Як химерні зв’язки між хіпі, нацистами, російськими агентами та всіма нами переплітаються та поширюють брехню про Covid-19

Переклад із британського видання Проспект.

Деза на стероїдах

У дезінформації як такій нема нічого нового. Чужинці та представники меншин тисячоліттями ставали об’єктом зловмисних наклепів: часто в контексті поширення ними хвороб, іноді – з кровожерними наслідками. Але зараз відмінність у тому, – як пояснювала наприкінці лютого провідному медичному виданню «Ланцет» Сильвія Браянд, директор підрозділу з контролю інфекційних ризиків у програмі ВООЗ, – що за сприяння соціальних медіа цей феномен посилюється, поширюється швидше і далі. Гігантські зміни в інформаційній інфраструктурі, стверджує Аміл Хан, колишній урядовий фахівець, який досліджував дезінформацію в зонах конфлікту, впливають не тільки на механіку, але й на фундаментальні принципи. Якщо протягом більшої частини сучасної ери інформація зазнавала фільтрування, каже він, зараз ці фільтри суттєво деградували. Вартість поширення інформації через Фейсбук та Твіттер дорівнює нулю, а форма поширення не заохочує попередньої перевірки: ніхто в Твіттері не зацікавиться вашою думкою щодо події через 24 години після того, як вона сталася, – хоч ви й витратили цей час на обдумування повідомлення та перевірку фактів.

Петля зворотного зв’язку між соціальними мережами та традиційними видами медіа робить картину ще більш похмурою. Багато ЗМІ систематично гострили зуби на опонентів, не переймаючись правдивістю, і продовжують це робити. З поширенням пандемії Fox News наполягала, що ніякої загрози від коронавірусу нема, а це просто план демократів із повалення Трампа. Простіше кажучи, пандемія розширила лінії розлому, які з’явилися під час попередніх полемік: із наукових питань, таких як зміни клімату, але також і з політичних питань, таких як Брекзит. Деякі угруповання політичних оглядачів (це здебільшого, але не виключно, крайні праві) перетворили політизоване відкидання науки та експертної думки на інструмент власної кар’єри. Вони полемізували проти наукових рекомендацій щодо соціального дистанціювання та карантину так само, як раніше нападали на експертів із кліматичних змін. Вони завжди були медійними «сперечальниками», але редактори в пошуку більших переглядів у соціальних ЗМІ або ж публікацій, які, за їхнім сленгом, «стають вірусними», ще менше схильні якось вирівнювати ці перегинання палиці.

Брехня може перестрибувати національні кордони так само легко, як це робить коронавірус, і їй, як і хворобі, не перешкоджає ідеологічне дистанціювання

А тим часом конспірологічні ідеї, які проростали в темних кутках всесвітньої павутини, зрештою проникли в мейнстрим. Коли навіть чемний ведучий програми «This Morning» Імонн Холмс починає виступати проти спростування абсурдних зв’язків між пандемією Ковід-19 та розгортанням мережі 5G і заявляти: «це ж дуже легко говорити, що це неправда, бо це в руслі позиції влади», то є підстави запідозрити, що щось пішло зовсім-зовсім не так.

Пандемія – це прекрасне середовище для розмноження дезінформації. Ця тема, як каже фахівець з дослідження даних Уолтер Кватрочоккі з університету Ка Фоскарі у Венеції, «поляризує, лякає, захоплює. Люди збуджені та залякані. І справді легко будь-кому знайти ту інформацію, яка узгоджується з їхньою системою переконань».

Брехня, брехня, всюди брехня!

Аби зрозуміти суть цієї повзучої екосистеми, для початку корисно розрізняти хибну інформацію – неправду, яку зазвичай поширюють легковірні особи – від дезінформації, яку навмисне створили, щоб ввести в оману.

Найняті державами активісти створюють і поширюють саме другий тип – дезінформацію. Інформаційна нарада в Європарламенті, яка відбулася в квітні, описала Москву і Пекін як держави, що «ведуть паралельні інформаційні кампанії» задля просування ідеї, що «європейські громадяни не можуть довіряти своїм системам охорони здоров’я, тоді як китайська і російська авторитарні системи здатні врятувати світ». Експерти підозрюють, що Китай запозичив тактику, яку раніше відпрацював Кремль під час конфлікту в Криму та Україні, що спалахнув у 2014-му. Інші фронти міждержавних інформаційних війн включали зусилля Америки та Китаю щодо звинувачення один одного у створенні вірусу: Трамп називає лабораторію в Ухані, а речник китайського МЗС Жао Ліжан розганяє чутку із соцмереж і пише в Твіттер: «Можливо, це армія США занесла вірус в Ухань» і додає – «США має надати нам пояснення!»

«Коронавірусна пандемія, – пише Хан, – стає переломним моментом того, як держави протистоять одна одній на міжнародній арені. Розвідка, спеціальні операції та високорангові переговори вже не є найоптимальнішим інструментарієм. Натомість стало очевидно, що дезінформація, технологія інформаційної маніпуляції, що виникла в зонах конфлікту, все частіше застосовується як політична зброя – особливо в час кризи».

Було б найбільшою помилкою уявляти, що існує лише кілька зловмисних або безтямних сил, що фабрикують брехню і вигадки, а потім згодовують їх довірливій публіці. Політологи Даррен Лінвілл та Патрік Уоррен з університету Клемсон у Південній Кароліні простежили ідею коронавірусу як біологічної зброї до повідомлення, поширеного анонімною американкою консервативних поглядів. Але схоже, що ця теорія, як і багато інших, була потім отримана російським дезінформаційним апаратом, «перепакована» в іншу форму і знову згодована цій же екосистемі. «Іноземні сили не є найбільшою небезпекою, – написали Лінвілл та Уоррен у виданні Washington Post. – Найнебезпечніші – це ми, американці».

Хибна інформація – на противагу дезінформації – виникає спонтанно і розмножується в інформаційній екосистемі, де джерела і канали передавання складно ідентифікувати і майже неможливо заглушити. Так, в екосистемі існують самотні тролі та знудьговані конспірологи, що пишуть з лептопів у своїх спальнях, – так само як і організовані крайні праві екстремісти та противники вакцин, які підторговують своїм крамом, та Ілон Маск, який виставляє на показ химерні фантазії Кремнієвої Долини. Але до неї ж входить і веб-сайт для батьків Mumsnet, і місцеві асоціації батьків школярів. Вона – це ми всі, хто ретвітить коментарі та лінки, які збуджують наш інтерес та задовольняють наші упередження, і не турбується їхньою перевіркою.

Зерно правди

Хибна інформація про Ковід-19 часто живиться вже наявними неправдивими уявленнями та конспірологічними теоріями. Білл Гейтс хоче контролювати нас усіх, і він же фінансує дослідження антикоронавірусної вакцини? То це ж він явно планує зарядити цю вакцину мікрочіпами і створити глобальну систему нагляду за людьми. Так само конспірологія про те, що мережі 5G послаблюють імунітет, циркулювали в антивакцинних спільнотах ще до початку спалаху коронавірусу, але це була однозначно периферійна ідея. А зараз неправда про 5G розлого розрослася і дала привід для вандалізму вишок мобільної мережі в Британії. У Гайд-Парку під час протестів проти карантину одна з груп скандувала «Ні 5G» та «Ні вакцинації». Російський апарат державної дезінформації знає, що фейкові новини працюють найкраще, коли вони містять зерно правди: зрештою, ніхто не заперечує, що обладнання для мережі 5G було розроблене в Китаї. Як тільки криза набрала сили, всі частини історії почали складати цілісну картину для будь-кого, хто інстинктивно схильний бачити темні замисли за проблемами охорони здоров’я.

Для антивакцинників коронавірус – це як валер'янка для кота. Нейл Джонсон, теоретик складних систем із університету Джорджа Вашингтона, пояснює: «Це точно потрапляє в їхню концепцію, бо вони вважають, що вакцинування від коронавірусу буде обов’язковим. Для багатьох із них Ковід-19 став головною темою. Це майже ніби так, наче вони якраз на щось таке й чекали. Воно кристалізує все, про що вони говорили раніше – це для них як бойовий клич».

Джонсон, який раніше досліджував структуру терористичних та повстанських організацій, окреслив детальну мережеву структуру онлайнових дискусій антивакцинників, встановивши точки спілкування, які підтримують або заперечують вакцинування, а також ті, які не визначилися. Картина не викликає оптимізму (якщо, звісно, ви не противник вакцинування): меседжі, спрямовані проти вакцин, можуть посилитися настільки, що вони переважатимуть у онлайнових дискусіях протягом наступних десяти років. Вони поширюються не завдяки ретельному представленню фактів, як у їхніх опонентів, а завдяки залученню емоційного контенту («У вас є діти? То чому ви хочете, щоб їм заподіяли лихо?»). І вони більш розмаїті: на противагу застиглим медичним фактам, тут є цілий набір «тез», які вас затягують. «Це як зайти в магазин, де продають морозиво, – каже Джонсон. – Завжди можна знайти смак, що вам до вподоби, а в онлайні все це ще й на відстані руки». Як тільки вакцина від Ковід-19 стане доступною (імовірно, це станеться влітку 2021 року), широка опозиція до її застосування може суттєво перешкодити її впровадженню – і створити ризик не лише для індивідуального, але й для суспільного здоров’я.

Завзяте бажання знайти підтримку своїм ідеям призводить до появи ексцентричних і тривожних альянсів. Це показав мітинг у Гайд-парку, де плакати борців за ядерне роззброєння перемішалися з закликами антивакцинників, а брат британського політика-соціаліста Дежеремі Корбіна Пірс, який заперечує глобальне потепління, тусив разом із крайніми правими. На противагу аполітичним (чи навіть екологічно-лівим) симпатіям багатьох британських антивакцинників, опозиція до вакцинування у США сильно виражена серед прихильників Трампа, а опозиція до карантину квітне буйним квітом серед правих лібертаріанців. Нейл Джонсон та його колеги показали, що онлайнова «мережа ненависті» крайніх правих стала провідником дезінформації щодо Ковід-19. Тут існують своєрідні «телепорти», які переносять антивакцинників у всесвіт противників імміграції, ненависників євреїв та азіатів. Як тільки загальна недовіра до влади та «мейнстримної науки» стане вашою частиною, вона, найімовірніше, буде інфікована й такими тезами, як відкидання глобальних кліматичних змін.

Неспівставні зв’язки між загалом позитивними фанами неекологічного бензинового транспорту та агресивними расистами можуть здаватися дивними, але вони органічно виникають у нашій інформаційній екосистемі. Ніхто не створює їх навмисне, але є багато тих, хто з радістю використовує ці зв’язки – наприклад, для поширення ідей про декадентську некомпетентність Євросоюзу та західних демократій. Що може бути кращим прикладом того, як темні сили цих «інтернаціоналістів» (ВООЗ та ООН) намагаються контролювати нас усіх, ніж пандемія – можливо, спеціально спричинена штучно створеним вірусом? – яка має наслідком примусовий карантин, а за ним і обов’язкову вакцинацію та нагляд за людьми? Таким чином, ініційовані державами заходи з дезінформації, такі, наприклад, які здійснює Кремль, намагаються зв’язати різні спільноти одним наративом. Якщо антивакцинники, лібертаріанці та крайні праві націоналісти починають діяти спільно – тоді справи стають дійсно кепськими.

Інфодемія пожирає своїх дітей

Це і є великою історією, в якій інфодемія коронавірусу – це просто ще один розділ. Якщо спробувати пов’язати ці всі речі докупи, то є ризик самому перетворитися на теоретика змов. Але насправді все навпаки: для поширення дезінформації не потрібно ніякого єдиного зловісного плану. Ця екосистема населена багатьма відмінними одна від одної істотами, які взаємодіють між собою, мають власний порядок денний і поєднуються в мережу збоченої креативності, яка продукує неправду з високим потенціалом стійкості. Дезінформаційні сюжети вдосконалюються завдяки консенсусу, грубі деталі згладжуються, аж доки вони не стають більш вірогідними і заразними. А що роблять російські та китайські спецслужби, то це просто посилюють розбрат та незадоволення, якого і так вдосталь у цій екосистемі.

Маніпуляція з агітаційною кампанією про вихід Британії з Євросоюзу також отримує свій належний контекст у цій складній картині. Агітатори за Брекзит не були агентами якоїсь фінансованої Росією змови, спрямованої на підрив британської демократії. Вони, радше, просто були істотами, які повзли через ці небезпечні та незрозумілі джунглі, намагаючись використати певні нитки дезінформаційної павутини на користь своїх короткотермінових потреб, і в процесі вплутали всі ці речі в мейнстримну політику. Зараз вже нікого не дивує, коли міністри уряду ретвітять політичну дезінформацію, поширену крайніми правими; фейкові відео, фальшиві сайти зі спростування фактів та маніпулятивна політична реклама стали частиною виборчих технологій.

Але правда в тому, що все це стало п’єсою, в якій наші політики виступають акторами третього плану і не мають впливу на розвиток дії. Певною мірою неоковирна реакція влади на коронавірусну кризу – хибні дії щодо провальної ситуації з пристроями штучної вентиляції легенів у ЄС або незграбна маніпуляція з цифровими даними – може походити з усвідомлення, що коли владі дійсно доводиться керувати, й особливо під час кризи, ріст дезінформації та підрив довіри до експертних оцінок, який політики самі ж і роздмухали раніше, тепер стає також і їхнім ворогом.

Те, що ми, не бажаючи цього, створили – до «ми» належать зловмисні пропагандисти з інших держав, маніпулятивні політики, безпринципні медіа, критикани-кар’єристи та решта тих, хто хоч раз піддався спокусі рефлекторно поширити чийсь твіт – це інфосфера, де замість реальності діють ринкові механізми. Інвестори, що діють всупереч тенденціям ринку, та спекулянти з Кремнієвої долини (дехто з них намагався вплинути на розуміння ситуації з коронавірусом за допомогою красивих графіків, а не епідеміологічних знань) ставали багатими та знаменитими завдяки ставці на «недооцінену» периферійну теорію, і вони не бачили причин, чому б їм не зробити це знову. Вони навчилися тому, що треба діяти швидко, і тоді невдача не буде проблемою – для них це як почесна відзнака. Але зараз ці безрозсудні оригінали ставлять на кін не свою власну репутацію чи гроші інших людей, а чужі життя.

Як кліматична катастрофа, тільки швидше

Тож як нам протидіяти дезінформації? Надання легкого доступу до перевіреної інформації дійсно відіграє свою роль: департамент з комунікацій ВООЗ співпрацює з Google, Facebook та Twitter, аби люди, які шукають в інтернеті слово «коронавірус» чи «Ковід-19», в першу чергу отримували посилання на авторитетні сайти установ охорони здоров’я. Ці платформи соціальних медіа вже запровадили правила вилучення шкідливого або брехливого контенту, і деякі вже ввели їх щодо заборони оманливої або спрямованої на заробіток реклами, пов’язаної з Ковід-19 – наприклад, щодо продажу диво-ліків або масок по завищених цінах. Твіттер нещодавно зробив безпрецедентний крок і видалив твіти глави держави – бразильського президента Жаіра Болсонару – за рекламування неперевірених ліків від Ковід-19 (втім, небагато можна зробити щодо сюрреалістичних пропозицій Трампа щодо «лікування» (застосовувати дезінфектант всередині тіла та просвічувати хворих сильним світлом– прим.) , які він зробив під час своєї прес-конференції в Білому домі).

Але подібні втручання мають свою межу. З одного боку, погана інформація з’являється не тому, що бракує інформації якісної: вони конкурують між собою в дарвіністській інформаційній екосистемі. Або, як показав аналіз Джонсона щодо антивакцинних мереж, вони можуть просто колонізувати інші мережі, між якими існує мало зв’язків. Як стверджує Кватрочоккі, коли дезінформацію копняками викидають з однієї платформи, вона здебільшого просто мігрує на іншу – ту, де контроль менш жорсткий (WhatsApp та Gab, каже він, стали гарячими зонами для поширення корона вірусної дезінформації – хоча перша платформа застосувала невеликий коригувальний захід, ускладнивши багаторазове розсилання одного повідомлення).

Перекривання потоків дезінформації, вважає Джонсон, потребуватиме високотехнологічного картографування «поля бою» – структур у різних мережах, через які поширюється неправда. Як тільки ви виявили «телепорти», які поєднують, наприклад, мережі антивакцинників з «мережами ненависті» крайніх правих, тоді ви можете націлюватися на їх руйнування. Маніло де Доменіко з Fondazione Bruno Kessler, інституту з досліджень штучного інтелекту в Тренто, організував «інфодемічну обсерваторію», яка застосовує штучний інтелект задля щоденного аналізу 4,7 мільйонів твітів, пов’язаних із пандемією – і визначає 30% з них як «недостовірні».

Пірса Корбіна, брата колишнього лідера лейбористів Джеремі Корбіна, виводять з акції протесту в Гайд-парку 16 травня. Фото: Stefan Rousseau/PA Wire/PA Images

Втім, частина відповідальності за розчищення інфосфери Ковід-19 лежить на всіх нас: нам слід стати більш критичними споживачами (та виробниками) інформації. Сказати це легше, ніж зробити. Зрештою, конспірологи та любителі суперечок (їх не завжди легко розмежувати) вважають, що вони саме це вже і роблять: зверніть увагу на розлогу псевдоаналітику, як розробляє дехто з них для «спростування» висновків міжнародної ради з кліматичних змін.

Імонн Холмс захищав свої коментарі щодо конспірології навколо станцій 5G тим, що в нього «допитливий розум». Порада сприймати інформацію критично та зі скепсисом дуже легко видозмінюється в твердження колишнього судді Верховного Суду та скептика карантину лорда Самптіона: «правом і обов’язком кожного громадянина є розгляд того, що говорять учені, самостійний аналіз і висновки, засновані на здоровому глузді». І, як видно на його власному прикладі, імовірним результатом подібного підходу стане вибіркове трактування фактів на догоду чиїмось упередженням. Ідея про те, що комплексні наукові оцінки можуть бути підтверджені «здоровим глуздом», є абсурдною і навіть небезпечною. Справжня мудрість, навпаки, полягає у визначенні та взятті до уваги найбільш авторитетних оцінок, одночасно з цим визнаючи й те, що навіть вони можуть містити неточності та помилки, і що експерти не завжди погоджуються між собою, якщо «наука» перебуває в процесі розвитку.

Вільне суспільство повинне, звісно ж, мати простір і для правого лібертаріанства, і для лівацької луддитської параної. Але сьогоднішня проблема полягає в тому, що їхні спотворені месиджі зараз мають змогу непропорційно посилюватися. Вони містять те, що породжує «вірусні» меми: спрощені та емоційні повідомлення («Ти помреш! Ти живеш у поліцейській державі!»), які не потребують контексту, щоб робити свою справу. Хитрі дезінформатори знають, як пристосувати їх собі на користь.

Стримання дезінформаційної епідемії також частково полягає в пошуку правильних ліків. Дехто пропонував ідею заздалегідь «щепити» населення надійною інформацією, щоб фальшиві ідеї не отримали вкорінення (хоча це насправді значно важче зробити зараз, в умовах настільки широко розповсюдженої недовіри до «еліт»). Ми потребуємо узгоджених та забезпечених силою закону стандартів і правил у соціальних ЗМІ. Нам необхідні діагностичні інструменти для швидкого виявлення та ізолювання «супер-рознощиків», а також «вірусологи» щодо неправдивої інформації, здатні виявляти її та атакувати слабкі місця. І нам слід розуміти, чому різні люди мають різний рівень імунітету і вразливості до шкідливих ідей – та визнати, що розуміння принципів дезінформації, як розуміння принципів поширення хвороби, у багатьох аспектах являє собою неуникну соціополітичну справу. Так само як пандемія Ковід-19, інфодемія залежить від нашої колективної та індивідуальної поведінки. Вона також вимагає, щоб ми усвідомлювали наслідки наших власних дій щодо інших. «Нам треба розуміти колективну поведінку людей в умовах кризи», – каже біолог Карл Бергстрьом з університету Вашингтона в Сіеттлі.

Тут на кону не лише наше тілесне, але суспільне здоров’я. Демократія страждає, як показали нещодавні роки, коли у громадян немає спільного набору фактів. Те, свідками чого ми є в умовах коронавірусної інфодемії, матиме значно триваліші наслідки, ніж просто стратегія протидії пандеміям (а будуть і інші). Ця ж проблема, тільки в менш виразній формі, роками існувала щодо питання кліматичних змін, але й тут потребу «згладжування кривої викидів», аналогічну до кривої нових інфікувань, не повністю визнавали. А зараз, в умовах епідемії Ковід-19, ті ж питання постають на порядку денному буквально за тижні, а смерті, які поступово зростали б протягом багатьох років у відповідності з погіршенням клімату, в умовах епідемії нагромаджуються щодоби. «Це як кліматичні зміни, тільки дуже, дуже пришвидшені», – каже Бергстрьом. Будемо сподіватися, що ми зробимо з цього певні висновки.

інозмі коронавірус дезінформація