Показова безкарність. Росіяни можуть навмисне гатити забороненими снарядами, щоб показати ставлення до міжнародного права

Звичайні міжнародні гуманітарні закони та договори, зокрема Женевські конвенції 1949 року та протоколи до них, вимагають, щоб рушійним принципом війни була військова необхідність, що зобов’язує всіх комбатантів спрямовувати свої дії на законні військові цілі. Закони війни вимагають балансу між військовою місією та людяністю. Відповідно до Римського статуту Міжнародного кримінального суду, для прямої та конкретної військової переваги комбатанти не повинні здійснювати нападів, які є непропорційними, якщо очікувана шкода для цивільного населення явно надмірна. Комбатанти повинні сплановувати атаки так, щоб напади були спрямовані лише на законні цілі та людей, щоб не застосовували їх до цілей без розбору. І вони не мають використовувати зброю, здатну завдати надмірних побічних страждань.

"Росіяни майже щодня порушують кожен з цих принципів", — каже Майк Ньютон, професор права Університету Вандербільта, який часто підтримує зусилля з переслідування військових злочинів у всьому світі. "Право війни значно вимогливіше, ніж правило простої доцільності та зручності, — каже він. — Те, що в мене є зброя, не означає, що я можу її застосовувати".

Некеровані боєприпаси

Більшість снарядів, які ідентифікували журналісти The Times, була некерованими боєприпасами, які не є точною зброєю. І як наслідок, для знищення однієї цілі їх використовують у більшій кількості, ніж знадобилося б точних ракет. Обидва ці фактори підвищують імовірність падіння снарядів і ракет у районах, населених цивільними.

Росія здебільшого покладалася в Україні на дальні атаки з некерованою зброєю, як-от гаубиці та артилерійські ракети (ми нещодавно написали про це великий матеріал). Для порівняння, західні військові сили майже повністю переобладнали свої арсенали для використання керованих ракет, ракет і бомб. Вони навіть розробили комплекти, які можуть перетворити звичайні артилерійські снаряди на точну зброю. Росія може бути обмежена санкціями та експортним контролем, які впливають на її здатність відновлювати запаси сучасної зброї, і більшість її арсеналу високоточних засобів наведення може бути вичерпано.

Така некерована російська зброя часів холодної війни здатна стріляти далеко за межі горизонту — за багато миль за точку, де солдат міг би бачити кінцеву ціль. Щоб законно використовувати цю зброю на великій відстані, Росії доведеться використовувати безпілотники або солдатів, відомих як "передові спостерігачі", щоб відстежувати, куди вдарить зброя, а потім здійснювати радіокорегування. Донедавна було мало доказів того, що вони це робили.

"Думаю, те, що ми бачимо тут з росіянами, схоже на те, що ви бачили під час Другої світової війни, коли вони просто [без розбору] бомбили людей", – каже високопоставлений американський оборонний чиновник в інтерв’ю.

"Найбільш дивною є, мабуть, їхня філософія щодо спроби зламати волю чи дух українського народу, просто зрівнявши великі ділянки чи цілі міста з землею", – каже чиновник, який не має права публічно оцінювати поведінку росіян в Україні.

Артилерійські ракети, такі як 122-міліметровий "Град", було поставлено на озброєння задовго до винайдення високоточної зброї. Їх розробили для того, що називається "насичення вогнем" — під час якого кілька мобільних ракетних установок, кожна з яких може випустити до 40 ракет приблизно за 20 с, можуть запропонувати таку саму вогневу потужність, що й багато десятків більших буксируваних гаубиць. Вони, по суті, здатні “затопити” територію боєголовками, які швидко вибухають.

Під час обстрілу ракети компенсують свою порівняльну неточність великою площею покриття вибухів.

Боєголовки цієї зброї дуже руйнівні. Коли вони вибухають, то вибухова хвиля наростає й відбивається від будівель, розбиває бетон на друзки та вражає людей поблизу. Гільза боєприпасу розбивається на гострі як бритва уламки, які можуть пробити тіло людини. І вибухова хвиля, й уламки часто смертельні на різних відстанях.

Ось три поширені типи зброї, яку Росія застосовує в Україні й уламки якої можуть бути небезпечними для незахищених людей на великих відстанях.

Широке використання

Згідно з аналізом Times, боєприпаси та залишки зброї було знайдено по всій території України, і приблизно п’ята частина ідентифікованих снарядів перебуває за межами зон присутності російських військ. Хоча деякі боєприпаси майже напевно використовували для авіаударів, багато з них, найімовірніше, було запущено з максимальної дальності, а це означає, що оцінки присутності військ упродовж періоду війни, можливо, занижували масштаби загрози для цивільного населення та цивільних структур.

Приблизні масштаби присутності російських військ

Примітки: включені лише боєприпаси з відомим місцем розташування. Рівень присутності російських військ показує сукупні оцінки від березня до червня.

У перші тижні вторгнення Росія завдала багато своїх атак на густонаселені райони з цивільною інфраструктурою, завдаючи ударів по церквах, дитячих садках, лікарнях і спортивних закладах, часто за допомогою неточних далекобійних некерованих уламкових боєприпасів, запущених наосліп з далекої відстані.

Головний прокурор Міжнародного кримінального суду в Гаазі розпочав офіційне розслідування за звинуваченнями у звірствах росіян в Україні. Відповідно до міжнародного гуманітарного права, комбатанти та командири повинні вживати всіх можливих запобіжних заходів, щоб мінімізувати шкоду цивільному населенню та "цивільним об’єктам", таким як квартири, будинки та інші будівлі й споруди, які не використовують у воєнних цілях.

Націлювання на цивільні структури або невибіркове бомбардування густонаселених районів, залежно від обставин нападу, може порушувати закони війни чи навіть бути військовим злочином. А тягар доказів того, що територія була виправданою військовою метою і що атака була пропорційною, як стверджують експерти, зазвичай лягає на агресора.

Зображення боєголовки, яка б’є по центру дитячого майданчика, хоч і може бути неприємним, не обов’язково доводить, що було скоєно воєнний злочин. Деталі кожного випадку, зокрема намір нападу та навколишні обставини, слід ретельно дослідити. (Наприклад, якщо школу використовували як військовий командний центр, її потенційно можна вважати виправданою мішенню згідно з міжнародним правом, хоча це потрібно було б зважити з іншими факторами, наприклад, визначити, чи буде напад пропорційним.)

Утім, експерти кажуть, що модель широкомасштабних нападів із залученням цивільних осіб та захищених структур, особливо з використанням неточної зброї, могла бути навмисною тактикою росіян.

"Це вікно в уявленнях про те, як Росія дивиться на Україну, – каже П’єр-Річард Проспер, який був послом США з питань воєнних злочинів за часів президента Джорджа Буша, а також прокурором у справах воєнних злочинів. – І це вікно в те, як Росія дивиться на ймовірність притягнення до відповідальності за свої дії".

Знову й знову The Times знаходила наочні докази того, що російські війська вели вогонь по районах поблизу легко впізнаваних цивільних будівель. Сотні боєприпасів було виявлено в хатах і багатоквартирних будинках або поблизу них, а десятки – у школах або поблизу них. Також було виявлено зброю поблизу церков, цвинтарів, ферм, медичних установ і кількох дитячих майданчиків.

Біля цивільних споруд виявлено щонайменше 360 одиниць зброї.

Касетні боєприпаси

The Times знайшла залишки касетних боєголовок, розкиданих по Україні, — їх фотографували іноді там, де вони приземлилися, а деколи там, де їх було зібрано в купи. Боєприпаси – це клас зброї, до якого належать ракети, бомби, ракети, мінометні та артилерійські снаряди, які розриваються в повітрі й видають менші суббоєприпаси на широку площу.

Хоча деякі російські суббоєприпаси, які використовують в Україні, були мінами, призначеними для вбивства людей або знищення танків, вони зазвичай мають форму невеликої протипіхотної зброї, що називається "бомблеми" і є дешевшою у виготовленні, її масово виробляють і в кожній з них міститься менше ніж фунт (450 г) вибухових речовин. ТЕКСТИ нещодавно зробили великий проєкт про нерозірвані міни та боєприпаси.

Близько 20% цих суббоєприпасів не вибухають при ударі й можуть вибухнути згодом при контакті. Багато ракет із твердопаливним двигуном, які ідентифікували The Times, могли нести касетні боєголовки. Загальна кількість касетної зброї, ймовірно, занижена.

Низка неурядових організацій повідомили про поранення та загибелі в Україні внаслідок касетних боєприпасів. У лютому Human Rights Watch заявила, що російська балістична ракета з суббоєприпасами вдарила поблизу лікарні у Вугледарі, в результаті чого четверо мирних жителів загинули, а 10 отримали поранення, зокрема медичні працівники, а також було пошкоджено лікарню, машину швидкої допомоги та інші транспортні засоби.

Того самого місяця, за даними правозахисної організації, російські війська обстріляли житлові райони Харкова з касетних боєприпасів, убивши щонайменше трьох мирних жителів. Amnesty International повідомила, що важкий літак скинув бомби на ясла та садок в Охтирці, в результаті чого загинули троє людей, зокрема дитина, і ще одну дитину було поранено.

У квітні Офіс Генерального прокурора України, який розслідує потенційні воєнні злочини, повідомив, що чоловік у селі Мала Костромка підібрав нерозірваний суббоєприпас, який потім підірвався й убив його. У травні відомство заявило, що російські війська застосували касетні боєприпаси в селі в Дніпропетровській області, імовірно, вбили одну людину. Ні Україна, ні Росія (так само, які і США) не приєдналися до міжнародного договору про заборону застосування касетних боєприпасів.

Артилерійська ракета "Ураган" 9М27. Це один з найпоширеніших касетних боєприпасів, які Росія використовує в Україні, і він містить до 30 фугасних бомб.

Відомо, що військові Росії й України використовували касетні боєприпаси на Донбасі під час боїв у 2014 році та застосовували зброю по цивільних об’єктах. Але після вторгнення 24 лютого, крім єдиного відомого використання, приписуваного українським військам, дані вказують на майже виняткове використання таких припасів росіянами.

The Times ідентифікувала цю зброю за фотографіями залишків порожніх ракетних боєголовок, а також зображеннями нерозірваних бомб, які вони залишили, деякі з яких були розроблені для знищення бронетехніки, а інші – для вбивства людей.

The Times визначила цивільні райони вузько, як розташування в або поблизу невійськових чи урядових будівель або місць, таких як будинки, багатоквартирні будинки, магазини, склади, парки, дитячі майданчики, школи, церкви, кладовища й меморіали, лікарні, медичні установи, сільськогосподарські споруди та ферми. Оскільки деякі візуальні докази — і в центрах міст, і в невеликих селах — не мали чітких прикладів цивільних будівель чи орієнтирів, цей підрахунок також занижений. The Times не включала об’єкти інфраструктури, такі як дороги чи мости.

Щонайменше 30 касетних боєприпасів, зокрема суббоєприпаси, було знайдені поблизу цивільних районів.

Навіть керовані боєприпаси, які зазвичай не заборонені до використання, потенційно можуть порушити міжнародне гуманітарне право, якщо їх використовують на шкоду цивільному населенню або структурам без виправданої військової цілі. The Times знайшла докази більш ніж дюжини випадків використання керованої зброї в цивільних місцях.

Снаряди, що не вибухнули

Російська збройова стратегія пошириться далеко в майбутнє України. The Times знайшла візуальні докази понад 120 ракет, бомб, снарядів та інших боєприпасів в Україні, які не спрацювали й залишилися лежати на землі. За словами експертів, це, безумовно, лише верхівка айсберга, належне очищення територій триватиме роками.

Залишки боєприпасів не тільки становлять небезпеку для цивільного населення, якщо вони несподівано вибухнуть, а також можуть завдати шкоди довкіллю, забруднюючи питну воду, ґрунт і повітря, іноді викликаючи хворобу або вбиваючи людей. За словами експертів, вони можуть перешкоджати відновленню після завершення бойових дій, оскільки люди іноді не можуть повернутися до своїх домівок чи отримати доступ до основних послуг.

***

У квітні HALO, Організація підтримки життєдіяльності в небезпечних зонах, повідомила The Times, що майбутні зусилля з видалення вибухівки в Україні потребуватимуть приблизно такої самої кількості працівників, як і для поточної операції в Афганістані, який постраждав від десятиліть конфлікту.

Нерозірвані боєприпаси становлять серйозну й постійну загрозу навіть через десятиліття після воєн. У Сирії міни, залишки вибухівки та зброя, що не розірвалася, були основною причиною дитячих жертв торік, що становило близько третини зареєстрованих поранень і смертей, і залишило багатьох дітей назавжди інвалідами.

У Лаосі, де Сполучені Штати широко використовували касетні боєприпаси під час війни у ​​В’єтнамі, після конфлікту залишилося від 9 млн до 27 млн нерозірваних суббоєприпасів, що спричинило понад 10 тис. жертв серед цивільного населення, за даними Дослідницької служби Конгресу. Понад століття після Першої світової війни нерозірвані снаряди досі покривають частини Європи, де точилися бої. Деякі зони досі не заселені, оскільки їх вважають небезпечними.

Окрім артилерійських обстрілів, Росія також атакувала місцеві склади зброї, викликаючи пожежі та вибухи, які зазвичай можуть розкидати сотні пошкоджених і нестабільних боєприпасів у навколишні райони.

Лейла Садат, професор міжнародного права Вашингтонського університету в Сент-Луїсі та спеціальний радник прокурора Міжнародного кримінального суду з 2012 року, сказала про "великий ступінь зараження зброєю, з якою тоді українцям доводиться боротися, припускаючи, що вони можуть не повернутися до цих територій".

журналістика даних снаряди артилерія розмінування боєприпаси