Що відбувається поблизу Куп’янська: розповідь волонтера і військового
В'ячеслав Ільченко часто їздить на Куп'янщину і сусідні райони – евакуйовує цивільних. Розмиті дороги, на яких застрягає його розхитаний бус на ймення "Незламна", села, яких не стало, люди – щирі, розгублені, усміхнені, зі сльозами на очах, яких він і його напарниця Юля переконують виїхати, або які самі просять їх про допомогу. Куп'янщина у військовому зрізі виглядає так: мовна зона на 6-10 км в кожну сторону, і вона контролюється дронами. Піхотинці на позиціях, а за 6-8 км від них розставлені точки дронщиків. Їх завдання – берегти піхоту, убивати росіян поки вони не підійшли до нори.
Волонтер
В'ячеслав Ільченко їздить багато, і бачить теж багато. Послухавши його, ми можемо краще уявити, що відбувається на Куп'янському, і ширше – на Південно-Слобожанському напрямках.
Я дзвоню йому, щоб розпитати, яка зараз Куп'янщина.
"А ми зараз у Грушівці". Триває його 26-й день безперервної евакуації. Поки в дорозі – має час поговорити.
Мене зачепило, як він якось особливо м'яко вимовив назву села. "Грушівка". У військових зведеннях ці території – "Куп'янський напрямок". А в реальності – маленьке село, де чиїсь долі, життя людей, накопичені роками речі, могили рідних, коливання, важкі рішення.
"Машина трохи застрягла, зачекайте пару секунд, – перепрошує. – Трос давай", – кричить комусь.
На захід від Куп'янська. На прямому шляху до Харкова.
Грушівка – у 15-ти км на захід від Куп'янська, по основній трасі, яка веде на Харків.
На початку листопада по селу прилетіло 3 російські КАБи. Зруйнували вщент хати. А через 3 дні знову на те ж місце – шахеди.
"Навіщо? Ніхто не розуміє, адже жили цивільні", – коментує В'ячеслав. Знімає на відео чорного малого песика, який стоїть на купі цих руїн і гавкає на нього – охороняє.
В'ячеслав додає, що у Грушівці багато машин, спалених fpv-дронами. Військових машин.
Спілкуємось, не так вже й багато часу пройшло, волонтер коментує: "А ми уже в Старовірівці".
Старовірівка – сусіднє з Грушівкою село, вглиб від траси на Харків. В'ячеслав до Старовірівки їздить регулярно, але на цьому краю села вперше. Жахається: "Дуже розбито тут. В іншій частині, звідки раніше отримував заявки на евакуацію – лише один приліт. От що ворог робить з нашими селами".
"Зараз Старовірівку достатньо інтенсивно розбирають. Грушівка те саме. У вересні такого ще не було. Вони (росіяни) підходять же ближче, і тому рівняють до фундаменту все, що можуть".
На північ від Куп'янська. Відбивався від дронів, повідомив про російську ДРГ
Село Підсереднє – рівно на північ від Куп'янська, в 60-ти км. Сюди волонтери їздять регулярно, але далі – ні. "Нещодавно забирали там людей, які йшли нам на зустріч з сусіднього села. Туди уже точно не можна їхати, особливо ж – на бусі".
“Чи є небезпека в дорозі? Чи чуєте ви вибухи, чи попадали під обстріли?”, – питаю.
"Найнебезпечніше це навіть не обстріли і КАБи, це – fpv-дрони. Це найстрашніша штука, яка може бути".
В'ячеслава двічі атакували дрони – на землях північніше Куп'янська.
"Від одного тікали біля села Хатнє. І я прям на ходу через вікно стріляв своєю рушницею. Не знаю, чи я попав, чи він просто промазав, але він вибухнув позаду”.
Це село Хатнє – на північ від Куп'янська, майже біля кордону з РФ.
Сусіднє з Хатнім – село Обухівка. У цих далеких лісостепах з людиною може статись будь-яка пригода. От із в В'ячеславом сталась: в Обухівці він допоміг пов'язати російську ДРГ:
"Це було у вересні. Проводив евакуацію, зайшов у місцевий магазин. Дівчата продавичні до мене: зайшли до нас солдати російські тільки що. Питали: "Ну що, рублі у вас тут приймають? Термінал Сбєрбанка работаєт?". Так відкрито, ніби провокували. Ми відповіли, що такого тут немає. А російські солдати вийшли і сіли недалеко магазину. Таке враження, що чекали, поки я викличу наших хлопців. Ну я викликав, приїхали і забрали їх. Очевидно, в такий спосіб вони просто здалися в полон".
Саме в Обухівці В'ячеслав вдруге відстрілювався від дрона.
Це був дрон "ждун" (fpv-дрон, який сидить на узбіччі доріг і активується, коли є рух поруч).
"Зі мною був ще один волонтер, якого я беру на найбільш небезпечні евакуації. Також з рушницею. Ми цього ждуна завчасно побачили і розстріляли в два ствола".
А від Обухівки уже залишається буквально декілька кілометрів до села Бологівка. 27 жовтня там активізувались росіяни, і 4-5 листопада стався прорив державного кордону України російськими військовими – на мапі Deepstate з'явилась нова червона зона.
На південь від Куп'янська. Небезпечна переправа.
Ківшарівка, Кругляківка – села рівно на південь від Куп'янська, в 15-ти і 25-ти км, але на лівому березі річки Оскіл. В'ячеслав не з лякливих, але туди не їздить з осені 2024-го року. "Туди ми живими не доїдемо. Переправа (через Оскіл) вся в “ждунах” + постійно її бʼють КАБами. На узбіччях купа спалених машин".
Саме в Кругляківці відбулась та моторошна подія, коли російський дрон безжально вбив двох людей і собаку, які йшли по дорозі з білим прапором. Це сталось 7 листопада.
А в містечко Борова (це вже сусідній Ізюмський район), яка ще на 20 км південніше, волонтер їздить на евакуацію і зараз. "Там все норм, блокпости наші працюють. Їхати безпечніше. Але загроза загинути є завжди".
І так і є. 14 липня в напрямку Борової четверо людей старшого віку їхали на мотоблоках отримати пенсію. По них вдарив російський fpv-дрон: троє людей загинуло.
У розповідях В'ячеслава те, що ми знаємо як "Куп'янський напрямок", "Південно-Слобожанський напрямок" із військових зведень – починає миготіти десятками окремих історій, доль людей, клаптиками життя.
Військовий
Чому росіянам вдається наступати?
Сержант Павло багато часу провів на Куп'янському напрямку. Пояснює:
"Ми вперше зустрілись з їхньою тактикою руху малими групами саме на Харківщині. Вони йдуть вглиб наших позицій, шукають прогалини, де слабкіше місце. І це у них почало дуже добре виходити за рахунок нескінченного ресурсу м'яса, яке постійно йде, йде, йде і постійно шукає слабі місця в нашій обороні.
Якщо перші групи, або окремі люди не доходять, їх командування дивиться, куди максимально змогла ця людина дійти, де він загинув.
Вони відправляють своїх людей безперервно: без роздумів і безжалісно.
Їм без різниці, скільки загине, їм головне, щоб був результат.
А якщо людина десь успішно пройшла нашу оборону, то засідає біля наших позицій, або навіть десь в тилу, і слухає, дивиться, і координує своїх пілотів.
Хто пройшов, засідають десь в кущах. Сидять по декілька днів без води, без їжі. Але координують своє командування: десь почують міномет, десь чують якісь рухи – і передають.
По-друге, у росіян добре працюють дрони. Розвідка добре працює, вони максимально далеко можуть залітати. Це відсікає нашу логістику, наші переміщення, заходи на позиції. Таким чином їм вдається дуже шкодити нам і займати все нові й нові рубежі".
Проблема українського війська
На жаль, нестача людей на українських позиціях не дає виставити повноцінну лінію оборони. І закрити всі ці прогалини.
Павло також відзначає нестачу пілотів і дронів: "Зараз найважливіше це на підходах їх виявляти і вбивати. У нас не вистачає пілотів, на жаль, щоб закривати всі ділянки і постійно моніторити небо".
Куп'янськ
У 10-х числах листопада здавалось, що Куп'янськ от-от впаде. 12-го числа військові у офіційних заявах говорили про "складну ситуацію". Зараз з'явився обережний оптимізм. Президент Зеленський 15 листопада заявив, що РФ провалила черговий строк, визначений Путіним для захоплення Покровська і Куп'янська, і він знову перенесений.
Але просування росіян є в навколишніх селах. За повідомленнями офіційних речників і відповідно до мапи Deepstate, за останній тиждень захоплене село Степова Новоселівка, просування біля Петропавлівки.
