У

У класі, в підвалі, вдома й за кордоном. Де і як навчатимуться київські школярі

— Більшість батьків цього року були готовими викопати новий підвал у школі, щоб діти могли вчитися очно, — розповідає Олена Павловська, заступниця директора з навчально-виховної роботи київської гімназії №136, де навчаються учні 5-11 класів.

Після трьох місяців дистанційки і трьох місяців канікул батьків можна зрозуміти.

Укриття в одній з київських шкіл. Фото: КМДА
Укриття в одній з київських шкіл. Фото: КМДА

Укриттів на всіх не вистачає

1 вересня в київські класи повернулося 138 тис. учнів — це трохи менше за половину, якщо згадати, що торік лише в комунальних школах їх було понад 299 тис. За даними МОН, до столиці повернулося 180 тис. школярів — тобто 42 тис. з них навчатиметься дистанційно. І ще 120 тис., яких бракує в класах, імовірно, залишилися за кордоном та на заході України. Тобто здебільшого це теж дистанційка, домашнє навчання чи екстернат.

Усі рекомендовані школам Міносвіти форми навчання — очевидний варіант в умовах війни. Але як ці рекомендації реалізують на практиці?

— Ми переобладнали складське приміщення в підвалі й зробили там укриття, — каже Олена Павловська. — Але місць для всіх школярів бракує, тому організували змішаний формат навчання. Один тиждень половина школи навчатиметься офлайн, інша в зумі, а наступного тижня вони мінятимуться. Нестача місць в укриттях шкіл — головна причина, чому в Києві та інших містах, які далеко від лінії фронту, доводиться залучати онлайновий формат навіть для тих, хто хотів би навчатися очно.

— До дистанційного навчання ми також готові, — запевняє в.о. директора гімназії Олександр Бреус. — Кожен клас ще до вторгнення обладнали камерою чи монітором з вебкамерою. Тож також транслюватимемо уроки в зумі. І навіть тим, хто обрав сімейне навчання та екстернат, у гімназії готові допомагати.

— Наші вчителі підготували для батьків завдання й навчальні матеріали, як проводити уроки, — додає Павловська.

Чи все так само добре налагоджено в інших школах — з’ясувати нелегко. Директор однієї школи на лівому березі зустрів журналістку привітно й був готовим спілкуватися. Але після короткого дзвінка, коли він запитав дозволу щодо коментаря у “свого начальства”, відмовився говорити: каже, заборонили, бо “бачте, такий час”.

У столичному департаменті освіти на наше прохання пояснити суть цієї заборони попросили запит, на який також не відповіли.

В іншій школі анонімно розповіли, що учнів молодших класів приймають лише на очну форму навчання. Місця в укритті вистачить лише для них, тому середні класи навчатимуться онлайн. Що робити учням молодших класів, батьки яких обрали дистанційне навчання, — не зрозуміло.

Як навчатися — вирішують батьки та школа

Загалом розмови з батьками та вчителями показали, що єдиного алгоритму немає — у різних школах різна ситуація, всі викручуються як можуть. Учителі розповідають, що Міносвіти дало школам на вибір кілька варіантів: організувати очну, дистанційну чи змішану форми навчання або запропонувати батькам індивідуальні форми — сімейну (атестація раз на семестр) чи екстернат (атестація раз на рік). Якщо батькам не годиться жодна — можуть забрати документи зі школи.

— В обох школах, де навчаються діти, – змішана форма навчання, – розповідає киянин Олексій, батько двох дітей. – Це навчання в класі плюс включення онлайн тих, чиї батьки обрали онлайн-навчання. Також є гугл-клас, куди викладають завдання. Є дистанційна форма — дитина вмикається онлайн і лише здає домашки. У класі доньки половина дітей навчається очно, семеро онлайн і ще 13 — дистанційно (не підключаються до уроків). Ті, хто навчаються онлайн, не можуть просто так прийти в школу — бомбосховище розраховане на певну кількість дітей.

У молодшої теж приблизно половина навчається очно, 40% — онлайн, інші — дистанційно. Загалом у школі 3-5% батьків забрали документи.

Є цікавий досвід у Черкасах, де сусідські школи “запартнерилися”: в одній, де є придатний для укриття підвал, зібрали всіх охочих навчатися очно, в іншій, де підвалу немає, — всі на дистанційці. Учням пропонують переходити до тієї школи, де є форма навчання, яка їх влаштовує. Іноді у школах переформатовують паралельні класи для очної та дистанційної форм навчання. Але для дистанційки набирають не менш ніж 40 дітей у клас. Пропозиції записувати уроки в першому класі для тих, хто за кордоном, в одній з київських шкіл натрапили на спротив батьків — вони не хочуть, щоб хтось дивився на їхніх дітей і слухав зауваження вчителів.

Чимало батьків дітей, які залишилися за кордоном, переходять до приватних дистанційних шкіл, де ще від ковідних часів налагоджено схеми навчання, а також для тих, хто очно навчається за кордоном (ціна питання — від 1,5 тис. до 7-8 тис. на місяць).

Задача "з зірочкою": українська за кордоном

Загалом підрахунки на основі оприлюдненої статистики свідчать, що поза класами цього навчального року навчатиметься понад 150 тис. київських школярів, більш ніж половина по всій Україні. Хтось — онлайн щодня, хтось — у вільному графіку в форматі екстернату, намагаючись поєднувати програму української школи з очною освітою в закордонних школах. І до цього формату якраз найбільше запитань.

— Як поєднувати навчання дітей, що відвідують школи за кордоном, з навчанням в українській школі? — запитує Наталя Шевчук, мама двох синів, які навчаються в середніх класах у Польщі. — Як зробити так, щоб дитині після повернення в Україну не довелося йти в той самий клас на другий рік? Чи створено якісь варіанти дистанційного навчання — наприклад, записи уроків, які можна було б переглянути після навчання в закордонній школі? Є можливість навчатись у другу зміну? Може, працює єдина платформа із записами уроків та домашніми завданнями?

У квітні МОН запевняло, що всі школярі отримають оцінки та документи про завершення 2021-2022 навчального року. Учні-біженці могли просто передати свої оцінки із закордонної школи в українську. Школярі до початку нового навчального року також мали змогу скласти іспит з предметів, які не викладають у школах за кордоном, і отримати за них оцінку.

Як це працюватиме в наступному навчальному році — невідомо.

– Ми не чуємо від Міносвіти жодних ідей чи пропозицій: як компенсувати відсутність української мови, літератури та історії в закордонних школах? Батькам доводиться придумувати варіанти навчання на вихідних онлайн і викладати вечорами, – скаржиться Наталя. У закордонних школах, окрім нестачі базових українських предметів для школярів, є ще одна проблема: у деяких країнах ЄС – 12-річна шкільна програма.

Тому в українських 11-класників можуть виникнути проблема зі вступом до українських вишів після повернення, наприклад, з Німеччини, бо в них не буде закінченої середньої освіти. Певне, доведеться витрачати ще рік на здобуття атестата в українській школі, якщо зараз забрати з неї документи.

Перейти на повністю дистанційні заняття в українських школах багато дітей-біженців не можуть ще й тому, що в деяких європейських державах влада вимагає, щоб діти, які проживають у країні, обов’язково відвідували місцеві школи.

“Прочитайте підручник і скиньте домашнє завдання”

Окреме питання — контроль якості дистанційного навчання. Ще під час карантину деякі педагоги, які викладали онлайн, перекладали відповідальність за навчання на батьків і самих учнів.

— Прочитайте підручник і скиньте домашнє завдання у вайбер — ось як відбувалося дистанційне навчання в нашій школі, — розповідає Ірина, мама п’ятикласниці.

Імовірно, біженці за кордоном оберуть для своїх дітей сімейну форму індивідуального навчання та самотужки візьмуться його організовувати. Чи надаватимуть школи якісь матеріали, навчальні плани або кураторів для такого формату — невідомо. Перевести дитину, яка опинилася за кордоном, з однієї української школи до іншої — теж велика проблема.

— У школі вимагають, щоб хтось із батьків приніс власноруч написану заяву та меддовідку форми 086-У поміж інших документів, — розповідає Інна, мама другокласниці. — Кажуть, звичний набір документів залишився незмінним. Питання, навіщо дитині на дистанційному навчанні ця довідка і як її отримати, якщо перебуваєш за кордоном, — риторичні. Усе це може хвилювати батьків приблизно 640 тис. українських школярів-біженців (15% від загальної кількості учнів в Україні). Принаймні стільки перебували за кордоном у липні цього року. Імовірно, якась частина з них повернулася додому, пізніших даних не оприлюднювали.

Дмитро, батько першокласника, який розпочав навчання в Польщі, розповів, що деякі громадські організації та освітні ініціативи в Польщі намагаються отримати ліцензію від українського Міністерства освіти, щоб відкрити школи за кордоном. А деякі українські державні школи відкривають у ЄС свої філіали. Учні цих шкіл зможуть отримати український атестат та без проблем і далі навчатися на батьківщині.

Але він вирішив віддати свого першокласника в польську школу та записати на сімейне навчання в Україні. Хоча визнає, що для старших класів цей варіант навряд чи годитиметься — надто велике навантаження.

ТЕКСТИ надіслали запит у Міносвіти, щоб отримати відповіді на запитання щодо організації дистанційного навчання (коли отримаємо, одразу оприлюднимо).

дистанційне навчання навчання російсько-українська війна школа

Знак гривні
Знак гривні