«Серьожа, хтось це має робити». Як проходить день голови ОСББ на Оболоні
Ранок киянки Дар’ї Павловської починається з чату голів об’єднань співвласників багатоквартирних будинків Оболонського району. «Світло −, вода +, тепло −», — пише вона. Ну або інший варіант. «Думала, у мене ще є десять хвилин», — каже, коли кореспондентка Texty.org.ua прийшла раніше за домовлений час. Таймінг у Дар’ї жорсткий. Крім ОСББ є основна робота, сім’я, діти. Кожен крок за планом.
43-річна Дар’я Павловська понад 20 років працює «авіафеєю» — агентом із бронювання авіаквитків. Це її основне місце роботи. Рік тому погодилася керувати ще й ОСББ на громадських засадах. «Звісно, не планувала, — зізнається. — Тим паче не знала, що буде так із теплом і всім іншим».
Скаржиться, що вчора працювала до пів на третю ночі. Сьогодні о сьомій ранку вже передавала інформацію в Районну державну адміністрацію. Наступний контакт о 16:45. А після нічних обстрілів треба передавати що дві години.
Дар’я розповідає про будинок, хвалиться здобутками. «Давайте я вам буржуйку покажу», — пропонує.
Тепло
Спускаємося в підвал. Із нами старша по першому під’їзду Ксенія Кравченко і бухгалтерка ОСББ Любов Зелена.
У підвалі тепло, є світло. Тут розміщений тепловий пункт — центр управління будинковими трубами. Дар’я одразу фотографує прилад, який вимірює температуру води, що надходить у систему опалення. Каже, це фото для мешканців, які скаржаться на брак тепла.
«Бачите параметри? 73 градуси. Норма. А це показує тиск у трубах. Коли вимикали опалення, тут були нулі. Довелося з усім цим розбиратися», — розповідає.
Гарячої води в кранах зараз немає. Її перекрили за розпорядженням влади, щоб сусідні будинки отримали хоч трохи тепла. Натомість будинок Дар’ї навіть після найтяжчих обстрілів був без опалення лише добу. Але у квартирах досі не надто тепло, оскільки тиск теплоносія низький. Доводиться періодично смикати Київтеплоенерго.
«Налаштовуємо систему опалення, як оргАн», — пояснює голова ОСББ. — Учора в мене була крапельниця, лежала і слухала лекцію про теплопункт, як гріти цю воду», — зізнається жінка.
Нарешті доходимо до буржуйки. Вона стоїть в одному з підвальних приміщень, яке люди облаштували під укриття. Залізна грубка на дровах не дасть замерзнути за відсутності централізованого опалення.
На стіні висять плакати журналу «Теленеделя» з попзірками 1990-х, церковні календарі, старий килим. Навколо столика крісла з подушками.
«Можна засідання правління ОСББ проводити», — сміються жінки.
Дар’я розмовляє по телефону, називає якісь цифри. Це по основній роботі. Її клієнти — українці, які літають по світу. Часто небідні люди. «Все, що стосується аеропорту і навколо, — це моє. Підбір тарифів, оптимальні стиковки рейсів, візові правила», — каже.
«Тиждень в Америці був циклон, і аеропорти не працювали. І от усіх треба рятувати, пересаджувати, заспокоювати, — пояснює Дар’я. — Мої на роботі прийняли, що я ще голова ОСББ, не завжди буваю в офісі».
Майно
ОСББ «Оболонські Липки» в 191-квартирному будинку на вулиці Володимира Івасюка створювали вимушено, зізнаються активісти. ЖЕК керував тут 30 років, але люди були незадоволені — нічого не оновлювалося. Навпаки, навіть протипожежні засоби зникли.
Рік тому ЖЕК поставив перед фактом, що не обслуговуватиме багатоповерхівку. Мешканці терміново провели збори.
«Ліфти — космос», — хвалиться Дар’я
Звісно, ОСББ сприйняли не всі. Були сварки, скарги. Однак поїзд рушив, уже через рік вдалося замінити ліфти.
«Ліфти — космос», — хвалиться Дар’я і показує логотип Києва на стелі кабінки.
ОСББ стало учасником міської програми співфінансування «95/5». Якщо один ліфт коштував 2,5 млн грн, то мешканці заплатили тільки 125 тис. грн. Вийшло по 3 тис. грн із квартири. Під час знеструмлень нова кабіна не зупиняється, а доїжджає до певного поверху й двері відчиняються. Великий плюс.
Дуже хочемо генератор, хоча б маленький
ОСББ придбало 11 вогнегасників, встановило у дворі м’які стовпчики й круглі перешкоди, щоб не паркувалися легкові авто й могла проїхати пожежна машина.
«Дуже хочемо генератор, хоча б маленький, для циркулювання води вище п’ятого поверху», — зітхає голова.
Отримала листа: «посилити штат двірників»
Нарікає, що для генератора треба провести багато підготовчої роботи, взяти необхідні дозволи. Руки не доходять.
«О дев’ятій ранку отримала листа, що маю посилити штат двірників, доповісти, чи є сіль, суміш і можливість викликати трактор. Очікується погіршення погоди», — розповідає.
У дворі чоловік якраз розбиває лід. Дар’я каже, що й сама бере в руки відро з піском на підсипку.
«Будинок живе своє життя, незважаючи на війну», — каже.
Люди
Дар’я весь час відволікається на чати. Основна робота, ОСББ, вказівки влади.
«Відкриваю телефон... і понеслося», — показує екран.
«Добрий день, можу вас набрати? Мені терміново», — пише хтось.
«Хто це? — питає Павловська. — Зараз розбиратимуся».
Багато часу забирає спілкування з мешканцями. Хоча є керуючий ОСББ, є старші по під’їздах, люди все одно звертаються: «Даша, допоможи…».
Голова ОСББ пише в будинковому чаті довгі й короткі роз’яснення. Тримає в курсі подій.
Люди думають, що проблеми тільки в них
«Люди ж сидять у квартирі, думають, що проблеми тільки в них», — пояснює.
Чим часто незадоволені?
«У сусідньому будинку є світло, а в нас немає. Світло дали, але мало. Що робити? Нічого не робити, — каже Дар’я. — Сидіти чекати. Ну можна взяти відро і піти набрати. Пояснюю, що нас не кинули. Будинки, які кинули, — це недоробок керуючих компаній».
Натхнення
Витримати такий ритм допомагають надійні люди поруч, каже Дар’я. Коли створювали ОСББ, прописували, що буде керуючий, для якого це робота, а не хобі. Є активісти, є старші по під’їздах.
«Як в авіалогістиці: коли ти один, нічого не буде», — пояснює голова.
У Дар’ї дві доньки. 10-річна займається танцями, 14-річна вже допомагає мамі розрулювати проблеми: «Віра, кажу їй, мама за кермом, викликай електрика терміново. І вона дзвонить».
Чоловік Дар’ї не підтримував ідею головування дружини. Розумів, що буде складно.
«Якось о пів на першу ночі мала спуститися в підвал. Іду, а він мені: “Ти навіжена!”. А я йому: “Серьожа, ну хтось це має робити”», — згадує Павловська.
Тут на кожному кладовищі мої родичі
Зізнається, що іноді перед сном думає: «Як так сталося? Може, взяти речі на плечі й кудись поїхати?». Але все одно залишається, як і навесні 2022-го: «Ну чого я маю виїжджати? Це мій дім. Я народилася в Києві. Тут на кожному кладовищі мої родичі. Буду воювати».
Жінка має невеличку віддушину. Купує за копійки на розпродажах орхідеї, які відцвіли й пропадають, підживлює їх, доглядає до нового буйного цвітіння.
«Не знаю, якого кольору ця орхідея буде, а коли розквітає, дуже радію. Кожна має ім’я. Так розважаюся», — ділиться Дар’я.
