З

Замах на друга Зеленського, погрози зникненням з карти та знову ціни на газ. Моніторинг дезінформації №98

  • Звинувачували Ердогана у бажанні «забрати» Крим
  • Радіють, що люди на окупованих територіях голосували на виборах у Росії
  • Провіщають Україні економічний крах і занепад
  • Лякають високими цінами на газ
  • Переконують, що «корисливі» американці залишать Україну напризволяще
  • Дивіться, як змінювалися теми дезінформації протягом року, на інтерактивній візуалізації

Період: 20 — 26 вересня 2021 року

Теми дезінформації

Відсоток новин із вказаною темою серед усіх новин із групи сайтів

Що нового писали дезінформатори?

Дезінформатори повернулися до свого наративу про те, що Туреччина підтримує цілісність України та виступає за деокупацію Криму тому, що насправді сама хоче його захопити. Іншою темою, що виникла цього тижня, був замах на помічника президента України Сергія Шефіра. Російські сайти та українські сміттярки, що поширюють дезінформацію за гроші, плодили різноманітні конспірологічні теорії щодо того, чому стріляли в першого помічника президента. Також дезінформатори роздували паніку через зростання цін на газ на європейських ринках (яке самі ж росіяни й спровокували).

Ердоган хоче забрати Крим собі

Туреччина не визнала кримські "вибори" до Держдуми РФ, а Ердоган в ООН заявив, що Туреччина не визнає анексію півострова. І це, очікувано, спричинило сплеск публікацій від російських дезінформаторів. Вони активно звинувачували (кого завгодно, тільки не Росію) у втручанні у внутрішні справи РФ, висловлювання Ердогана називали «покушением на территориальную целостность России» (адже «Турки считают Крым своим и собираются это доказать»), а відносини Туреччини та України називали нещирими та залежними: «Украина нужна президенту Турции Реджепу Тайипу Эрдогану лишь для использования в своих интересах, ни о каком уважении к стране с его стороны речи быть не может».

Київ готується до війни, а РФ «вернула жителям Донбасса право голоса»

Поки Росія фактично заморожує конфлікт на Донбасі та продовжує проштовхувати тезу про «громадянську війну», російські сайти, орієнтовані на українську тематику, радіють: «Массовое участие жителей Донбасса в выборах депутатов Госдумы — это очередное подтверждение, что интеграцию Республик с Россией не остановить».

Вони також тішаться, відзначаючи в стилі радянських газет, «беспрецедентную явку и единодушие в своём выборе», забуваючи згадати про масові фальсифікації та примус, за допомогою якого цю явку збільшували. Та просто продовжують звинувачувати Київ у військовому конфлікті та радіти від того, як «Киев сводит с ума осознание того, что Донбасс и Крым потеряны».

Отримуйте розсилку актуальних матеріалів на тему дезінформації

Підписатися

Замах на Шефіра: «Зеленский получил шанс пойти путем Сталина»

Замах на Шефіра став серйозним інфоприводом не тільки для мейнстримних українських ЗМІ. Але поки останні цитували офіційні заяви поліції чи коментарі від самого Шефіра, українські сайти-сміттярки давали слово своїм (псевдо)експертам та продукували десятки гіпотетичних версій того, що насправді відбулось. А російські сайти, орієнтовані на українську тематику, з усіх цих версій обирали ідеологічно “правильні” та продовжували розкручувати тези, що «раскол внутри команды Зеленского — реальность», що «расстрел Шефира — это ответка Зеленскому за резкий передел финансового рынка на Украине», або взагалі, що «резонансное событие было инсценировано самой властью», а «Зеленский и Ермак отправились в США во время покушения на Шефира, чтобы подготовить себе алиби».

«Очевидно, что событие было инсценировано с целью придать значимости закону, который Зеленский протягивает в Верховной Раде и дать понять кураторам из Госдепа, что закон об олигархах является настолько большой угрозой, что организовывается покушение на ближайшее окружение Зеленского»

«Разумеется, сразу же создали видимость поиска «киллера Шефира», хотя все прекрасно знают о том, как на Украине ищут преступников после убийства неудобных политиков или журналистов»

«Дело Шефира, как и дело об убийстве Кирова во времена Сталина, дает Зеленскому возможность уничтожить своих врагов, что называется, оптом»

Україна: «деиндустриализация» і «маниакальное упорство рыночной ориентации»

Цього тижня російські сайти, орієнтовані на українську тематику, згадували зупинку Одеського припортового заводу. Основна причина — висока ціна на газ на комерційному ринку (читайте докладніше про завод тут). Але дезінформатори шукають «глибші» причини:

«Одесского припортового завода на фоне тотального роста цен на газ могут прекратить работу и другие предприятия украинской промышленности, которые еще остались. Ведь производство станет просто нерентабельным, и соответственно покупать продукцию будет некому. Затем остановятся теплоснабжающие предприятия, ибо граждане не смогут оплатить тарифы ЖКХ. Однако Зе-команда с маниакальным упорством идти путем рыночной ориентации на цены ЕС. Интересы граждан абсолютно чужды засевшим в Киеве проходимцам.»

Недавно ми випустили статтю про причини турбулентності на ринку газу та їхній вплив на Україну. Короткий висновок: поки Україна захищена від більшості шоків, спричинених зростанням ціни, але якою буде ситуація надалі — незрозуміло. Однак український уряд аж ніяк не орієнтується лише на ринкові механізми, як про це пишуть дезінформатори, а навпаки — обмежує зростання ціни газу для населення.

Окрім «деіндустріалізації», дезінформатори традиційно багато лякали зростанням комунальних тарифів і писали про українську економіку таке: «Перегретость мировых рынков, и особая обеспокоенность финансовой пирамидой на рынке украинских облигаций внутреннего госзайма». (Перша згадка про те, що тема високих тарифів в Україні просувається російськими цивільними була зафіксована через злам пошти Суркова, помічника Путіна, у квітні 2015 року). Що насправді відбувається з українськими боргами та облігаціями, які дезінформатори люблять називати «фінансовою пірамідою», читайте в цьому матеріалі.

Провідні російські сайти лякають українців скасуванням заборони на експорт лісу («землю продаём, лес — планируем, воздух-то хоть себе оставим?») та поширюють заяви політіків з фракції ОПЗЖ про те, що Україна «поставляет за границу не товары, а людей». Не так давно ми робили проєкт про те, що і скільки експортує Україна.

Уявні обіцянки Горбачову та «корисливі» американці

Дезінформатори багато писали про союз Британії, США та Австралії. Очікувано, вони бачили в ньому «приговор» для України. А США звинувачували у турботі лише про власні інтереси: «В лучших традициях “непрямых действий” США уже получили бонусы от такого союза – теперь Австралия будет покупать у Вашингтона атомные подводные лодки». Хоча тісна безпекова співпраця між англо-саксонськими країнами існує давно.

Долю України російські сайти, орієнтовані на українську тематику, бачать традиційно для себе: «Ураганом нового передела мира Украина будет стёрта с карты как государство, однако остаётся сожалеть, что для России это не будет началом эры спокойствия». Та намагаються лякати адресатів цих послань можливим союзом Росії та Китаю.

Щоб хоч якось обгрунтувати свої агресивні випади в бік України, дезінформатори використовують давній російський наратив про «обіцянку не поширювати НАТО на Схід»:

«Коллективный Запад, наплевавший на обещания, данные глупцу Горбачеву, продолжает движение к российским границам и при этом требует, чтобы русские сидели молча и не высовывались. Руководство альянса тоже мечтает сдержать Россию в Черном море. Особенно умиляет волнение американцев». Щоправда, навіть Горбачов про такі обіцянки не знає. Зазначимо, що НАТО вкрай неохоче рухається на Схід і робить це, тільки відповідаючи на зростаючу агресивність Росії.

Зеленський «особисто винен» у високих цінах на газ

Орієнтовані на українську тематику російські сайти покладали особисту відповідальність на Зеленського за високі ціни на газ: «Президент Украины Владимир Зеленский ответственен за высокие цены на газ в стране». І бідкалися, що Україна не «подписала прямой контракт на покупку газа на уровне 175 долларов за тысячу кубометров». Насправді це стандартна російська гра — накручувати ціну на газ і звинувачувати керівників України в тому, що вони не підписали договір з Росією. За дужками цих повідомлень завжди залишаються політичні умови, які виставляє Росія за начебто дешевший газ (часто дрібні деталі договорів перетворюють його на дуже дорогий). Останній приклад — дозвіл на продовження базування Чорноморського флоту в Криму в обмін на дешевий газ. З цього дозволу фактично почалася окупація Криму. Про це детально читайте тут.

Провідні російські медіа жалілися, що «Европейские власти в отношении «Северного потока-2» хотят сделать такую систему, чтобы газопровод эксплуатировался не «Газпромом», а Россия продолжала платить деньги украинскому репрессивному режиму за прокачку газа». Справді, влада ЄС саме на цьому і наполягає, і експлуатація газопроводу компанією, яка не видобуває газ, закладена в європейському законодавстві (це зроблено для уникнення тиску монополістів).

У телеграм-каналах цього тижня ширилися різні анонімні інсайди: «Наш источник в ОП рассказал, что в Офисе Президента довольны перераспределением ответственности за тарифы на тепло для населения. Местная власть вынуждена выделать дотации тепловикам, которые подняли цены на 45-70%, но все равно работают в убыток из-за цен на газ. Нафтогаз и Офис Президента фактически кинули региональную власть, которой обещали в феврале месяце дотации если они не поднимут зимой цен, а сейчас игнорируют обращения депутатов». І будували невтішні прогнози: «Катастрофа с отопительным сезоном за три недели до его начала практически неизбежна. Из-за цен на газ без отопления в первую очередь окажутся социальные объекты – учебные заведения и больницы».

Нагадаємо, що ціни на газ в ЄС, а отже і в Україні, яка купує його на європейському ринку, ростуть через цілеспрямовані дії Росії. Докладно читайте тут.

Також писали:

Українські маніпулятивні видання після безперервного потоку згадок Медведчука в іноземних (відомих і не дуже) ЗМІ, робили висновок: «Запад усиливает критику власти за репрессии против СМИ», а «Атака украинской власти на СМИ и репрессии против оппозиции — это «горячая тема» для западной прессы»

Звинувачували українських військових в обстрілах: «Киев нанёс страшный удар по донбасским детям в Международный день мира».

Критикували «антиолігархічний» закон і проводили паралелі між Зеленським та Януковичем. Ми також описували, які є проблеми у цього закону та які рішення справді допомогли побороти владу олігархів в Україні.

Висновки

Цього тижня дезінформатори писали про те, що Туреччина підтримує Україну, бо має плани «захопити Крим». Вони раділи участі жителів окупованих територій у російських виборах та плодили конспірологію щодо замаху на Сергія Шефіра. У сфері економіки найбільша увага дісталася рекордним цінам на газ. Дезінформатори запевняли, що вони зруйнують українську економіку та призведуть до «бунтів». Відповідальність вони покладали особисто на Зеленського.

Враховуючи те, що ріст цін спровокований Росією, такі твердження можна розглядати як пояснення ще однієї мети газової війни з ЄС — завдати максимальної шкоди Україні. Навряд це вдастся в реальному житті, бо Україна має достатні запаси газу, які були закуплені по вкрай дешевих торішніх цінах.

У сфері міжнародних відносин та глобальної безпеки російські сайти багато писали про новий оборонний союз США, Британії та Австралії. Вони розмірковували про те, що увага Америки перемістилася на Тихоокеанський регіон, і скоро ««Ураганом нового передела мира Украина будет стёрта с карты».

Обмеження дослідження:

У цьому дослідженні ми враховували тільки ті теми, що співзвучні з російськими дезінформаційними кампаніями. Більшість із них спирається на реальні події, адже так дезінформація працює ефективніше. Назви тем відображають маніпуляції, використані в темі. Тож новини з теми на українських мейнстримних сайтах можуть мати абсолютно інший зміст, ніж маніпулятивні матеріали.

Теми російської пропаганди в Україні ми беремо з наступних груп матеріалів:

У першій та другій групах новин матеріали відбиралися класифікатором маніпулятивних новин.

Методологія

Ми шукали теми у 13898 матеріалах російською мовою з:

Маніпулятивність новини визначав покращений класифікатор з проєкту “У нас погані новини”. В моніторингу враховували лише матеріали про суспільно-політичне життя, що стосуються України.

дезінфомонітор дезінформація

Знак гривні

Що читати далі

Деза війни

Головний дезінформатор у Facebook – Росія, але й українські «діячі» виводять країну в топ

«Україна кинула своїх військових в Афганістані» – кремлівський фейк. Як насправді?
Знак гривні