Темпи просування росіян на фронті влітку (карти)
Росіяни знову обіцяли масштабний наступ цього літа. Проте аналіз червневого просування ворожої армії показує інше: найактивніші атаки зупинялися після кількох днів, а проривів менше, ніж у попередні роки. Texty.org.ua проаналізували темпи і напрямки ворожого наступу в червні й на початку липня: де було найнебезпечніше, де працює лише пропаганда, а де фронт справді посунувся після тривалої паузи.
Черговий недонаступ
Навесні цього року медіа рясніли повідомленнями про швидкий російський наступ улітку. На тлі перебоїв із військовою підтримкою України від західних партнерів складалося враження, що Росія мала всі шанси підготуватися до нового масованого наступу. Російська делегація хамила українцям у Стамбулі, російська влада демонструє готовність фінансувати війну, не шкодувати життів у «мʼясних штурмах» і надалі масштабувати виробництво зброї.
Але складається враження, що широко розрекламований масштабний російський наступ почав здуватися буквально з перших днів свого орієнтовного початку.
Новопавлівка і Запоріжжя
Спершу про напрямок, де росіяни справді просунулися.
Йдеться про ділянку на південному сході Донеччини, де ворог у червні, вочевидь, намацав слабке місце в українській обороні й захопив кілька населених пунктів вздовж адміністративного кордону з Дніпропетровською областю. Власне, це й було найбільше досягнення росіян у червні.
До речі, за досить довгий період росіяни почали активізувати бойові дії безпосередньо й на Запорізькому напрямку. Вони вперто проводили штурмові дії в Кам’янському, що на березі колишнього Каховського водосховища. Поки що їхні успіхи на цьому напрямку вкрай обмежені.
Костянтинівка і Покровськ
Найнебезпечніший напрямок — ділянка між Покровською агломерацією та Костянтинівкою. Прорив тут дав би росіянам змогу розвивати наступ як у бік Покровська, так і в бік Костянтинівки.
Росіяни справді розширили тут свій виступ і «позакривали кишені», що намітилися раніше, насамперед у бік Мирнограда, але реалізувати задумане на цій ділянці їм поки що не вдалося. Ворожий виступ станом на 10 липня не переріс ні в клин, який мав би розколоти українські позиції, ні в повноцінні лещата для Костянтинівки.
Сумська зупинка
Ще один напрямок, де росіяни просунулися влітку, — Сумський.
У першій половині червня їм вдалося продовжити тут своє просування, але вже в другій половині місяця воно припинилося. Крім того, як свідчить сам ворог, українські війська подекуди починають проводити на цьому напрямку обмежені контрнаступальні дії.
Пропагандистські фронти
Але росіяни, звісно, не були б росіянами, якби не розгорнули справжню пропагандистську кампанію. Тож до «сумського фронту» додалися ще й «дніпропетровський» і «харківський».
Історію із заходом росіян у Дніпропетровську область ворожі пропагандисти роздувають уже кілька тижнів. І, здається, її пік припав саме на червень.
Пропагандистські ресурси не втомлювалися постити інформацію про російських солдатів нібито вже в Дачному. Але на тому втішні для них звіти й закінчилися.
Радісних реляцій про закріплення росіян у цьому селі чи навіть про їхню присутність у ньому стає дедалі менше. Згідно з картою DeepState сьогодні можна говорити лише про невелику смужку «сірої» зони вздовж кордонів Дніпропетровської та Донецької областей протяжністю кілька кілометрів на кількасот метрів углиб.
Харківщина
Звісно, російським пропагандистам таких «успіхів» було мало, тому до «дніпропетровського фронту» раптово додався ще один — «харківський».
Але росіяни тут справді перейшли державний кордон у ще одному місці на Харківщині, а саме в селищі Мілове, й окупували приблизно 24 квадратних кілометри. Причому все це сталося буквально за одну добу.
Певно, річ тут, як і в попередніх схожих випадках, у надзвичайній розтягнутості лінії фронту й відповідно неможливості для жодної зі сторін рівномірно наситити її живою силою і технікою.
Більше ніяких просувань ворога на цій ділянці не було. Хоча, звісно, не можна відкидати того, що з часом росіяни можуть спробувати зробити щось подібне на іншій ділянці державного кордону.
Лиман і Сіверськ
Ще два напрями, де росіяни поновили штурмові дії, — Лиманський і Сіверський.
Просування в них тут украй незначні, але сам факт, що фронт зрушив у районі тієї самої Білогорівки, де українські Сили оборони стримували ворога з 2022 року, має бути предметом певного занепокоєння.
Мінус 556 квадратних кілометрів
За оцінкою DeepState, у червні росіяни окупували 556 квадратних кілометрів української території, і це другий найгірший показник за останні два роки. Найбільше української території ворог захопив у листопаді 2024-го: 730 квадратних кілометрів. Тоді росіяни продовжили наступ восени, після виснажливих боїв за Авдіївку та літньої кампанії.
