П

Під корінь. У чому проблема викошеної трави в Києві

Мені ― пощастило. Трава поруч з домом хоч і низько стрижена, проте переважно зелена. Неподалік великий парк, де все викосили й склали в акуратні купки минулого тижня, але під деревами трава ― чи то пак її залишки ― не встигають вигоріти.

Колежанка пише: «У нас у дворі вчора вже косили сіно». З її балкону в спальному масиві на лівому березі помітно наслідки роботи комунальників разом із сонцем: земля випалена, трава пожовкла. Час до часу в Києві пахне сіном, ніби на полі за селом ― от тільки в місті, що вже відчуває на собі наслідки змін клімату, такого запаху не має бути.

Правила росту

«Головними якостями [садово-паркових] газонів є їхня декоративність, довговічність, стійкість до частого скошування, витоптування та тіньовитривалість, а також за певних умов посухостійкість і морозостійкість», ― ось так за визначенням Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах України, прийнятих у 2006 році, мають виглядати газони у місті. У липні в Києві помітно, що ситуація інакша.

У цьому ж документі прописано, яким мусить бути скошування трави, що є «основним прийомом догляду» ― для садово-паркових газонів, які ми надалі будемо просто називати газонами, трава не може виростати вище ніж 10 см, а скошувати її треба до висоти 3–5 см. Зазначено, що в період спеки висоту треба збільшити, бо низьке скошування ослаблює рослини.

Це ― один із двох документів, якими керуються у Києві. Другий ― рішення Київської міської ради від 2008 року. Там зазначено, що трава може досягати висоти 15 см, а скошувати треба до рівня 5–8 см.

Ці вказівки виконують (або ж ні) комунальні підприємства міста, що разом утворюють КО «Київзеленбуд».

Андрій Вергеліс, заступник генерального директора КО «Київзеленбуд», пояснює, що висота скошування залежить від типу газону і від кліматичних умов:

― Наприклад, партерний газон скошують до висоти 2–4 см. Тому здається, що черкають пісок косами, ― а на уточнення, що біля будинків партерний газон не росте, відповідає: ― Прибудинкові території ми не утримуємо ― це або ЖЕК, або ОСББ, і у них дійсно не завжди є спеціалісти. А придорожні території часто теж не в нас на балансі.

Заступник запевняє, що в КО намагаються створювати якнайбільше газонів ― «нам є де докласти зусиль». Торік Олексій Король в одному з коментарів сказав, що в об’єднанні розглядають можливість створення у Києві мавританських газонів ― їх ще називають різнотрав’ям ― проте їх досі тільки планують.

― У мавританських газонів є і переваги, і недоліки, ― каже Андрій Вергеліс. ― Його справді треба косити рідше, тільки два-три рази на сезон, але у ньому ростуть бур’яни, які шкодять і викликають алергію (амброзія, борщівник), і їх треба полоти вручну. Також там багато квітучих рослин, що приваблюють комах, і це теж недолік. У високій траві є осередки кліщів. Тому такі газони треба створювати у місцях найменшого контакту з людьми. Наші фахівці пропрацьовують пошук місць для них. А рослину ми скошуємо, щоб підсилити рослину, так у неї більш активно проходять процеси вегетації, утворюються нові пагони, це сприяє розвитку кореневої системи, що заважає проростанню бур’янів.

Андрій Вергеліс каже, що це інформація від науковців, з якими співпрацює «Київзеленбуд». Щоправда, всі ці тези заперечать екоактивістка та науковиця, проте про це ― далі.

Так само Андрій Вергеліс не певний, чи допомагають газони й трав’яний покрив адаптуватися до зміни клімату:

― Не сказав би так однозначно. Щільний газон дійсно запобігає утворенню пилу, але висока трава сама по собі не охолоджує місто, вона не має властивостей кондиціонера. Але шляхом збільшення площ газону можна скоротити площу відбивальної поверхні ― очевидно, асфальт нагрівається більше, ніж зелений газон. Але не скажу, що газон сприятиме адаптації… Це ширша тема.

Зараз у КО «Київзеленбуд» не знають, скільки коштів щороку витрачають на викошування трави ― фінансують загалом комплексне утримання і догляд, а окремих статей на них немає. Так само точно не сказав Андрій Вергеліс, скільки надходить звернень із проханням припинити викошувати траву:

― Розумієте, до «Київзеленбуду» і на Київську міську раду, і на районні державні адміністрації надходять численні звернення від громадян. Й однозначно не скажеш. Багато хочуть запровадити мораторій на викошування трави. Але стільки ж звернень з проханням покосити.

Якщо вас не влаштовує те, що відбувається з прибудинковою територією, можна звернутися до ЖЕК або ОСББ. Коли ж на зауваження не реагують ― телефонувати 1551 або звертатися до Департаменту житлово-комунальної інфраструктури КМДА.

Звернення без наслідків

Зараз на сайті Київської міської ради є петиція №10581 «Припиніть всюди нищити траву!» Її текст ― два короткі абзаци з описом правил благоустрою і тим, якої шкоди вони завдають.
На момент публікації цієї статті її підписали 613 людей. Щоб петицію розглянули у міськраді, має бути 10 тисяч підписів. До кінця збору ― 24 дні (станом на 16 липня 2021 року).

Торік схожа петиція так і не набрала необхідної кількості підписів ― її підтримали заледве тисяча киян і киянок. Хоч пропозиція й була написана більш ґрунтовно: її авторка Оксана Кмить згадала і про користь від газонів, і про європейські підходи.

― Я жила в спальних районах Києва ― на Позняках, біля «Лук’янівської», ― розповідає вона. ― І ці райони мали нормальний вигляд тільки наприкінці травня або на початку червня: ставали зеленими, квітучими. Як тільки починаєш цьому радіти, наступного ж дня все скошують під корінь і район перетворюється на пустелю. А потім просто косять пісок. Це ще й шумно, здіймається купа пилюки.

Петицію Оксана Кмить створила під час торішнього карантину. Через локдаун основним місцем прогулянок став власний район, і стало помітно, що відбувається з травою ― вона просто припиняє рости та засихає.

Оксана пробувала спілкуватися з комунальниками, запитувала, навіщо вони косять траву так низько, що аж черкають землю лезом. Відповідь: «Такий наказ». Від КО «Київзеленбуд» Оксана отримала два паперові листи у відповідь на петицію аж через кілька місяців після її створення. Пояснювали, що керуються правилами.

― Ніби відмазка, ― каже Оксана тепер. ― А шліфування аж до піску не має жодного сенсу, окрім «так сказали».

Та Оксана наголошує, що не проти доглянутих газонів. От тільки робити, на її думку, це треба інакше: поливати, а не зрізати під корінь.

Досвід інших міст показує, що, по-перше, викошена під корінь трава не є виключно проблемою Києва, а по-друге, навіть якщо петиція набирає необхідну кількість підписів, успіху це не гарантує. Як приклад ― Рівне і петиція від Оксани Майбороди, тодішньої активістки, а тепер місцевої депутатки та заступниці керівного КП «Рівненський міський трест зеленого господарства». Вона набрала потрібну кількість голосів, пропозицію розглянули, але це нічого не змінило.

Альтернатива

ГО «Плато» опікується питанням адаптації міських просторів до змін клімату за допомогою створення «блакитно-зеленої інфраструктури», тобто водних угідь й зелених земельних ділянок. Один з напрямів роботи ― переоцінка підходів до догляду за газонами.

Анжеліка Зозуля, аналітикиня організації, каже, що близько половини площ зелених насаджень у містах займають саме газони.

― Але вони недооцінені, ― каже Анжеліка Зозуля. ― Газони можуть допомогти з розв'язанням багатьох питань кліматичних змін. Наприклад, ми проводили заміри з тепловізором, і газон дійсно може охолодити повітря на 11℃.

Надто часте скошування газону, та ще й під корінь, спричиняє послаблення кореневої системи рослини, тож газон гірше затримує воду й ґрунти, які вивітрюються, пересихають і перетворюються на потріскану кірку. Крім того, надто низько скошені рослини не встигають відновитися, а надто пошкоджені й зовсім відмирають. Також завчасно скошені рослини не встигають розквітнути, і комахи-запилювачі втрачають харчову ланку. Так само зменшується міське біорізноманіття.

― Погана новина в тому, що ми уявляємо газони вистриженими й чистими, а коштує це дуже дорого. Бо окрім викошування, треба ще й підживлювати рослини, підсівати, поливати, боротися з бур’янами та проводити аерацію. У нас з цих елементів догляду лишилося тільки скошування. Крім того, міста повинні мати мапи зелених насаджень, щоб розуміти призначення ділянок газону ― декоративний, спортивний, парковий ― і залежно від цього планувати догляд за ним, ― додає Анжеліка Зозуля.

Вона вважає, що проблема і в плануванні: часто технічне завдання на літо комунальні структури формують завчасно або ж просто повторюють тогорічні, не враховуючи змін, що відбуваються у містах і погоди в конкретний літній час.

Ще одна проблема ― косарки, які використовують комунальні служби. Вони переважно на викопному паливі, тож спричиняють додаткові викиди в атмосферу, а також посилюють шумове забруднення ― позначка досягає 90 Дб, а ВООЗ визначає шкідливим звук, гучніший ніж 55 Дб.

Замість регулярного скошування в «Плато» пропонують зробити систему більш гнучкою ― наприклад, скошувати рідше або ж перейти до різнотрав’я, тобто не лишити ділянку заростати, а висіяти там нові рослини. Нині у Львові працюють над двома типами експериментальних ділянок.

― Неправильно вважати газон елементом естетизації міського простору, ми маємо дбати про його функціональне навантаження, ― пояснює Анжеліка Зозуля. ― Різнотрав’я є більш функціональним, воно краще затримує вологу, поглинає шкідливі речовини й протидіє деградації ґрунту.

Склад різнотрав’я залежить від розташування територій, звичних для неї рослин, характеристик ґрунту. В Україні насіннєвий набір також буде залежати від частини країни, але типовими для міст можуть бути маки, королиця (ромашка), льон, волошки, шавлія. Підбором різнотрав’я має займатися експертне коло, щоб серед рослин було якнайменше алергенів, а також більше тих, що відлякують кліщів за рахунок ефірних олій. Є спеціальні насіннєві суміші, які затримують більше шкідливих викидів і допомагають боротися зі смогом через велику кількість ворсинок на пагонах ― у Польщі їх називають «smogowka» і висаджують вздовж автошляхів.

Анжеліка Зозуля каже, що різнотрав’я у Європі зараз надзвичайно популярне ― у Польщі, Данії, Великій Британії, Німеччині зокрема. У Великій Британії його використовують для збереження популяції бджіл. У Польщі, де важливим вважають партисипативний ефект, на конкурси громадських бюджетів подають проєкти, пов’язані з різнотрав’ям ― у Варшаві тільки того року таких було більш як 30. У Кракові містянам і містянкам роздали 22 тисячі насіннєвих пакетів, щоб поширити різнотрав’я у різних районах міста.

Шкода для нас

Окрім шкоди довкіллю, брак зелені й надмірно скошена трава шкодять здоров’ю мешканців і мешканок міста. Біологиня Дарія Озерна каже:

― Якщо немає газону або рослинності низького ярусу, то є асфальт або бруківка. Влітку ці матеріали дуже нагріваються, і температура цих поверхонь значно вища, ніж температура газонів або рослинності ― газон може нагрітися до 30℃, а асфальт ― до 50℃.

Тож нагріті поверхні ще більше підвищують температуру простору навколо, що може призводити до теплового шоку в людей. Коли ж сідає сонце, поверхні продовжують віддавати тепло.

Тепловий шок і надмірне нагрівання можуть спричиняти зростання ймовірності загострення серцево-судинних хвороб ― пітніючи, організм втрачає іони калію та магнію, підвищується тиск. Результатом може стати інфаркт або інсульт. А пил і забруднення повітря, яким могли б зарадити правильно сплановані газони та трав’яний покрив, спричиняють захворювання дихальних шляхів і можуть збільшувати ризик розвитку раку.

Що ж до закидів про кліщів у траві й алергії, Дарія Озерна відповідає:

― Кліщі живуть у землі, і щоб потрапити на людину, їм треба проповзти по траві вгору. Єдиний спосіб боротьби з ними ― довгі штани, гольфи, підстилка на траві, а не її знищення. Скошувати траву, щоб у місті було менше кліщів ― це все одно що запроваджувати целібат у країні, щоб зменшити кількість інфекцій, що передаються статевим шляхом. А щодо алергії, то амброзія навпаки «любить», коли все викошено і її нічого не затіняє.

Ще одне зауваження від Дарії Озерної стосується комах та інших безхребетних, що створюють у траві біоценоз:

― Знищуючи траву, ми порушуємо екосистему, в якій, наприклад, комахами харчуються птахи. Тобто шкода не тільки для безхребетних. Тож треба створювати газони з багаторічними видами, а не перекопувати їх щосезону після того, як трава влітку висохла, як це роблять у Києві.

З неочевидних впливів відсутності правильно спроєктованих зелених зон і газонів ― ставлення до простору.

― Коли люди бачать невпорядкованість, виникає тенденція діяти так само, ― каже Дарія Озерна. ― Наприклад, людина, побачивши недоглянуту територію, може вирішити, що на ній можна смітити. Або ж відмовиться від пробіжок, бо не має поруч зеленої зони, не піде на прогулянку, бо не хоче бачити випалені газони. Виникають певні патерни поведінки, і середовище справді може на нас впливати.

зелені зони трава газон зміни клімату екологія спека

Знак гривні
Знак гривні