Турнікети, що вбивають і непотрібні ліки. Чому не вся волонтерська допомога корисна і як потрібно робити

Про нагальні потреби та проблеми української армії в галузі тактичної медицини ТЕКСТАМ розповіла волонтерка медичного фонду Leleka Foundation Ірина Гук. До речі, наразі закупи такмеду під загрозою — закінчилися гроші (тому нижче — реквізити фонду, щоб долучитися до збору).

Аптечок критично не вистачає

Тактична медицина — це засоби, що допомагають рятувати життя пораненого солдата на полі бою та до того, як він потрапить у медзаклад. Це всі ті предмети, що лежать в індивідуальних аптечках захисників і в рюкзаках бойових медиків: турнікети, гемостатичні бинти, оклюзійні пов’язки, декомпресійні голки, назофарингіальні трубки, м'які й тракційні шини, катетери для внутрішньокісткового доступу та інше.

Українська армія запроваджує стандарти НАТО також і в галузі тактичної медицини. Якщо у 2014 році якісних бойових аптечок на фронті бракувало, то в останні роки сучасна натівська аптечка в амуніції українських військових почала ставати нормою.

— Держава забезпечувала армію непоганими аптечками, — розповідає Ірина Гук. — Звісно, були й такі, які доводилося переробляти. До 24 лютого це питання більш-менш розв’язали. Це відбулося зокрема й завдяки тому, що багато років медичні фахівці та громадськість вимагали покращити стандарти медзабезпечення армії.

Але після 24 лютого все змінилося. За словами президента Зеленського, до повномасштабного вторгнення чисельність української армії становила 250 тис. людей, а зараз — 700 тис. Амуніції й засобів такмеду на всіх не вистачає.

Ірина каже, що катастрофічно бракує й аптечок, і підсумків для них. Ті, що є, часто вкрай неякісно й недостатньо наповнені. До такої кількості залученого особового складу ніхто не був готовим.

Зараз проблемно знайти будь-які медичні засоби. Резерви підсумків теж ніхто не створював. Їх неможливо нашити стільки, скільки щодня потрібно, — ні волонтерськими зусиллями, ні державними (хоча волонтери дуже стараються — ось історія про ательє з Полтави — ТЕКСТИ).

Волонтерська народна творчість

Українські волонтери розкуповують медичні засоби для армії швидше, ніж світові виробники такмеду встигають їх виготовляти. Тому деякі люди почали закуповувати в неперевірених постачальників неякісні медичні засоби для військових.

Іноді волонтери з найкращих міркувань купують підробки, які нібито нічим не відрізняються від оригінальних медичних засобів, — щоб зекономити. Мовляв, краще дати військовому хоч щось, аніж не дати нічого. Але в разі тактичної медицини це не працює — неякісні медзасоби дуже небезпечні. Економія може коштувати воїнові життя.

— Несертифіковані турнікети у 99% випадків — річ, яку краще викинути на смітник, — упевнена волонтерка. Неякісні турнікети не зупинять кровотечу, можуть створити неправильний тиск, припинити зупиняти кров через декілька хвилин або взагалі зламатися через ненадійні закрутки.

Навіщо солдатам дитячі маски?

Ще одна проблема — на фронт іноді відправляють цілком непотрібні речі. В одній з посилок із гуманітаркою для передової, наприклад, військові виявили педіатричні засоби.

— Зараз волонтери везуть безліч посилок і навіть не питають у військових медиків, що саме їм потрібно, — описує ситуацію Ірина. — А в посилках лежать педіатричні повітропроводи, ларингеальні маски й інші девайси для дітей. Тобто люди навіть не замислилися над тим, що передають. Окрема тема — протерміновані препарати й непотрібні речі. Наприклад, голки без шприців або ще якісь запчастини від пристроїв та інструментів, яких у посилці немає.

300 аптечок викинули, згодилися лише підсумки

— Коли я кажу військовому медику, що ми волонтери, він сумно питає: “Що у вас у тій аптечці?” — згадує Ірина. — Я починаю перераховувати: оригінальні турнікети CAT чи ТМТ й інші сертифіковані засоби. І тільки тоді чую пожвавлення в голосі.

Військові почали остерігатися волонтерських аптечок невідомого походження та ставитися до них з недовірою.

— Якось військові розповіли мені, що їхньому батальйону привезли 300 аптечок, з яких усе довелося викинути. Лише підсумки були якісними, їх можна було переукомплектувати самостійно. Ще кілька сотень автомобільних аптечок також довелося викинути, бо там не виявилося взагалі нічого корисного.

Проблема полягає ще й у тому, що волонтери, які завозять на фронт неякісні аптечки, не визнають свої помилки й виправдовують себе.

— Люди, які не можуть знайти грошей чи потрібних речей для аптечки, починають шукати якісь маразматичні аргументи, щоб виправдати закидання армії відвертим лайном, — засмучено каже Ірина.

— Наприклад, у людей немає грошей закупити на підрозділ хоча б 200-300 оригінальних турнікетів CAT, які коштують зараз у роздріб по 30-40 євро, бо не мають необхідної суми. І вже під цю реальність підлаштовують якісь аргументи.

Нібито якийсь там знайомий з Китаю привіз турнікети по 5 євро, й вони наче нічим не відрізняються від дорогих. Або ж у когось є якийсь кум, який з собачих нашийників у гаражі пошив турнікети, а якийсь лікар подивився й сказав, що воно працює, як CAT. Звучить смішно, але це реальні історії.

Такі люди не дослуховуються до світових стандартів тактичної медицини, хоча є певний перелік турнікетів, схвалених до використання в арміях країн НАТО.

До речі, в Україні працює “Центр тестування турнікетів” — громадська організація, яка професійно перевіряє турнікети. Адже протестувати турнікет — це не закрутити його на собі й перевірити, чи він не тисне, — каже Ірина.

Навіть великі українські рітейлери грішать продажем неякісних турнікетів. Нещодавно волонтерка Ксенія Семенова з “Солом’янських котиків” помітила несертифіковані турнікети в інтернет-магазині “Розетка” й на полицях “Епіцентру”. "Розетка" вже прибрала їх зі свого сайту, "Епіцентр" пообіцяв зробити те саме.

— Ще є великі волонтерські організації, які закуповують аптечки великими партіями. Чи визнають там свою помилку, якщо побачать, що закупили неперевірені турнікети? Іноді люди знаходять безліч аргументів, щоб виправдати себе й не виправляти очевидних помилок. І везуть неякісні турнікети на фронт. І я постійно маю з цим справу.

Не треба придумувати власну чи “унікальну українську” аптечку. Адже є світові стандарти й протоколи — доступні для всіх і перекладені на різні мови світу. Кожен може нагуглити, що лежить в аптечці НАТО IFAK.

Не купуйте у фізосіб

Волонтерам, які вирішили допомагати армії у сфері тактичної медицини, Ірина рекомендує закуповувати аптечки, рюкзаки та їхні окремі складові тільки у виробників та офіційних дистриб’юторів такмеду.

— Не варто купувати у фізичних осіб через оголошення. Там на фотографіях продають одне, а врешті приїжджає інше. І нікуди не можна поскаржитись, адже єдине, що у вас є, — це телефон якогось бариги з Європи.

Обов’язково треба купувати у виробників, офіційних дистриб’юторів та у великих магазинах такмеду, визнаних у Європі.

Також важливо запитувати у військових про їхні потреби, щоб не завалювати фронт непотребом.

Довірте такмед тим, хто знає потреби

Ірина нагадує про раціональне використання ресурсів. Якщо ви заробляєте кошти й можете пронспонсорувати закупку аптечок на фронт — не обов’язково збирати їх самим. Краще віддати свої кошти перевіреним волонтерським фондам, які відправляють війську якісні медзасоби. Як це працює у Leleka Foundation?

На фейсбук-сторінці фонду можна подати заявку на волонтерську допомогу — переважно зараз просять укомплектовані медичні рюкзаки, аптечки й турнікети. Далі хтось із нашого фонду зв’язується з медиком чи командиром підрозділу, який залишив заявку.

— Якщо вмієш робити якісну аптечку — то роби, — каже Ірина Гук. — А якщо ні, то не треба, бо це потребує чималих зусиль і часу, а в результаті помилки можуть коштувати солдатам життя. Не хапайся за те, що не по зубах і чого не можеш зробити нормально. Краще застосуй сили в тому, в чому найкращий.

Можна плести сітки, годувати поранених чи допомагати в шпиталях. Можна працювати водієм. Або просто заробляти гроші й жертвувати певні суми волонтерам, які фокусуються на конкретних напрямах.

У сфері тактичної медицини потужно працюють Фонд Сергія Притули, "Ініціатива Е+", “Солом’янські котики” — одна з нових ініціатив, що робить класні аптечки. Фонд Leleka Foundation спеціалізується на рюкзаках, зборі аптечок і різних дорогих девайсах для польових медиків.

Це великий фонд, у якому працюють люди з трьох країн. Ірина Гук волонтерить у фонді разом з Юрієм Кубрушком, Євгенією Павлюк, Іваном Видякиним, Олексієм Сіхарулідзе, Анною Козловою, Світланою Костиловою, Олесею Жмак, Вадимом Гешелем та іншими.

І про сумне: у Leleka foundation закінчуються кошти, що значно ускладнює можливості фонду допомагати армії.

— Моя ріднесенька Leleka Foundation витратила всі зібрані від 24 лютого гроші. Це близько 3,6 млн доларів. Зараз грошей майже немає, а нові пожертви катастрофічно й системно зменшуються.

Невдовзі, десь через місяць, вся наша "лавочка" з назвою "повний спектр ніштяків для військових медиків" має широкі перспективи закритися”, — пише Ірина на своїй сторінці у фейсбуку.

Фонд сподівається укомплектувати та відправити на фронт ще кілька сотень рюкзаків такмеду.

— Буде боляче втрачати можливість допомагати в такий критичний момент, — пише волонтерка. — Можливість передавати на передову найдорожчі девайси для професіоналів. Бо наші медики — це справді круті хлопці й дівчата, які заслуговують на всю доступну лінійку засобів першої допомоги, що є у світі.

Можливо, всі разом ми ще трохи протягнемо й хоча б гідно допакуємо ті кілька сотень рюкзаків, які вже замовили та які їдуть в Україну.

Щоб допомогти фонду й далі допомагати армії у сфері тактичної медицини, можна пожертвувати кошти на картку Ірини Гук: 4149609014791422 або іншими способами, доступними на сайті Leleka Foundation.

П’ять основних непотрібних на фронті засобів

1. Протерміновані ліки.
2. Неякісні турнікети чи “самопал”.
3. Медзасоби, які неможливо використати на фронті (педіатричні засоби, голки окремо від шприців).
4. Вата.
5. Речі, які не просить окремий підрозділ. Вони можуть бути корисними, але їх удосталь у певному підрозділі.

Цей матеріал створено за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту "Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства", що реалізується ІСАР Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.

Зміст статті не обов’язково відбиває погляди ІСАР Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.

медицина російсько-українська війна ісар армія