Комуністи і регіонали хочуть заборонити ГМО - бо експерименти над мишами доводять...

Перш ніж розглянути ці два законопроекти, подивимось на поточний стан справ з ГМО в Європі. Оскільки саме на неї кивають деякі депутати: мовляв, он у Європі заборонено, а ми що, гірші?

Європейські закони щодо ГМО

В Євросюзі ГМО регламентується двома основними законами і більш ніж 20 різними регуляторними актами і директивами.

Перший закон регулює допуск в природу власне генетично-модифікованих організмів, другий – регулює допуск і маркування продуктів, які створені з (або за допомогою) ГМО.

Регуляторні акти уточнюють особливості маркування, принципи допуску, співіснування та вимоги при перетині кордонів при торгівлі.

Всі вони – результат співпраці і палкої дискусії науковців, політиків, економістів, юристів і громадськості та базуються на демократичних принципах.

Принцип перший – безпека. Йдеться про безпеку для людей, тварин і довкілля - до того ж доведену науково обґрунтованими аргументами. Якщо є сумніви у безпеці - ГМО не отримує допуск на ринок. Навіть після виходу на ринок ГМО може бути відкликаним, якщо продукт продемонстрував небезпечні властивості.

Принцип другий – свобода вибору. Навіть якщо ГМО (або продукт із його вмістом) отримав допуск для комерційного використання, споживачі, фермери і бізнес повинні мати можливіть вибору між ГМО та не-ГМО продуктом.

Це все означає формулювання нового поняття – особливостей співіснування.

Забезпечення умов співіснування - чи не найскладніша задача регулювання ГМО, яка передбачає не тільки умови вирощення (наприклад, відстань між полями), а й економічні умови (коли перевагу на ринку отримують дешевші для культивування ГМ-сорти).

Іноді неможливо забезпечити умови біологічного співіснування, наприклад, при продукції меду – бджоли збирають пилок як з трансгенних так і нетрансгенних рослин. Тому в європейських директивах всі ці випадки розглядаються і регулюються окремо.

Для виконання умов співіснування потрібно як мінімум дві речі: маркування і моніторинг (відслідковування). Маркування і моніторинг неможливі без потужної лабораторної бази. Не всі продукти, які зроблені з ГМ-сировини, можливо перевірити на трансгенність - наприклад, олія або крохмаль з ГМ-кукурудзи практично не містять ДНК. Тому важливо відслідковувати на трансгенність і сировину.

У той же час продукція «білої» (наукової) і «червоної» (медичної) біотехнологій регулюється іншими законодавчими актами, хоча мова йде також про ГМО.

Наприклад, бактерії, що продукують вітамін С, можуть вирощувати на середовищі, яке містить ГМ-сою. Бактерії, що виробляють лимонну кислоту, іноді вирощуються на мелясі з трансгенного цукрового буряку.

Такі ензими, які химозін (в сироварній промилосвості), амілаза (для розщеплення крохмалю і продукції сиропу), інвертаза (для розщеплення цукрів), пектіназа (для деградації клітинних стінок під час продукції соків і вин), харчові добавки - підсолоджувач аспартам, вітамін В, глютамат – всі вони є продукцією генно-модифікованих мікроорганізмів.

Згідно з європейським законодавством, вони не підлягають обов’язковому маркуванню як ГМО.

Анти-ГМО: "А раптом науковці чогось не врахували?"

Хоча доля ГМО в Європі законодавчо врегульована, дискусії продовжуються - і рухаються вони у двох протилежних напрямках. Процес для демократичного світу важливий, нормальний і здоровий.

Варто зауважити, що дискусія точиться у наведених вище принципових рамках: безпека і співіснування як результат права на свободу вибору.

Ініціатива "Регіони, вільні від ГМО" наводить власні аргументи: непереконливість наукових аргументів про безпеку і неможливість забезпечити умови співіснування.

Непереконливість одних наукових аргументів про безпеку можна довести тільки іншими, більш вагомими науковими аргументами про НЕбезпеку - а їх наразі нема. Тож рух проти ГМО поки що задовольняється слабкими аргументами обережності і превентивності: а раптом науковці чогось не врахували?

Якщо мова йде про свободу вибору, то це може стосуватись свободи вибору не тільки окремої людини, а й окремого регіону або навіть країни. Як це завжди буває, індивідуальна свобода вибору іноді конфліктує з вибором громади і це питання ніколи не знімається з порядку денного.

Що стосується умов співіснування, то обговорюються більше економічні особливисті співіснування, ніж біологічні. Якщо населення готове платити за буцім-то "екологічно чисту" продукцію дорожче, то, відповідно, вигідніше вирощувати не трансгенний матеріал.

Це дійсно вагомий аргумент, який до останнього часу панував в Європі - але економічна криза диктує свої умови, тому дискусії в Європейському парламенті не вщухають.

Про що сперечаються у Європарламенті?

Перш за все: дозвіл або заборона ГМО ніяк не може базуватись на уявних страхах. На сьогодні вже ніхто всерйоз не говорить про загрозу ГМО для здоров’я - оскільки перевага ГМО полягає якраз в тому, що вони не тільки краще вивчені, але й доволі просто відслідковуються, на відміну від традиційних сортів.

Тому влітку на зустрічі в Люксембурзі міністрів ЄС обговорювалась можливість формулювання інших, соціально-економічних критеріїв допуску. Це цілком логічний хід думок, адже зараз виробництво ГМО має всі ознаки монополії.

Варто оцінити економічну перспективу розвитку технології в майбутньому.

Згідно з експертною оцінкою Joint Research Centre, вже за наступні п’ять років кількість видів трансгенних рослин в світі збільшиться до 120, в порівнянні з поточними 33 (переважно це різновиди сої, кукурудзи, ріпака і бавовни) - і тоді перед ЄС постануть нові серйозні економічні питання.

Вже зараз ціна на м’ясну продукцію зросла на 17% тільки через те, що фураж потрібно додатково тестувати на трансгенність і європейська м’ясна промисловість опинилась на межі рентабельності.

Ціни на імпортовану нетрансгенну сою за останні 5 років зросли в 10 разів і будуть надалі зростати. Це при тому, що Європа є одним з основних світових імпортерів сої.

Інтернаціональна торгова коаліція IGTC зауважує, що половину світової рослинної продукцій складають чотири культури (пшениця, рис, кукурудза і соя), вони ж домінують у глобальній світовій торгівлі. Крім того, вони розглядаються як перспективна сировина для біопалива, тому потреби в цій продукції будуть в майбутньому зростати.

Європейські селекціонери пшениці досягли максимуму - наступні 50 років збільшення урожайності не очікується. Загальний напрямок селекції буде спрямовано на підвищення стійкості до шкідників і умов навколишнього середовища. І європейські селекціонери стурбовані, що не можуть залучити прогресивні технології, які могли б суттєво прискорити процес.

Науковці тиснцть і на політиків. В жовтні союз німецьких академій наук на чолі з Національною академією наук «Леопольдіна» опублікували звернення до політиків, в якому наголошують на нагальній необхідності змінити чинне законодавство стосовно заборони ГМО, інакше Німеччина втратить потенціал до наукового розвитку.

Все це створює передумови до майбутніх швидких змін в європейській політиці і законодавстві щодо ГМО. Тим часом українські законотворці саме прокинулись.

Українські законопроекти під мікроскопом:

кримінальне покарання за вживання інсуліну

Обидва законопроекти беруть за основу термінологію Закону № 1103-V від 31.05.2007 «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів», а саме:

«генетично модифікований організм, живий змінений організм (ГМО) - будь-який організм, у якому генетичний матеріал був змінений за допомогою штучних прийомів переносу генів, які не відбуваються у природних умовах»

та

«продукція, отримана з використанням ГМО - продукція, в тому числі харчові продукти та корми, технологія виробництва якої передбачає використання ГМО на будь-якому етапі».

Можливо, панове депутати Мірошниченко і Даниленко не в курсі, що згідно з їхніми законопроектами під заборону підпадає не тільки продукція «зеленої» біотехнології (скажімо, трансгенна соя або кукурудза), а й також продукція «білої» (хімічної) та «червоної» (медичної) біотехнологій.

Де факто це означає, що будь-які продукти, які містять харчові добавки і вітаміни, або в процесі виготовлення яких використовувались ензими чи медичні препарати, вироблені за допомогою рекомбінтатних ГМ-мікроорганізмів (наприклад, вакцини або інсулін) після прийняння закону стають неможливими для використання.

Результат прийняття будь-якого з двох законопроектів - під роздачу потрапляє фактично вся харчова промисловість плюс велика частина фармацевтичної промисловості. На фоні цього навіть незручно згадувати, що постраждає і виробництво побутової хімії - різні там ензими для пральних порошків і навіть біопаливо нового покоління.

З цієї точки зору наступний аргумент законотворців виглядає цілком знущально:

«Україна, усвідомлюючи пріоритетність збереження здоров'я людини і охорони навколишнього природного середовища у порівнянні з отриманням економічних переваг від застосування ГМО проголошується територією, вільною від ГМО». Це радикальний варіант комуністів.

Варіант Партії регіонів - «завданням цього Закону є сприяння охороні здоров'я та забезпечення права громадян на безпечні продукти харчування».

Отже, це депутати так заклопотані охороною здоров’я. Оскільки ми звикли базуватись на наукових фактах, поглянемо, чим же арґументують законотворці небезпеку ГМО для здоров’я? В пояснювальній записці законопроекту комуністів чорним по білому «Експерименти, проведені над мишами (!!!), дають підстави говорити, що вживання ГМО харчів небезпечне для людей».

Регіонали вторять - більш розмитими формулюваннями - що «існують підстави вважати, що повної і об’єктивної інформації з цього питання громадськість не отримує через конфлікт інтересів, з яким стикаються транснаціональні корпорації, що фінансують такі проекти».

Насправді я не знаю, які вимоги висуваються до написання закону, але здоровий ґлузд мені підказує, що тут бракує, мовою WEB 2.0, пруфлінку. Тобто чіткого посилання на конкретні документи щодо "мишей" і "транснаціональних корпорацій". Якщо це натяк на наукове обґрунтування, то мені дуже хочеться поглянути на експерименти над мишами, які дають підстави щось там говорити, а тим більше аргументувати закон.

Власне, тут спільність законопроектів комуністів і регіоналів закінчується. Натомість починається найцікавіше - окреслювання масштабів заборон.

Регіонали перш за все дбають за вітчизняного споживача і дозволяють вироблення ГМ-продукції на експорт. Тут є етична заковирка – якщо продукція вважається небезпечною для здоров’я загалом, то чи можна експортувати її сусіду? Так! - вважають регіонали. Ні! – заперечують комуністи.

Цитую дослівно пояснювальну записку авторства пана Даниленка В.А. (КПУ): «Країна ЄС – Польща - вже проголосила свою територію вільною від ГМО. І разом з цим, це їй не мішає (!!!) експортувати в Україну продукцію ГМО».

Соромно стає за Польщу, але слід зауважити, що аргументація польської заборони ніде не посилається на доведену небезпеку ГМО для здоров’я, а резонно піклується про соціально-економічні наслідки. До того ж у Польщі за ГМО не карають - у той час, як комуністи пропонують внести відповідну поправку ще й у Кримінальний кодекс.

А науковцям хоч можна поекспериментувати? Тут обидва законотворці поблажливі. Можна. Але риторичне питання - навіщо? В Україні наразі як мінімум 20 вишів готують спеціалістів-біотехнологів різних напрямків - і всі з практичним застосуванням. Оскільки в процесі вищенаведеної законотворчості вітчизняна наукова експертиза не стала в пригоді, то думаю, що тут реверанси в сторону науки зайві. Заборонити біотехнологію, ніхто й не помітить.

Заборона і контроль: що буде, якщо...

Припустімо - проголосували, заборонили. Назавтра країна прокинулась в вільній від «мутантів» зоні? Не все так просто.

Заборона перш за все передбачає юридичне узгодження, яке формулюється на папері. Це з горем пополам можна сформулювати і узгодити - хоч після знайомства з законотворчістю зблизька я вже не настільки оптимістична.

Але точно так само заборона передбачає контроль за виконанням.

Комуністи пишуть «Реалізація даного законопроекту не потребує фінансових витрат з Державного бюджету України». Невже ще залишилсь наївні, які гадають, що достатньо заборонити, як назавтра генетично-модифіковані організми вивітряться самі по собі?

Регіонали виявились більш дотепні: «Реалізація положень законопроекту під час його практичного застосування після його прийняття не впливатиме на видаткову та доходну частини державного або місцевих бюджетів».

Розшифрувати? Якщо додатковий контроль продуктів харчування на трансгенність – це розходи бюджету, то врівноважувати доходну частину бюджету будемо звідки? Правильно, з кишень споживача. Голосуймо!

Перспективи: все закінчиться черговим популізмом

Найімовірніше, за ці законопроекти не проголосують. Це всього лиш іще одна демонстрація псевдопіклування про електорат, який - судячи з усього - готовий до таких дій політиків. Наступний месидж буде – ми хотіли як краще для народу, але опоненти не дали.

Але з погляду перспективи і визначення місця України в світовій системі координат це дешеве загравання з народом може мати тяжкі насліки.

В той час, коли в Європі рівень інформування населення щодо ризиків ГМО виріс за останні декілька років в рази, проводяться дні відкритих дверей в біотехнологічних наукових закладах і комерційних установах, школярі проходять практичні курси в біотехнологічних лабораторіях і з вивіски «Наш хліб з борошна без ДНК» пересічні громадяни вже кепкують, українці плентаються в хвості прогресу.

Звісно, можна було захистити українського виробника з сапкою, який готовий вручну виробляти екологічно чистий продукт для ситої Європи. Але цей момент вже безнадійно втрачено.

По-перше, цей продукт буде також дорогий і для внутрішнього споживання. По-друге, контрольно-діагностичної бази не створено і це потребує серйозного фінансування на перспективу. По-третє, ситуація в самій Європі стрімко змінюється.

І нарешті, не-ГМО зовсім не означає автоматично здоровий і цінний продукт. Доведено науковцями.

нове середньовіччя закон верховна рада наука технології говорильня регіони комуністи гмо