Щоб відбити вартість генератора, треба щонайменше сезон. Історія теплої пекарні в холодному Києві
«Чай? Кава? Хлібчик додому?» — пропонує продавчиня в «Сімейній пекарні» неподалік залізничного вокзалу «Дарниця» в Києві. Вони працюють, коли немає світла. Часом зачиняються, виходять на роботу вночі, щоб пекти хліб, і просто намагаються протриматися бодай ще день. Як виживає малий пекарський бізнес під час блекауту? Читайте в матеріалі.
Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко
Невеликий чорний кіоск із великими вікнами стоїть серед інших МАФів на базарчику поблизу вокзалу. Крізь скло видно, як жінка в чорній бейсболці розкачує тісто на піцу. Її руки вправно розтягують білу пластичну масу. Гуляє пензлик, залишаючи сліди томатного соусу. Сиплеться потерта моцарела, лягають шматочки бекону. За скляною вітриною відбувається маленька кулінарна магія.
У приміщенні пахне свіжими круасанами. Пекарі ловлять момент: поки дали світло, треба зробити партію випічки.
Олена Марченко за допомогою лопати відправляє піцу в електричну піч.
Жінка працює тут від самого відкриття пекарні. Їздить на роботу з Харківського масиву.
Виходить на роботу незалежно від того, є електрика чи немає
Продавчиня Наталія Шульженко посипає зеленню булочки. Їздить сюди з Троєщини. Загалом має п’ять років пекарського стажу, а тут працює рік. Виходить на роботу незалежно від того, є електрика чи немає. Каже, вчора звечора встигли напекти багато, є чим торгувати.
Дитя війни
Пекарня відкрилася в червні 2022 року. «Дитя війни», — усміхається керуючий партнер закладу Роман Нестеренко. Раніше на цьому місці був інший подібний заклад. Він закрився, коли почалося повномасштабне вторгнення.
Роман родом із Борисполя. Займається пекарською справою 11-й рік. Має по Києву кілька точок. Працюють за франшизою. Це такий договір, коли підприємець підписується під відомий бренд, а власник бренда надає технології, маркетингові рішення, іноді обладнання, отримуючи за це певні відрахування.
«Люди люблять випічку. Їм хочеться тепла, якогось смаколика. У нас є і піца, і випічка, і кава», — розповідає Роман.
Хоча б утриматися, щоб точка працювала
За словами підприємця, тотальний блекаут змінює правила гри. Дорожчають продукти. Бізнес змушений думати не так про заробіток, як про те, щоб не закритися.
«Хоча б утриматися, щоб точка працювала, щоб у людей була зарплата», — каже Роман.
Генератори на межі
У 2022 році, коли почалися перші знеструмлення, Роман придбав для пекарні невеликий бензиновий генератор. Каже, тоді ще не розуміли, який краще обрати. Його потужності вистачало на те, щоб випікати піцу, робити каву і мати мінімальне освітлення. Щоб увімкнути опалення, уже доводилося вимикати кавоварку.
Генератор прослужив 750 годин. Кількість відпрацьованого часу рахує лічильник на ньому. На початку цього року не витримав навантаження й зламався.
«Генератор — це резервне живлення на три-чотири години. Він не призначений для того, щоб працювати цілодобово», — пояснює Роман.
Відремонтувати пристрій виявилося проблемою. Не вистачає майстрів, дефіцит запчастин.
У майстернях із ремонту генераторів роботи стає з кожним днем більше
«У магазинах кажуть: кораблі в дорозі, машини в дорозі, поїзди в дорозі (із запчастинами. — Ред.). Коли буде, невідомо», — ділиться підприємець.
За словами Романа, у майстернях із ремонту генераторів роботи стає з кожним днем більше.
Підприємцю довелося купити новий генератор. Цього разу на дизпальному. Він потужніший та економніший. Коли працювали на старому, вартість кіловата електроенергії в перерахунку з вартості бензину й мастила становила 30–40 грн, а тепер 20–25 грн. Тарифи на електроенергію в межах централізованого постачання для підприємців коливаються від 7 грн до 10 грн залежно від часу доби й пікових навантажень.
Дизель із каністри доливатимуть працівниці
Ще новенький, блискучий синій генератор стоїть у невеличкому господарському дворику за кіоском. Роман каже, його вже підключили, але ще роблять димовідвід. Трохи забере часу тестування. Основні роботи з обслуговування, інструктажу, забезпечення пальним на ньому. А вже заводитимуть його і доливатимуть дизель із каністри працівниці.
«Оті всі історії, що юні дівчата витягують із кав’ярень генератори і запускають їх, — це все правда. На жаль, мікробізнес не може дозволити собі найняти окремо людей, які заводили б генератор», — пояснює Нестеренко.
Олена і Наталія кажуть, що з новим генератором ще не знайомі. А от той, що зламався, «був рідним».
Новий генератор обійшовся приблизно в 3 тис. доларів. Для дрібного бізнесу, вважає Роман, це значна сума. Щоб відбити вартість пристрою, треба щонайменше сезон.
І навіть новий генератор не замінює повноцінно електропостачання.
«Ми маленький бізнес. Не можемо собі дозволити поставити велику бандуру, як це роблять ресторани. Ми просто не окупимо її», — пояснює підприємець.
Впіймати світло
Коли електрики немає дві доби, пекарня зачиняється — торгувати нічим. Хоча на іншій Романовій точці дівчата виходили вночі, щоб «впіймати світло». Працівниці самі проявили ініціативу, адже живуть поруч.
«Приходили о третій ночі, випікали до ранку і йшли додому відпочивати. Розуміють: якщо точка закриється, роботи не буде. Треба знаходити можливості», — ділиться Роман.
У пекарні на Дарниці вночі не виходили: вдавалося напекти вдень або звечора. На випадок блекауту встановили резервну маленьку духовку, яку потягне генератор і якою можна допекти невелику партію, щоб було свіже.
Найбільший попит на сосиску в тісті й пиріжки
«Хочеться, щоб був асортимент. Якщо хлібчик, то він має бути теплий. Зараз усі на нервах через холод, обстріли. Тому ця маленька пічка більше про емоцію, про можливість пекти щось для душі», — каже Роман Нестеренко.
Найбільший попит на сосиску в тісті й пиріжки з вишнею, яблуком. Вранці добре беруть хотдоги. Напевно, люди дорогою на роботу хочуть підкріпитися гарячим. Ціни на випічку під час блекауту не піднімали.
Ділитися теплом
Приміщенням розноситься аромат піци. Олена Марченко дістає її з печі й кладе в картонну коробку. Ніж-колесо катається в різні боки, розділяючи піцу на порції й тягнучи за собою пасма розплавленого сиру.
Люди заходять і виходять. Хтось забирає піцу, хтось замовляє каву, хтось довго крутиться біля вітрини. Холодно, людям хочеться їсти, а очі розбігаються від різноманіття.
Підприємець каже, що зараз найважче від самого початку його бізнесу
Роман Нестеренко каже, що не можна зупинятися, треба рухатися вперед, хоча зараз найважче від самого початку його бізнесу.
Підприємець думає над тим, щоб установити в приміщенні додаткові барні стійки, стільці й додати пекарню на карту пунктів незламності в «Дії». Люди зможуть тут зігрітися, випити чаю. Буде в Києві ще одне місце з теплом.
