Лісоруби проти селян. На стороні перших закон, а на стороні других – правда

Люди захищають своє, але чи захищає їх закон?

В редакцію "Текстів" звернулися мешканці Любешівського району Волинської області. Люди повстали проти вирубки біля своїх сіл – бо до лісу, який зараз рубають, завжди ходили по гриби та ягоди. Держлісгосп мотивує вирубку тим, що лісу понад 60 років, і його потрібно вирізати. Мешканці заперечують цей факт і стверджують, що ліс молодший, а якщо вирубка не припиниться – готові блокувати дороги. Хочеться не лише розібратися в цій локальній ситуації, але й у принципі зрозуміти причину лісових конфліктів та можливих шляхів їх розв'язання. Адже це – типова ситуація для лісових районів.

Заїжджаю у село, зупиняюсь у домовленому місці. Назустріч виходить троє молодих хлопців. Спочатку зиркають недовірливо. Але після того, як ми розговорились – наче вже приймають за свого. Відразу попереджають: покажуть все як є, розкажуть усі деталі, але говорити на камеру нічого не будуть, свої імена теж просять не називати в публікації. Бояться тиску з боку лісників та силовиків.

Кажуть, що раніше вже були погрози. Та й ставляться до них чиновники не те що без поваги – за людей взагалі не вважають. Будь-яка розмова чи намагання захистити свої права завжди зводиться до одного правила: «я начальник, ти – дурень». Тому, хоч молоді хлопці й мусять захищати своє, та повинні бути обережними.

Пропонують для поїздки у ліс пересісти на їхнє авто, «Волинянку». Спочатку відмовляюсь, бо мій кросовер – хоч і не повноцінний джип, але не раз показав себе на бездоріжжі з найкращого боку. Але потім погоджуюсь, бо цікавість бере верх – ніколи на українському джипі лісами не їздив.

Рішення було абсолютно правильним. Проїхати без втрат своїм авто я б там не зміг, і не впевнений, чи більшість джипів здолала б усі ті рівчаки, завали та зарості… Ліс густий, доріг практично нема – лише вузькі стежки. Але якось протиснулись і виїхали до першої галявини.

У салоні "Волинянки"

Ліс унікальний – березовий, досить густий. Я не експерт, але на вигляд він дійсно не є дуже старим – зусібіч дуже багато молодих дерев, хоча, звісно, є й старожили. Це не березовий гайок, а справжній березовий ліс на десятки гектар. Я таких ще не бачив: густо встелений килимом чорниці та острівками суниць, птахи аж заливаються, природа наче сама пісню виводить…. Здається, ніби в казку потрапив, неймовірні відчуття. Дуже гарно!

Березовий ліс із чорничниками, суницею та грибами-лисичками. Він дає гроші на цілий рік для навколишніх сіл, але його хочуть зрубати

Та головний його скарб, як розповідають хлопці, це гриби – лисички. Тут їх щоліта виростає неймовірна кількість, збирати їх сюди приїздять не тільки з довколишніх сіл, але й із сусідніх районів. Місце – справді унікальне, але все це тепер під загрозою знищення. Вирубають ліс – не буде ні ягід, ні грибів, ні цієї краси. Більше того, як виявляється, для місцевих мешканців цей ліс заледве не єдиний легальний дохід – у селі безробіття, а сезонний збір лисичок та чорниць приносить у сім'ю гроші на цілий рік. Літній сезон короткий, треба встигнути.

Наприклад, на чорницях навіть лінивий може заробити в середньому темпі 400-500 гривень на день, а деякі молоді та завзяті дівчата назбирують ягід і на тисячу гривень! Лисички коштують на приймальних пунктах від 50 до 120 грн за кілограм (залежно від початку/закінчення сезону, а також попиту заготівельників). За день можна назбирати від 5 до 8 кг грибів – тобто, за місяць можна добути значну суму для скромного сільського бюджету. І цей заробіток не шкодить природі та годуватиме людей і в наступні десятиліття, якщо ростиме ліс.

Збирають ягоди та гриби зазвичай цілими сім’ями. Як розповідають мені селяни, ці дні хоч і напружені (бо робота не з легких, спину треба добре гнути), але сезону чекають із нетерпінням. Особливо дітвора, яка просто обожнює ліс. Це й певний ритуал, і певна традиція для людей, які виросли серед лісу. Кожен має свої улюблені місця, свої секрети, їх передають від старших молодшим. Для сім’ї це навіть певний тімбілдінг, а для малечі – своя школа лідерів, адже кожен вихваляється своїми успіхами, кожен хоче бути на сходинку вищим. Крім того, для дітей це перший чесний і законний заробіток. З нього можна назбирати собі на якусь потрібну покупку, тож початку сезону чекають усі.

Селяни кажуть буквально: «Чиновникам у містах мабуть все одно, де зростають їхні діти, бо вони ніколи лісу не бачили, і їхні діти не бачать. А ми хочемо, щоб наші діти ліс знали і любили, збирали гриби та ягоди самі, і не для прокорму, – а для свого задоволення, для себе. Бо це наш дім, ми тут живемо, і ми хочемо так жити! Їм цього не зрозуміти!»

Невже можна так легко забрати в цих людей майбутнє?

Нові Березичі без… берез

Виїжджаємо з галявини, й за сотню метрів картинка змінюється кардинально. Ти маєш бути об’єктивним, спокійним, нейтральним. Але серце рветься з грудей, бо нищать природу дійсно бездумно і безжально. Навколо зрізаних дерев почуваюсь як на цвинтарі…

Зрубані берези

Відразу зауважую, що навколо ділянок з порубками – купа повалених вітром дерев. Які, вочевидь, лежать тут роками. Перепитую хлопців – дійсно, кажуть що лісники не займаються тим, їх не цікавить дерево, яке впало, прибирають таке в останню чергу, тому й лежати може три, п’ять років. Ніхто не хоче з ними морочитися. А ось молоде, живе дерево – то інша справа, таких краще повалити кілька гектар та вивезти відразу на продаж...

Цей березовий гай приїхали рубати на початку травня, після чого, власне, люди й почали бунтувати. Вони відразу звернулися до місцевого лісничого, покликали сільського голову – провели стихійні збори.

На відео видно, що місцевий лісничий налаштований агресивно – і навіть не намагається цього приховати. Йому не подобаються запитання людей, він не хоче, щоб його знімали на відео. У нього є своя позиція, своє бачення, і що люди йому кажуть – його мало цікавить. Звісно, що людей це ще більше дратує.

Зрозуміло, що дійшли селяни й до керівництва лісгоспу та голови ОТГ. Опісля була спільна нарада, де вирішили зупинити вирубку, хоча у Держлісгоспу є право рубати там ліс (планово, так звана рубка головного користування – і лісорубний квиток на неї справді видано).

Тобто, порушень нема, закон дійсно на боці лісівників. Але чи правдива ця позиція? Чи думку громади можна не враховувати в принципі, аби був папірець та дотримана буква закону? Добре, що в даному випадку люди та чиновники нібито дійшли згоди. Після всіх цих перипетій встановилось перемир’я, обидві сторони конфлікту взяли паузу. Вирубку принаймні офіційно призупинено, нехай і тимчасово.

Чекаючи на комісію

Але не все так райдужно. Ми з місцевими перейшли ще на один бік вирубки – і побачили там невтішну картину. Здається, після того, як вирубку зупинили, хтось вирішив її самовільно (чи за наказом) продовжити. Ми знайшли там дерева, зрубані буквально кілька днів тому – ще з зеленим свіжим листям на гілочках.

Тобто, домовленість із громадою – не вартує нічого для держчиновника? Чи цей ліс почали дорубувати якісь невідомі браконьєри? В будь-якому разі, це відповідальність Любешівського лісництва. І невиконання своїх обіцянок з боку чиновників вищого рангу.

Все ж таки хочеться сподіватись на здоровий глузд і честь мундира лісівника. У результаті подальших перемовин було запропоновано запросити комісію з Херсона. Саме там знаходиться підприємство «Херсонлісозахист», яке займається обстеженням ділянок лісу на предмет виявлення хвороб чи якихось інших чинників, які обумовлюють необхідність санітарних рубок. Це підприємство далі видає акт лісопатологічного обстеження. За його результатами може бути виписаний лісорубний квиток, який дає право провести часткову санітарну вирубку лісу. Це може бути компромісним рішенням, щоб вийти з патової ситуації. Почистити ліс, але не проводити суцільної рубки, не нищити грибницю та чорничники.

От тільки цікаво, чому цього не було зроблено з самого початку? Невже місцевий лісничий, знаючи, яка цінна для місцевих жителів ця ділянка лісу, не запропонував керівництву якісь варіанти? І погодився на суцільну вирубку того місця, яке годує людей щороку? Чи, може, він обмежений у своїх правах і не має права звертатись до керівництва з пропозиціями?

Скан лісорубного листка дивіться тут

село ліс економіка волинь