Пастка страху. У кожному великому місті є телеграм-канали, які пишуть, де вручають повістки

Мобілізація нині заторкує дедалі більшу кількість чоловіків, а тому медіа й соціальні мережі пишуть про це також дедалі частіше й іноді продукують досить специфічний контент. Одним з таких явищ стало виникнення окремого сегменту телеграм-каналів, які спеціалізуються лише на інформуванні про видачі повісток.

Роздача “флаєрів”

Такі канали є чи не в кожному українському обласному центрі. У великих містах їх відповідно більше. Наприклад, в Одесі ТЕКСТИ налічили близько десяти телеграм-каналів з різною частотою публікацій і аудиторією від кількох тисяч до сотень тисяч.

Серед підписників таких ресурсів не лише мешканці великих міст. Канали повідомляють і про видачу повісток в області — у містах-супутниках, містечках і навіть селищах.

Своє ознайомлення з такими ресурсами почнемо з “міцного” середнячка за київськими мірками — телеграм-каналу з приблизно 60 тис. підписників. Основний його вміст — короткі повідомлення, де саме в українській столиці чи в області бачили представників ТЦК за видачею повісток.

Працює все дуже просто: “небайдужі” громадяни скидають на адресу бота телеграм-каналу свої повідомлення про місце й час, де вони бачили нібито працівників ТЦК, які начебто роздавали повістки. Ці повідомлення в анонімному режимі транслюють на каналі.

Тут усе дуже коротко. Основна мета — проінформувати, де вручають повістки. Уже є навіть специфічний сленг — представників ТЦК (вочевидь, через колір уніформи) називають “оливками”, а повістки — “флаєрами”.

Пересування військових в оливковій формі, здається, відстежують по всьому місту. Додатковим “доказом” того, що побачили саме працівників ТЦК, може бути наявність у військового теки в руках. “Четверо “оливок” з папкою зайшли в під’їзд”, — стандартне повідомлення у тг-каналі.

“Четверо “оливок” з папкою зайшли в під’їзд”, — стандартне повідомлення у тг-каналі

Спостережливості читачів таких тг-каналів можна віддати належне. Вони зливають не лише місце перебування умовних військкомів, а й характеристики транспорту, яким ті пересуваються, зокрема й автомобільний номер.

Потік новин щодо часто уявної активності працівників ТЦК зашкалює, й у ньому іноді дуже важко відділити реальних військкомів від звичайних військових. Ми спостерігали таку комічну ситуацію й описали її в кінці статті.

Достатньо мати форму відповідного кольору, а до неї ще якусь папку з паперами — й у вас дуже великі шанси потрапити на “шпальти” телеграм-каналів про повістки.

Одеса

Одеські тг-канали вирізняються особливо. Читаючи їх, створюється враження, що містом постійно пересуваються якісь спеціальні команди, тому завдання містян, які вижили, — це просто безперешкодно вийти зі свого будинку до ближнього магазину.

Тут пишуть майже все, як у російських пропагандистських повідомленнях: начебто чоловіків знімають з маршруток; центром міста їздить якийсь білий воронок з “відчиненими дверима” тощо.

Тон одеських дописів значно тривожніший, ніж київських

Цікаво, що тон одеських дописів значно тривожніший, ніж київських. Ось, наприклад: “Оливки с флаерами проникли в парадную по адресу …, будьте бдительны!”, “Приглашали в машину — отказался”, “Присуют типа на лавочке возле Таврии”. Це не окремо обрані новини, а рандомні, які йдуть одна за одною в одному з одеських тг-каналів (195,5 тис. підписників).

Водночас самі користувачі таких каналів — здебільшого проукраїнськи налаштовані мешканці міста. Але коли вони щодня читають такі повідомлення, то заганяють себе в пастку постійного страху. Як вона працює — читайте далі.

Російська деза

Було б дивно, якби в цьому середовищі не завелися російські боти. Посидівши кілька днів у такій інфобульбашці, можу припустити, що на великих тг-каналах є якась модерація й там, як правило, відфільтровують особливо активних агентів “русского міра”. Це означає, що великі ТГ-канали мають гроші, щоб залучати редакторів.

Але в менших за кількістю учасників каналах, де адмінівський контроль не такий професійний, бачимо чисті тези російської дезінформації: “Це війна до останнього українця / галичанина / одесита…”, “Росія велетенська країна, її не перемогти”, “Представники влади крадуть, поки прості українці гинуть”.

Уже традиційно російські боти часто розкриваються на елементарному незнанні українських слів.

Частина читачів активно декларує свою проукраїнськість

Та здається, частина учасників уже прийшла сюди зі схожими думками, а інша частина дуже активно декларує свою проукраїнськість, ніби намагається виправдатися за страх перед війною та саму присутність на таких ресурсах.

Трапляються цілі “холдинги”, тобто канали з різних міст, які мають ознаки спільності. Наприклад, однакова стилістика каналів, ідентичний інформаційний контент, спільні оголошення про збір на потреби військових. Так, це також є.

Хоча видно, що багато каналів живуть самі по собі.

Державники й песимісти

На одному з львівських тг-каналів (126 тис. підписників) між повідомленнями про появу в певних місцях представників військкомату можна прочитати рекламу — наприклад, нового тренувального майданчика з турніками та різним “залізом”. Коментатори моментально діляться на дві частини: "державників" і "песимістів".

“Хороша спроба ТЦК, хороша”, — пише один з коментаторів, маючи на увазі, що за місцем віртуального майданчика охочих тягати “залізо” очікуватимуть військкоми з повістками. “Зараз краще займатися лише вночі”, — пише інший.

"Державники" ж займають загалом критичну щодо майданчика позицію. “Найнеобхідніша річ під час війни?” — запитує один з них. “Не на часі”, — відписує інший.

“Найнеобхідніша річ під час війни?”

Заява Зеленського про те, що війна може затягнутися й економіку доведеться переводити на воєнні рейки, також ділить коментаторів на умовні дві групи "державників" і "песимістів".

Якщо "державники" досить однотипно заявляють, що економіку давно вже треба було переводити на воєнні рейки, то в стані “песимістів” можна простежити панічні меседжі про мобілізацію 20 млн осіб, а іноді суто пропагандистські меседжі про “війну до останнього українця”.

На франківському “повістковому” тг-каналі (89,8 тис. підписників) полюбляють, наприклад, шерити й обговорювати інформацію про викривання різноманітних схем з ухилення від армії та затримання їхніх учасників.

Так, інформація про затримання лікаря, який за 1000 доларів допомагав ухилянтам “відкосити” від служби, викликає бурхливе обговорення на тг-каналі зі специфічними коментарями. “Свята людина, так мало брати”, — пише один з учасників обговорення. “Де він був раніше з такими цінами”, — пише інший. “Інші мільярди крадуть і їм за те нічого”, — додає ще один.

Також на цьому самому тг-каналі можна почитати про культурне життя міста, поточні соціальні й політичні події у країні, ситуацію на фронті. Інформація про успіх української армії завжди викликає тут сплеск лайків і позитивних коментарів. Це й не дивно, бо що швидше перемога, то менше шансів потрапити "на передок".

Загнати себе в пастку страху

ТЕКСТИ поспілкувалися з одним з активних читачів таких пабліків. Ми зустрічаємося з Дмитром, як він себе називає, в одному зі спальних київських районів неподалік дитячого майданчика. Починаємо розмову. Виявляється, Дмитро абсолютно патріотично налаштований чоловік. У курсі останніх подій, відстежує основні новинні телеграми.

“Канал щодо повісток — це таке суперджерело тривожності, — починає розповідати він. — Насправді якоїсь дуже системної інформації там немає, але постійні повідомлення дуже підвищують тривожність. Я почав почуватися стисненим у просторі, у безвиході.

Звичайно, користування цим каналом є певною моральною дилемою для мене.

Мені репостнув цей канал один мій знайомий. Він знав, де я мешкаю, і коли побачив повідомлення в цьому тг-каналі, що біля мене десь ходять працівники військкомату, то репостнув мені. Так я й підсів”.

Складність сьогоднішньої ситуації Дмитро розуміє, але в нього є кілька заперечень щодо власної участі у ЗСУ. Перше з них — фінансові проблеми, які, на його думку, майже одразу виникнуть з призовом до Збройних сил.

За словами Дмитра, основні гроші в сім’ї зараз заробляє він і рідним доведеться доволі сутужно з його переходом на військову зарплату. Він також хотів би прозоріших правил розподілення в армії, коли можна буде самому обирати фах.

“Сподіваюся, в нашій державі процес рекрутингу відбуватиметься більш цивілізовано, коли можна буде мати зрозумілий механізм, як можна себе застосувати у Збройних силах”, — зазначає Дмитро.

Цієї миті, ніби на замовлення, з іншої сторони дитячого майданчика з’являється одинокий військовий з чимось схожим на теку під пахвою. Він роззирається, явно чогось шукаючи.

“Добре, я вже піду”, — раптом поспіхом махає рукою Дмитро, зупинившись на півслові, і дуже швидко щезає за поворотом найближчого будинку. А військовий, здається, знаходить те, що шукав, — він швидко чимчикує у сторону кіоску з написом “Кава”.

Дивлячись на втечу співрозмовника, спадають на думку слова "Не бійтеся!", якими Папа Римський Іоан Павло ІІ підбадьорював поляків під час протистояння з тодішньою проросійською владою Польщі. Страх сковує і перетворює життя у відносно мирному місті на справжню вʼязницю.

сусільство телеграм страх військкомат соцмережі