Легендарна «Неопалима купина» цвіте саме зараз. Ми розкажемо, де саме

Це село, що притулилося до мальовничого кряжу Товтр-Медоборів, також цікаве унікальними озерцями-«вікнинами», що й дали йому назву.

Вид на село Вікно (на горизонті) з верхівки «Гострої» товтри.

«Безодня» та купальня. Ліворуч визирає товтра «Гостра»

«Вікнини» — це карстові провалля, з яких на поверхню струменить вода підземної річки. Колись таких тут було зо два десятки, але з часом їх засипали. Ще на початку 1980-х залишалося 5 «вікнин», але до сьогодні вціліли лише дві — «Синє» та «Безодня». Останнє місцеві селяни перетворили на купіль.

Товтра «Гостра»

На «Гострій» можна побачити 14 видів червонокнижних та півсотні видів ендемічних, рідкісних та регіонально рідкісних рослин. Але головна її «родзинка» — найбільша в Україні популяція червонокнижного ясенцю білого (Dictamnus albus L.). Своєю назвою ця рослина завдячує листкам, що нагадують листя ясеня, а визначенню «білий» (albus) — кольору квітів. Хоча насправді забарвлення останніх варіюється від білого до рожевого та світло-бузкового. Білі ж квіти взагалі зустрічаються вкрай рідко.

Екземпляр з майже білими квітами

Ця цікава рослина має також неформальну народну назву «неопалима купина» — на честь вогняного куща, з якого Бог говорив з Мойсеєм на горі Синай. Той кущ, як відомо, горів, але не згорав.

Ясенець виробив дуже оригінальний захист від поїдання травоїдними тваринами. Всі його частини продукують особливі отруйні речовини, що при контакті з тілом викликають сильні хімічні опіки. Крім того, саму рослину невидимою хмаркою вкривають леткі ефірні виділення. Ці випари подразливо діють на дихальні шляхи і служать для травоїдних попередженням. При вдиханні у великій кількості вони викликають навіть опік та набряк легенів (це не лише ботанічний факт, але й попередження для необережних туристів).

Якщо в спекотну та безвітряну погоду до куща ясенцю піднести запаленого сірника, ці випари одразу спалахнуть, на мить огорнувши квітку клубком помаранчевого полум'ям. Як і у випадку з біблійним кущем, рослина залишиться неушкодженою. У цьому ключі «Гостра» цілком заслуговує називатися «Галицьким Синаєм».

Цей цікавий експеримент автор якось проробив у горах Криму. Дійсно, спалахнуло! А от на «Гострій» через постійні вітри повторити фокус жодного разу не поталанило.

«Неопалима купина» – дуже красива та ефектна рослина, що часом сягає до 1,3 метра заввишки (переважно 0,6-1,0 м). У Західній Європі її часто висаджують з декоративною метою. В Україні це не практикується — яскрава та незвичайна квітка часто приваблює злодюжок, які навіть не здогадуються про небезпеку «стиреного» букету, тож ні служби озеленення, ні приватні господарі зайвого клопоту не хочуть. Крім того, «неопалима купина» — гарний медонос та корисна лікарська рослина (використовують як антиспазмолітик, як протиревматичний і протигельмінтний засіб), а на Кавказі під назвою «рґвалі-цималі» вона слугує приправою.

Ясенець зазвичай росте локалізованими популяціями, що нараховують від кількох десятків до кількох сотень рослин. На «Гострій» же рахунок йде на тисячі! На піку цвітіння ясенцю здається, що схили товтрини охоплено рожевим полум’ям. Видовище — незабутнє!

Гора «Гостра» здавна відома своїми рідкісними рослинами. Вчені звернули увагу на це ще за часів Австро-Угорської імперії. У 1910-му Польська академія знань (попередник Польської академії наук) зареєструвала гору «Гостру» як ботанічний резерват (заповідник). Заповідний статус гори зберігся й у міжвоєнний час.

Цікаво, що у всіх туристичних путівниках, виданих у Польщі в 1920-1930-х роках, с. Вікно та товтра «Гостра» рекомендувалися як обов'язковий пункт маршруту та один з найцікавіших об'єктів краю.

А от комуністи охороною природи не переймалися. В 1950-ті на «Гострій» навіть організували кар'єр з видобутку вапняку. Тоді ж гора перестала бути справді «гострою» — каменоломня «з'їла» високу гостру скелю на її вершині, що й дала назву горі.

Закинутий кар’єр

Єдина користь від кар’єру — якщо добре пошукати, там можна знайти схожі на кошлатий мох скам’янілі моховатки. Ці безхребетні тварини колись утворили риф давнього Сарматського моря, що згодом перетворився на Товтри.

Скам'янілі моховатки

Природоохоронний статус «Гострій» повернули тільки в 1969 р., та й то в «кастрованому» вигляді заказника місцевого значення. Добре хоч кар’єр закрили.

Тим часом сталася нова прикрість. Гора була цікава передовсім унікальною лучно-степовою та скельною рослинністю, що збереглася на її схилах. Але завдяки людському фактору вона почала заростати густими чагарниками, передовсім завезеною з Центральної Європи бирючиною. Остання не мала у цих краях природних ворогів, тож поширювалася зі швидкістю зеленої пожежі.

На момент створення заповідника «Медобори» (1990 р.) степових ділянок на цій горі практично не залишалося, а від колись численної популяції ясенцю збереглося всього кілька кволих рослин, що ледь животіли в тіні кущів-окупантів. На той час вони вже навіть не цвіли. Працівники заповідника доклали велетенських зусиль, аби повернути горі «степовий» статус, а її схили — справжнім господарям.

Сьогодні ясенець опанував навіть підніжжя гори, чого не було у найкращі довоєнні часи.

Ясенець біля підніжжя гори

Крім ясенцю, на «Гострій» у час його цвітіння можна побачити великі, яскраво сині квіти ломиніса цілолистого (регіонально рідкісний вид), сріблясті «пір'їни» ковили, бузкові «килимки» чебрецю та схожі на кондитерські прикраси розетки молодила...

Привертають увагу також і кумедні «волохаті» кульки. У автора вони чомусь асоціюються з кудлатими голівками трав’яних гномиків. Це теж ломиніс, але після того, як квітка відцвіла. Жаль, що у цю пору птаство вже не співає, а то б мали повний комплект для мініатюрного райського саду.

Квітка ломиніса, з якої виглядає павук, який очікує на необережну комашку

На жаль, цьогорічні кліматичні зміни зачепили й «Гостру». Зазвичай пік цвітіння ясенцю випадає на останні дні травня. Цього ж року через прохолодну весну він змістився на добру декаду. Відбилися й безсніжна зима з весняною посухою. Квітів було принаймні вдвічі менше, ніж торік (минулорічні світлини позначено помаранчевим кружечком у правому верхньому кутку). До того ж, суцвіття виявилися набагато кволішими. Якщо раніше на китиці було принаймні з десяток квіток (зазвичай більше), то цього року – в рази менше.

Знімок 2019 року

Це ж місце у 2020 році. Квітів ясенцю майже не видно

Поради та перестороги: туристам, які захочуть відвідати «Гостру», варто пам'ятати, що це заповідник, тож ходити тут можна лише стежками, а поза них, навіть заради дуже красивого ракурсу для фото — не можна.

Ходіть лише стежками!

Цвіте перестріч

На каміння та скелі теж вилазити не слід — це домівка для молодила та інших рідкісних рослин. Про заборону рвати букети та навіть просто зривати будь-які квіти нагадувати, сподіваємося, не варто. Також слід пам'ятати, що навіть звичайний контакт ясенцю з голим тілом викликає сильні хімічні опіки, які проявляються десь за добу. Тож на екскурсію – лише в довгих штанях.

заповідник тернопільщина квіти медобори подорожі