Втомлений Київ. Коли форс-мажори стали нормою
Texty.org.ua запропонували своїм читачам оцінити, як Київ пережив зиму ракетних ударів і люті морози. Кияни фіксували, що відбувалося з електро- й теплопостачанням, гарячою водою, аваріями в будинках та роботою керуючих компаній. На жаль, ці оцінки показують, що удари ворога і зима оголили проблеми, про які місто воліло не говорити роками.
Зима 2025–2026 років добігає кінця, і вже можна обережно констатувати, що запланованого ворогом тотального апокаліпсиса внаслідок масштабних ударів у Києві не сталося. Та ця зима залишила на тілі української столиці глибокі рани. Сьогодні місто живе в режимі хронічної зношеності, а негативні явища стають нормою. Система ще працює, але дедалі більше тримається не на плановій роботі міських сервісів, а на адаптації самих мешканців. Texty.org.ua запитали своїх читачів про те, які наслідки вони відчули на собі.
Ми проводили опитування методом анкетування, тобто наші читачі самостійно заповнювали анкету, розміщену в нас на сайті та в наших соцмережах. Загалом відповіло 100 киян із різних районів міста, які живуть у будинках різних типів. Це опитування не претендує на наукову достовірність, але дає змогу приблизно уявити масштаб і типи проблем, із якими стикаються кияни.
Наше мініопитування припало на найпохмуріший час російських ударів, тому описи відображають саме той стан, коли ракети щотижня летіли на Київ і стояли найлютіші за останні кілька років морози.
Погіршення роботи опалювальної системи відчули 42% опитаних. У 19% респондентів проблем не виникало, ще в 10% ситуація залишалася стабільно поганою.
Гаряча вода. Відсутність — норма
27% розповіли, що ситуація з гарячою водою в них незмінно погана, стільки само містян повідомило, що ситуація погіршилася. Загалом 54% опитаних, тобто відсутність гарячої води виявилася проблемою для досить великої кількості людей, і ця проблема має тенденцію до погіршення.
Життя без гарячої води стає певною новою нормою для міста.
Ось що опитувані пишуть у своїх відгуках: «Гарячої води немає вже більш як п’ять років»; «У трьох будинках немає гарячої води з травня 2017 року»; «У будинку трубу просто зрізали, усі заявки ігноруються»; «Немає гарячого водопостачання вже другий місяць».
Частково люди більше не формулюють це як проблему. Відсутність гарячої води випала з поля очікувань, і це маркер деградації стандарту послуг.
Прориви труб і батарей
Лише 20% киян повідомило про прориви труб і батарей у їхньому будинку. Звісно, у нашому опитуванні це цифра справді невелика. Але давайте тепер масштабуємо її до розмірів такого мегаполіса як Київ, де загальна кількість будинків становить близько 12 тисяч. І отримаємо справді вражаючу цифру — 2,4 тисячі будівель, де виникала аварійна ситуація через прорив батарей. Зазначимо, що це за грубими підрахунками.
Головною причиною проривів респонденти найчастіше називали зношені труби — 26% відповідей. Ще майже 16% опитаних вказало на замерзання труб. Водночас значна частина людей безпосередньо пов’язує аварії з помилками в роботі комунальних служб. Зокрема, 13% опитаних вказали, що прорив стався після подачі гарячої води у вже промерзлу систему, ще 10,5% повідомили, що перед морозами з труб не спустили воду.
Ось одна зі скарг: «Після довгого відключення світла перемерзло кілька стояків. Ми інформували про це керуючу компанію, але вона проігнорувала всі звернення. Вона зʼявилася тільки через два тижні після того, як прорвало стояки після потепління, перекрила їх і самоліквідувалася. У деяких квартирах сім градусів».
Фактично ж і озвучене багатьма замерзання труб є наслідком тієї самої проблеми — відсутності своєчасних підготовчих робіт.
На жаль, лише відключенням води в прорваних батареях справа переважно не обмежиться. Такі аварії запускають цілий ланцюжок проблем, які ще треба буде вирішити в майбутньому: затоплення квартир, сходів, підвалів, електрощитових, проникнення води в перекриття, стіни, шахти і, як наслідок, поява вологи й плісняви, руйнування штукатурки й бетону. З усім цим міській владі лише належить мати справу, треба буде шукати на це засоби та кошти.
Спробуй додзвонися
Міські гарячі лінії та чатботи витримували шквали звернень. До них звертався 81% опитаних. На другому місці керуючі компанії (41%), далі ОСББ (23%) і лише потім дзвінки до екстреної допомоги (номер 112) і в ДТЕК. Наслідки такої комунікації були різними. Загалом складається враження, що система не є єдиною — кожен канал комунікації живе окремо, без відчутної координації з іншими каналами.
Ось свідчення одного з киян:
«По дві-три доби не було електроенергії в частині будинку. При цьому в інших квартирах вона періодично була. При зверненні в ДТЕК там відповідали, що це справа керуючої компанії. Але з керуючою компанією неможливо сконтактуватися. Гаряча лінія не з’єднувала з оператором, годинами грала музика очікування. Допоміг тільки похід сусідів у ЖЕК фізично, та й то не з першого разу».
Пункти обігріву
Місце, у яке майже ніхто не ходить.
У відповідях на запитання «чи користуєтеся ви пунктами обігріву» напрочуд чітка єдність думок. 90% відповіли, що ні. 7% сказали, що таки ними користуються. До речі, якщо екстраполювати останню цифру на кількамільйонне місто, то це не так вже й мало.
Чому ж кияни не дуже охоче відвідують такі пункти? У частини киян ситуація не така критична, і вони намагаються пересидіти холоднечу вдома. Ще одна поширена причина — до цих пунктів далеко йти. Хтось через проблеми зі здоров’ям просто не може спуститися фізично зі свого поверху — такі скарги також є.
Ще люди скаржаться на те, що такі місця не обладнані для тривалого перебування. Зокрема, як зазначають деякі кияни, там не можна спати. Дещо втрачається сам сенс цих пунктів: ви виходите з холодної квартири, довго йдете морозною і слизькою вулицею, щоб кілька годин посидіти в теплі, й знову повертаєтеся по морозу і слизоті в домашню холоднечу.
Ще одна причина непопулярності пунктів обігріву — у них є потужні конкуренти. Найбільше киян (42%) у разі виникнення проблем відігрівається і заряджає свої девайси на роботі. Ще по 10% відповіли, що йдуть до торговельних центрів або кафе/ресторанів. 14% за потреби звертаються до родичів чи знайомих.
Виїжджати/не виїжджати
Майже половина наших читачів-киян (49%) не планує виїжджати в разі подальшого погіршення ситуації. Розглядає можливість виїзду третина (29%). Є й такі відповіді: «Думали, але немає куди їхати»; «Лише в крайньому разі, бо маю вивезти батька і матір, це важко і дорого»; «Це останнє рішення, їхати в нікуди».
І київська, і центральна влада має усвідомлювати: якщо щось піде не так, «саморегуляція» через масовий виїзд населення не спрацює. У місті залишатимуться сотні тисяч маломобільних і хворих людей, яким знадобляться допомога, інфраструктура та управлінські рішення, які все це забезпечать.
Водночас тих, хто готовий виїхати, з огляду на масштаби Києва все одно буде дуже багато. Це створить велику логістичну проблему: транспорт, маршрути, приймальні місця. Досвід показує, що ні місцева, ні центральна влада системно й ефективно з такими викликами досі не справлялася.
Місто керуючих компаній
Попри велику увагу, яку приділяють ОСББ у медіа, треба констатувати, що Київ усе ж таки залишається здебільшого містом керуючих компаній. 54% наших читачів повідомили, що їхній будинок перебуває в управлінні керуючої компанії. 29% сказали, що в них ОСББ. Ще 8% написали, що не знають, хто відповідальний за їхній будинок. Даних, які підтверджували б саме таке співвідношення в місті, у нас наразі немає.
При цьому майже 30% оцінило діяльність структур, відповідальних за їхній будинок, на одиницю за п’ятибальною шкалою. Трієчку за роботу своїм керуючим компаніям чи ОСББ поставило близько 20% опитаних, а п’ятірку — лише 13%.
Коментарі опитаних киян про ефективність керуючих компаній говорять самі за себе.
«В основному немає питань до робітників. Вони працюють на виснаження, і їм велика подяка за це. Питання до керуючої компанії, яка не виконує взятих на себе зобов’язань, починаючи від труб і закінчуючи прибиранням території».
Показовим є те, як відповідальні за будинки структури готували їх до зими. За оцінкою 64% (!) опитаних, таких робіт узагалі не велося. Підтвердило факт цих робіт лише 23% опитаних. Ще 10% не знають, чи вони проводилися.
Є й такі відповіді: «Тільки на рівні срачів у чатах (підготовчі роботи. — Texty.org.ua), реальної роботи не було»; «Встановили ДБЖ (джерело постійного живлення, як правило, генератор. — Texty.org.ua) на насоси опалення, але це не убезпечило від розриву двох стояків, які керуюча компанія не злила за нашими заявками». Хоча один із опитаних написав, що в їхньому будинку, який, до речі, керується ОСББ, підготовчі роботи почалися після першого блекауту в 2022 році.
Змінюйся або живи в плісняві
Багато років між значною кількістю містян і столичними комунальниками діяв негласний соціальний договір: мешканці міста щось там платили своїм ЖЕКам чи, точніше, керуючим компаніям, а ті, своєю чергою, щось робили.
Платили, щоправда, не всі, та й робилося також далеко не все, що було потрібно. Причому дізнатися, за які саме реально виконані роботи сплачувалися кошти, мешканцям будинків справді важко. Міська інфраструктура з роками ставала дедалі гіршою, але процес розтягувався на роки, йшов непомітно. А потім полетіли російські ракети.
І от сьогодні ми маємо ситуацію, як засвідчило, зокрема, і наше спілкування з киянами, коли загальний стан міської інфраструктури стрімко погіршується. І ми бачимо, що наявна в місті система насамперед керуючих компаній не дуже може цьому зарадити. Настає час нових рішень у цій сфері, інакше місту таки загрожуватиме колапс.
Разом із тим під час цієї кризи ми бачимо й паростки нового, що дає надію. Люди навіть у будинках із керуючими компаніями почали самоорганізовуватися, щось робити самі, оскільки надії на швидкі раціональні дії комунальників дедалі менше. Ось деякі розповіді:
«Самі пішли оглядати горища і підвали, закрили вікно на горищі лінолеумом».
«Загалом у нашому будинку всі кажуть, що краще заплатити фахівцю, ніж сподіватися на ЖЕД. Коли прорвало трубу в сусідки, то теж складалися, бо чекати на ЖЕД не було часу».
«Мешканці об’єднались і взяли ініціативу на себе, бо чекати допомоги від ЖЕКу чи інших структур немає сенсу, туди навіть додзвонитися неможливо. Стало краще, коли кожен почав щось для свого під’їзду робити і разом вирішувати проблеми».
Але за таких масштабних ударів по місту люди фізично не можуть витягнути все самі. Потрібні системні рішення на рівні міста: реальне оновлення тепломереж, децентралізація генерації, суворий аудит готовності будинків до опалювального сезону та чітка відповідальність керуючих компаній за технічний стан внутрішніх систем.
Постфактум
Росіяни відстрілялися взимку і зараз зменшили інтенсивність. Очевидно, що вони накопичують сили для нових ударів. Куди будуть ці удари і коли? До наступних холодів бити по опалювальній інфраструктурі немає сенсу. Логіка завданих останнім часом ударів підказує, що далі росіяни вибиватимуть залізницю, мости, у розпал спеки може прилетіти по Бортницькій станції аерації, тоді ж варто очікувати нових сильних ударів по енергетиці. Києву треба не тільки зашивати зимові рани, а й готуватися до нових викликів. І тут важливо бути на крок попереду ворога, вгадати логіку його дій і підготуватися. Оскільки Київ таки столиця і символ. І це стосується не лише київської влади, а й Офісу президента, уряду та Генштабу.
