«У нас до 40. Все!» Чому роботодавці остерігаються працівників зрілого віку і як це змінити

Олена Кіхтенко працювала старшою продавчинею, згодом адміністраторкою магазину зоотоварів у Миколаєві. Після повномасштабного вторгнення роботодавці скоротили персонал. Їй довелося виконувати також обов’язки продавця, вантажника й прибиральниці. Вона звільнилася й почала шукати іншу роботу.

“Це був зоомагазин, — ділиться Олена історією своїх пошуків. — Я їм розповідала, що там-то працювала адміністратором. Мені відповіли, що їх цікавлять кандидати до 40 років. Я запевнила, що маю досвід, вмію створити накладну, видати, отримати товар тощо. Але власниця, з якою я говорила, відрізала: “Ви мене чуєте? У нас до 40. Все!”. Врешті Олені вдалося працевлаштуватися у відділ кадрів однієї з компаній.

Штраф 65 тис. грн

На українських сайтах пошуку вакансій роботодавці не зазначають в оголошеннях обмежень за віком, оскільки, відповідно до Закону України “Про рекламу”, за дискримінацію передбачено штраф 65 тис. грн (із січня 2022 року). Але за ігнорування резюме кандидатів певного віку стягнень не передбачено.

Теоретично роботодавців можуть оштрафувати за ейджизм, але на практиці це складно довести. Рекрутери й HR-менеджери приховують від кандидатів реальну причину відмов, щоб згладити ситуацію, не наражати партнерські компанії і своїх роботодавців на штрафи. Хіба що хтось скаже прямим текстом, і цей факт буде зафіксований у листуванні чи в диктофонному записі.

На звичайних дошках оголошень, як-от OLX, на відміну від профільних сайтів, іноді вказують обмеження за віком.

“Критичні” 49

54-річна бухгалтерка Лілія Канухіна, яка також мешкає нині в Миколаєві, шукала роботу майже пів року, з жовтня 2022-го до квітня 2023-го. “Я щотижня надсилала по 3–5 резюме, відгукуючись і на вакансії за фахом, і на ті, де досвід не потрібен, — розповідає вона. — Наприклад, на вакансії листоноші, працівниці у відділ сортування пошти, інспектора лічильників газу тощо. Відповіло близько 15% роботодавців”.

Перш ніж знайшла місце, яке їй підходило, Лілія побувала приблизно на десяти співбесідах.

Чи був вік причиною того, що роботу довелося шукати довго? Лілія каже, що під час співбесід із потенційними роботодавцями про це не йшлося. Чому більшість не відгукнулася на її резюме, невідомо. Дискримінація за віком на роботі — досить поширене в Україні явище, принаймні було таким до повномасштабного вторгнення. Про це свідчать дані дослідження агенції Info Sapiens, проведеного у 2019 році. 54% респондентів називали “завеликий вік” найчастішою причиною дискримінації на роботі в Україні. Для порівняння: друга й третя причини дискримінації (з великим відривом) — наявність малолітніх дітей (25%) і замолодий вік (20%). Середнє значення критичного для пошуку роботи віку, на думку опитаних, — 49 років.

Надія Бєлецька, яка раніше працювала в рекрутинговій агенції, а нині надає приватні консультації, визнає, що такі роботодавці є, але радить кандидатам не здаватися навіть після відмов.

Вчитися чи чекати пенсії?

Які претензії в роботодавців? Серед слабких місць кандидатів зрілого віку рекрутери називають брак цифрових компетенцій. Але люди покоління Х (народжені в 1963–1985 роках) хоч і не народилися “зі смартфоном у руках”, але були молодими, коли смартфони стали масовим явищем, і зазвичай швидко опановують нові технології. За результатами опитування користувачів у застосунку “Дія”, проведеного Міністерством цифрової політики у 2021 році, інтерес до опанування цифрових навичок має приблизно половина користувачів застосунку віком 40–49 років (45,6% — актуально, 46,7% — ні). Для порівняння: у віці 18–29 років цей показник становить 61,4%.

“Не треба ідеалізувати кандидатів зрілого віку, — застерігає Тетяна Пашкіна, експертка з ринку праці й кар’єрна консультантка. — Бувають люди, які вже втомилися від життя і хочуть просто дожити до пенсії. Або вважають, що мають достатньо життєвого й професійного досвіду і не хочуть розвиватися далі. Але є й інші, які постійно вчаться незалежно від віку”.

Страхи й упередження

“Я приймала на роботу 46-річну жінку на посаду менеджера з продажу. Вона була дуже драйвова, енергійна, врешті дуже добре працювала, “закривала” значну частину продажів у компанії”, — розповідає про свій досвід Надія.

Люди віком від 40 років — меншість серед її теперішніх клієнтів. Але поміж них трапляються ті, хто боїться співбесід через багато невдалих спроб.

“Такі кандидати самі упереджено ставляться до себе й мають страхи через свій вік. Думають, що їх апріорі не візьмуть”, — ділиться враженнями Надія. І додає, що цінний досвід залишається непоміченим через брак навичок самопрезентації.

Тетяна Пашкіна пов’язує це з тим, що представників покоління Х із дитинства вчили не висовуватися, не хвалитися. Врешті на практиці люди навіть через багато років самі знецінюють свої заслуги, не вміють їх вигідно подати:

“Обговорюючи професійний досвід кандидата, я дізнаюся багато цікавого про нього, запитую: “А де це в резюме?”. Наприклад, головний бухгалтер за багато років роботи в компанії пережив сотню перевірок без жодних зауважень і штрафів. Це треба витягувати на поверхню, зазначати в переліку своїх умінь”.

Фахівці радять писати про пройдені курси (спершу обрати кілька курсів, пов’язаних із вашою професією, і справді пройти їх; наприклад, є чимало безплатних на онлайн-платформі Prometheus). Оформити своє резюме за допомогою сучасних шаблонів. Підготуватися до співбесіди, почитати про компанію, поцікавитися останніми тенденціями у своїй галузі, продемонструвати інтерес до роботи.

Криза кадрів

“Сучасні ейчари не мають проблем з упередженнями, — запевняє Надія Бєлецька. — Але такі установки можуть іти від керівництва компаній. Є посади, на які навіть зовнішність обговорюють: вона має бути презентабельна. Усе залежить від культури компанії, від ставлення до людей”.

Тим часом демографічна ситуація в Україні погіршується. Населення старішає, після повномасштабного вторгнення кілька мільйонів молодих людей, переважно жінок працездатного віку, виїхало за кордон. Це змушує роботодавців у деяких галузях потроху змінювати ставлення до кандидатів зрілого віку.

“Дві руки, дві ноги, одна голова — кандидат “бомба”

За словами Тетяни Пашкіної, сфери виробництва й торгівлі дуже потерпають від браку кадрів.

“Як казав хтось із моїх колег HR, дві руки, дві ноги, одна голова — кандидат “бомба”, беремо. На вік не зважають, лише на “загальну притомність”, на фізичний стан, якщо йдеться про фізичну працю. Але як тільки в роботодавців з’являється можливість обирати працівників, одразу зростає ймовірність дискримінації за віком. Українським роботодавцям у майбутньому варто враховувати й те, що люди різних поколінь і дорослішають по-різному. Наприклад, у молодших поколінь затягується дитинство і в 45 настає лише зріла молодість, — каже Тетяна. — Людина саме голову піднімає, визначилась, а тут вже й ейджизм”.

Рекламні стереотипи

Тетяна Пашкіна зауважує, що упередження щодо віку в роботодавців — це лише відображення стереотипів у суспільстві загалом. Вони часто нав’язуються в інформаційному просторі.

“Подивіться, як зазвичай показують сім’ї в рекламі, — каже експертка. — Сивочолі дідусь і бабуся, середніх років мама й тато, діти-дошкільнята. Але батьки бувають і 20-річними, діти дорослими, а сучасним бабусям і дідусям може бути 45 і 50, і вони можуть бути молодими й енергійними. Людям віком більш як 40 років автори рекламних сюжетів активно пропонують вирішити проблеми зі шлунком, прикріпити вставні зуби чудодійним кремом, побороти неврівноваженість через клімакс тощо. Відповідне сприйняття формується і в роботодавців — як ненадійних працівників із купою проблем зі здоров’ям”.

Чи справді люди з віком працюють гірше? Відповідь на це питання шукали науковці з Массачусетського технологічного інституту в дослідженні 2015 року, присвяченому динаміці когнітивних здібностей людства. Виявилося, що для різних здібностей є свій віковий пік. Зібравши колектив із працівників різних вікових груп, керівники отримають максимально ефективну команду, у яку кожен зможе зробити свій внесок. Старші працівники — базу професії та досвід виходу з критичних ситуацій, молоді — новітні тенденції та ентузіазм.

Світова тенденція

Старіння населення і відповідні зміни на ринку праці — нагальна проблема для багатьох країн світу, і її намагаються вирішувати.

В Україні Державний центр зайнятості практикує видачу ваучерів на 27 тис. грн для осіб віком понад 45 років. Це фінансування, яке можна скерувати на здобуття іншого фаху чи підвищення кваліфікації. Але великого попиту ця послуга не має. Можливо, потенційна аудиторія і не знає, що вступити на магістратуру можна коштом держави.

Наприклад, уряд Австралії пропонує низку ініціатив для професійного зростання громадян віком 40+. Учасники програми Skills Checkpoint після оцінки своїх компетенцій отримують план кар’єри, розроблений спеціалістами: які навички є, а яких бракує для певних професійних завдань. Подавши заявку, австралійці віком від 40 до 70 років можуть отримати близько $2 тис. на навчання.

У Німеччині з 2006 року розвивають політику зайнятості населення віком 50+. Держава намагається балансувати, підвищуючи пенсійний вік і зменшуючи виплати для раннього виходу на пенсію, утримує людей на робочих місцях. Запроваджуючи субсидії для роботодавців, мотивує їх співпрацювати з усіма верствами населення.

Німецька “Ініціатива 50 плюс” передбачає субсидії на працевлаштування для роботодавців. Їм виплачують до 50% нормованих витрат на оплату праці терміном до трьох років. Крім того, на підвищення кваліфікації людей похилого віку держава стала виділяти більше коштів.

“В Україні теж є система пільг (ідеться про компенсації за працевлаштування людей передпенсійного віку. — Ред.), — зауважує Тетяна Пашкіна. — Але ця схема така маловідома й непрозора, що роботодавці гадки про неї не мають, а коли дізнаються, то жахаються”.

Наше трудове законодавство старе й заплутане, роботодавець у паніці від ініціатив, що передбачають три кілограми паперів і відносини з державними органами, яких краще уникати.

україна міграція ринок праці