Як у гонитві за популярністю можна наблизитися до російської пропаганди. Хто така Марія Барабаш і до чого тут вона?

Засоби не виправдовують мети

В Україні існують персони, які одночасно чи окремо є блогерами, громадськими діячами, борцями за справедливість чи маніпуляторами заради власної вигоди.

Їхня мета доволі проста — спіймати глядача на гачок сенсації, викриття, емоційного звинувачення. Мотив складно визначити напевне. Можливо, це здобуття популярності з прицілом на майбутню політичну кар’єру, або намагання збирати перегляди, які можна «обміняти» на гроші, просуваючи своїй аудиторії певні новини, товари чи картину світу, або ж і справді жертовна боротьба за омріяну справедливість.

Однак проблема в методах. Людина може щиро бажати викривати зловживання посадовців, але коли в хід ідуть шкідливі інструменти, такі як підтасовування фактів чи надмірна емоційність, це наближає її до групи зловмисних діячів. Такий контент відштовхує аудиторію, якій потрібна правдива інформація чи спокійний та врівноважений аналіз. Натомість прихильники ведуться на «справжні сенсації», «інформаційні бомби» чи «досі невідомі факти».

Деструктив у майже кожному відео

У грудні ми писали про те, як в обличчі нардепки Анни Скороход в Україні формується нова ніша замаскованих проросійських політиків. Нагадаємо, що вона відкрито не закликає Путіна «вводити війська», натомість маніпуляціями розпалює дискусії про «втому від війни», «корумповану владу» чи «мир за будь-яку ціну».

У тексті про Скороход ми згадували очільницю ГО «Спротив» Марію Барабаш, яка стверджувала, що НАБУ й СБУ опублікували фейкові фото з обшуку квартири нардепки. У цьому тексті розглянемо її риторику детальніше.

Марія Барабаш — громадська діячка, яка під час великої війни починала з кампанії «Гроші на ЗСУ» за збільшення видатків на Сили оборони з місцевих бюджетів, а тепер збирає мітинги на Майдані за «повну зміну системи». Градус її висловлювань поступово зростає.

Щодо обшуків у Скороход Барабаш заявляла, що їх проводять через те, що нардепка запитувала в міністра фінансів, чому військовим не підвищили зарплату. Писала: «Коли захищаєш інтереси людей та військових, одразу отримуєш обшуки».

Такі висловлювання — типовий приклад необґрунтованих узагальнень, що формують агресивний поділ влади й народу на «їх і нас», так, ніби всі посадовці завжди хочуть зробити гірше «простим людям». Це поширений наратив російської пропаганди, який, щоправда, придуманий не Росією, він використовувався в різних війнах, щоб підірвати бойовий дух противника й спровокувати внутрішні заворушення.

Марія Барабаш доволі популярна в різних соцмережах. Сукупно у Фейсбуці, Інстаграмі й ТікТоці в неї 364 тисячі підписників. А у відео, опублікованому наприкінці січня, вона сама казала, що її сторінки за останній місяць переглянули 50 мільйонів людей.

Просування деструктиву

На сторінці Барабаш в Інстаграмі закріплений пост про її «план повної зміни системи». Перший пункт називається «Перемога над топкорупцією». Барабаш декларує, що для цього потрібно «обмежити функції держави», скоротити 80% чиновників, зменшити кількість міністерств із 15 до 5, а кількість депутатів із 450 до 200.

Також вона пише про конфіскацію заморожених російських активів і активів українських корупціонерів на Заході й пропонує ці «мільярди доларів» спрямувати на озброєння та підвищення зарплат і пенсій військовим, учителям, лікарям.

Це схоже на типові передвиборчі обіцянки політиків, які звично тхнуть популізмом. Радикальні рішення з величезними скороченнями замилюють очі й викликають захоплення.

Натомість варто поставити запитання: чому вказані саме такі цифри? Вони мають конкретні обґрунтування чи все це лише популізм? Також варто поцікавитися, чи громадська діячка розуміє, як влаштований державний апарат і хто після таких скорочень займатиметься організацією навчання в школах, медициною, відновленням енергетики, дорогами, соцвиплатами тощо.

Щодо депутатів варто розуміти, що вони представники певної кількості виборців. Що менше депутатів, то менше уваги вони зможуть приділяти зверненням громадян. Наприклад, у країнах ЄС на одного обранця припадає 30–50 тисяч виборців, у довоєнній Україні — приблизно 100 тисяч (докладніше про це читайте тут).

Однак Барабаш не обґрунтовує свої тези в публікації. Серед інших пунктів її плану чимало тверджень «за все хороше й проти всього поганого», які можуть змусити проковтнути гачок популізму: «пожиттєві строки», «заміна ТЦК на добровільний призов», «ліквідація непотрібних дозволів і ліцензій».

Популізм і підміна понять

Будь-яку критику представників влади під час війни можна назвати «розхитуванням човна» й таким чином виправдовувати зловживання, недалекоглядність чи погане управління. Однак, на нашу думку, існує критична відмінність між, наприклад, аргументованими журналістськими розслідуваннями чи аналітичними статтями й діями, які йдуть у фарватері російських інформаційних операцій.

Наприклад, Марія Барабаш від початку січня у своїх відео закликала зібратися на майдані Незалежності в Києві 25 січня, щоб вимагати від Зеленського посадити Єрмака. Тут насторожує дві речі.

Перша — такі заклики виходити на Майдан останніми місяцями поширюють і російські пропагандистські мережі. Це і кампанія в ТікТоці з генерованими ШІ протестами, які начебто відбуваються в українських містах (ми про це писали раніше), і заклики виходити на Майдан від маловідомих відеоблогерів (про це ми писали тут).

Друга пересторога в тому, що за своїми повноваженнями в демократичній державі Зеленський не може посадити Єрмака. Він може не втручатися в діяльність незалежних правоохоронних органів — у цьому випадку НАБУ, яке проводило обшуки в Єрмака. Але таке незнання можна списати на природний популізм Барабаш.

25 січня — це не перший вихід Марії Барабаш на Майдан у Києві. Такі акції вона проводила щонайменше з осені минулого року.

В одному з роликів-анонсів мітингу 25 січня Барабаш казала, що на ньому вони хочуть поставити запитання, зокрема, про «Міндічгейт», через який «ми зараз сидимо, як і більшість українців, без світла». Цікаво, що у випадку зі Скороход наша героїня називає НАБУ інструментом затикання рота, а в справі Міндіча — викривачами реальної корупції.

Серед публікацій Барабаш є такі, що наповнені відвертими російськими тезами. Зокрема, звернімо увагу на цей пост, опублікований у березні 2025-го, нібито про зустрічі в США з «людьми, які готують понад 100 кримінальних справ на найближче оточення Зеленського». Серед низки звинувачень бачимо наратив про «соросят» і зовнішнє управління, який російська пропаганда розкручує роками. Є й критика USAID, закриття якого зупинило багато проєктів допомоги, зокрема і в енергетиці.

Слова Барабаш про «вину в смертях і каліцтвах» варті окремої уваги. З її публікації випливає, що мільйони людей перебувають у вигнанні не через злочини Росії, а через неназваних корупціонерів, про яких вона мала «скоро розповісти». Однак більше побоювань викликають думки про те, що могла розповісти Барабаш на зустрічах з американцями, враховуючи, що маятник її риторики часом коливається в бік російських наративів.

Конфлікти — можливість засвітитися

Активність Барабаш у США — окрема й значна сторінка в її біографії. Вона називала себе єдиною українкою, яка відвідала інавгурацію Трампа на початку 2025-го. За її словами, запрошення на подію отримала завдяки зв’язкам Юрія Кондеревича з командою чинного президента США. Цей чоловік — громадянин США українського походження, член дорадчої ради ГО «Спротив», співзасновник Ukraine Victory Foundation. У 2023–2024 роках організація проводила мітинги біля Білого дому за активацію лендлізу, критикувала тодішню посолку України в США Оксану Маркарову, на чому згодом акцентувала й Барабаш.

У лютому 2025 року Кондеревич подавав заяву в поліцію Вашингтона про погрози його життю та життю Барабаш, як писала сама Марія. Це нібито робила журналістка NV Юлія Забєліна, яка, за словами Барабаш, «діяла від імені посла України в США Оксани Маркарової та Офісу президента Зеленського».

У Барабаш також тривалий публічний конфлікт із блогером Ігорем Лаченковим, який має телеграм-канал «Лачен пише» з понад 1,5 мільйонами підписників. Вона звинувачує його в роботі на Офіс президента. Також за заявою ГО «Спротив» триває судовий розгляд справи проти матері Лаченкова, яка працювала суддею в Дніпрі й у 2017 році нібито погодила перерахування 6 мільйонів гривень російській компанії. Справу кваліфікували за статтею про службову недбалість, хоча Барабаш наполягає на державній зраді.

Емоції пересилюють факти

Загалом значна частина публічної комунікації Марії Барабаш базується на конфліктах, звинуваченнях і «викритті» правди. Вона зазвичай використовує емоційні фрази, впізнавані ярлики й маніпуляції. Часто у своїх висловлюваннях однобоко розповідає про події чи людей і не намагається об’єктивно розібратися в причинах і контекстах.

Фрагментоване висвітлення й кричущі слова — типові інструменти популістів, на які ведеться аудиторія. Деструктивні наративи руйнують довіру людей до будь-яких джерел інформації і погіршують здатність опиратися дезі й маніпуляціям.

У вразливої аудиторії складається враження, ніби матеріали без емоційних фраз і купи слабо обґрунтованих здогадок не мають потрібного впливу. Зрештою, об’єктивні й детальні розбори завжди потребуватимуть більше сфокусованості й освіченості, ніж маніпулятивні ролики на кількадесят секунд.

ТікТок дезінформація пропаганда інфовійна