Київські укриття: «Прохання бомбити лише у робочі дні з 9 до 17 з перервою на обід»

Плутанина з картами

- Ви з якого питання?

Голос з того боку дроту дав чітко зрозуміти, що я дзвоню у найсуворіший режимний об'єкт в Україні – в ЖЕК, чи то пак, як зараз заведено казати, – комунальне господарство.

- Я хочу спитати щодо ключа до укриття, – починаю я. – Ваші дані є у карті укриттів.

- А ви з якої вулиці? – так само суворо і безапеляційно запитує голос.

Я називаю вулицю, яка орієнтовно має бути в цьому районі.

- Ні, це не наша вулиця, – з похмурим тріумфом каже голос з того боку дроту, і я чую у слухавці жорстке «клац». Там вирішили, що тема розмови вичерпана.

Щойно ви прочитали одну з розмов ТЕКСТІВ на тему укриттів. Після того, як ми побачили офіційно оприлюднену карту укриттів з телефонами організацій та осіб, у яких за легендою можна було отримати ключі від конкретних сховищ, ми вирішили продзвонити деяким з них. І довідатися, наскільки швидко й оперативно можна заховатися в укритті. Для цього потрібно отримати ключ від дверей. До вибірки потрапили комунальні підприємства, лікарня, дитсадок та навіть один з київських «Епіцентрів».

Одразу скажемо, що під час написання цього матеріалу ТЕКСТИ користувалися двома варіантами карти. Один – оприлюднений на сторінці департаменту муніципальної безпеки КМДА. Результати перевірки вказаних там телефонів засмутили. Декілька номерів були відключеними, дзвінок на ще один номер приніс невтішні новини – майстер, у якого був ключ від укриття, захворів, і вочевидь, треба було почекати пару днів до його видужання.

Один з телефонів належав «Епіцентру». Де з певним подивом вислухали інформацію про ключі, пообіцяли розібратися і попросили зателефонувати наступного дня. Повторний дзвінок до будівельного супермаркету дав неочікувану інформацію. Співробітники «Епіцентру» провели своє розслідування і з’ясували, що під укриттям, ключі від якого вони повинні мати, мався на увазі підземний пішохідний перехід неподалік з їхнім гіпермаркетом.

Після цього ТЕКСТИ скористалися телефонами ще одного варіанту цієї карти, який висить на центральній сторінці КМДА. Як пояснили ТЕКСТАМ у Київській міській держадміністрації, ця версія карти є новішою, з уточненими номерами. ТЕКСТИ подзвонили за деякими номерами з нової версії карти та поспілкувалися з відповідальними особами щодо ключів.

І знову йшлося переважно про комунальні підприємства. Обдзвонивши низку вказаних номерів, ми з'ясували, що відповідальні особи знали про ключі від укриттів і були в курсі покладених на них обов’язків. А в одному з комунальних підприємств відповідальна жіночка навіть прочитала коротку лекцію про необхідність зберігати спокій і не піддаватися паніці.

Порятунок лише у робочі години

Проте, як в ситуації з першою картою, так і з її оновленою версією є декілька вагомих проблем, які наразі так і не розв'язані. Зокрема, надані телефони переважно стаціонарні й здебільшого належать підрозділам комунальних служб. Працівники яких, звичайно ж, спокійно збираються десь о 17 годині і йдуть додому. Ну і справді, загроза авіаційно-ракетного удару – це ж не застрягнути у ліфті серед ночі, особливо поспішати не варто.

Отож, якщо ви вирішите протелефонувати не у робочий час, орієнтовно до або після 9–17 год, то ви маєте всі шанси так і не отримати бажаних ключів від сховища, оскільки когось може не виявитися на місці, бо просто закінчився робочий день.

В українському законодавстві міститься вимога, що укриття та сховища мають бути приведені до ступеня "вищої готовності" у термін до 12 годин з моменту оголошення надзвичайного стану. Проте, як це все функціонуватиме в умовах можливого хаосу на дорогах, вимкнення телефонного зв'язку, коли відповідальному за ключі, можливо, доведеться добиратися з іншого кінця міста – залишається незрозумілим.

Ще одна проблема – це власне стан самих укриттів, підходів до них. Зазвичай це типові підвали зі всіма стандартними комунікаціями, присутніми у житлових будинків. ТЕКСТИ заглянули в одне з таких місць, і чесно кажучи, побачене не додавало впевненості у надійному захисті.

Плани та реальність

ТЕКСТИ також перевірили кілька позначених на карті бомбосховищ в одному зі спальних районів Києва. Ознайомлення з першим укриттям одразу навело на думку, що можливо, “не все так погано у нашому домі”, особливо тому, де є бомбосховище.

Саме укриття розташовувалося під гуртожитком, вхід до нього вів з вулиці, тож до нього можуть потрапити охочі не лише з цього будинку. Над входом висіло оголошення. Єдиний мінус – замок на дверях. Він замкнений, і потрібно шукати ключ. Ми знову повертаємося до своїх пошуків ключів і людей, які ними володіють.

Але далі надії розсипалися, як дім на піску. Інші укриття розташовувалися в однотипних панельних будинках з декількома під’їздами кожен. І от біда – вхід до них розташовувався лише в одному з під’їздів. Мало того – всі під’їзди, де містилися входи в укриття, були обладнанні масивними металевими дверима з кодовими замками.

Завдання для всіх, хто хотів би врятуватися в укритті ускладнювалося ще більше – треба не лише мати ключі від других дверей, а й знати набір цифр до кодового замка, щоб відчинити перші двері на вході до під’їзду.

Найбільше шансів потрапити всередину мають мешканці саме цього під’їзду – з сумом щодо інших і з радістю щодо щасливчиків констатували ми.

У відділі захисту населення та територій управління з питань цивільного захисту КМДА на запит ТЕКСТІВ заявили, що постійно проводять планові перевірки укриттів та сховищ. А також додали, що за утримання споруд цивільного захисту відповідає їх “балансоутримувач”. «Якщо це комунальна форма власності, то відповідає за це переважно керівна компанія. Якщо приватна власність – то власник приватизованого майна. Ну і, якщо споруда перебуває у державній власності – профільне державне відомство».

Щодо ключів від укриттів, то у КМДА погоджуються, що тут справді трапляються проблеми. «У такій ситуації мешканцям будинку варто створити ініціативну групу, поспілкуватися з двірником і зробити собі дублікат ключів. Аби всі знали, що ключ є у певної людини, яка весь час перебуває на місці. Ми маємо пам’ятати, що навіть якщо йдеться про комунальну власність – відповідальними за це підвальне приміщення є не лише керівна компанія, а й мешканці будинку. Без останніх комунальники не можуть щось реконструювати – це все одно має бути погоджене з мешканцями будинку», – кажуть міські чиновники.

Громадськість організується

ТЕКСТИ також поспілкувалися з громадською ініціативою з контролю укриттів, чию сторінку «Громадський контроль укриттів та бомбосховищ» можна знайти у Фейсбуці. Ця група створена волонтерами, які також допомагають армії. Учасники групи обходять зазначені в карті укриттів сховища і залишають на сторінці свої коментарі щодо цього.

Один з дописів у групі

Волонтерка та адміністраторка групи Юлія Гончарова розповідає: «Ми ще два місяці побачили проблему з доступом до укриттів. Обговорювали це з районним депутатам. Зараз зрозуміли, що зрушень майже не відбувається, тому вирішили створити таку ініціативу, яка б діяла не лише по Києву, а й по інших регіонах.

Якщо брати Київ, то, думаю, приблизно 25–30 % всіх сховищ та укриттів відкриті, до них є нормальний доступ, є відповідальні особи, які мають ключ, і в них можна сховатися. У центрі столиці ситуація гірша, ніж десь на околицях. Бо в центрі багато укриттів у приватній власності.

Якщо говорити загалом по Україні, то з тієї інформації, яку ми маємо, ситуація на південному сході України ще гірша, ніж у Києві. Гарні відгуки від учасників нашої спільноти нам надходили з Рівного та Хмельницького.

Серед найбільших проблем, які є з бомбосховищами, – це проблеми з входом, трапляються цілком заварені двері, вхід може бути перекритий парканом.

Ще одна проблема – сховища можуть розташовуватися у великих адміністративних будівлях, працівники яких самі часом не знають про їхнє існування.

Дуже часто, коли питаєш їх про сховища, вони просять дати їм час, щоб самим з’ясувати, де воно у них. Це не кажучи про те, що населення навколо теж має знати, де ці укриття, і воно повинно мати до них вільний доступ.

Як свідчать учасники групи, іноді реакції пересічних українців буває не дуже адекватною

Останнім часом ми почали стикатися ще з таким дивним явищем – люди самі спеціально зривають інформаційні таблички, що вказують на бомбосховища. Пояснюють вони це тим, що борються з нагнітанням паніки. Вочевидь, їм бракує позитиву у житті».

А з іншого боку, така поведінка свідчить про хаотичні пояснення ситуації від влади, коли президент то говорить про спеціальне нагнітання паніки, то про готовність давати відсіч.

Отже, певно, нам всім зараз треба виділити трохи часу з власного життєвого графіка і довідатися не лише, де саме розташовані укриття, а й чи відкритий доступ до них, у кого можна взяти ключ, а також за можливості заглянути, що там робиться всередині. І заодно поспілкуватися з сусідами щодо того, як покращити ситуацію з власною безпекою.

Адже слова, що наше життя – в наших руках, зараз набули майже буквального сенсу.

активісти небезпека київ війна