Хто відповідав за «стійкість»? Як влада втрачала час перед новими атаками на енергетику
Зеленський регулярно критикує Кличка за погану підготовку столиці до російських ударів. Ми теж критикували і критикуємо мера Києва за це. Але як центральна влада виковувала енергетичну «стійкість»? Щоб це зрозуміти, достатньо подивитися, що відбувалося в керівництві галузі протягом останніх років.
Українська енергетична інфраструктура — це виробництво і доставка електроенергії до споживача. Найбільше електроенергії виробляється на АЕС, якими керує Енергоатом, транспортує її Укренерго. Детально про енергомережу читайте тут. Ці компанії оперують великими вузлами, найбільш уразливими до атак. Їхню діяльність координує Міністерство економіки. Що ж відбувалося в цій галузі в останні роки, які мали піти на підготовку до цілком передбачуваних великих атак росіян?
Укренерго
Почнемо з Укренерго. Ця компанія — один із ключових елементів енергетичної стійкості. Обстріли тривають постійно, адаптуватися до війни треба постійно, готуватися до зими також. Але Укренерго майже десять місяців жило без повноцінного керівника, з виконувачем обов’язків голови правління. Ним був Олексій Брехт, дуже талановитий інженер, який нещодавно загинув, але він все одно лише в.о. До того ж керівник має розбиратися й у фінансах і шукати гроші, працювати з кредиторами. Але цей напрям провалений, і не через особистість Брехта, а тому, що кредитори розмовлятимуть тільки з керівником без приставки в.о.
Але чому з’явився в.о?
Його призначили після звільнення Володимира Кудрицького у вересні 2024-го. Повернімося до історії компанії. Ще до повномасштабного вторгнення Україна на вимогу ЄС запроваджувала так зване корпоративне управління в держкомпаніях.
Коротко кажучи, воно полягало в тому, що міністр не може сам призначити директора держкомпанії. І керувати ним не може. Держава призначає наглядову раду, а вона вже обирає керівника. Це робилося і для запобігання корупції, і для ефективного управління. За такою схемою працює й чимало акціонерних товариств, які не належать державі. Тобто це звична світова практика.
Корпоративне управління давало шанс на краще управління, бо керівники зацікавлені в хороших результатах, від яких часто залежала висока зарплата, і з ними потім можна знайти посаду зі ще кращою зарплатою в Україні чи будь-якій іншій країні світу.
І цей підхід спрацював в Укренерго. За часів Володимира Кудрицького, який був головою правління компанії у 2020–2024 роках, енергосистема пережила критичні моменти 2022-го й адаптувалася до війни.
Нагадаємо, що в день російського вторгнення наші енергомережі відключилися від російських. На цю дату планувалася суто технічна, експериментальна дія в межах підготовки до майбутнього перепідключення до європейських мереж. Але почалася війна, й Укренерго, провівши складні технічні роботи, місяць пропрацювало автономно і під’єдналося до європейців на рік раніше від запланованого терміну. Це була історія технічного та управлінського успіху.
Далі робота в умовах війни, залучення коштів від іноземних партнерів, які спрямовувалися на фінансування ремонтів, оновлення обладнання, створення складів запчастин і будівництво укриттів.
Міністерство енергетики
Але Кудрицького зняли. І тут виведемо на сцену Германа Галущенка, міністра енергетики з квітня 2021-го по липень 2025-го. Особисто я помітив його призначення у своїй електронній пошті — браві пресрелізи про його успіхи надходили з настирливою регулярністю щодня, іноді кілька разів на день. І це стало приводом уважніше придивитися до цієї персони.
Різні медіа не раз писали, що це людина з українського кола спілкування російського розвідника Андрія Деркача, який свого часу очолював український Енергоатом, був народним депутатом України і нещодавно отримав звання «героя Росії». Причому Деркач ніколи в Україні й не приховував, що він працює на російську розвідку, навіть погрожував опонентам, наголошуючи на цьому факті. Про це розповів колишній керівник Нафтогазу Андрій Коболєв.
На плівках НАБУ згадується, що після того, як Галущенка призначили віцепрезидентом Енергоатому, він їздив до Деркача, щоб отримати інструктаж щодо того, «як там що працює».
Але такі компрометуючі зв’язки не заважали Галущенку чотири роки пропрацювати в уряді на двох міністерських посадах: рік напередодні війни і три під час.
Він пішов з українського уряду лише після гучного розслідування НАБУ справи Міндіча. До речі, цікава деталь: у прослушці НАБУ є епізод, де Тімур Міндіч (головний підозрюваний у розкраданні величезних сум грошей навколо Енергоатому) радить Галущенку перед його розмовою з президентом сказати фразу: «Я зроблю все, що ви скажете, все, що вам потрібно, — я ваш».
У цій справі прокурори ключовим фігурантом називають друга Зеленського та співвласника «Кварталу 95» Міндіча, а Галущенку закидають сприяння контролю над фінансовими потоками в енергетиці.
Але на час розслідування Галущенко вже не очолював Міненергетики. Влітку 2025 року після незрозумілої відставки уряду він зробив рокірування — з міністра енергетики перебазувався на посаду міністра юстиції. А міністром енергетики стала його коханка і за сумісництвом заступниця в часи, коли він очолював Міненергетики, Світлана Гринчук. Про їхні романтичні стосунки широкому загалу стало відомо з матеріалів НАБУ.
Я це все описую, щоб показати, що напередодні критичної зими, а ця критичність була абсолютно передбачувана, профільні чиновники займалися чим завгодно, але не підготовкою енергосистеми до найважчих часів.
До професійної біографії Галущенка є й інше цікаве уточнення. До роботи міністром енергетики він подавався на конкурс на держсекретаря Мінекономіки. Галущенко не пройшов письмовий відбір, але його все одно протягнули (деталі читайте тут). Це відбулося в перші роки президентства Зеленського.
Енергоатом
Уся гучна справа Міндіча стосується розкрадання в Енергоатомі (про це докладно читайте тут). Наведемо лише одну цитату з матеріалів НАБУ про будівництво захисних споруд для трансформаторів, які передають виготовлену на АЕС електроенергію в мережу.
Дмитро Басов, виконавчий директор із фізичного захисту та безпеки Енергоатому: Мы больше защитные сооружения строить не будем?
Ігор Миронюк, колишній радник Деркача, на момент запису радник міністра енергетики Германа Галущенка: Я бы подождал. Но блять, если честно, жалко денег, пустая трата.
На чиєму боці президент?
Тепер знову повернімося до керівника Укренерго Володимира Кудрицького. Політичну мотивованість його звільнення озвучили одразу, зокрема й у наглядовій раді компанії. Її голова Данієль Доббені та один із її членів Педер Андреасен пішли у відставку, заявивши про політичний тиск і постійні спроби в обхід конкурсу призначати людей із сумнівними професійними якостями. Сам Кудрицький наголошує, що ініціатором його відставки завжди був Галущенко.
Президент Зеленський, між іншим, вважає, що Кудрицький не впорався зі своїми завданнями і не гарантував безпеку мереж Укренерго.
І лише 1 липня 2025 року наглядова рада оголосила про нового керівника Віталія Зайченка. Але у вересні 2025-го достроково припинила його повноваження, а через тиждень знову повернула на посаду. Через кілька місяців почалися великі обстріли.
На тлі всього цього незручно навіть ставити риторичне питання Зеленському, а що ж із заявленими гігаватами розподіленої генерації, про які він говорив у червні 2024-го: «У нас є чіткий план, як побудувати до 1 гігавата потужності вже цього року і ще 4 гігавати в найближчі роки».
Та підготовка цивільних структур — це тільки пів справи. Ключові об’єкти енергетики мали б прикривати підрозділи ППО. Тут є свої об’єктивні обмеження: людей на все не вистачає, ракет для ППО також, США перестали бути нашим союзником.
Але є і суб’єктивні фактори. Наприклад, Повітряними силами теж цілий рік (із серпня 2024-го по серпень 2025-го) керував виконувач обов’язків. У цей час висувалися ідеї, щоб енергокомпанії самі формували і споряджали підрозділи ППО, які прикривали б їхні об’єкти. Але далі розмов справа йшла, бо і Укренерго, і Повітряні сили очолювали в.о. А профільний міністр Галущенко крутив на роботі роман і разом із керівництвом Енергоатому займався тим, що зараз розслідує НАБУ.
І лише 19 листопада 2026 року уряд ухвалив експериментальний порядок, який дає змогу залучати підприємства до формування груп ППО. Краще пізно, ніж ніколи, як кажуть. Але цього разу аж занадто пізно.
Картину повної управлінської недалекоглядності напередодні блекаутів доповнює і фігура міністра оборони Рустема Умєрова. Його багато критикували за нездатність налагодити роботу міністерства (у нашому випадку це важливо для того, щоб чітко взаємодіяти з партнерами заради вчасного отримання боєприпасів для ППО). Але він був міністром аж два роки, і Зеленський його зняв із посади лише в липні 2025-го.
Нагадаємо, що українська розвідка попереджала про те, що Росія нарощує виробництво дронів і ракет, що ворог вийшов на нові виробничі потужності.
І от після років такого керування, коли накопичені Росією ракети вже прилетіли до нас, наша влада почала просити в союзників екстреної допомоги. Нагадаємо, що USAID, яке систематично підтримувало українську енергетику, припинило свою роботу рік тому, але з української влади ніхто навіть не подумав, як закрити дірку, що утворилася.
Європейці терміново скинулися, зібрали що могли і відправляють в Україну. Але знову ж таки екстрена допомога, коли вигрібають по складах залишки, — це зовсім не те, коли лежить заздалегідь закуплене однакове й взаємосумісне обладнання з усіма необхідними запчастинами, правильно підібраними дротами і т. д.
І от ця європейська допомога приїхала, і в хаосі місцева влада бере й привозить дорогу когенераційну установку замість генератора заживлювати будинок. Причому там уже стояли два інші генератори, до яких не було відповідних дротів.
Так і живемо. А днями Зеленський сказав, що він подумує балотуватися на посаду президента ще раз. Дякуємо. Дуже дякуємо.
