Статті
«Я був у статусі зека, а тепер військовий». Як із тюрми потрапляють на фронт
Військовий із втомленими очима називає себе Крішною. Він потрапив у військо з-за ґрат, щоб захищати Україну і щоб «пишався батько». У спеціальних штурмових підрозділах ЗСУ служить 12 тис. колишніх засуджених. А загалом станом на 2024 рік в Україні було майже 39 тис. ув’язнених. Які проблеми виникають під час рекрутингу? Хто не може піти захищати Батьківщину? І чи можуть колишніх в’язнів призначати на посади та надавати їм відпустки? Розповідають Texty.org.ua.
Самим такі потрібні
Крішна виріс у Тернополі. Каже, що працював інструктором у Буковелі, їздив за кордон на заробітки і мав кілька судимостей. Він неохоче згадує той час. Усе лишилося в минулому, пояснює, зараз інше життя.
Востаннє його засудили на 12 років. За словами чоловіка, він знайшов мертвим сусіда. Оскільки вже мав судимості, його запідозрили у вбивстві. Так він знову опинився в колонії. Але з’явилася можливість узяти до рук зброю й захищати країну.
У 2024 році вступив у дію закон, що дозволяє умовно-достроково звільняти ув’язнених для проходження служби у війську. Рекрутери домовляються з установами виконання покарань і приїжджають туди, щоб залучати засуджених до війська. Вже на цьому етапі можуть виникати деякі питання.
«Ми всі виїзди погоджуємо з департаментом виконання покарань. Складаємо план рекрутингу і подаємо їм на затвердження: хто їхатиме, у які установи і в який проміжок часу», — каже командир спеціалізованого батальйону «Алькатрас» 93-ї ОМБр «Холодний Яр» із позивним Валідол.
Юристка Анастасія Криштанович та антропологиня Тіна Полек із громадської організації «Принцип» провели дослідження «Служба у “Шквалі”: нормативно-правове регулювання і повсякденні досвіди», у якому зазначили, що керівництво колоній не надто зацікавлене відпускати «робочу силу». Особливо тих, хто здоровіший фізично.
Насамперед це стосується невеликих виправних установ чисельністю до 500 осіб. Адже за невеликої кількості в’язнів нікому буде працювати на виробництві, зменшаться доходи, а то й скоротять персонал через неповну завантаженість.
Часом рекрутинг використовують як неформальний важіль тиску на тих в’язнів, які конфліктують із персоналом. У «непокірних» шанси вийти за спеціальним УДЗ (умовно-дострокове звільнення) помітно знижуються.
«Не може бути так, щоб адвокат чи сам засуджений повідомив ТЦК, що є доброволець, готовий до служби. Усе залежить від волі адміністрації установ виконання покарань. Якщо хочуть перешкодити, так і зроблять», — каже голова ГО «Захист в’язнів України» Олег Цвілий.
Підрозділ ГУР відібрав у колонії чотирьох вмотивованих
Олег розповідає про випадок у колонії, коли начальник сказав рекрутерам, що в нього лише четверо охочих. Коли ті попросилися зайти і самостійно пошукати, їх просто не пустили.
А в Замковій виправній колонії № 58 (місто Ізяслав Хмельницької області) підрозділ ГУР відібрав чотирьох молодих, фізично підготовлених, вмотивованих добровольців. Але до установи надійшов лист нібито від СБУ, у якому попереджалося, що засуджені просто хочуть утекти. Їм не дали УДЗ. Адвокат засуджених подав запит до СБУ: виявилося, звідти жодних листів не надсилали.
Але, попри перешкоди з боку керівництва, працює «сарафанне радіо». Засуджені самі дізнаються, коли мають приїхати рекрутери, і все одно подають заяви.
«Опущених» не беруть
Щоб потрапити до війська, засуджений має пройти спеціальну процедуру. Після співбесіди, психологічної перевірки та військово-лікарської комісії (ВЛК) треба дочекатися ухвали суду і лише потім служба.
За словами Валідола, якщо департамент виконання покарань говорить, що певна людина не підпадає під УДЗ, то на це вплинути неможливо.
«Ми цілковито залежимо від позиції установи, рішення суду, прокуратури і так далі», — каже він.
Одразу кажуть, що це штурм, відбиття позицій
Засуджених беруть лише в спеціалізовані штурмові підрозділи, такі як «Шквал», «Алькатрас» тощо.
Крішна хотів потрапити до «Алькатрас» 93-ї бригади. Каже, багато чув про неї позитивного, тому й просився туди.
«На рекрутингу ніхто не обманює, що будуть водіями, кухарями чи коробки в глибокому тилу перекладати. Одразу кажуть, що це штурм, відбиття втрачених позицій. Тому важливо, щоб фізичне здоров’я було в нормі», — каже Крішна.
Чоловік на момент УДЗ відсидів четверту частину терміну, яка є обов’язковою для засуджених за ст. 115 (убивство). Хоча ця умова в законі не прописана, установи виконання покарань просто не беруть заяви від тих, хто не відсидів чверть терміну.
«Знаю, є винятки, коли звільняються, відбувши й меншу частину терміну. Бо тут з’являється корупційна складова. Документально зафіксований факт, коли дружина засудженого заплатила начальнику колонії 40 тисяч гривень, щоб чоловіка відпустили за УДЗ захищати країну», — каже Олег Цвілий.
Довічників навіть не розглядають
Довічників, засуджених за вбивство двох і більше людей, а також за державну зраду та сексуальні злочини, навіть не розглядають як кандидатів. На думку Олега Цвілого, до кожного випадку треба підходити індивідуально. Адже навіть серед довічників є несправедливо засуджені.
«Був випадок, коли пацани відсиділи 20 років, а потім виявилося, що людина, у вбивстві якої їх звинуватили, жива», — каже правозахисник.
Він не згоден із тим, що за УДЗ можуть служити тільки в штурмових військах. Таким чином ігнорується велика кількість охочих, які могли б бути корисними під час війни.
Є багато жінок, які хочуть долучитися до захисту країни
«Ну чому обов’язково штурмовик? Є багато людей, зокрема жінок, які хочуть долучитися до захисту країни. Могли б якусь іншу професію опанувати», — каже Олег Цвілий.
Штурмові спецпідрозділи, на його думку, теж не ідеальні. Є випадки, коли через погані умови служби звільнені скоювали злочин повторно, щоб знову потрапити до в’язниці, а вже потім перевестися в інший підрозділ.
«Треба, щоб людина була серед звичайних людей і не тягнула за собою все життя отой тюремний хвіст. По суті, у деяких частинах війська, куди рекрутують засуджених, зробили нову тюрму, куди переходять усі субкультурні елементи», — каже правозахисник.
У в’язниці існує неформальна ієрархія. У дослідженні ГО «Принцип» є приблизна схема.
За даними дослідження, найчастіше контракт після звільнення за спеціальним УДЗ підписують люди з касти «мужиків». Хоча нерідко до служби долучаються «блатні» або звичайні «непорядочні» («козли», «фуфлижники» тощо). Докладніше про пострадянські тюремні касти читайте тут.
Бригади здебільшого намагаються оминати касту «опущених» з об’єктивних причин — у них найгірший стан здоров’я. Крім того, їхня присутність може провокувати конфлікти всередині підрозділів. Командир «Алькатрасу» порівнює це з цивільним життям: коли в колектив приходить людина, яка починає розводити плітки, «каламутити воду», він розвалиться.
«Ми не в тому стані, щоб набирати всіх підряд, а потім не знати, що з ними робити. Ми не благочинна організація, яка надає послуги з виходу на волю. Ми виконуємо бойові завдання», — каже Валідол.
Для кожного могла б знайтися робота
Олег Цвілий називає такий підхід дискримінацією. Для кожного могла б знайтися робота. Прибирати чи доглядати за лежачими пораненими могли б ті, хто робить це на зоні. Щоб правильно підійти до рекрутингового потенціалу в’язниць, закон, на його думку, потрібно переписати.
«Після звільнення засуджених гребуть усіх підряд. І вже не дивляться, хто він: “опущений” чи навіть хворий. Із Сокирянської виправної колонії психічно хворого так забрали», — каже правозахисник.
Ні відпусток, ні звань
Звільнені за УДЗ не можуть претендувати на щорічну відпустку. Але короткострокові «за сімейними обставинами» можуть надавати. Усе дуже залежить від командирів, і робиться це неофіційно.
«На кілька днів можу відпустити. Це моє рішення, моя відповідальність. Щоб люди не вигорали, могли виконувати завдання, мають бути якісь заохочення», — пояснює командир «Алькатрасу».
Крішна каже, що його відпускають на п’ять днів. Два дні на дорогу, три вдома.
«Якщо є двоє тих, кому їхати в одному напрямку, то відпускають удвох. Коли повернуться, відпустять наступних. Якщо хтось передумає повертатися, інші відпустку не отримають», — розповідає Крішна.
Валідол каже, що в них колектив здоровий, тікають із відпустки рідко.
«Ну втече. Побігає тиждень, місяць чи навіть рік. Його все одно спіймають. Далі що? Посадять або відправлять в інший підрозділ», — пояснює він.
У колишніх в’язнів немає відпустки на 90 днів після повернення з полону (вони не обирають, чи продовжувати службу після полону, мусять повертатися на фронт). Також їм не можуть надавати звання.
«Я солдат, простий солдат. Нас не можуть підвищувати, поки не закінчиться невідбута частина покарання», — каже Крішна.
Але тих, хто проявив себе, можуть неофіційно призначати на керівні посади. Крішна спочатку воював у піхоті, після поранення керує дронами, виконує обов’язки взводного. Валідол каже, що він добре показав себе, непогано розбирається в техніці.
«Якщо людина толкова, якщо вона працює, робота є для всіх», — пояснює командир.
«Якщо людина старається, а в неї щось не виходить, її підтягнуть», — додає Крішна.
Без місця на цвинтарі
Якщо звільнений за УДЗ дістав тяжке поранення і не може продовжувати службу, також нерідко виникають проблеми. Адміннагляд передбачає, що після поранення така людина і далі має перебувати у військовій частині.
«Одного чоловіка призвали без паспорта. У нього немає військового квитка. Але його відправили в Курськ. Там він втратив обидві ноги. Але людина досі без паспорта, не може отримати ніякі кошти і не може бути звільнена зі служби. У військовому госпіталі його також не можуть утримувати. Дуже складна ситуація», — розповідає Олег Цвілий.
У випадку загибелі до колишніх в’язнів ставлення також «особливе». Наприклад, тих, у кого не закінчилася невідбута частина покарання, не можуть ховати на Національному військовому меморіальному кладовищі. Навіть у невеликих населених пунктах їх ховають окремо.
«Можливо, десь хтось на місцевому рівні плюнув на закон і поховав їх поруч зі всіма героями. Але особисто я був присутній на похоронах, де загиблих ховали окремо», — каже Олег Цвілий.
Потрібно створити умови, щоб «бігли в армію»
Попри всі виклики, засуджені воюють і навіть отримують нагороди. Справляються з бойовими завданнями часом навіть краще за звичайних мобілізованих, вважає командир «Алькатрасу».
На думку Олега Цвілого, потрібно внести зміни до законодавства й створити такі умови для засуджених, щоб вони «бігли в армію» і мали шанс очистити власне ім’я перед суспільством та ріднею. ГО «Принцип» розробила рекомендації для Міністерства оборони, які могли б вирішити нинішні проблеми.
«Найбільшою мотивацією для мене було те, що батьки тепер мною пишаються. Я був у статусі зека, а тепер військовий», — каже Крішна.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися