Зміна дизайну монет. У Нацбанку з’явилася нагода поголити князя Володимира та повернути Херсонес
Значне знецінення української валюти призвело до запровадження у 2018 році нових розмінних монет номіналом в 1 та 2 гривні. З погляду економістів Нацбанку, з новими мікромонетами все було гаразд: 3,3 г вкритої нікелем дешевої сталі – то не 5,9 г досить дорогої латуні/бронзи, з яких до того карбували одногривневі монети. Та й не паперові купюри, які за кілька місяців обігу перетворюються на непривабливі брудні ганчірочки. Одночасно ввели й двогривневу монету. Теж досить маленьку.
Одразу ж нові монети викликали безліч нарікань. Що візуально, що тактильно (тобто навпомацки) нові монети майже не відрізнялися. Різниця в вазі між 1 та 2 гривнями становить усього 0,7 грама, та й різниця між діаметром в 18,9 мм і 20,2 мм не дуже помітна. Тобто щоразу, розплачуючись чи отримуючи здачу, потрібно уважно придивлятися, що то за монета. Останнє стало справжньою проблемою для людей зі слабким зором. Врешті в Нацбанку звернули увагу на цю проблему.
7 липня заступник голови Національного банку України Олексій Шабан під час пресбрифінгу, присвяченого старту всеукраїнської інформаційної кампанії з безпеки готівкових розрахунків, повідомив, що НБУ вирішив змінити дизайн монет: «Ми почули скарги українців на якість монет 1 і 2 гривні. І зараз працюємо над тим, щоб змінити дизайн і зробити ці монети більш зручними для використання, насамперед для людей з проблемами зору і похилого віку», – сказав Шабан журналістам.
Те, що НБУ вирішив виправити помилку з можливістю легко розпізнавати монети, звісно, тішить. Але зміна дизайну – це ще й потенційна можливість одночасно вирішити ще одну грошово-монетну проблему, на яку у нас чомусь мало хто звертає увагу. Йдеться про агітаційно-пропагандистську функцію грошей. Цією важливою роллю обігових монет у нас чомусь вперто нехтують від часу запровадження гривні.
Монети як дієвий засіб пропаганди
Люди одразу зрозуміли, що монети – чудовий засіб для пропаганди. Адже зображення на них легко тиражуються, а потому проходять перед тисячами очей. Втім, від початку цей ефект використовували не у повну силу. «Монетна пропаганда» стала широко застосованою лише з виникненням великих централізованих імперій, які для свого існування конче потребували як певної ідеології, так і засобів просування її у широкі маси.
Першим тут став Александр Македонський. Ідеологія його велетенської імперії будувалася на божественному походженні Александра. Мовляв, він син самого Зевса (як варіант – Амона, але то вже подробиці). Тож на більшості монет царя Македонії зображували як Геракла (теж сина Зевса) – з накинутою на голову шкурою Немейського лева. На звороті ж зображували Зевса – його божественного батька.
У часи Римської імперії «монетна пропаганда» сягає апогею. На той час монети стають не лише засобом платежу, а й своєрідним медіа, які прославляли імператора, пояснювали всі звивини панівної політики й інформували громадськість про різні важливі події: що на царині мирного будівництва, що військових звитяг.
Як і личить будь-якому пристойному державному ЗМІ, «монетна преса» не цуралася «вішати локшину» аудиторії. Наприклад, коли Римська імперія доживала останні роки, а варвари відгризали провінцію за провінцією, найпопулярнішим стає наратив про «вставання з колін». Кожен новий імператор заявляв, що саме він поверне Риму колишні могутність, славу і велич. А отже, небувалої популярності набув сюжет, де лідер нації перемагає підлих ворогів.
У період завоювань популярним був сюжет «країна така-то capta», тобто дослівно – «взята», але в ширшому значенні «підкорена». Звідси й поняття «капітуляція». Як варіант – «devicta» (переможена).
У ключі розуміння важливості «монетної пропаганди» виділимо серію монет «Ivdea capta» (Юдея підкорена), випущених в обіг в 70–71 роках н. е. імператором Веспасіаном на честь придушення повстання в Юдеї. Тоді була остаточно знищена єврейська державність, розграбований і майже повністю зруйнований Єрусалимський храм (від нього збереглися тільки знаменита «Стіна плачу»), а євреї розсіяні по імперії. Виділимо зовсім не з причини, що ця подія мала величезний вплив на подальшу історію людства. І не тому, що це була найбільша серія «капітуляційних» монет – Рим хотів не лише похвалитися перемогою, а й застерегти інші провінції від спроб повстати. Головно, ми згадаємо цей монетний сюжет, бо він мав несподіване продовження в XX столітті.
На вищезгаданих монетах було зображено фінікову пальму – символ Юдеї. Під нею стояв легіонер-переможець та жінка, яка в розпачі ридає біля його ніг – переможена Юдея.
Майже за два тисячоліття потому «монетна» епопея дістала несподіване продовження. У 1958 році Ізраїль відзначав свій перший ювілей – десятиріччя проголошення незалежності. Тоді ж згадали про монети «Ivdea capta» та дали «відповідь Чемберлену» ... Тобто – Веспасіану і Тіту.
На честь ювілею в Ізраїлі на монетному дворі випустили пам'ятну медаль «Звільнений Ізраїль» (тираж: 10 тис. у золоті та 10 тис. у сріблі). На одному боці медалі викарбуване зображення горезвісного сестерція «Ivdea capta» і напис на івриті «Розсіювання Юдеї». На іншій – бачимо ту-таки пальму, але біля неї – горді громадяни юної й водночас стародавньої країни. Напис латиною сповіщає: «Israel liberata» – Ізраїль звільнений. І на івриті: «Десять років свободи Ізраїлю».
Згаданий екскурс з двотисячолітньою епопеєю довкола монети «Ivdea capta» яскраво показує важливість та значення «монетної пропаганди».
Тим часом «за поребриком»
Є старий анекдот про японця, якого радянські журналісти настирливо допитували, що йому найбільше сподобалося в СРСР, а той весь час чемно відповідав: «Ваші російські діти!»… Коли іноземця геть «дістали», він втратив самурайську витримку і продовжив думку: «…а що ви, росіяни, робите руками, то все дуже й дуже погано!»
Насправді в Росії є ще одна річ, яку там вміють робити щонайкраще. А саме тотальна та всеосяжна пропаганда. Звісно, що залишити поза увагою такий потужний важіль, як зображення на монетах, у Кремлі не могли.
У Росії, як і в Україні, випускається величезна кількість ювілейних та пам’ятних монет. Але якщо НБУ орієнтується переважно на колекціонерів, то Центробанк РФ, крім малотиражних колекційних випусків, штампує величезними накладами ювілейно-пам'ятну «ходячку», що є в широкому обігу нарівні зі «звичайними» монетами. В гаманці будь-якого пересічного росіянина завше знайдеться хоча б парочка «тематичних» монет. Натомість більшість пересічних українців вітчизняної «ювілейки» навіть у руках не тримали.
Звісно, що в російській пропагандистській нумізматиці велике місце зайняла анексія Криму. Вже у 2014-му році Центробанк РФ випустив монети на честь приєднання Криму і Севастополя до Росії (10 млн екземплярів кожна). Незабаром на російські монети потрапила ще і Феодосія. У 2015-му в Росії викарбували монети, присвячені «Артеку». Потрапив на монети країни-агресора і Херсонес (2017-й). У тому ж 2017-му п'ятимільйонними тиражами викарбували монети на честь міст-героїв Керчі та Севастополя.
Потрапив Крим і на «папір». У 2015-му тиражем у 20 млн Центробанк надрукував спеціальну 100-рублеву «кримську» купюру. І, як вишенька на торті, у жовтні 2017 року в Росії пустили в обіг 200-рублеву банкноту в «кримському дизайні». Як особливий ляпас «хахлам», її прикрашали ті самі руїни Херсонесу, що впродовж тривалого часу ми всі бачили на банкнотах в 1 гривню… Звісно, що це було зроблено не просто так, а щоб зайвий раз принизити Україну загалом та її Нацбанк зокрема.
Без Криму, зате з бородою
На превеликий жаль, в інформаційній війні з Росією Україна нічим особливим похвалитися не може. В кращому разі ми так-сяк тримаємо оборону. «Грошовий» фронт – не виняток. При чому часом Україна сама добровільно здає позиції. Якщо в Росії з несамовитим вереском «Крим наш!» у 2017 році втулили руїни Херсонесу на 200-рублеву купюру, то в Україні їх тихенько і добровільно самі прибрали з одногривневих купюр ще 2004 році, якраз напередодні Помаранчевої революції.
Постарався тодішній керівник НБУ Сергій Тігіпко. Ходили неперевірені плітки, що він це зробив нібито на настійливу вимогу його російських кураторів. Тоді ж князь Володимир відпустив «окладисту» москвинську борідку, якої він ніколи не мав (досить подивитися на його портрети на срібниках). Крім того, замість вінця в візантійському стилі (знову-таки дивимося на срібники та златники), князю прималювали суто російську шапку. «Адін народ!», – як недавно казав Путін, ага.
Цікаво, що після «промосковського» Тігіпка кримський Херсонес на гривні так і не повернули, а князя Володимира не «поголили». Навіть на «мінімонетах» зразка 2018 року Володимира відкарбували з москвинською борідкою та шапкою. Та й місця хоч для якого кримського зображення не знайшли.
Зауважимо, що НБУ останнім часом випустив чимало дуже гарних і високохудожніх монет кримської та патріотичної тематики. Але всі вони одразу ж осіли в колекціях. У широкий обіг, як у тій-таки Росії, вони не потрапили. Як показав досвід із випуском монети на честь «кіборгів», навіть мільйонний тираж ситуацію не змінює.
Наразі ситуацію зі заявленою зміною обігових монет номіналом у 1 та 2 гривні можна успішно використати з інформаційно-пропагандистською метою. Принаймні повернення на гривню руїн Херсонесу напрошується вже само собою. Це стане досить яскравим політичним та пропагандистським кроком. Потрібно також нарешті поголити нашого князя Володимира та позбавити його московської бороди, якої він ніколи не мав.
Зауважимо, що подібний крок не потребуватиме жодної копійки додаткових витрат. Але нагадування, що Крим – це Україна, пролунає досить голосно.
