Навчити бійця. Як волонтери можуть у цьому допомогти військовим
Навчання — ключовий фактор у війні, коли на фронтах сотні тисяч мобілізованих. Тому ТЕКСТИ починають цикл публікацій про невеликі навчальні центри, які навчають бійців ЗСУ, сподіваючись, що їхній досвід вдасться масштабувати. Нижче — розповідь волонтера Петра Тєстова про те, як волонтерський навчальний центр навчає бійців ЗСУ.
Від редакції: чому навчання бійців - важливо. Приклад з історії
"Битва при Мідуей уперше показала феномен "розриву в навчанні", який з'явився між двома флотами (Японії та США — ред.). Це було явищем, яке ставало дедалі очевиднішим у міру розвитку війни — Військово-морський флот США як організація часто мав вищий потенціал для засвоєння бойових уроків і надзвичайно швидкого переведення їх у доктринальні та технічні модифікації, що допоможуть йому в майбутніх битвах", — читаємо у книжці "Shattered sword: the untold story of the battle of Midway" ("Розбитий меч: нерозказана історія битви при Мідвеї").
Швидкість, з якою бійці армії США навчалися й адаптовувалися до умов, які змінювалися, була небаченою для армії Японії. Армія США дуже ефективно накопичувала, зберігала та поширювала знання завдяки спеціально створеній величезній навчальній базі.
Наприклад, цілеспрямована політика переведення найкращих пілотів (та інших військових фахівців) на викладацькі посади призвела до того, що конвеєр з підготовки класних військових фахівців не лише компенсував утрати, а й у рази збільшив кількість висококласних авіаторів (та інших) до кінця війни. Водночас уже в 1943 році в Японії залишалося багато літаків та авіаносців, проте був дуже великий дефіцит пілотів.
Я — керівник невеличкого волонтерського навчального центру з тактичної підготовки "Кузня Вільних". Ми допомагаємо навчати бійців. І це — найефективніший волонтерський проєкт з допомоги армії, до якого я залучений.
Наш основний напрям — це піхотна тактика. Від базової — стійки, робота малими групами, сектори вогню, згортання-розгортання — й до специфічнішої — штурм будівель та окопів, прикриття об’єктів, рейдові дії. Якоїсь миті вирішили залучати ще й інструктора з такмеду — для відпрацювання евакуації й для банального M.A.R.C.H. (необхідні кроки з порятунку життя пораненого в бою — ред.).
Чи може забезпечити армія сама навчання бійців? Теоретично — так, на практиці — ні
Побутує думка, що нині війна артилерії і дронів, а піхотна тактика — це "порожня трата часу". Не згоден. Бо обороняє позиції піхота. Штурмує — піхота. Закріплюється — піхота. Навчені нами бійці та командири після повернення з фронту дякують — і відразу запрошують до себе знову.
Бо це допомагає рятувати життя й виконувати завдання. Хоча інструктора-артилериста ми кілька разів теж залучали й теж отримали результат у вигляді успішної роботи батареї гармат.
Чи може армія сама забезпечити навчання бійців? Теоретично — так, на практиці — ні. Простий приклад: щоб підготувати більш-менш повноцінно роту лише з польової та міської тактики, нам треба не менш ніж 60 “інструктороднів”. Полічіть кількість Сил Оборони. Де взяти стільки інструкторів? І це лише піхотна тактика.
Робота інструкторів має бути оплачена
Ми працюємо лише з військовими, плани навчання узгоджуємо з командирами — залежно від поставлених завдань. Хтось готується до міських боїв, а хтось навпаки — до протидиверсійної діяльності в лісах. В ідеалі ми хотіли б давати певному підрозділу повний курс. Але це армія — тому, звісно, іноді все йде зовсім не за планом. Але дуже приємно, коли на навчання приходить, наприклад, особисто комбат чи начштабу — це стимулює і бійців, і інструкторів.
Інструктори за свою роботу отримують гроші. Це правильно — бо тоді вони не думають про те, як забезпечити свої родини на цивільних роботах. Було б дуже по-дурному, якби під час війни досвідчений інструктор працював учителем у школі, а не тренував бійців — а саме так і було. А цивільний статус дає можливість, з одного боку, інструкторам на вихідних бачити родини, а з іншого — ми можемо вибирати, з ким працювати. Пріоритет віддаємо тим підрозділам, які найімовірніше найближчим часом їхатимуть на фронт.
…. Гроші на оплату інструкторам я збираю донатами. Є коло постійних донатерів-айтішників, які щомісячно вже впродовж року закидають від 5000 до 10 000 грн, є разові донати, є допомога від колег-екологів за виконані проєкти. Нещодавно мої друзі з Польщі зареєстрували у себе ГО — Fundacja Linia Frontu та змогли виграти у себе грант — і передали тренажери з такмеду.
Середній місячний бюджет навчального центру взагалі невеликий, порівнянний з вартістю мавіка комбо.
Потрібно більше інструкторів
Зараз ми готові розширятися — але не можемо знайти додаткових інструкторів. Це логічно — більшість потенційних інструкторів перебуває в лавах ЗСУ. Але кількість запитів на навчання перевищує наші можливості. Тому мені прикро бачити, як досвідчені інструктори зараз за гроші навчають цивільних чи ДФТГ десь у тилу, які навряд чи будуть воювати найближчим часом. Бо ось тут є військові, які завтра поїдуть на фронт, — і мають потребу в навчанні.
Якщо хтось має можливість своїми силами допомогти в навчанні військових і залучати інструкторів — робіть це. Це дуже ефективно й можливо навіть для невеличких волонтерських організацій.
