«Людина може значно більше, ніж уявляє». Морози в окопах: розповідають українські військові

Рюкзак виживальника

«Поспіх тут зайвий», — каже Ігор, який служить у 3-му окремому десантно-штурмовому батальйоні. Підготовка до виходу починається зі збору рюкзака. Від його вмісту залежить те, якими будуть твої наступні кілька днів.

«Мій рюкзак важить близько 60 кілограмів. Там, звичайно, боєкомплект і все необхідне. Нічого зайвого. Бо фізично не донести», — розповідає десантник.

Шкарпетки бажано міняти щодня

Крім стандартного військового набору й спальника Ігор бере побільше шкарпеток. Їх бажано міняти щодня. Має дві пари рукавиць: одні вдягає, коли рухається, інші запасні, сухі. Пакує чимало хімічних грілок (прямокутні пласкі пакетики із сипучою речовиною або рідиною всередині).

Також кладе вологі серветки і сухий душ (губки з дезінфікуючим гелем, який активується невеликою кількістю води) — вони допоможуть підтримувати гігієну.

Із їжі Ігор бере сухпайки, каші швидкого приготування, розчинну каву, горіхи й багато солодких батончиків, завчасно куплених у магазині.

Взимку постійно хочеться цукру, особливо на позиціях

Ласощі кладе в рюкзак зверху. «Взимку постійно хочеться цукру, особливо на позиціях», — пояснює.

Одягається Ігор за принципом багатошаровості: кітель, легка куртка, бушлат. Так тіло краще зберігає тепло, а коли жарко, можна скинути один-два шари. Обов’язкове спіднє — термобілизна. Усе підбирає так, щоб можна було вільно рухатися й водночас не замерзнути без руху.

До позицій треба йти пішки, іноді 20–25 км

Після довгих зборів залишилося головне — дістатися до позицій. До них треба йти пішки, іноді 20–25 км. Доводиться маскуватися, рухатися вночі, спати просто неба. Дорога може забрати п’ять-шість днів. У такі моменти життя безпосередньо залежить від екіпірування бійця та вмісту його рюкзака.

Замість туалету пляшка

Морський піхотинець із позивним Ревізор пробув на еспешці (спостережному пункті) 64 дні. Їв те, що доставили дронами. Військові називають це «армійським Глово». Найчастіше в посилці тушковане м’ясо, сухі супи, локшина швидкого приготування, печиво, сухарі, батончики. «Тушонка набридла, напевно, за перших два тижні. Хотілося просто свіжоприготованого», — каже Ревізор.

Морпіхи готували їжу на маленькій газовій плитці, яку принесли із собою. Газові балончики в таких умовах стають критично важливим ресурсом. Їх скидають нашим бійцям разом із харчами. А ще воду в невеликій кількості, вологі серветки й за потреби медикаменти.

Узимку з гігієною складно. Часто й сухий душ не виручає. «Коли на вулиці мінус п’ятнадцять, то й в окопі мінус п’ятнадцять. Немає жодного теплого кутка, де можна роздягнутися й обтерти тіло», — каже Ревізор.

Удень піхотинці чекають короткого моменту, коли небо чисте, щоб збігати в кущі

Вода — найцінніший ресурс. «Міг взяти вологу серветку й протерти зуби, не чистити, — пояснює морпіх. — Єдине, що доступно для гігієни на позиціях, — вологі серветки. Ними протирають руки, обличчя, а раз на кілька днів усе тіло».

Як із туалетом? Будь-який вихід з укриття фіксують ворожі дрони. «Вночі взагалі не виходимо, дрони з тепловізорами тебе дуже добре бачать. Тоді в туалет ходимо в пляшку», — каже боєць.

Удень піхотинці чекають короткого моменту, коли небо чисте, щоб збігати в кущі.

Зігрівайки

За словами штурмовика 95-ки, взимку відчуваєш постійне виснаження: «Витрачаєш дуже багато сил, щоб зігрітися, нагріти їжу й так далі».

Окоп Ревізора був за кількасот метрів — кілометр від росіян. Обігріти бліндаж майже неможливо, розповідає він. Окопні свічки не дуже рятують, бо для цього їх потрібно багато, а вони досить важкі, щоб нести на собі чи доставляти дронами. «Іноді запалював їх, просто щоб подивитися на вогонь. Це заспокоює», — каже боєць.

Морпіхи закутувалися в кілька ковдр, намагаючись перекрити доступ холодного повітря.

Натомість у великі морози дуже допомагають хімічні грілки — так звані зігрівайки. Ревізор використовував одразу кілька таких: «Дві грілки клав у внутрішні кишені куртки, дві під штани до стегон, дві в шкарпетки. Це дорогувато (десять хімічних грілок коштує 200 грн, одна гріє п’ять годин. — Ред.), але по-іншому ніяк».

Обмороження

Бойовий медик 95-ї десантно-штурмової бригади з позивним Норд каже, що взимку на передовій найбільшою загрозою для бійців є потепління. Коли температура піднімається, з’являється волога. Взуття швидко промокає.

Через тривале перебування ніг у сирості виникає ураження, яке називають «траншейна стопа» (або ще «окопна стопа»). Тоді кінцівки німіють, набрякають, вкриваються пухирями, шкіра блідне. Для профілактики треба постійно міняти шкарпетки на сухі, просушувати й відігрівати ступні.

У разі обмороження час працює проти бійця

Натомість мінусова температура загрожує обмороженням кінцівок чотирьох ступенів: від блідої набряклої шкіри до омертвіння тканин тіла. «Дуже важливо розуміти, що навіть обмороження першого ступеня має лікуватися в стаціонарних умовах. В окопних неможливо довго відігрівати кінцівки, час працює проти бійця», — пояснює Норд.

Обмороження тяжкого ступеня призводить до незворотних змін: пальці чорніють. «Ми називаємо таке “чорносливом”. Шкіра дуже схожа на нього за текстурою і кольором», — каже медик.

Іноді обморожені кінцівки врятувати неможливо. Якщо ж ампутації вдається уникнути, кровообіг ніг чи рук назавжди порушується. Людина може до кінця життя відчувати оніміння кінцівок на морозі чи вітрі, розповідає Норд.

Стійкість

В умовах постійної небезпеки й холоду дрібниць не існує. Те, що здається побутовою деталлю, може визначити подальше життя.

За словами Ревізора, тривалий холод без відпочинку витримують не всі. «Морально важко. Є люди, які втрачають над собою контроль», — каже він. Мова про внутрішні злами, коли людина перестає адекватно оцінювати небезпеки.

Підтримували думки про дім і рідних

Морпіха підтримували думки про дім і рідних, можливість вряди-годи зв’язатися з ними. «Коли знаєш, що тебе мають змінити на позиції, рахуєш дні», — ділиться Ревізор. Він почав записувати відео про окопне життя.

Найважче Ревізору було тоді, коли ротація відкладалася: зникало розуміння перспективи, накривала апатія. «Потім був обстріл, ми дивом уціліли, депресія відступила. Тому що ти вижив, все добре, хочеш жити далі», — згадує він.

Наливав неповну кружку, економив воду й газ

Найбільше, за словами піхотинця, допомагають дисципліна й холодний розум. «Дисципліна в тому, як ти, наприклад, п’єш чай. Я пив лише тоді, коли це було необхідно, а не коли хотілося. Наливав неповну кружку, економив воду й газ. Ти не повинен себе балувати й розслаблятися», — наголошує боєць.

Ревізор переконався, що базові потреби можливо задовольнити навіть в окопах і бліндажах: «Солдати на позиціях — це доказ того, що людина може значно більше, ніж уявляє».

війна зима зсу окопи піхота фронт