накричав на них. Так кошмарив увесь свій поверх. Усі це знали, просто боялися заявляти», — розповідає Іванна Ворошилюк, додаючи, що Васильченкова й раніше бачили зі зброєю.

Далі на аудіозаписі Васильченков пояснює, чому зірвався:

«Я до останнього тримався. Чотири людини, молодняк наїхав. Я майор ЗСУ, я служив, а на мене наїжджають у своєму будинку. Я не витримав. Це не баби. Там мужик був. Пацан удвічі молодший за мене».

Агресія

Дмитро Васильченков справді служив на різних посадах в автомобільних військах ЗСУ з 1992 по 2005 рік. До 2020-го жив у Бахмуті Донецької області. Потім переїхав до Києва. Сім’ї в нього не було.

Васильченков і раніше агресував. У 2023-му влаштував сварку в магазині «АТБ»: після якихось дрібних зауважень до нього став нападати на покупців. У 2024-му його звільнили від кримінальної відповідальності за умисне завдання тілесних ушкоджень, оскільки він «помирився з жертвою».

Слідство вважає, що Васильченков готувався до можливого конфлікту із застосуванням зброї.

«Аналіз вмісту мобільного телефона показав системну підготовку до масового розстрілу. Він відпрацьовував навички стрілянини і супроводжував це агресивними монологами», — розповів генпрокурор Руслан Кравченко.

Виграв кілька судових справ

Васильченков у статусі військового пенсіонера виграв кілька судових справ проти Пенсійного фонду у 2023–2024 роках, домігшись підвищення пенсії на 2 тис. грн.

За даними слідства, він мав пенсію 15–18 тис. грн і субсидію 600–800 грн. На банківських рахунках у нього 33,5 тис. грн і 6 тис. доларів. Слідчі встановили, що у Васильченкова є ще одна квартира, і наклали не неї арешт.

«Хунта»

Слідство кваліфікує дії Васильченкова як терористичний акт, що призвів до загибелі людей. Але мотиви й висновки щодо його психічного стану зроблять за результатами посмертних експертиз.

Сусіди кажуть, що зовні Васильченков здавався адекватним, але щось у його поведінці насторожувало.

«Якось заговорила з ним біля під’їзду, і він відповів мені якоюсь підкреслено українською, а мою фразу перекрутив. Лише тепер розумію, що це була пасивна агресія, — розповідає Іванна Ворошилюк. — Схоже, він просто ненавидів українців. Дуже часто кричав “Хунта”».

Спонтанні вигуки Васильченкова чули кожні 5–10 хвилин.

Думала, у когось дивний будильник-кричалка

«Його сусідка з верхнього поверху навіть не розуміла, звідки йдуть ці крики. Думала, у когось дивний будильник-кричалка», — додає Іванна.

Начальник ЖЕКу Валентин Бреус досі в шоці від того, що трапилося. Вважав Васильченкова спокійною, інтелігентною людиною.

«У нього була поставлена мова, красиво говорив що українською, що російською. Але він був такий незрозумілий, дуже нудний. Оце прийде і починає з пустого в порожнє. Ми йому там щось зробимо, а він прийшов — те та се. Ми кажемо: займайтеся далі самі, ви співвласники будинку», — згадує Бреус.

Після трагедії

Наступного дня після трагедії, за словами Олени Кондратюк, від будинку Васильченкова до «Велмарту» ходили «натовпи роззяв», казали, що це «дорога життя». Біля супермаркету з’явився букет гвоздик. Криваві плями, де лежали тіла загиблих, засипали піском.

«Люди обговорювали, чому стрілець вийшов на відкриту частину магазину, де його вбили. Вирішили, що він на це розраховував. Що терорист, швидше за все, не збирався вбивати простих покупців. Мовляв, він міг би вбити будь-кого, їм ніде було там сховатися», — каже Олена Кондратюк.

Як склалася доля родини Арбузових? Тато загинув. Після поранення 11-річний Артем переніс операцію. Його мама досі в лікарні. За молодшою сестричкою наглядають родичі. Сім’я з Вінницької області.

«Жінка перебуває у вкрай тяжкому стані. Дитина — у задовільному. Діти фізично вижили, але зазнали великого психологічного шоку», — повідомила Людмила Головашич, голова Гайсинської районної військової адміністрації, що на Вінниччині.

вбивство київ поліція інфографіка

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск