Л

ЛЕТЮЧА СМЕРТЬ. Все про російські ракети

Разом з експертами “Тексти” розбираються, які ракети, звідки й за яким принципом запускають російські загарбники, як змінилась інтенсивність обстрілів та чи реалістичними є оцінки залишків цих ракет на складах.

ЛЕТЮЧА СМЕРТЬ.
Все про російські ракети

Російські крилаті й балістичні ракети в питаннях,
відповідях та інфографіці

Олексій Набожняк Надя Кельм Євгенія Дроздова

Глухий удар, який ні з чим не сплутаєш. 24 лютого, 5-та ранку. Чимало українців прокинулися від цих звуків і одразу зрозуміли: почалося! 75 ракет впало на нашу країну тієї ночі. Вони продовжують летіти й зараз, влучаючи у міста, розташовані далеко від фронту.

Разом з експертами “Тексти” розбираються, які ракети, звідки й за яким принципом запускають російські загарбники, як змінилась інтенсивність обстрілів та чи реалістичними є оцінки залишків цих ракет на складах.

У цьому тексті ми описуємо тільки “важке” озброєння – крилаті та балістичні ракети наземного, морського і повітряного базування. Авіаційні ракети короткого радіуса дії та невеликої потужності ми не розглядаємо. Не аналізуємо і реактивну артилерію, від обстрілів якої часто бачимо величезні снаряди, що стирчать із землі.

У чому сенс?

За даними Пентагону, у перший день вторгнення по Україні ворог запустив 160 ракет, частина з них не долетіла.

Віктор Кевлюк з Центру оборонних стратегій пояснює “Текстам” стратегію Росії:

«На початку війни вони планували одномоментно зруйнувати систему ППО, систему радіолокаційного спостереження, інфраструктуру базування авіації, центри прийняття рішень, командні пункти, вузли зв’язку, пункти базування флоту, об’єкти військово-промислового потенціалу, ударні корабельні угруповання, угруповання авіації. Існував відповідний план, на нього виділяється цілком конкретна кількість ракет. Такі удари плануються завчасно, об’єкти ударів розвідуються, їх місцеположення уточнюється постійно, ракети застосовуються зазвичай однотипні.

Коли стало зрозуміло, що “війни на три дні” не буде, а також, коли росіяни використали значні запаси цінних ракет – інтенсивність ракетних ударів суттєво впала, це видно на графіках від Пентагону. Це може бути пов’язано як зі зменшенням залишків ракет (див. нижче), так і зі зміною бойової цілі”.

Визначити її неозброєним оком складно. Наша сторона уже значно рідше повідомляє про уражені об’єкти (тож ми не знаємо, куди цілився противник, чи досяг своєї мети й чи не спробує відповідно атакувати цілі, по яких схибили, повторно).

Але деякі закономірності помітні.

Приміром, протягом кількох тижнів відбувалося нищення нафтобаз (чому це не призведе до бажаного ефекту, “Текстам” розповідав експерт тут).

Також можна спостерігати тенденцію до ударів по наших заводах, на яких ремонтують бронетехніку та виготовляють озброєння. Однак про ефективність судити важко, адже території заводів великі, а працюють зазвичай декілька цехів. Куди саме влучають вороги, не повідомляється.

Ближче до фронту б'ють по залізничних вузлах, щоб ускладнити логістику українським військам.

Після потоплення ракетного крейсера “Москва” інтенсивність ракетних ударів очікувано зросла, проте загальна тенденція прямує до зниження, каже експерт проекту 7.62 Project Станіслав Маньков. Інше питання, що через застосування менш точних ракет побічних руйнувань, не пов’язаних із військовими об’єктами, може бути більше.

Це цікавий нюанс. Коли Росія на початку березня ракетним ударом зруйнувала будівлю Харківської обласної адміністрації (відео нижче по тексту), їхня пропаганда стверджувала, що це зробила Україна. А в останній місяць вони самі постять відео із запусками цієї потужної зброї.

Які ракети прилітають в Україну

У публічних повідомленнях Генштабу, інших офіційних джерелах, а також в аналітичних записках експертів фігурує сім типів ракет, які випускає по території України ворог. З них три типи – це балістичні ракети:

  • “Іскандер-М” (сучасні російські ракети)
  • “Точка-У” (радянські ракети, які довелося знімати зі зберігання, про причини та наслідки нижче)
  • повітряного базування Х-47M2 “Кинджал” (використали, ймовірно, один раз, див. нижче)

Решта – крилаті ракети:

  • “Калібр” морського базування (основна сучасна ударна ракета)
  • “Онікс” морського і берегового базування
  • “Іскандер-К” наземного базування (експериментальна, ймовірні поштучні запуски з установок для балістичних ракет)
  • Х-101 і Х-555 (модифікація радянської Х-55) повітряного базування.

Детально їхні характеристики ми описали в інфографіці.

Чим відрізняються різні типи ракет

Балістичні та крилаті.

Траєкторія балістичної ракети – зліт різко вгору (декілька десятків – іноді до 100 – кілометрів над поверхнею землі) і “падіння” по балістичній траєкторії у визначену точку після відпрацювання пального. Балістичні ракети несуть у собі більше заряду, сучасні ракети летять на довшу відстань із більшою швидкістю. Вони летять по заданій траєкторії, й у разі відхилення можуть повертатися на неї кілька разів за політ.

Як виглядає запуск балістичного “Іскандера”.

Запуск із району міста Мозир у Білорусі

Відео 7 березня Далі він почне летіти вниз по косій на вибрану ціль.

Запуск іншого балістичного Іскандера, ціль Харків

Відео 1 квітня

Крилаті ракети порівняно повільніші й несуть менше заряду, проте завдяки постійній роботі двигуна здатні оминати вигини рельєфу, потенційні перешкоди, зону дії ППО. Летять на висоті від кількох десятків до кількох сотень метрів над землею. Але тільки у випадку, якщо це заздалегідь задано оператором. Самостійно коригувати свій шлях ракета не може.

Утім, це теоретичне “вміння” не завжди можна втілити на практиці, каже “Текстам” експерт Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння (ЦДАКР) Ігор Левченко: “Для точної траєкторії потрібні точні 3D-карти місцевості, а з цим у росіян проблеми. Тому часто вони вимушені пускати ракети на висоті, досяжній для систем ППО, просто через відсутність актуальних карт”.

Політ крилатої ракети, яка поцілила у Львів

Відео 18 квітня Ця ракета запущена зі стратегічного бомбардувальника. Вона схожа на ракети типу Х-101 чи Х-555.

Ось так виглядає влучання цієї ракети

Відео 19 квітня Нагадуємо, що влада просить не постити свіжі влучання, але рекомендує публікувати наслідки обстрілів через одну добу для фіксування злочинів.

Ми побудували маршрут на основі інформації Повітряних сил ЗСУ

Чернігів

При цьому як балістичні, так і крилаті ракети можуть нести в собі різні бойові частини вагою близько 500 кг. Вони можуть бути касетними, осколково-фугасними, термобаричними. Перші “засівають” суббоєприпасами площу у кілька гектарів, другі залишають по собі вирву завглибшки 8–10 метрів, треті спалюють все живе без шансу на порятунок у діаметрі понад 60 метрів.

Наземні, морські, авіаційні. Ракети випускають з наземних самохідних пускових установок переважно з територій Росії та Білорусі, окупованих територій України (Донбас), з Криму; кораблів Чорноморського та Каспійського флотів; а також зі стратегічних бомбардувальників Ту-160, Ту-95МС, Ту-22М3М і перехоплювача МіГ-31К, який використовується як база для запуску ракет "Кинджал". На територію України пересувні наземні установки заходять рідко. 26–27 березня Генштаб повідомив про знищення чотирьох таких платформ, без уточнення, чи йдеться про “Іскандери”, але про використання “Точок-У” на той момент не було відомо. За даними експертів, йшлося про північний напрямок – район ЧАЕС або Чернігівської області.

Влучання ракети “Калібр”, запущеної з Чорного моря у будівлю Харківської ОДА

Відео 1 березня Завдяки цьому відео дослідники із Bellingcat змогли зафіксувати рідкісний момент, коли закінчується мирне життя будівлі

Карта нижче інтерактивна. Перетягуйте мишкою точку запуску вздовж ліній кордону та окупованих територій, щоб побачити можливу зону ураження.

Як далеко можуть дістати російські ракети,
випущені зі самохідних пускових установок

Скільки ракет прилетіло в Україну

Підрахунок ракет, які летять у бік України, ведуть кілька джерел. Всі запуски та “дольоти” (тобто влучання в ціль, збиття системами ППО чи детонацію десь посеред шляху) фіксують супутники, на основі яких свої звіти готує Департамент оборони США. Ці звіти оприлюднюють у медіа з регулярністю приблизно раз на тиждень. Востаннє американці публікували цифру 1670 ракет (станом на 19 квітня).

Генштаб ЗСУ, ймовірно, також отримує ці дані й окремо фіксує збиті ракети та ті, що влучили у цілі. До того ж ця інформація, особливо в останні тижні, не є повністю публічною. У перші дні війни військові давали дані про прильоти навіть із розбивкою на типи ракет, а місцеві чиновники називали кількість влучань у конкретні об’єкти. Згодом інформацію стали обмежувати, щоб не допомагати коректуванню ударів. Останні дані від Генштабу із розподілом за типами ракет, що прилітали, були в 20-х числах березня.

За оцінкою експерта 7.62 Project Станіслава Манькова, виходячи з даних на 6 квітня, орієнтовний розподіл випущених ракет був таким: “Калібри” з кораблів – 560, балістичні “Іскандери” – 540, авіаційні крилаті ракети Х-101 і Х-555 – 300, балістичні “Точка-У” – 50 штук.

Також росіяни заявляли (а в Україні не підтверджували й не спростовували) про один запуск ракети “Кинджал”, який експерти схильні вважати показовим політичним виступом для демонстрації передових можливостей російського оборонпрому. Крім того, було зафіксовано поодинокі запуски крилатих ракет “Іскандер-К” з установок, призначених для балістичних ракет – наразі це є радше експериментальним, ніж регулярним застосуванням таких ракет.

Звідки летять ракети

З будь-якої точки, яку контролює Росія поблизу України: Білорусь, Крим та інші окуповані території, Чорне, Азовське та Каспійське моря.

“Важкі” ракети летять на Україну з кількох основних зон. Це

  • територія Білорусі (установки для запуску балістичних та, ймовірно, крилатих “Іскандерів”)
  • акваторія Чорного моря, бухта Севастополя (кораблі Чорноморського флоту, які запускають “Калібри”, а також бомбардувальники Ту-160, Ту-95МС, Ту-22М3М, які прилітають до Чорного моря з бази під Саратовом, долаючи до 1500 км в один бік)
  • акваторія Каспійського моря (кораблі Каспійського флоту, які запускають “Калібри”, а також бомбардувальники – авіаракети)
  • територія Росії (“Іскандери”, “Точки-У” для ударів на відстань до 120 км, бомбардувальники)
  • територія України, на якій перебувають ворожі війська (ймовірно, одиничні випадки – “Іскандери”, “Точки-У”)
  • територія окупованого Криму, з якого берегові комплекси “Бастіон-П” гатять протикорабельними ракетами “Онікс” по наземних цілях на Одещині.

Запуск “Онікса” з Криму по Україні

Відео 8 квітня “Онікс” – це протикорабельна ракета, але, мабуть, через дефіцит ними стріляють по цілях на Одещині.

Хто і як стріляє з моря

У першій фазі війни (станом на 6 квітня) найбільше – близько 560 ракет – випустили з кораблів у Чорному морі. Стріляли як із Севастопольської бухти, так і, ймовірно, з відкритого моря ближче до берегів Одеської та Миколаївської областей. Після підбиття крейсера “Москва” та пошкодження фрегата «Адмирал Эссен» у акваторії залишилось ще вісім суден, здатних нести ракети типу “Калібр”, зазначає керівник Інституту чорноморських стратегічних досліджень Ігор Клименко. Натомість речник Міноборони стверджує, що таких суден залишилося чотири.

Оскільки в перші дні війни ці кораблі швидко вичерпували запаси, зрештою їх мусили “підстраховувати” кораблі Каспійського флоту, також оснащені “Калібрами”. Уже в середині березня з’явилися повідомлення, що ракети запускають зі стратегічних авіаційних ракетоносців у Каспійському морі. За словами речника Командування Повітряних сил Юрія Ігната, саме звідти прилетіли ракети, що 13 березня атакували Яворівський полігон на Львівщині.

18 квітня по Львову також було завдано ударів з Каспійського моря, проте цього разу ракетами повітряного базування. Ймовірною ціллю міг бути залізничний вокзал.

Утім не виключено, що невдовзі Каспійський флот знову може бути активізовано. В іншому дописі Клименко нагадав, що в у складі Каспійської флотилії ВМФ РФ є три ракетні корвети з "Калібрами”, вони стріляли по цілях у Сирії.

Скільки ракет ми збили?

Зараз Командування Повітряних сил узагальнено повідомляє про збиті ракети, окремо акцентуючи лише на “особливих” випадках (наприклад, коли ракету збили винищувачі чи оператори ПЗРК, одну навіть кулеметник). За підрахунками “Текстів”, з 8 березня (коли вперше було озвучено конкретну цифру) по 19 квітня було офіційно заявлено про 83 збитих ракети. До цього у зведеннях фігурували формулювання “кілька” або “десятки”. Чи це всі ракети, які збили того чи іншого дня ППО, а також скільки ракет влучило в ті чи інші об’єкти, дізнаємось уже після завершення війни.

Експерти аналітичного центру Defence Express зазначають, що українські системи ППО можуть вражати крилаті ракети, що летять в Україну, а також “Точку-У” з ймовірністю 4–8 з 10. Однак вони не можуть збивати балістичні “Іскандери” і “Кинджали”. (Глибше вивчення проблематики роботи ППО виходить за рамки цього тексту і доцільне після перемоги).

А правда, що долітає лише 40%?

Разом із даними про кількість ракет поширюється також інформація про низьку ефективність ударів ворога. Зокрема, озвучувалась цифра у 40% результативності запусків, яку пояснюють високою ефективністю ППО та технічними проблемами у росіян. Утім, до цих даних варто ставитися з пересторогою.

На думку експерта Центру оборонних стратегій Віктора Кевлюка, цифра 60% “недольотів” через технічні недоліки не підкріплена жодними об’єктивними даними, на несправності можна списати до 5% втрат ракет противника, решта – заслуга систем ППО.

Ігор Левченко з ЦДАКР додає, що “технічні втрати”, як і точність, дуже залежать від типу та періоду випуску ракет. “Наприклад, “Іскандери” більш ранніх років випуску (до 2017–2018) мали набагато меншу точність, ніж заявлена. В Україні спочатку використовувалися новіші ракети, більш досконалі, проте потім перейшли на ці перші серії. А далі взагалі розгорнули “Точки-У” – ракети, які стояли на зберіганні й не проходили належного обслуговування. Відповідно, їхній потенційний рівень відмов значно вищий. Крім того, є залежність і від відстані до цілі: що ближче установка, то менше шансів не влучити”.

Також часто є питання до точності “високоточних” ракет. “Якщо ви маєте намір розгатити злітно-посадкову смугу, вам потрібно влучити конкретно в неї, а відхилення на 20–50 метрів уже може означати, що ви влучаєте в газон, створюєте вирву там, а літаки противника продовжують злітати. Або влучили в аеровокзал – але це ж не військовий об’єкт, військовою авіацією з аеровокзалу ніхто не керує”, – додає експерт.

На низьку якість “Іскандерів” скаржився і прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян після програної Азербайджану війни. За його словами, з випущених ракет вибухали тільки 10%.

На невисоку якість крилатих ракет повітряного базування нещодавно звернуло увагу Головне управління розвідки Міноборони. Після того, як розвідники розібрали кілька ракет, що прилетіли в Україну, відомство повідомило, що “сучасні” апарати оснащені електронікою, розробленою в 60-х роках минулого століття. “Проведений українськими експертами аналіз систем наведення та навігації крилатих ракет типу Х-55, а також їх модифікацій Х-555 та Х-101 засвідчив, що “сучасні” блоки наведення розроблені у 1960-1970 рр. та випускалися “Воронезьким заводом радіодеталей”, “Мінським заводом “Інтеграл” та іншими підприємствами Радянського Союзу. Більшість випущених територією України ракет Х-101 так і не вразили намічені цілі”, – йшлося в повідомленні.

Увесь час чуємо, що ракет майже не залишилось – а що насправді?

В інформаційних повідомленнях і експертних оцінках запаси російських ракет почали “танути” ще в перші тижні війни. Проте ракетні обстріли не припиняються, що викликає здоровий скепсис щодо “спорожнілих складів”. Є кілька важливих моментів, які допоможуть зрозуміти, що відбувається насправді.

Дійсно, залишки окремих типів ракет вичерпуються через невеликі запаси в зоні бойових дій. Наприклад, найбільше обстрілів на початку війни велось “Калібрами” з кораблів у Чорному морі. Тепер їх використовують лише для особливо цінних цілей.

“Вести масовані ракетні пуски вони зараз уже не можуть, адже першу партію швидко вистріляли, нехай перезарядили один раз. А потім треба чекати на підкріплення з інших флотів – залізницею чи іншими шляхами. І це не дуже масштабні поповнення”, – каже Левченко. Якщо виходити з оцінок Клименка (наявні ракети + ще стільки ж у запасах), то “Калібрів” у Чорному морі зараз близько 112. Виробництво ж нових ракет фактично заморожене через санкції та відсутність імпортних складових.

Але ми бачимо приклад Північної Кореї, яка попри санкції розвиває свою ракетну програму. А це свідчить: немає таких обмежень, які залізобетонно перекривають усі канали.

Що стосується “Іскандерів”, то їхня кількість теж обмежена через інтенсивне використання у перші дні війни. На кінець 2019 року Росія переозброїла 11 армій, загалом у них було трохи більше ніж 500 ракет (і частина з них точно не задіяна в Україні: щонайменше третину ракет треба залишити на інших кордонах). За повідомленнями в ЗМІ, щорічно російський ВПК постачає не більше 100–200 ракет. Навіть якщо на початку війни “Іскандерів” було до 1000, а в Україні використали понад 500 – запаси ще суттєві, хоч і змушують економити.

“Витрачання ракет «Калібр» та «Іскандер» до їхнього критичного залишку призвело до збільшення застосування крилатих ракет повітряного базування та зняття зі зберігання й повернення до військ комплексів «Точка», – відзначає Віктор Кевлюк. Оціночні залишки ракет “Точка-У” – від 1 до 1,5 тисяч. І хоча їхні технічні характеристики суттєво поступаються “Іскандерам” (невелика дальність і точність), можливості для ударів ними вздовж лінії фронту фактично є необмеженими – втім, з високою ймовірністю того, що ракета після запуску не полетить.

Авіаційні ракети типу Х-101 чи Х-555 також є дефіцитними, бо вони активно використовувалися в Сирії, а виробництво нових теж обмежене – до сотні на рік. За оцінкою, яку наводить Маньков, мінімальна оцінка кількості Х-555 ~600 штук, а кількість Х-101 становить близько 100–200 штук. Попри відстріляні ~300 штук крилатих ракет цих двох типів, не менш як 400–500 штук Х-555/Х-101 ще в запасі. Також для їхнього запуску потрібно підіймати в небо дорогі в обслуговуванні бомбардувальники Ту-160, Ту-95МС, Ту-22М3М, що теоретично має зменшувати інтенсивність їхнього використання.

війна ракети зброя

Знак гривні
Знак гривні