Де й як вироблятимуть «Байрактари» – незрозуміло. Попередні гучні проєкти виробництва БПЛА заглухли

Ці безпілотники не є чимось новим для ЗСУ. Україна вже є власницею кількох таких безпілотних апаратів. У 2018 році українською владою була укладена угода про придбання шести Bayraktar TB2. Під час свого візиту до Туреччини у листопаді 2018-го Петро Порошенко опікувався не лише наданням Томосу Україні, а й відвідав компанію з виробництва безпілотників Baykar Makina.

Сельчук Байрактар – творець турецьких безпілотників, співвласник компанії Baykar Makina та зять президента Туреччини Реджепа Ердогана

Результатом перемовин стала угода про поставку шести бойових дронів, двох станцій керування та 200 авіабомб MAM-L і ракет UMTAS. Також угодою було передбачено постачання комплекту запасних частин, сервісний супровід, навчання персоналу. Вартість контракту становила $69 млн. Тоді ж вперше було заявлено про можливість збирання цих дронів в Україні.

Турецький безпілотник Bayraktar TB2. Фото з офіційного сайту Укроборонпрому

Ця угода тоді дістала різну оцінку з боку деяких профільних спеціалістів в Україні. От що про неї написав у себе на фб-сторінці волонтер та співзасновник компанії A.Drones Юрій Касьянов: «Цей безпілотний літальний апарат нашій країні абсолютно не потрібен. І якщо Петро Олексійович купив його за кілька десятків або сотень мільйонів доларів (залежить від кількості), то це явний злочин – розтрата таких необхідних ресурсів у роки війни.

Не потрібен він нам, тому що призначений тільки і виключно для боротьби з легкоозброєним противником, який ховається десь у горах, у лісі, де його треба довго вишуковувати, баражуючи над місцем на великій висоті. Якщо цей безпілотник запустити над окупованих Донбасом, де у противника сучасна ППО, то він буде збитий протягом 10 хвилин. Тому що це дуже тихохідний, величезний, помітний на екранах радарів літак, літні характеристики якого можна порівняти з характеристиками винищувачів часів Першої світової війни. А його легкі мініатюрні боєприпаси малоефективні проти добре захищених довготривалих укріплень і бронетехніки”.

Проте сталося так, що Bayraktar підтвердив свою ефективність, як то кажуть, не словом, а ділом. У серії збройних конфліктів він зарекомендував себе як безвідмовна зброя турецьких збройних сил. Йдеться про військові дії у Сирії та Лівії. Однак справжня слава прийшла до «Прапороносця», а саме так Bayraktar перекладається з турецької, під час Другої карабаської війни. Буквально щодня під час конфлікту азербайджанська сторона викладала нові відео ударів цих безпілотників по бронетехніці та живій силі противника.

Момент удару азербайджанського безпілотника по вірменській техніці

Результати подібних дій турецьких дронів були вражаючі. Згідно з даними інтернет-ресурсу Oryx, що займається підрахунками знищеної у збройних конфліктах бойової техніки, за час військових дій цими безпілотниками було знищено та пошкоджено понад 100 вірменських танків. Плюс велика кількість артилерійських установок, ППО та іншої техніки.

З огляду на подібні успіхи, плани української сторони щодо придбання нової, великої партії Bayraktar TB2 бачаться доречними і своєчасними. Тим більше, що планувалося організувати їхнє виробництво, а саме великовузлову збірку на території України. За інформацією представників Укрспецекспорту, ціна турецьких безпілотників «буде привабливою, оскільки йдеться про великовузлову збірку на спільному виробництві в Україні». «Вартість кожного комплексу у такому разі зменшиться на 35%. Зокрема з урахуванням імпортних комплектуючих, які й сама Туреччина закуповує. Наразі триває вибір місця для локалізації такого виробництва», – уточнив генеральний директор Укрспецекспорту.

«У сучасному військовому безпілотнику сам літальний апарат – це приблизно 20 % всієї системи. Решта – це системи керування, зв’язку, розвідки, озброєння тощо, – розповідає Олександр Чендеков, технічний директор української компанії Ukrspecsystems, що займається розробкою та виробництвом безпілотників. – Загалом правильно говорити про безпілотні авіаційні системи. Звичайно, найперше, що ми бачимо – це безпілотний літальний апарат. Але, наприклад, є ще купа всього на землі. Наземний центр керування, антенна система, оператори управління апаратом. Так-от, розробка і виготовлення безпілотних авіаційних систем – це інтеграція багатьох компонентів. Ніхто з виробників БПЛА не виробляє всі компоненти сам. А дехто взагалі уникає цього і зосереджується на інтеграції різних компонентів в єдину систему».

Центр управління Bayraktar TB2. Фото з офіційного сайту Укроборонпрому

Саме на такому принципі ґрунтується і виробництво Bayraktar TB2. Так, наприклад, двигун внутрішнього згоряння у безпілотника від відомої австрійської компанії BRP-Rotax. Оптико-електронна система БПЛА виробляється канадською компанією Wescam. Проте таке широке залучення провідних технологій іноземного виробництва несе і свої небезпеки. Через активну позицію вірменської діаспори та місцевих громадських організацій, Канада заявила про припинення постачання туркам своїх оптико-електронних систем. На що турки своєю чергою заявили, що ними розроблений власний аналог подібної системи. Втім, на одній оптиці ця справа, найпевніше, не завершиться. Експерти звертають увагу, що акціонером австрійської компанії – виробника двигунів Rotax для турецького безпілотника є знову-таки компанія з Канади Bombardier.

Після оголошення планів про закупівлю та виробництво в Україні турецьких безпілотників одразу виникло цілком логічне питання: а на яких потужностях це буде відбуватися? На думку експертів, найімовірніше, це могло бути ДП «Антонов». Це велике державне підприємство, яке має відповідні потужності. Щодо технічної готовності працівників «Антонова» до подібної роботи, то вважають експерти, тут все залежатиме від рівня локалізації виробництва. Проте на сьогодні подальша доля самого «Антонова» лишається під питанням. Тому у турків можуть виникати серйозні побоювання щодо результативності співпраці з цим підприємством.

Тим більше, що Україна вже має негативний досвід створення на базі вітчизняних підприємств виробництва іноземних дронів. Йдеться про спробу запуску на ПАТ «ЧеЗаРа» (колишній «Чернігівський завод радіоприладів») виробництва ударних безпілотників Warmate польської компанії WB Electronics. Ці БПЛА є «камікадзе», тобто вони завдають удару тільки один раз, самозанищуючись, але в режимі патрулювання можуть повертатися на базу для подальшого використання.

Бойова система Warmate із пультом керування та радаром

Апарат був представлений у 2016 році, тоді ж "ЧеЗаРа" уклала з польською фірмою угоду про ліцензійне виробництво. А от далі справи не просунулися. Певно, це пояснюється тим складним становищем, у якому опинилося саме українське підприємство. Так, уже у 2018 році з’являється інформація про борги підприємства перед своїми працівниками, які навіть перекривають дороги з вимогою погасити заборгованість.

ТЕКСТИ намагалися зв’язатися з керівництвом «ЧеЗаРи», але розміщені на офіційному сайті підприємства телефони мовчали. Не відповіли щодо планованої співпраці на запит ТЕКСТІВ і в польській WB Electronics. Близьке до «ЧеЗаРи» джерело розповіло, що виробнича активність на підприємстві сьогодні ледь жевріє.

Щодо Туреччини, то за останньою інформацією, вона дещо відкоригувала свої плани співпраці на користь створення виробництва в Україні, вочевидь, «з нуля». Так, нещодавно віцепрем'єр-міністр із питань стратегічних галузей промисловості Олег Уруський заявив, що "турецька сторона готова зробити інвестицію». «Їм від нас необхідний майданчик з відповідними вимогами, на якому вони побудують підприємство, що в підсумку потім буде виробляти ці апарати», – зазначив він. Віцепрем'єр уточнив, що такий змінений підхід турецька сторона представила недавно, а раніше вона була готова розмістити виробництво на одному з підприємств Укроборонпрому.

ТЕКСТИ звернулися безпосередньо до компанії-виробника дронів Baykar Makina, щоб вони уточнити свої плани щодо України, але поки що в турецькій компанії тримають інформаційну паузу.

Хай там що, Туреччина сьогодні подає чіткі сигнали, що налаштована на подальшу співпрацю з Україною у сфері БПЛА. І йдеться не лише про Bayraktar TB2. Туреччина та Україна вже співпрацюють у сфері розробки ще одного дрона – Bayraktar Akıncı. Це справжній гігант у галузі безпілотників. Його розмах крил сягає 20 метрів, він також добу може триматися у повітрі. Й основне – він має два турбогвинтових двигуни виробництва українського АТ «Мотор Січ». Проєкт зараз перебуває на стадії становлення, свій перший політ безпілотник здійснив у грудні 2019 року.

Гігант серед турецьких безпілотників – Bayraktar Akıncı

Bayraktar Akıncı цікавий тим, що може виконувати функцію прикриття свого ударного тезки. На думку фахівців, без ефективної електронної протидії засобам протиповітряної оборони, успіхи TB2 у Карабаху були б значно скромнішими. «Успіх Bayraktar TB2 був забезпечений бездіяльністю вірменського ППО. І постає питання, чим вона була викликана – чи низькою боєготовністю, чи все ж застосуванням азербайджанцями, а можливо, навіть і турецькою стороною, засобів протидії. Про це ніхто офіційно не згадував, але на мою думку, цей компонент обов’язково був і він був ефективним», – зазначає Чендеков.

За його словами, сьогодні є дієвою схема: стратегічний БПЛА створює радіоелектронне поле прикриття для ударних безпілотників. Наприклад, у американців це Global Hawk, який літає на висоті, недосяжній для зенітно-ракетних комплексів, виконує розвідку та застосовує засоби радіоелектронної протидії ППО ворога. І є американський Reaper, який вже є ударним безпілотником. Можливо, і Туреччина хоче створити прикриття з Akinci, а під час завдання ударів використовувати Bayraktar. Можна спрогнозувати, що у разі повноцінної українсько-турецької співпраці подібна схема з відповідними безпілотниками може бути застосована й Україною. За словами Чендекова, на тому ж Донбасі українські розвідувальні безпілотники, як-от PD1 чи “Лелека”, збивалися наявними у російських окупаційних військ засобами ППО. Тому засоби прикриття є надзвичайно актуальними і для українських реалій.

Утім, самі безпілотні апарати – це лише частина безпілотної авіаційної системи. Крім самого БПЛА, є ще станції керування, персонал для обслуговування, боєприпаси. При попередній закупівлі шести безпілотників в угоду також входило придбання 200 авіабомб MAM-L турецького виробництва, а також навчання та підготовка українських операторів БПЛА. Подробиці нової угоди щодо придбання необхідних боєприпасів та навчання персоналу поки не оголошуються.

У Туреччині Bayraktar мають розгорнуту мережу станцій керування, які можуть між собою передавати управління безпілотниками. Це дає змогу за допомогою кількох десятків безпілотників одночасно патрулювати велику територію. «В Україні приблизно такі самі потреби. Нам треба прикривати ділянки на сході, з Кримом, Придністров’ям та Білоруссю. Все це потребує залучення як достатньої кількості безпілотників, так і центрів управління», – розповідає Чендеков.

І, звісно, коли йдеться про безпілотники, постає цілком логічне запитання: а чи може Україна сама випускати свої власні версії ударних дронів? На сьогодні можна говорити про кілька подібних спроб як державних підприємств, так і приватних компаній.

Ан-БК-1 «Горлиця» був розроблений на ДП «Антонов» і мав стати першим українським тактичним безпілотним комплексом, який міг нести засоби ураження. Передбачалося, що радіус дії безпілотника становитиме 120 кілометрів, тривалість польоту 7 годин. У 2017 році відбувся перший випробувальний політ прототипу.

Ан-БК-1 «Горлиця». Фото VoidWanderer

Наступного року з’явилася інформація, що на «Антонові» працюють вже над «Горлицею-2». Після чого згадки про цей проєкт поступово щезають із інформаційного поля. На сьогодні жодної офіційної інформації щодо продовження «Антоновим» цього проєкту знайти не вдалося.

Ще один ударний БПЛА, «Сокіл 300», було зовсім недавно презентовано конструкторським бюро «Луч». Цей проєкт реалізовувався з певною зворотною послідовністю – спочатку КБ «Луч» розробило боєприпас – протикорабельну крилату ракету «Нептун». Тож більша частина компонентів безпілотника вже були відпрацьовані як компоненти «Нептуна».

"Сокіл 300" від КБ "Луч"

Проте наразі КБ «Луч» презентувало лише макет безпілотника. Як зазначили у КБ, прототип буде виготовлено за умови державного фінансування.

Як ми бачимо, у роботі державних підприємств є певна послідовність – дослідно-конструкторські роботи виконуються лише за наявності фінансування з бюджету. А для цього має бути зацікавленість держави та ті-таки кошти у бюджеті. І перше, і друге буває не завжди.

Утім, розробками безпілотників займається не лише держава. Приватний сектор, починаючи з 2014 року, активно доєднався до виробництва безпілотників для армії. Здебільшого йдеться про розвідувальні безпілотники, проте з часом амбіції приватних розробників БПЛА почали зростати.

Так, компанія Ukrspecsystems сьогодні працює над безпілотником PD-2, який зможе не лише коригувати вогонь (це буде його штатна функція), а й матиме ударні можливості. Останні будуть обмежені, оскільки корисне навантаження у безпілотника ще не таке велике, але він зможе вражати неукріплені, неброньовані цілі. Наприклад, радіолокаційну станцію, що є надважливою ціллю у сучасних війнах.

Але у співпраці держави з приватним сектором теж є певні проблеми.

«Ми поставляємо наші безпілотники Міністерству оборони з 2016 року, виконали кілька контрактів, але виходячи з обсягів замовлення, ми фактично не можемо утримувати наше підприємство. Якби не експортні контракти, наше підприємство було б геть збитковим. Тому що формування ціни дуже зарегульоване, ми не можемо вказати якийсь рівень прибутку чи ще щось. А замовлення від Міноборони ідуть одиничні. Підприємство, яке б вирішило існувати лише за рахунок державного замовлення, швидше за все, було би збитковим і збанкрутувало б. У менших класах зараз закуповують багато безпілотників, і тут, певно, свою роль відіграє ціна. За ту ж суму можна купити не п’ять, а десять–п’ятнадцять БПЛА. Але ж по факту це різні речі. За ціною одного танка можна купити кілька БМП. То що нам купляти БМП чи танки? Але ж нам треба і те, й інше», – розповідає Чендеков.

І додає: «Коли кажуть, що, може, не треба Україні “Сокіл 300”, а треба більше PD-2 випускати – це так просто не працює. Потрібні і ті, й інші. Потрібні і маленькі, й середні, і великі. Тому що у всіх них різні функції».

туреччина україна технології безпілотники