«Людина може значно більше, ніж уявляє». Морози в окопах: розповідають українські військові

Рюкзак виживальника

«Поспіх тут зайвий», — каже Ігор, який служить у 3-му окремому десантно-штурмовому батальйоні. Підготовка до виходу починається зі збору рюкзака. Від його вмісту залежить те, якими будуть твої наступні кілька днів.

«Мій рюкзак важить близько 60 кілограмів. Там, звичайно, боєкомплект і все необхідне. Нічого зайвого. Бо фізично не донести», — каже десантник.

Шкарпетки бажано міняти щодня

Крім стандартного військового набору й спальника Ігор бере побільше шкарпеток. Їх бажано міняти щодня. Має дві пари рукавиць: одні вдягає, коли рухається, інші запасні, сухі. Пакує чимало хімічних грілок (прямокутні пласкі пакетики із сипучою речовиною або рідиною всередині).

Також кладе вологі серветки і сухий душ (губки з дезінфікуючим гелем, який активується невеликою кількістю води) — вони допоможуть підтримувати гігієну.

Із їжі Ігор бере сухпайки, каші швидкого приготування, розчинну каву, горіхи й багато солодких батончиків, завчасно куплених у магазині.

Взимку постійно хочеться цукру, особливо на позиціях

Ласощі кладе в рюкзак зверху. «Взимку постійно хочеться цукру, особливо на позиціях», — пояснює.

Одягається Ігор «пелюстками капусти»: кітель, легка куртка, бушлат. Так тіло краще зберігає тепло, а коли жарко, можна скинути один-два шари. Обов’язкове спіднє — термобілизна. Усе підбирає так, щоб можна було вільно рухатися й водночас не замерзнути без руху.

До позицій треба йти пішки, іноді 20–25 км

Після довгих зборів залишилося головне — дістатися до позицій. До них треба йти пішки, іноді 20–25 км. Доводиться маскуватися, рухатися вночі, спати просто неба. Дорога може забрати п’ять-шість днів. У такі моменти життя безпосередньо залежить від екіпірування бійця та вмісту його рюкзака.

Туалет у пляшку

Морський піхотинець із позивним Ревізор пробув на еспешці (спостережному пункті) 64 дні. Їв те, що доставили дронами. Військові називають це «армійським Глово». Найчастіше в посилці тушковане м’ясо, сухі супи, локшина швидкого приготування, печиво, сухарі, батончики. «Тушонка набридла, напевно, за перших два тижні. Хотілося просто свіжоприготованого», — каже.

Морпіхи готували їжу на маленькій газовій плитці, яку принесли із собою. Газові балончики в таких умовах стають критично важливим ресурсом. Їх скидають нашим бійцям разом із харчами. А ще воду в невеликій кількості, вологі серветки й за потреби медикаменти.

Узимку з гігієною складно. Часто й сухий душ не виручає. «Коли на вулиці мінус п’ятнадцять, то й в окопі мінус п’ятнадцять. Немає жодного теплого кутка, де можна роздягнутися й обтерти тіло», — каже Ревізор.

Удень піхотинці чекають короткого моменту, коли небо чисте, щоб збігати в кущі

Вода — найцінніший ресурс. «Міг взяти вологу серветку й протерти зуби, не чистити», — пояснює морпіх. — Єдине, що доступно для гігієни на позиціях, — вологі серветки. Ними протирають руки, обличчя, а раз на кілька днів усе тіло».

Як із туалетом? Будь-який вихід із укриття фіксують ворожі дрони. «Вночі взагалі не виходимо, дрони з тепловізорами тебе дуже добре бачать. Тоді в туалет ходимо в пляшку», — каже боєць.

Удень піхотинці чекають короткого моменту, коли небо чисте, щоб збігати в кущі.

Зігрівайки

За словами штурмовика 95-ки, взимку відчуваєш постійне виснаження: «Витрачаєш дуже багато сил, щоб зігрітися, нагріти їжу й так далі».

Окоп Ревізора був за кількасот метрів — кілометр від росіян. Обігріти бліндаж майже неможливо, розповідає він. Окопні свічки не дуже рятують, бо для цього їх потрібно багато, а вони досить важкі, щоб нести на собі чи доставляти дронами. «Іноді запалював їх, просто щоб подивитися на вогонь. Це заспокоює», — каже.

Морпіхи закутувалися в кілька ковдр, намагаючись перекрити доступ холодного повітря.

Натомість у великі морози дуже допомагають хімічні грілки — так звані зігрівайки. Ревізор використовував одразу кілька таких: «Дві грілки клав у внутрішні кишені куртки, дві під штани в ділянці стегон, дві в шкарпетки. Це трохи дорого (десять хімічних грілок коштує 200 грн, одна гріє п’ять годин. — Ред.), але по-іншому ніяк».

Обмороження

Бойовий медик 95-ї десантно-штурмової бригади з позивним Норд каже, що взимку на передовій найбільшою загрозою для бійців є потепління. Коли температура піднімається, з’являється волога, вода. Взуття швидко промокає.

Через тривале перебування ніг у сирості виникає ураження, яке називають «траншейна стопа» (або ще «окопна стопа»). Тоді кінцівки німіють, набрякають, вкриваються пухирями, шкіра блідне. Для профілактики треба постійно міняти шкарпетки на сухі, просушувати й відігрівати ступні.

У разі обмороження час працює проти бійця

Натомість мінусова температура загрожує обмороженням кінцівок чотирьох ступенів: від блідої набряклої шкіри до омертвіння тканин тіла. «Дуже важливо розуміти, що навіть обмороження першого ступеня має лікуватися в стаціонарних умовах. В окопних неможливо довго відігрівати кінцівки, час працює проти бійця», — пояснює Норд.

Обмороження тяжкого ступеня призводить до незворотних змін: пальці чорніють. «Ми називаємо таке “чорносливом”. Шкіра дуже схожа на нього за текстурою і кольором», — каже медик.

Іноді обморожені кінцівки врятувати неможливо. Якщо ж ампутації вдається уникнути, кровообіг ніг чи рук назавжди порушується. Людина може до кінця життя відчувати оніміння кінцівок на морозі чи вітрі, розповідає Норд.

Стійкість

В умовах постійної небезпеки й холоду дрібниць не існує. Те, що здається побутовою деталлю, може визначити подальше життя.

За словами Ревізора, тривалий холод без відпочинку витримують не всі: «Морально важко. Є люди, які втрачають над собою контроль». Мова про внутрішні злами, коли людина перестає адекватно оцінювати небезпеки.

Підтримували думки про дім і рідних

Морпіха підтримували думки про дім і рідних, можливість вряди-годи зв’язатися з ними. «Коли знаєш, що тебе мають змінити на позиції, рахуєш дні», — каже. Військовий почав записувати відео про окопне життя.

Найважче Ревізору ставало тоді, коли ротація відкладалася: зникало розуміння перспективи, накривала апатія. «Потім був обстріл, ми дивом вціліли, депресія відступила. Тому що ти вижив, все добре, хочеш жити далі».

Наливав неповну кружку, економив воду й газ

Найбільше, за словами піхотинця, допомагають дисципліна й холодний розум. «Дисципліна в тому, як ти, наприклад, п’єш чай. Я пив лише тоді, коли це було необхідно, а не коли хотілося. Наливав неповну кружку, економив воду й газ. Ти не повинен себе балувати й розслаблятися», — наголошує боєць.

Ревізор переконався, що базові потреби можливо задовольнити навіть в окопах і бліндажах: «Солдати на позиціях — це доказ того, що людина може значно більше, ніж уявляє».

війна зима зсу окопи піхота фронт