Прогалини в кібербезпеці й ризикована поведінка. Дослідження цифрових звичок українських підлітків

Смартфонами регулярно користуються майже всі підлітки (94% опитаних). Понад половина (56%) фактично живе в інтернеті, проводячи там більшу частину часу. За інтенсивністю користування дівчата випереджають хлопців (61% проти 51%).

Комп’ютером щодня користується понад три чверті опитаних (77%). Молодші респонденти (81% проти 73% cтарших) і хлопці (86% проти 70% дівчат) роблять це помітно частіше.

Вісім із десяти (79%) впевнено працюють із текстовими редакторами, більшість (62%) — із презентаціями, половина (50%) — з таблицями. Лише незначна частина (11%) не володіє жодною з цих програм. Загалом старші підлітки демонструють вищий рівень цифрових навичок.

Прогалини в кібербезпеці

Попри тривалий час, проведений у мережі, знання підлітків про кіберзагрози поверхові: лише 44% молодих українців добре розуміє, що таке фішинг та шкідливе програмне забезпечення. Краще обізнані про типові загрози хлопці (51% проти 38% дівчат) і старші підлітки (47% проти 41% молодших).

Ставлення до паролів відображає головний виклик кібербезпеці — відсутність категоричної позиції. Формально лише 11% користується простими комбінаціями, ще третина (31%) частково ідентифікує себе з таким підходом, 44% не розуміють потреби створювати різні паролі.

Така сіра зона простежується й в інших практиках: 17% мають один пароль для всіх платформ, проте значно більше підлітків (39%) частково визнає цю звичку; 11% регулярно діляться паролями з близькими, а ще 28% роблять це час від часу. Це означає, що реально майже половина молоді нехтує паролями. Водночас більшість (81%) стверджує, що не «засвічує» персональні дані в соцмережах.

Майже половина молоді нехтує паролями

Попри загальну обережність щодо персональних даних, підлітки схильні високо оцінювати власну безпеку в мережі (80% оцінили свою поведінку в шість балів і вище за десятибальною шкалою) й недооцінювати загрози (59% переконані, що інтернет-шахраї ними не цікавляться).

Майже дві третини (61%) покладається на антивірус, причому кожен п’ятий підліток (18%) вірить у його абсолютну надійність. Реальна поведінка суперечить переконанням: 31% іноді відкриває підозрілі листи, 37% готові під’єднати чужу флешку до свого пристрою. Підлітки знають про додаткові способи захисту, але використовують їх ситуативно.

Двофакторну автентифікацію регулярно застосовує чверть опитаних (26%), хоча більш як третина (38%) робить це епізодично. Схожа ситуація з резервними копіями: регулярно їх створює кожен п’ятий підліток (19%), ще половина (49%) — лише іноді.

Формально українська молодь демонструє високу дистанційованість від російського онлайн-простору: більшість підлітків заявляють, що не відвідують російські сайти (81%), не користуються заблокованими сервісами на кшталт «ВКонтакте» чи «Яндекс» (90%) і не мають поштових скриньок на ворожих доменах (92%). Водночас майже кожен десятий перебуває в зоні ризику й підтримує контакт із цими ресурсами.

Далеко не вся молодь усвідомлює важливість ліцензійного програмного забезпечення. Близько половини (49%) готові платити за програми, але лише 27% справді уникають піратського контенту. Більшість підлітків перебувають у сірій зоні: ризикуючи, завантажують піратські програми, які, за твердженням фахівців із кібербезпеки, часто містять віруси, тобто вони знають про віруси там, проте ризикують. Частина вірить у «безпечні» ресурси завантаження піратського програмного забезпечення: сайти (12%), торенти (9%) і Play Market (6%).

Ризикована поведінка

Попри переважну обережність, кожен сьомий підліток (15%) має досвід або готовність до сумнівних онлайн-заробітків. Варто зауважити, що молодші підлітки зазвичай відмовляються від онлайн-заробітків, натомість старші частіше вдаються до перевірки безпечності працевлаштування.

Підлітки добре розрізняють небезпеки в інтернеті. Найбільшу загрозу вони вбачають у надсиланні власних фото чи відео за подарунки (88% назвали це ризикованим); у спілкуванні в «секретних» чатах з обіцянками ексклюзивного контенту (84%); у виконанні завдань за гроші від незнайомців (79%); у встановленні застосунків за посиланням (76%).

Спілкування з незнайомцями в телеграмі чи дискорді підлітки оцінюють дещо безпечніше: 61% вбачає в цьому високу загрозу, 39% — низьку. Те саме стосується флешмобів: 59% вбачають ризик, 41% — ні.

Підлітки здебільшого розпізнають класичні ознаки шахрайства. Серед сигналів небезпеки в інтернеті найчастіше називають прохання або пропозиції, пов’язані з грошима (18%); підозрілі, незнайомі облікові записи (14%); сумнівні сайти або спам (12%).

Десята частина (10%) вбачає загрозу в проханнях повідомити особисті дані або отримати файли/посилання.

​​Ризиковані контакти в інтернеті — масовий досвід: більшість підлітків хоча б раз отримували небезпечні пропозиції, найчастіше встановити застосунок за посиланням (44%) або перейти в «секретний» чат (24%). Водночас третина респондентів (35%) не стикалася з жодною з названих ситуацій (див. графік).

Свідчення підлітків підкріплюються також досвідом молодих людей із їхнього оточення. За словами респондентів, друзі найчастіше стикалися з пропозиціями встановити застосунок за посиланням (32%) чи виконати завдання від незнайомців за гроші (28%). Попри це, 39% підлітків запевняють, що їхні друзі не мали такого досвіду.

Хто і що може переконати ризикнути?

Підлітків запитали, хто міг би переконати їх долучитися до ризикованих практик. У всіх випадках простежується чітка ієрархія довіри: найбільший вплив мають родичі (20–50%), дещо менший — друзі (15–30%), ще менший — учителі чи знайомі (5–15%), тоді як контакти із соцмереж і незнайомці переконати молодь майже не здатні (1–3%).

Найбільший опір спостерігається у високоризикованих ситуаціях: на пропозицію друзів спробувати наркотики погодилося б лише 3% опитаних. Скористатися порадою родичів писати незнайомим людям у телеграмі чи дискорді, перейти в «секретні» чати, надіслати особисті фото за подарунок, виконати завдання за гроші, піти додому до малознайомої людини чи сісти до неї в автомобіль готові від 22% до 30% підлітків.

Молодь найбільш гнучка щодо пропозицій родичів взяти участь у флешмобах (39%) або встановити застосунок за посиланням (51%). Ризик для підлітків значною мірою визначається джерелом пропозиції: високий рівень довіри до родичів і друзів може нівелювати навіть усвідомлену небезпеку.

Тут варто зауважити, що підлітки, які мають родичів чи друзів на тимчасово окупованих територіях, можуть бути в зоні підвищеного ризику.

Довіра до родичів і друзів може нівелювати небезпеку

Системна слабкість полягає в тому, що підлітки не схильні до критичної перевірки, через що можуть стати легкою мішенню для маніпуляцій і вербування: 53% зізнаються, що ніколи не намагалися дізнатися, хто стоїть за отриманими анонімними повідомленнями.

Довіра підлітків до повідомлень і пропозицій формується переважно через соціальні зв’язки та зовнішні сигнали: повідомлення від друзів (38%), «офіційний вигляд» (14%) чи кількість лайків (12%) (див. графік). Лише третина (31%) заявила, що не довіряє нікому в мережі. У випадку з незнайомими акаунтами чи чатами критерії схожі (див. графік).

Мотивація підлітків вдаватися до ризикованої поведінки поєднує прагматичні та емоційні чинники.

Ключову роль відіграє соціальна вразливість: потреба в грошах (83%), відчуття безкарності (48%), страх психологічного тиску, шантажу (49%). Значна частина підлітків вважає, що однолітки готові ризикувати з цікавості чи заради адреналіну (42%), однак протестні й іміджеві мотиви трапляються рідко.

Поінформованість про онлайн-вербування

85% опитаних підлітків уже чули про діяльність російських спецслужб. Вісім із десяти (80%) знають про небезпеку анонімних чатів та підозрілих каналів у телеграмі. Майже три чверті (73–74%) поінформовані про найжорсткіші сценарії: використання підлітків для перевезення вибухівки, схеми шантажу після втягування в незаконну діяльність чи погрози публікації особистих фото після зламу акаунту. Поінформованість висока, проте не всеосяжна: п’ята частина опитаних (19–22%) не чула про такі випадки.

Більш ніж третина підлітків залишається без чітких інструкцій, як діяти в разі спроби онлайн-вербування: 37% ніколи не чули офіційних роз’яснень.

Більшість опитаних, які отримували офіційну інформацію про небезпеку онлайн-вербування, почули її від батьків та вчителів (по 72%). Молодші підлітки частіше вказують на батьків як головне джерело інформації (80% проти 60% старших).

Майже половина отримувала таку інформацію з новин або телебачення (45%) та соцмереж (44%), причому дівчата активніше користуються саме соцмережами (48% проти 39% хлопців). Серед підлітків, які отримували інформацію про небезпеку онлайн-вербування через соцмережі, найбільше згадували телеграм (34%). Трохи рідше називали фейсбук (20%), тікток (16%) та інстаграм (14%).

У разі загрози онлайн-вербування більшість підлітків насамперед шукали б захисту в рідних (78%). Майже половина звернулася б до поліції (47%). Друзям, учителям і тренерам довірився б кожен п’ятий (21%). Натомість спеціалізовані служби молодь фактично не сприймає як доступну форму підтримки: дитячу гарячу лінію, служби у справах дітей чи громадські організації згадує менш як 6% респондентів.

Культура відкритого обговорення ризиків онлайн-вербування досі перебуває на етапі становлення. Головним ресурсом залишаються сім’ї та найближче оточення, тоді як інституційні структури мають обмежений вплив.

Хоча більшість підлітків готові говорити про підозрілі ситуації (60%), чверть (26%) схильна їх замовчувати.

У разі підозри підлітки передусім звернулися б до найближчого оточення (96%). Значно рідше вони згадують друзів (36%) і вчителів/тренерів (13%). Старші підлітки частіше довіряють друзям (42% проти 32% молодших), тоді як молодші охочіше звертаються до педагогів (16% проти 9%). Релігійні організації та інші канали підтримки згадували лише поодинокі респонденти.

Чверть підлітків схильна замовчувати підозрілі ситуації

Розрив між знаннями і поведінкою

Українські підлітки інтегровані в цифровий простір і загалом усвідомлюють ризики онлайн-вербування, однак між рівнем обізнаності та реальною поведінкою є розрив: попри усвідомлення загроз, вони часто вдаються до небезпечних практик. Ключові чинники вразливості — низька критичність і висока соціальна довіра: підлітки готові ризикувати, якщо пропозиція надходить від близького оточення. Крім того, зафіксовано прогалини в системі професійного втручання.

Для ефективної протидії вербуванню молоді держава, освітні та громадські інституції повинні формувати культуру цифрової безпеки, запроваджувати сталі практики безпечної поведінки і розбудовувати мережу довірених інституційних каналів підтримки.

Культура цифрової безпеки — це спільні щоденні правила й звички, які роблять онлайн-простір передбачуваним і безпечним для підлітків: від базової кібергігієни і розуміння меж публічності й приватності в соцмережах до вміння розпізнавати маніпуляції, грумінг (коли співрозмовник виманює інтимні фото, а потім шантажує ними) і вербування. Крім того, треба знати, куди звертатися по допомогу, і не боятися цього.

Щоб сталі практики безпечної поведінки перетворилися на щоденну рутину, їх треба вбудувати в систему освіти: проводити в школах уроки кібергігієни, і не тільки для учнів, а й для батьків та педагогів. Потрібно говорити про паролі, приватність, фішинг, грумінг і вербування. Підлітки мають знати базовий алгоритм дій у випадках, коли стикаються з підозрілою активністю в інтернеті: зробити скриншот, зберегти докази, заблокувати співрозмовника і поскаржитися на нього на платформі, звернутися по допомогу до дорослих.

Батьки і вчителі мають знати, як помітити проблему й що робити далі.

Методологія дослідження

Влітку 2025 року фахівці дослідницької агенції Info Sapiens опитали на замовлення Texty.org.ua 253 підлітків віком від 14 до 18 років з усіх підконтрольних областей України.

Публікацію створили Texty.org.ua за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України — рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю Texty.org.ua і не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.

вербування дослідження підлітки інтернет ісар