Спіраль агресії. Як російська пропаганда використовує проблеми ТЦК для ствррення внутрішнього конфлікту

Неприємна новина

За ці роки Україна ніби розшарувалася на дві великі бульбашки — тих, хто прийняв мобілізацію як необхідність, і тих, кого записують до “ухилянтів”. І проблема не лише в самому поділі. Взаєморозуміння між цими світами стрімко зникає - кожен дедалі гірше уявляє, чим живе інший.

Для прикладу. З одного боку лунають заклики застосовувати зброю проти тих, хто переходить до відкритого конфлікту з ТЦК. Їхні автори вважають, що поблажливість лише провокує нові, жорсткіші інциденти.

Але якщо відкрити будь-який пропагандистський канал у “бульбашці” тих, хто уникає мобілізації, ми побачимо дзеркальну картину навпаки. Там саме ТЦК показують як агресорів, які б’ють і калічать людей.

І це психологічно на 100 % виправдана для пропагандистів річ.

Прямі напади на ТЦК - це або крайні випадки неадекватної поведінки, або свідомі провокації. Але достатньо змістити акценти. Показати працівників ТЦК як “карателів”, які нібито обов’язково поб’ють чи навіть вб’ють під час затримання. І тоді агресія проти них починає виглядати не як напад, а як самозахист. Це одразу розширює соціальну базу тих, хто готовий до відкритого спротиву мобілізації.

Більшість контенту заштатного пропагандистського антимобілізаційного каналу - саме про агресію військових з ТЦК, а також дії влади по затримці “ухилянтів”.

Наприклад, кілька стандартних заголовків і сюжетів з тг-каналу “Кіндзадзадза.юа”: “ТЦКшники в Луцке избили ветерана войны, у которого вторая группа инвалидности”, “В Одесской области ТЦКшники открыли огонь в погоне за мужчиной, на территории детского лицея”, “Задержан ТЦКшник, который залил газом женщину”.

Але у той же час, подібний негатив по відношенню до ТЦК постійно “міксується” з гнівними цитатами на адресу “ухилянтів” зі сторони прихильників сильної руки держави. У цій категорії особливим попитом на антимобілізаційних каналах до сих пір продовжує користуватися Євген Дикий, це справжня “зірка” пропагандистських ресурсів.

Виходить доволі парадоксальна річ - російські пропагандисти досить активно транслюють контент патріотичної сторони. Відповідь щодо такої нібито мазохісткої позиції штатних пропагандистів очевидна - їх кінцева ціль навіть не зрив мобілізації як такої.

парадоксальна річ - російські пропагандисти досить активно транслюють контент радикальної патріотичної сторони

Основна ціль російських пропагандистів - створення повноцінного громадянського конфлікту.

Вимога радикальної частини громадян “дайте ТЦК більше прав на поводження зі зброєю” вимога скоріш за все ВЖЕ врахована російськими пропагандистами у їх плані по розкрутці дестабілізації в країні.

І основний товар тут агресія - чим більше, тим краще, байдуже з якої сторони вона прийшла. В ідеалі створити таку собі закриту інформаційну сферу, де хвилі агресії вдаряючись об протилежні стінки набуватимуть усе більшої сили.

Неофіти антимобілізації

Поки усі хейтили Остапа Стахіва (про нього мова піде трохи нижче) в Україні підросло нове і енергійне покоління “антимобілізаційників”. Люди це переважно відомі і видається ніякого СБУ вони не бояться.

Найрозкрученіша зірочка “антимобілізаційного” руху - це звісно народний депутат від БПП Олексій Гончаренко. Зі своїм Ютуб-каналом у 1,4 мільйони підписників та Телеграм-каналом у 220 тисяч ще й справді помітна постать українського інформаційного простору і антимобілізаційних закликів.

І основний товар тут агресія - чим більше, тим краще, байдуже з якої сторони вона прийшла

Переходимо на канал нардепа, і просто тихо дивуємося тій кількості його роликів, які присвячених темі ТЦК. Назви однотипні на кшталт “Це жах! Перекриті траси! Рейди ТЦК! У хід вже йдуть пістолети! Зеленський, де реакція?”.

Контент подібних роликів як під копірку - нарізка різноманітних конфліктних ситуацій за участю ТЦК з відповідними коментарями нардепа. Ось, наприклад, ролик Гончаренка під назвою “ТЦК распустят на этой неделе! 20 человек атакуют ТЦК! Массовые потасовки на улицах! Что происходит?!”.

Нарізка як у самих довершених пропагандистських каналах - ось люди у військовому тягнуть кудись молодого хлопця, той голосно кричить “Больно!”. Що власне відбувається так до кінця і не зрозуміло, але відповідне емоційне тло після побаченого вже забезпечено. При чому у своїх висловлюваннях нардеп дозволяє собі набагато більше, чим деякі штатні антимобілізатори.

“ТЦК - це найбільш ненависна для українців інституція. Це не я говорю, це говорять соціологи…”. Розбираючи можливий випадок корупції у ТЦК, Гончаренко одразу підсумовує, що “це відбувається на кожному кроці”.

І основне - Гончаренко не сумніваючись використовує показову пропагандистську тезу про “громадянський конфлікт”: “Всередині нашої країни йде, не хочу сказати війна, але конфлікт”, - заявляє нардеп.

Підсумовуючи, депутат ніби намагається перейти на конструктив, розповідаючи, що треба залучати людей до війська добровільно, але це вже виглядає, як спроба загорнути у яскраву обгортку добірну пропагандистську локшину.

Але загалом Гончарено - це лише частина усе більш розгалуженої політичного тренду.

Ось, наприклад, колишня полум’яна “слуга народу”, а тепер опозиціонерка Анна Скороход (детальніше ми про неї писали тут) , якій оголосили нещодавно підозру у вимаганні хабара. А поки розслідування нібито триває, Скороход живе активним політичним та суспільним життям, з подвоєнною енергією штампуючи свої ролики у соцмережах про те, що війну треба закінчувати, простий народ від неї лише страждає, і, звісно ж, про ТЦК.

І - о, диво! - повторює все ту ж пропагандистську фразу про громадянський конфлікт.

“До чого ми прийшли? До того, що у нас людоловство на вулицях, що у нас взагалі забули, що таке права людини?! Якщо цього не зупинити, у нас може початися громадянська війна!”, - заявляє нардепка.

Але не лише народні депутати освоюють таку перспективну електоральну нішу. Знаходять тут себе і деякі колишні журналісти-антикорупціонери та прогресивні громадські діячі.

Дмитро Гнап пише про свій ютуб-канал так: “Канал Дмитра Гнапа - журналіста, екс-офіцера ЗСУ та засновника лібертаріанського руху "ПРАВІ". Хоча все ж правильніше титрувати його зараз не як журналіста, а саме як блогера, до того ж доволі, як мінімум, упередженого.

“Кілька місцевих мешканців заблокували автобус з ТЦКшниками, які хотіли викрасти їхнього односельця”, - починає свою розповідь Гнап. Уже одним словом “викрасти” колишній журналіст надає яскравого емоційного забарвлення усій своїй розповіді. Далі більше. “Коли ж ТЦКашники почали бити людей і забризкувати їх газом, то на місці події зібралося майже усе село. У відповідь на допомогу ТЦКшникам влада кинула десятки поліціянтів”, - закручує далі драматичний сюжет Гнап.

Але навіть з оприлюдненого Гнапом відео стає зрозуміло, що автобус з військовими ТЦК натовп не лише заблокував, але у ньому розбили скло. Саму позицію ТЦК Гнап теж цитує, попередньо заявивши, що мова йде про “цинічну й істеричну заяву”.

Ну і звісно вишенька на торт - висновок, який робить Гнап у кінці свого сюжету - “якщо вигрібати в українських селах останніх чоловіків, і нагнати для цього цілий полк поліції, яка сидить у тилу і лише воює з людьми, то розкол у суспільстві тут очевидний. Це розкол між простими українцями, які мають піти на війну і загинути, і правлячою верхівкою та її посіпаками, які женуть цих простих українців на фронт”. Замініть слово “розкол” на “конфлікт”, і ви отримаєте ідеальний спітч проросійського пропагандиста. Хоча можна і не змінювати.

Віталій Купрій - добряче підзабутий український політик, колишній нардеп, був у БПП “Солідарність”, “Укропі”, ВО “Свобода”. У 2018 році проти нього, за його ж інформацією, відкрили кримінальну справу за хабарництво.

Особливістю Купрія є те, що він справді має потужний ресурс, як для соцмережі. На його сторінку у Фейсбуці підписано 1,8 мільйонів читачів. Він часто репостить контент місцевих телеграм-каналів, і ці репости можуть набирати тисячі лайків та шерів, при чому принаймні частково мова йде про живу читацьку аудиторію.

Купрій у себе на фейсбуці за добу шерить десь до 10 постів у переважній більшості по темі ТЦК, коментуючи їх короткими фразами. Наприклад, “Івано-Франківськ повстає проти незаконних дій ТЦК”, “На відео з двох ракурсів: битва місцевих мешканців з бандою ТЦК за життя чоловіка”, “У Вінниці жінка намагається встановити особи людоловів, зриває їм маски”, “Це що, ТЦК вже стріляє на ураження по цивільним?”, “Народне повстання проти свавілля ТЦК”, і т.д.

Що цікаво, як зізнався сам Купрій, принаймні ще нещодавно він мешкав в Об’єднаних Арабських Еміратах. Хоча певно він не полишає надії повернутися до політичного життя в Україні наполегливо шерячи хайповий контент.

Предтечі “громадянського конфлікту”

Аби зрозуміти, що саме акцент робиться на розпалюванні громадянського конфлікту достатньо звернутися до матеріалів однієї людини, яка, здається, зробила все від неї залежне, аби довести ситуацію з мобілізацією до критичної межі. І ні, мова знову не йде про Остапа Стахіва, а про т.зв. “адвокатів”. Тексти свого часу писали про них (посилання). Деякі з цих переважно ютуб-діячів вочевидь під дією непереборних обставин вирішили змінити тему своїх спітчів у соцмережах. Але інші й надалі вливають у вуха українських громадян добірну пропаганду.

Одним з таких найбільш послідовних подібних діячів є ютуб-блогер Тарас Никифорчук з Одеси, автор відомого ютуб-каналу “Тарас Юрист Адвокат Одеса”.

Ютуб-канал Никифорчука має 1 мільйон підписників, і майже щодня роки за роками цей проросійський пропагандист не втомлюється розповідати про те, що українські громадяни повинні агресивно реагувати на дії ТЦК. “Началось! Каждый имеет право защищаться от произвола! Неадекватное поведение ТЦК и полиции!” - це назва одного з його роликів з підбурюванням до агресивних дій проти ТЦК ще двохлітньої давності. Увесь цей час “адвокат з Одеси” продовжує налаштовувати українців проти мобілізації та ТЦК.

Зараз Тарас Никифорчук говорить про те, що йшлося на початку статті. А саме - для російських пропагандистів ціллю конфліктів з ТЦК є навіть не зрив мобілізації як такої, а провокування громадянського конфлікту. Так буквально на днях Никифорчук випустив свій черговий пропагандистський ролик під промовистою назвою “В Украине началась гражданская война: народ поднялся против режима!”, де просто як по нотам розповідає про громадянський конфлікт, де з однієї сторони українська влада і ТЦК, з іншої - український народ.

Вміст такий самий, що і всі ці роки - мобілізація в Україні - це суцільне порушення прав, тортури і навіть смерті, вихід лише один - агресивне протистояння ТЦК.

Адвокат Никифорчук у своїх відео дає накрутку: вихід лише один - агресивне протистояння ТЦК

Що цікаво - Тарас Никифорчук - це антимобілізаційний пропагандист, що називається, “з бородою”. За його плечима - роки і роки пропаганди. Здавалось би, ним напряму вже давно мало б зацікавитися СБУ, але якоїсь інформації про це у відкритому доступі знайти не вдалося.

Можливо, одним з пояснень цього мала бути поширена деякими медіа інформація, що Никифорчук нібито перебуває за кордоном. Але, о диво! - пошук у Опендатаботі дає інформацію, що і у 2024, і в 2025 роках він цілком спокійно брав участь у судових справах, остання така справа від жовтня 2025 року. Тобто, виявляється, в Україні можна бути собі штатним пропагандистом, закликати до насильства відносно представників української влади, і надалі вести справи у судах. Просто якась подвійна реальність.

А тепер до легенди. Звісно, що і Остап Стахів особливо нікуди не пропав. Так само веде свій Телеграм-канал, хоча вочевидь довга історія спілкування з правоохоронцями дещо розширила його кругозір, і зараз він не лише концентрується на мобілізації, але й може записувати ролики, наприклад, що фото Землі з останньої місії НАСА до Місяця якісь не дуже достовірні.

Але, звісно про мобілізацію він теж не забуває, трактуючи останнє вбивство військового з ТЦК у Львові як “захист” та цитуючи Конституцію. тут особливо змін немає.

“Природні” ухилянти і накрутка

За ці роки в Україні перш за все у Телеграмі сформувалась потужна інформаційна інфраструктура, яка обслуговує “ухилянтську” бульбашку. І мова тут не йде про якісь суто пропагандистські ресурси. Ні, бізнес на “ухилянтах” такий самий бізнес, як і все інше.

Наприклад, на сьогодні певно діють десятки телеграм-каналів, де в режимі онлайн можна почитати інформацію, де конкретно зараз знаходяться блок-пости чи діють мобілізаційні групи ТЦК.

По самому Києві таких каналів можна нарахувати до десятка, деякі з них мають по пару сотень тисяч підписників. Звісно, правоохоронці знають про їх існування, час від часу намагаються закрити, але якось особливо результатів такої роботи не дуже видно. Канали виживають, іноді правда змінюючи свою адреси.

Але все ж більшість цих каналів зосереджено саме на тому як не попасти до ТЦК. Обмін адресами, фотографії блок-постів. І так, звісно, нічого хорошо там про ТЦК не пишуть. Але й якихось закликів до агресивних дій переважно немає, бо основна направленість подібних ресурсів - якраз якомога зменшити можливість спілкування їх читачів з військовими з ТЦК.

Але, ось у коментах цих ресурсів починають активно рекламувати новий канал такого самого профілю. Зайшовши за посиланням там справді можна знайти контент і про місцезнаходження тих же блок-постів ТЦК, але паралельно з ним - купа іншої дражливої інформації - і про “звірства ТЦК”, і заяви про те, що робити з “ухилянтами” (тут, звісно, без Євгена Дикого ніяк), і, зрештою, нас не дуже плавно підводять до того, що єдиний можливий вихід з ситуації - фізична агресія.

Але суто “профільними” ресурсами тут справа не обмежується.

Якщо відкрити будь-який російський пропагандистський ресурс і подивитися що він пише про мобілізацію в Україні, то з великою долею вірогідності ми побачимо, що він посилається на якийсь абсолютно легітимний український телеграм-канал. І це не дивно. Ролики про мобілізацію на вулицях, про конфлікти з ТЦК стали однією з невід'ємних шоу аудиторій українських телеграм-каналів. І це ще навіть не півбіди.

Справа у тому, що здебільшого через подібні ролики ми бачимо усю конфліктну ситуацію очима переважно лише однієї зі сторін конфлікту, скоріш за все учасників чи співчуваючих, які намагаються “відбити” у ТЦК мобілізованого.

І майже ніколи - очима військових з ТЦК. Стандартна картинка - під несхвальні вигуки жінок та стареньких кілька військових тягнуть якогось чоловіка до буса, що надсадно кричить про поміч. Звісно, при подібному перегляді люди співчувають і хочуть захистити слабшого.

А тим часом ця жертва може і сама провокувати агресію. чого її навчили вище перелічені персони. У таких випадках питання до ТЦК чому оперативно не оприлюднюється відео з бодікамер військових залишається відкритим.

Оприлюднення через якийсь час після інцинденту чергової заяви ТЦК, написаної переважно “дерев’яною” формальною мовою, точно не схиляє терези суспільної підтримки на користь представників держави.

Звісно що самі телеграм-канали ніяким чином не намагаються осмислити те, що вони транслюють. Зрештою, формат телеграм-каналів не такий. Привіт, звісно усім, хто відстоює Телеграм, як якусь зону свободи слова. Ролик чи новина про ТЦК завжди набиратиме перегляди, а отже вперед у погоні за аудиторією, а там вже трава не рости.

Деякі з Телеграм-каналів йдуть ще далі і не просто активно шерять подібний контент, а ще самі й намагаються “підкручувати” градус емоцій.

Іноді це перетворюється у таку собі трансляцію певного плану дій. Так. наприклад. працює та ж “Ху…вая Одесса” - солідний регіональний Телеграм-ресурс з понад 900 тисячами підписників. Ось, наприклад, лише кілька новин за один день - “Замес с военкоматом на Люстдорфской, водители перекрыли дорогу своими машинами”. Тобто тут мова йде не лише про якусь сутичку на вулиці, але й про дії водіїв, які перешкоджають роботі ТЦК. Звісно, ніякої оцінки подібним діям водіїв не дається, а навпаки ретранслюється певний досвід, як вчиняти у подібній ситуації іншим українцям.

І буквально наступний допис на цьому ж ресурсі під красномовною назвою «У меня граната в руке, я баба е…нутая», де знову таки йдеться про погрози жінки якимось людьми у військовій формі в масках, скоріш за все з ТЦК, використати проти них гранату. Перегляд одна за одною таких новин створює враження трохи чи не народного повстання у тій же Одесі проти поганих ТЦК. І знову таки - відсутність будь якої оцінки, а що власне призвело до подібних конфліктів.

Реальна проблема

Правда в тому, що ворожа пропаганда це як сирість будинку, вона утворюється там де не правильно збудовано.

У історії з ТЦК ми маємо величезний недолік у конструкції, тобто в тому як цей процес організований. Через роки проблем і жодних спроб керівників держави їх вирішити чимало українців почали сприймати ТЦК тяк ворогів. Це проблема глибша ніж сам процес мобілізації, тут ми впираємося у ставлення до життя бійців зі сторони багатьох командирів. Чимало втрат приносять так звані "штурмові війська" (які насправді у війська неоформлені) і якими керує безпосередньо Сирський. Історії про те, як там чийсь друг чи родич швидко загинув, мабуть, чув кожен українець у своєму ближньому чи дальньому колі знайомих .

Перший крок до вирішення проблем з мобілізацією це зміни в управління ЗСУ, а цього не відбувається і про це навіть не ведеться широка дискусія. Що потрібно зробити описано у статті Як Україні подолати дефіцит людей у війську: переосмислення проблеми мобілізації

В самих ТЦК теж накопичилося чимало проблем від корупції, до поганих умов перебування новобранців. Про це останніми тижнями часто говорить уповноважений з прав людини Лубінець.

Одна з причин проблем це те що такою важливою суспільною задачею, як мобілізація займають чиновники умовно кажучи, третього рангу - нікому невідомі офіцери Сухопутних військ, яким і підпорядковані ТЦК.

Напрямком від якого залежить виживання країни, керують дуже і дуже обмежені люди

В них немає ні менеджерських навичок (їхня військова освіта суцільне окозамилювання) ні лідерських здібностей, ні талантів, щоб організувати процес краще. Коротко кажучи, напрямком від якого залежить виживання країни, керують дуже і дуже обмежені люди, які за всю свою попередню кар'єру стали справжніми джедаями імітації та нічогонероблення. Вони мислять вкрай зашорено і на автоматі вибирають ті рішення де мінімум персональної відповідальності і роботи.

І цим грається ворог, як кіт мишею.

Формується замкнене коло. Інформаційне середовище, побудоване на емоціях і однобоких відео, поступово витісняє раціональне сприйняття реальності та підміняє його відчуттям постійного протистояння.

Але головнокомандувач Сирський говорить, що не бачить проблем з мобілізацією, а його керівник Зеленський теж мовчить і не робить жодних організаційних висновків.

гнап гончаренко купрій мобілізація никифорчук пропаганда стахів суспільство тцк

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитись свіжий випуск