Р

Росіяни хочуть залишити Україну без пального, завдаючи ударів по нафтосховищах. Але їм це не вдасться

Адже український ринок нафтопродуктів відрізняється від російського.

Останнім часом росіяни завдали низку ударів по українських нафтобазах та нафтопереробних заводах. Що мають на меті окупанти, та до чого можуть призвести подібні удари, ТЕКСТИ поговорили з директором Консалтингової групи А-95 Сергієм Куюном.

– Для чого росіяни взагалі бомблять нафтобази?

– Пальне – це кров економіки, і росіяни хочуть нас знекровити, залишити без пального, завдаючи цих ударів. Як мінімум, ускладнити його постачання та логістику.

– Ви написали, що на цей час знищено близько 20 об’єктів зі зберігання пального. Це багато чи мало?

– В Україні насправді багато нафтобаз. Це ще лишилося нам у спадок від Радянського Союзу. Не всі, звичайно, працюють.

Але насправді ці бомбардування не мають особливого значення, тому що в останні роки логістична система в Україні дуже сильно змінилася.

Завдаючи ударів, росіяни виходять із логіки побудови подібної інфраструктури в Росії. Система забезпечення нафтопродуктами в Росії базується на великих запасах, великих сховищах з великими обсягами пального.

В Україні – зовсім інший ринок. Це ринок відносно невеликих гравців, які не створюють великих запасів. Для українських трейдерів великі сховища – це занадто дорого. Ти маєш заморозити великі гроші, щоб пальне просто десь зберігалося.

нафтобаза.jpg

Скрін з відео про розбомблену під Васильковом нафтобазу

Український бізнес – це гравці, які дуже швидко переміщуються та уникають великих запасів. І тому нафтобази на українському ринку не відіграють великої ролі. Звісно, якісь залишки, технологічний обсяг там є. Сьогодні, мабуть, не залишилося жодної великої мережі, яка б не постраждала. У когось знищена одна нафтобаза, а в когось і декілька. Тому подібні удари по сховищах – це, звичайно, неприємно, але я не сказав би, що дуже критично. У нас зараз ринок фактично став «на колеса», все транспортується, тому без цих нафтобаз можна спокійно працювати.

– Бізнес з «коліс» – це означає, що бензовоз буде транспортувати пальне не кудись на базу, а безпосередньо одразу на конкретну АЗС?

– Так, звичайно. Коли стало зрозуміло, що росіяни системно працюють по нафтобазах, це стало питанням безпеки.

– А звідки росіяни взагалі дізналися про наявні в Україні бази? У соцмережах розкручувалася думка, що ці дані їм ледь хтось не з податкової злив?

– Це дуже смішна версія. Нафтобаза – не голка. Відкриваєш гугл-мепс і бачиш, де що розташовано. Також не забуваймо, що 80 % нашого імпорту було з Росії та Білорусі. Тобто російські компанії відправляли нам пальне на наші нафтобази й, певно, були в курсі, де вони розташовуються.

– Крім ударів по нафтобазах, росіяни також завдали удару по Кременчуцькому НПЗ. Наскільки це може бути суттєвою втратою для нас?

– Це дуже болісна втрата для ринку. Цей шоковий березень, який ми пережили, був здебільшого пройдений завдяки пальному з Кременчуцького НПЗ. Тому, звичайно, для ринку це суттєва втрата. Але вона не смертельна.

img-7814.jpg

Пожежа на Кременчуцькому НПЗ. Фото "Кременчуцька газета"

Доведеться більше завозити за імпортом. Звісно, це створить для ринку додаткові проблеми, тому що сьогодні пальне доводиться шукати буквально по всій Європі. Це не надто просто. Європейський ринок був не готовий до такого українського попиту. На ньому все на рік законтрактовано, всі потоки розписані. Все працює автоматично, без будь-яких форс-мажорів. І тут з’являється такий великий споживач, як Україна, якому треба все і багато. Тому, звісно, ця перебудова ринку йде не дуже просто, до того ж, Європа сама залежна від імпорту. І ми ще створили додатковий попит. Але з часом все це має стабілізуватися. Трейдерський світ дуже рухливий – якщо є гроші та попит, то одразу знайдеться і пропозиція. І ми бачимо, що це вже відбувається. Включаються нові напрямки постачання, збільшуються обсяги. Вже самі європейські трейдери починають дзвонити та пропонувати щось планувати надалі. Процес пішов. Звичайно, це не те, що поїхав на Кременчуцький НПЗ, взяв бензовоз, залився і привіз назад. Тут, звісно, все однозначно буде складніше. Але з іншого боку – кому зараз легко?

– Як загалом українські компанії переживають цей час?

– У великих українських компаній традиційно численний автопарк. Тож великі компанії, користуючись зі своїх обсягів, мають можливість мати меншу собівартість пального. І вона дозволяє цим компаніям утриматися в ціновому коридорі, встановленому державою. А невелика регіональна компанія, яка має десяток бензовозів – у неї собівартість буде завжди вищою.

Так, уряд багато зробив для стабілізації ситуації на ринку. Було скасовано акцизний збір – це дуже суттєво. ПДВ знизили з 20 % до 7 %. Це теж дуже добре. Ці кроки дозволили збити ціну на пальне на 12 – 13 грн за літр. Якби цього не було, сьогодні ціна за літр перевалила б за 50 грн. Але зараз, особливо після зупинки Кременчуцького НПЗ, ситуація змінилася.

Набагато суттєвішу роль почала відігравати логістика. Із західного кордону до тієї ж Полтави – близько восьмисот кілометрів. А зараз, наприклад, багато хто купує в Литві – це означає, що треба ще по Польщі проїхати тих же вісімсот кілометрів. Уявіть, скільки логістична складова тут становитиме. Думаю, вже зараз це 20–25 % від ціни пального.

До того ж, пальне саме по собі дороге. Через те, що котирування на нафтопродукти дуже високі. Той попит, який ми створили у Європі, обернувся тим, що зараз там теж продають зі спекулятивними націнками.

І в цей час Кабмін тримає ціни на пальне. Так, ціна дизеля на колонках по 37 грн 50 копійок, хоча його собівартість сягає 39 грн. Який сенс їхати за пальним, перебороти купу труднощів, пройти бюрократичні процедури в ЄС, подолати ще купу проблем і, зрештою, привезти пальне, яке навіть не можна буде продати по собівартості? Вважаю, що в умовах війни, одного форс-мажору за іншим, необхідно відкрити ринок і дати можливість всім працювати. Принаймні, на місяць-півтора. Так, тоді не буде ціни 37 грн, буде 40 – 42 грн, але це пальне точно буде. Тут треба дати собі відповідь, пальне по 42 грн, але воно є, або ж його просто немає.

Великі мережі – це переважно обласні центри та траси. А хто повезе пальне на периферію? Туди не підуть великі гравці. Це якраз і був ринок регіональних невеличких компаній. А зараз саме ці регіональні компанії не працюють, вони закрилися. І ця ситуація триває вже приблизно місяць.

Якщо ж далі все залишиться як зараз, то ситуація лише погіршиться. Так, я знаю три невеликі компанії, які сумарно налічують під 100 заправних станцій – вони просто не працюють сьогодні. Людина приїжджає – немає пального. І що далі? Їде до колонки з великої мережі, де буде вже стояти черга, і пальне на ній в якийсь момент теж закінчиться. Тому що всі працюють «з коліс», ні в кого немає профіциту.

росія україна паливо війна

Знак гривні
Знак гривні