«Серьожа, хтось це має робити». Як минає день голови ОСББ на Оболоні
Ранок киянки Дар’ї Павловської починається з чату голів об’єднань співвласників багатоквартирних будинків Оболонського району. «Світло −, вода +, тепло −», — пише вона. Ну або інший варіант. «Думала, у мене ще є десять хвилин», — каже, коли кореспондентка Texty.org.ua прийшла раніше за домовлений час. Таймінг у Дар’ї жорсткий. Крім ОСББ є основна робота, сім’я, діти. Кожен крок за планом.
Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко
43-річна Дар’я Павловська понад 20 років працює «авіафеєю» — агентом із бронювання авіаквитків. Це її основне місце роботи. Рік тому погодилася керувати ще й ОСББ на громадських засадах. «Звісно, не планувала, — зізнається. — Тим паче не знала, що буде так із теплом і всім іншим».
Скаржиться, що вчора працювала до пів на третю ночі. Сьогодні о сьомій ранку вже передавала інформацію в Районну державну адміністрацію. Наступний контакт о 16:45. А після нічних обстрілів треба передавати що дві години.
Дар’я розповідає про будинок, хвалиться здобутками. «Давайте я вам буржуйку покажу», — пропонує.
Тепло
Спускаємося в підвал. Із нами старша по першому під’їзду Ксенія Кравченко і бухгалтерка ОСББ Любов Зелена.
У підвалі тепло, є світло. Тут розміщений тепловий пункт — центр управління будинковими трубами. Дар’я одразу фотографує прилад, який вимірює температуру води, що надходить у систему опалення. Каже, це фото для мешканців, які скаржаться на холод.
«Бачите параметри? 73 градуси. Норма. А це тиск у трубах. Коли вимикали опалення, тут були нулі. Довелося з усім цим розбиратися», — розповідає.
Гарячої води в кранах зараз немає. Її перекрили за розпорядженням влади, щоб сусідні будинки отримали хоч трохи тепла. Натомість будинок Дар’ї навіть після найбільших обстрілів був без опалення лише добу. Але у квартирах досі не надто тепло, оскільки тиск теплоносія низький. Доводиться періодично смикати Київтеплоенерго.
«Налаштовуємо систему опалення, як оргАн. Учора в мене була крапельниця, я лежала і слухала лекцію про теплопункт, як гріти цю воду», — зізнається голова ОСББ.
Нарешті доходимо до буржуйки. Вона стоїть в одному з підвальних приміщень, яке люди облаштували як укриття. Залізна грубка на дровах не дасть замерзнути за відсутності централізованого опалення.
На стіні висять плакати журналу «Теленеделя» з попзірками 1990-х, церковні календарі, старий килим. Навколо столика крісла з подушками.
«Можна засідання правління ОСББ проводити», — сміються жінки.
Дар’я розмовляє по телефону, називає якісь цифри. Це по основній роботі. Її клієнти — українці, які літають по світу. Часто небідні люди. «Все, що стосується аеропорту і навколо, — це моє. Підбір тарифів, оптимальні стиковки рейсів, візові правила», — каже.
«Тиждень в Америці був циклон, і аеропорти не працювали. І от усіх треба рятувати, пересаджувати, заспокоювати, — пояснює Дар’я. — Мої на роботі прийняли, що я ще голова ОСББ, не завжди буваю в офісі».
Майно
ОСББ «Оболонські Липки» в 191-квартирному будинку на проспекті Володимира Івасюка створювали вимушено, зізнаються активісти. ЖЕК керував тут 30 років, але люди були незадоволені. Нічого не оновлювалося. Навпаки, навіть протипожежні засоби зникли.
Рік тому ЖЕК поставив перед фактом, що не обслуговуватиме багатоповерхівку. Мешканці терміново провели збори.
«Ліфти — космос», — хвалиться Дар’я
Звісно, ОСББ сприйняли не всі. Були сварки, скарги. Однак поїзд рушив, уже через рік вдалося замінити ліфти.
«Ліфти — космос», — хвалиться Дар’я і показує логотип Києва на стелі кабінки.
ОСББ стало учасником міської програми співфінансування «95/5». Якщо один ліфт коштував 2,5 млн грн, то мешканці заплатили тільки 125 тис. грн. Вийшло по 3 тис. грн із квартири. Під час знеструмлень нова кабіна не зупиняється, а доїжджає до певного поверху й двері відчиняються. Великий плюс.
Дуже хочемо генератор, хоча б маленький
ОСББ придбало 11 вогнегасників, встановило у дворі м’які стовпчики й круглі перешкоди, щоб не паркувалися легкові авто й могла проїхати пожежна машина.
«Дуже хочемо генератор, хоча б маленький, для циркулювання води вище п’ятого поверху», — зітхає Дар’я.
Отримала листа: «посилити штат двірників»
Каже, що для генератора необхідна велика підготовча робота, дозволи. Руки не доходять.
«О дев’ятій ранку отримала листа, що маю посилити штат двірників, доповісти, чи є сіль, суміш і можливість викликати трактор. Очікується погіршення погоди», — розповідає.
У дворі чоловік якраз розбиває лід. Дар’я каже, що й сама бере в руки відро з піском на підсипку.
«Будинок живе своє життя, незважаючи на війну», — каже Дар’я.
Люди
Дар’я весь час відволікається на чати. Основна робота, ОСББ, вказівки влади.
«Відкриваю телефон... і понеслося», — показує екран.
«Добрий день, можу вас набрати? Мені терміново», — пише хтось.
«Хто це? — питає Павловська. — Зараз розбиратимуся».
Багато часу забирає спілкування з мешканцями. Хоча є керуючий ОСББ, є старші по під’їздах, люди все одно звертаються: «Даша, допоможи…».
Голова ОСББ пише в будинковому чаті довгі й короткі роз’яснення. Тримає в курсі подій.
Люди думають, що проблеми тільки в них
«Люди ж сидять у квартирі, думають, що проблеми тільки в них», — пояснює.
Чим часто незадоволені?
«У сусідньому будинку є світло, а в нас немає. Світло дали, але мало. Що робити? Нічого не робити, чекати, — каже Дар’я. — Ну можна взяти відро і піти набрати. Пояснюю, що нас не кинули. Будинки, які кинули, — це недоробки керуючих компаній».
Натхнення
Витримати такий ритм допомагають надійні люди поруч, каже Дар’я. Коли створювали ОСББ, прописували, що буде керуючий, для якого це робота, а не хобі. Є активісти, є старші по під’їздах.
«Як в авіалогістиці: коли ти один, нічого не буде», — пояснює голова ОСББ.
У Дар’ї дві доньки. 10-річна займається танцями, 14-річна вже допомагає мамі розрулювати проблеми: «Віра, кажу їй, я за кермом, викликай електрика терміново. І вона дзвонить».
Чоловік Дар’ї не підтримував ідею головування дружини. Розумів, що буде складно.
«Якось о пів на першу ночі мала спуститися в підвал. Іду, а він мені: “Ти навіжена!”. А я йому: “Серьожа, ну хтось це має робити”», — згадує Павловська.
Тут на кожному кладовищі мої родичі
Зізнається, що іноді перед сном думає: «Як так сталося? Може, взяти речі на плечі й кудись поїхати?». Але все одно залишається, як і навесні 2022-го: «Ну чого я маю виїжджати? Це мій дім. Я народилася в Києві. Тут на кожному кладовищі мої родичі. Буду воювати».
Жінка має невеличку віддушину. Купує за копійки на розпродажах орхідеї, які відцвіли й пропадають, підживлює їх, доглядає до нового буйного цвітіння.
«Не знаю, якого кольору ця орхідея буде, а коли розквітає, дуже радію. Кожна має ім’я. Так розважаюся», — ділиться Дар’я.
