Армійські корпуси: можливості та ризики вкрай потрібної реформи
Вище політичне та військове керівництво днями підтвердило: українська армія переходить до нової організаційної структури з формуванням корпусів. Що це означає і чому це важливо?
20 корпусів
Корпус — це велике військове з’єднання, яке може самостійно вести бойові дії на певному напрямку. Наприклад, армійський корпус може мати п’ять механізованих бригад, артилерійську бригаду, інженерний та логістичний батальйони, танковий батальйон тощо.
Тепер планується створити щонайменше 20 нових корпусів. За додатковою інформацією, принаймні перші з них формуватимуть на основі успішних історій, таких як “Хартія”, “Азов”, 3-тя штурмова та 92-га бригади. Звісно, це треба було робити ще з кінця 2022 року, але краще пізно, ніж ніколи.
Чим корпуси кращі за угруповання
Масштабна реорганізація може забезпечити краще управління військами на полі бою на вищих за бригаду рівнях.
Поточна система ОТУВ/ОСУВ не працює: штаби роздуті й неефективні, не мають чіткого розмежування повноважень, керівники та інші кадри — відряджені службовці, які фактично не є відповідальними за результати своєї роботи.
Що таке ОТУВ і ОСУВ
ОТУВ (оперативно-тактичні угруповання військ) — командні структури сил оборони вищого від бригадного рівня. Керують військами на конкретних напрямках, підпорядковані ОСУВ і Генштабу.
ОСУВ (оперативно-стратегічні угруповання військ) — великі командні структури, що керують значними ділянками фронту. Включають у себе кілька ОТУ, підпорядковані Генштабу.
ОТУВ та ОСУВ — тимчасові структури, які не є навіть окремими юридичними особами.
Командири фактично не відповідають за те, як керують. Офіцерів відряджають туди на короткий термін з інших підрозділів. Через тимчасовість призначень вони не встигають цілковито освоїтися, опанувати свої обов’язки, мають низьку мотивацію для глибокої обізнаності з роботою, адже це не їхнє постійне місце служби.
ОТУВ та ОСУВ стали місцями, де часто збираються некомпетентні старші офіцери
ОТУВ та ОСУВ стали місцями, де часто збираються некомпетентні старші офіцери, які не здатні успішно командувати реальними бригадами, але ідеально імітують діяльність, дотримуються всіх інструкцій, ініціюють безглузді перевірки й запроваджують нові форми паперової роботи.
Позбутися цієї “мафії”, яка відтворює і підтримує дух “маленької радянської армії”, за чинним законодавством практично неможливо. Це одна з найсерйозніших перешкод для проведення будь-яких реформ у війську.
Натомість штаб корпусу відповідає за результат, має можливість запровадити єдині стандарти для всіх з’єднань, ефективніше планувати операції вищого від бригадного рівня і раціональніше використовувати всі ресурси.
А головне — це масштабування того, що вже успішно працює (принаймні для згаданих вище бригад). І це неповний перелік можливих плюсів.
Можливі проблеми
Головна проблема — можливе подальше посадове зростання всіх неефективних штабних керівників від ОТУВ і вище, а також командирів у бригадах, ризик того, що вони обіймуть нові посади в корпусах.
Якщо крім системи корпусів армійське керівництво додасть ще одну чи дві проміжні “штабні прокладки” між корпусами та Генштабом (який також треба радикально реформувати), ефекту від такої реформи буде небагато.
Комплектування
Наступна проблема — особовий склад. Ми всі знаємо про труднощі з мобілізацією. А корпуси потрібно буде не просто укомплектувати новими людьми — необхідна система їх поповнення, внутрішньої ротації, рекрутингу, навчання.
Для цього треба вивчати і масштабувати досвід успішних підрозділів, можливо, організувати курси для інших корпусів на основі досвіду найуспішніших. Командування ЗСУ може зробити помилку і “долити” до 3-ї штурмової та 92-ї бригад, які стають корпусами, ще кілька найслабших бригад. І тоді є ризик, що гірші практики і люди розмиють бойове ядро нинішніх успішних бригад.
Цим новим корпусним ядрам потрібно видати карт-бланш на залучення кадрів.
Офіцери
Ще одна проблема — штабні кадри. Планування на рівні корпусу — це вам не бригадна тактика. Тут потрібні офіцери з особливою підготовкою, які здатні мислити масштабно і працювати з великими підрозділами. Необхідні швидкі курси із залученням західної освіти — українська військова освіта цього не зробить. На щастя, таких офіцерів потрібно сотні, а не тисячі, за пів року ця проблема може бути вирішена.
Знайти 20+ досвідчених і тямущих генералів, які можуть ефективно керувати корпусами, неможливо. Натомість взяти успішних бойових полковників або підполковників більш реально (при цьому не забуваймо, що хороший комбриг не автоматично стає хорошим комкором).
Також потрібне керівництво бригад (ще мінімум тисяча старших офіцерів). Можна повністю зберегти наявний командний склад бригад — навіть тих, хто завалив усю роботу, але це одразу поховає спробу реформи. Тому призначення на керівні посади в бригадах тямущих мобілізованих або молодших кадрових військових, нехай і в нижчих, ніж належить, званнях, — абсолютно необхідний крок.
Зброя
Кожному корпусу потрібні засоби радіоелектронної боротьби, безпілотники, артилерія, інженерні підрозділи. Це не просто техніка, це системи, які дають змогу контролювати поле бою і підтримувати підрозділи в бою. Але чи вдасться назбирати необхідний комплект із бригад, які увійдуть до корпусу?
Дефіцит точно буде, головне чесно визначати, наскільки він серйозний, а не рапортувати нагору про те, що все добре.
Але, попри всі труднощі, ця реформа потрібна. Якщо говорити чесно, вона є першим сигналом надії на покращення в нашому війську від самого початку повномасштабної війни.
Запроваджувати такі зміни під час активних бойових дій непросто. Але війна показала нам слабкі місця нинішньої структури. І якщо ми зможемо правильно провести реорганізацію, то значно посилимо нашу армію. А в умовах затяжної війни це може стати одним із ключових факторів майбутньої перемоги.
