Борти, патрулювання, мінування. Як протидіяти повзучому наступу росіян
Ми побували в бригаді, яка знайшла успішні тактики протидії російському просочуванню.
У приміщенні, де працювали оператори дронів, було тихо, лише час від часу щось булькотіли рації й долинали звичні для війни звуки вибухів. Один із операторів раптом хижо посміхнувся: «Є! Там, де й шукали, в окопі біля підбитої машини. Заховався, тварюко. Ну тримай, підар».
Озвучено за допомогою ШІ голосом Валерії Павленко
За хвилину чи дві вже інший оператор доповів: «Усе, мінус один. Чисто».
Просочування
Як мені розповів заступник командира цієї бригади полковник Олег, «місяців два тому росіяни змінили тактику. По-модному це називається “інфільтрація”, або “просочування” через наші бойові порядки. Інколи їм це вдається. Передусім це пов’язано з тим, що в ЗСУ не вистачає піхоти, скажімо так, на передньому краї.
Це проблема всіх Збройних сил, чим противник і користується. Раніше були невеликі групи — до відділення, потім по два-три бійці, тепер узагалі по одному. Вони йдуть певним маршрутом, цих маршрутів у смузі бригади багато. Усі вони недорозвідані, і це в них іде потоковим методом. Тобто одного ми виявили, вбили — вони десь на іншому напрямку вже просуваються в цей час».
Тактика просочування відома з давніх-давен. Це просування невеликими групами через позиції противника без безпосереднього контакту, схоже з висуванням розвідувальних груп без вступу в бій на передових позиціях.
Завдання — бити по уразливих точках: логістичних пунктах, позиціях артилерії, командуванню. Цю тактику використовують, коли війська не в змозі здійснити прорив великими силами.
Коли тактика «м’ясних штурмів» виявила надвеликі навіть для росіян втрати, вони перейшли до просочування.
Ідуть постійно
На ділянках багатьох бригад сьогодні зазвичай немає чітко вираженого напрямку зосередження основних зусиль росіян. Якщо їхній боєць ішов певним маршрутом і його вбили, відразу ж, недовго думаючи, десь висувається наступний смертник.
Одного виявили і вбили — відразу ж десь висувається наступний смертник
Він іде або цим самим маршрутом, або іншим. Очевидно, що спостерігачі ЗСУ бачать не всіх росіян. Так ворог просочується за спину нашої піхоти.
Зазвичай пілоти дронів і спостерігачі виявляють росіян на дистанціях від 1 км до 10–15 км. Тобто сіра зона на сьогодні становить саме таку відстань, і відстежити її всю практично неможливо (докладніше про це читайте в нашому проєкті «Сіра зона»).
Що сприяє успішному просуванню росіян?
Асортимент у росіян не так щоб багатий, але дієвий: вночі чи в «сіряку» (у сутінках. — Ред.) вони використовують накидки, плащі, термоковдри, вдень — звичайний камуфляж.
Як показує досвід, у разі використання термоковдр виявити їх на порядок важче. До того ж вони йдуть не поспішаючи — можуть прямувати до певної точки і два дні, і три, а інколи, як розповідають полонені, близько двох місяців пересуваються. На певній позиції їх накопичується три-п’ять-шість людей. Вони починають діяти, і зазвичай на цій стадії їх виявляють і вбивають.
Вони йдуть не поспішаючи — можуть прямувати до певної точки і два дні, і три
Головне завдання цих груп — обрізати логістику, вбивати наших бійців, які йдуть на ротацію, а потім проводити зачистку відрізаних таким чином позицій ЗСУ.
Така тактика працює.
Протидія
Для протидії і знищення таких груп у хід ідуть БпЛА: важкі бомбери, FPV. Оператори працюють скидами (боєприпас, що летить на голови росіян із дрона. — Ред.). Якщо десь неподалік є наша піхота, то інколи й вона вступає в бій.
Отже, як підсумував Олег, «виявляти і блокувати росіян вдається переважно завдяки збільшеній кількості бортів у повітрі та уважній роботі пілота. Це основний метод роботи по всій лінії фронту.
Коли псується погода, на перший план виходять дії піхоти
Коли псується погода, а зараз вже осінь, вітер, дощ, кількість бортів у небі зменшується. І на перший план виходять дії піхоти. Ми виставляємо додаткові спостережні пости. Також організували патрулювання вздовж сірої зони. Патрульні чи постові реагують на якийсь шурхіт, який їм не подобається, рух, можливо, ліхтарик десь побачать вдалечині.
І тоді вже незалежно від погоди піднімаються ударні дрони. Летять на дорозвідку на вогневе ураження. Якщо там виявиться один-два, їх простіше вбити скидами: кілька гранат скинув — це буде і дешевше, і простіше, і точніше. А якщо чимала група, тоді починаємо підключати і танки із закритих позицій (мається на увазі, що танки стоять вкопані й використовуються, по суті, як артилерія. — Ред.), і власне артилерію».
Таким чином, протидія просочуванню — спостереження й авіакомпонента, ну й мінування переднього краю та встановлення єгози.
