Не склалося. 7 найбільших проколів влади Зеленського у боротьбі з коронавірусом

Пандемія коронавірусу триває вже достатньо довго, аби підвести певні проміжні підсумки дій різних країн на полі бою з інфекцією. І хоча наразі про всі наслідки пандемії говорити зарано, вже очевидно, що вони будуть катастрофічними для економіки України. І поки бізнес і громадяни рахують свої фінансові збитки, все гостріше постає питання – а чи могла ситуація в Україні розвиватися по іншому? Чи могли ми уникнути такого масштабного просідання економіки, яке лише за офіційними даними має скласти 5 – 7 відсотків? А враховуючи неоформлених працівників, які залишилися без роботи, падіння може набути просто катастрофічних масштабів.

Цей матеріал – не цілеспрямований пошук помилок української влади. Крім невеликої групи просунутих азійських країн, мало хто в світі уникнув помилок у ці важкі дні. І українська влада у цьому плані точно виглядає краще за можновладців сусідніх країн – Росії та Білорусії, які або до останнього не визнавали всієї загрози пандемії, або, як у випадку з Лукашенком, і зараз поводяться так, ніби нічого не відбувається.

Водночас, ми маємо дати собі чітку відповідь: чи могли б ми уникнути суттєвого зниження української економіки, яке лише за прогнозом МВФ має скласти у 2020 році 7,7%, та фактичного знищення малого й середнього бізнесу. Чи могла ситуація у нас розвиватися по іншому? У цьому матеріалі ми вирішили зосередитися на кількох ключових моментах, які мали великий вплив на ситуацію з коронавірусом в Україні.

Україна мала велику перевагу — через відносну переферійність і обмеженість контактів зі світом вірус до нас прийшов набагато пізніше, ніж до Європи й до Росії, яка має тісні контакти з Китаєм. Отже, ми мали більше часу, щоб навчитися на чужому досвіді та підготуватися якнайкраще.

Прокол 1. Синдром Нових Санжар

Логічним початком саги з коронавірусом в Україні буде історія про обсервацію українських громадян, що прибули з Уханя, в Нових Санжарах. Вона стала відправною точкою для всіх рішень української влади щодо вірусу й мала довготерміновий вплив на її протиепідемічну політику.

“У нас повністю контрольована ситуація <...> у нас є декілька варіантів, ми повністю готові”, – зазначив Володимир Зеленський на брифінгу після засідання РНБО 18 лютого, коментуючи прибуття українців з Уханя. На цьому брифінгу також розглядали ситуацію з заготренням бойових дій на Донбасі, але саме прибуттю українців з Китаю президент вирішив приділити більше часу.

Питання про те, чому цей рейс з Уханя дістав стільки уваги, залишається відкритим і сьогодні. В наступні місяці в Україну з різних країн прибудуть сотні тисяч громадян, але жоден з прийдешніх рейсів не користувався такою увагою влади, як "уханьський літак". Від самого початку влада по максимуму інформувала про всі найменші події довкола повернення українців з Китаю.

Секретар РНБО Сергій Данілов на своїй сторінці в режимі реального часу повідомляв про приземлення літака в Ухані. Не відставало від нього й українське посольство. Як виявилося, тим літаком прилетіла з Києва й знімальна група ТРК “Україна”. Таким чином, влада зробила все можливе, аби зробити повернення кількох десятків українців на батьківщину інформаційною подією навіть не дня, а тижня. І в них вийшло: новина облетіла усі світові ЗМІ – щоправда, в негативному контексті. До справи долучилася російська дезінформаційна машина зі своїми штатними і позаштатними працівниками в Україні, і замість солодкого лимонаду влада отримала кислий лимон.

Керівників України чекало несподіване і прикре відкриття. Створивши ілюзію масштабної події, влада на чолі з Володимиром Зеленським не спромоглася налагодити ефективну комунікацію безпосередньо з українцями, які мали прийняти рейс з Уханя. Слова Зеленського про повністю “контрольовану ситуацію” та “декілька місць” для обсервації прибулих теж виявилися фейком.

Сам Володимир Зеленський, який до того активно розповідав про рейс українців з Уханя, під час піку протистояння в Нових Санжарах зберігатиме мовчанку, надавши простір для заяв та дій міністру внутрішніх справ Арсену Аваков. Виступить він лише тоді, коли ситуація знову буде під контролем.

Схоже, Володимир Зеленський до останнього намагався мінімізувати іміджеві втрати від провалу кампанії з повернення. Інакше важко пояснити, чому на місце подій вилетів сам прем’єр-міністр Гончарук. Для чого була необхідна його безпосередня присутність, що він планував зробити там на місці? Інших логічних пояснень, окрім того, що треба було якось рятувати імідж і уряду, і влади в цілому – немає.

Загалом, ситуація в Нових Санжарах матиме набагато більший вплив на всі наступні події, ніж можна було б уявити. Влада більше не ризикуватиме іграми в обсервацію з прибулими з-за кордону. Навіть із тими, які (на відміну від “уханців”) могли дійсно бути хворими.

Таке враження, що Зеленський, після холодного душу, який влаштували йому російські агенти в Україні, скориставшись його ж прорахунками, суттєво “охолоне” щодо боротьби з коронавірсною загрозою. Наступне звернення, в якому він згадуватиме про коронавірус, Зеленський зробить лише через три тижні – 13 березня. А тим часом, робота міністерства охорони здоров’я виявиться частково паралізованою як мінімум на два тижні через піар-акцію її міністерки – Зоряни Скалецької.

Прокол 2. Міністерка на обсервації

Вчинок Скалецької, мабуть, назавжди ввійде в аннали світової історії медицини як приклад самовбивчого кроку, який дуже важко пояснити логічно. Замість того, щоб зайнятися підготовкою країни до можливого наступу епідемії, перша людина у вертикалі охорони здоров’я вирішує провести два тижні у провінційному містечку в компанії людей, які можуть бути хворі на вірус.

Зоряна Скалецька відвідує прибулих з Вуханя у Нових Санжарах. Фото інтернет-видання "Полтавщина"

Сама міністерка своє рішення пояснювала так: “Сподіваюсь, що моя присутність заспокоїть як тих, хто перебуває в Нових Санжарах, так і решту країни”. Яким чином мала заспокоїти співгромадян відсутність міністра на робочому місці в умовах наближення епідемії – Скалецька не уточнила.

Проте поведінка міністерки має й цілком логічне пояснення. Попри її заяви, що ідея поїхати в Нові Санжари походила від команди МОЗ, у своєму інтерв’ю The Guardian український президент скаже про рішення міністерки наступне: “Це був її вибір, але я запропонував це". «Каже він, посміхаючись, маючи на увазі, що він дав їй невелику альтернативу», – додасть видання.

А поки влада вигадувала, що б іще такого зробити в погоні за красивою медійною картинкою, Україна втрачала час та можливості в боротьбі з епідемією. Проте, це був не кінець марнотратства, а лише початок.

Прокол 3. Епідемія кадрових призначень

В то момент, коли на країну насувалася епідемія, в українській владі відбувалася зовсім інша епідемія. Мова йде про справжню епідемію призначень. Менше ніж за пару місяців в міністерське крісло сідали три різних людини.

Ще на початку березня Зоряна Скалецька випромінювала впевненість у своєму завтрашньому дні. Це й не дивно, бо в попередньому уряді – як, зрештою, і в нинішньому – всіх міністрів узгоджував особисто Зеленський і, очевидно, на недоліки в її роботі він до певного часу їй не вказував. Як зазначила Скалецька в інтерв’ю Українській правді ще 10 лютого, “ситуація, в якій перебуває Україна, насправді спокійна. На сьогодні в Україні випадків інфікування китайським коронавірусом немає, захворювань чи підозр також немає.” Які підстави мала міністерка, щоб достеменно стверджувати про відсутність випадків, коли фактично в той момент як такого тестування хворих ще не проводили – залишається на її совісті. Загалом, Скалецька невтомно повторювала, що Україна до кризи готова. “Ми зараз знаємо, скільки працює систем ШВЛ (штучної вентиляції легень), у яких відділеннях інтенсивної терапії вони наявні”, – зазначала вона.

В іншому інтерв’ю вона назве цифру ШВЛ: 450 - 480 апаратів. Через кілька тижнів вона додасть, що “лише в інфекційних лікарнях є понад 500 ШВЛів. Також ШВЛи є в реанімаційних відділеннях інших лікарень по країні – а їх півтори тисячі”. Нагадаємо, що її наступники скажуть вже про 3 - 3,5 тисячі апаратів.

Міністерка заявить про добір лікарень для прийому хворих. Але, як потім виявиться, верифікація відібраних лікарень не проводилася, а регіонам було дозволено самостійно визначати опорні лікарні. Як наслідок, деякі з них виявляться непідготовленими до прийому хворих.

Скалецька також заявить про 10 мільйонів масок, які нібито є в держрезерві і які нібито мають бути передані лікарням. Але питання захисту лікарів – і мова йде не лише про маски – спливатиме весь наступний час. Цим питанням займатиметься не лише держава, але й, як у нас уже прийнято, волонтери – і то практично весь час протистояння поширенню вірусу. Саме медики стали однією з найбільших уражених професійних груп. Станом на кінець квітня хворобу буде підтверджено майже у двох тисяч медичних працівників. Не в останню чергу причиною цього був брак засобів індивідуального захисту. Навіть сьогодні, згідно з картою медичного забезпечення на порталі YouControl, ми можемо побачити, що лікарні по-різному забезпечені засобами індивідуального захисту. Є медичні заклади, які мають лише добовий запас засобів захисту. Серед найбільш затребуваних засобів – костюми, халати, маски та окуляри.

Проте все це не завадить Скалецькій написати у своєму пості на фейсбуку одразу після відставки: “Як свідчить практика, госпіталізації потребують 5% хворих на COVID-19, реанімації – 2,5%. Наша система готова”.

4 квітня, коли Зоряна Скалецька ще продовжувала перебувати на обсервації в Нових Санжарах, Верховна Рада відправила її у відставку разом з усім урядом. Бездушне рішення, якщо дивитися по-людськи.

Заміну керівника ключового відомства по боротьбі з епідемією в такий критичний момент можна порівняти з заміною головнокомандувача під час запеклої битви. Було очевидно, що новій людині знадобиться час, аби увійти в курс справ, розібратися, що й до чого.

І саме час був тим дорогоцінним матеріалом, якого в цій ситуації дуже бракувало. Проте Володимир Зеленський таки пішов на цей крок. Було б логічно і зрозуміло, якби крісло міністра посіла людина, чиї знання та здібності могли покращити ситуацію. Але, як стало зрозуміло зовсім скоро, новий міністр Ілля Ємець міг зробити тільки гірше.

Новий-старий міністр охорони здоров’я, який вже посидів у цьому кріслі за часів Віктора Януковича, не лише побив рекорд по найкоротшому перебуванню на своїй посаді. Він примудрився протягом тих кількох безцінних тижнів вляпатися в гучний корупційний скандал. Як заявляв керівник держпідприємства "Медичні закупівлі України" Арсен Жумаділов, міністр охорони здоров’я вимагав від нього взяти на посаду його заступника свою “довірену особу”. “Через проблему з керівником ДП (“Медичні закупівлі України” – ред.) ви не хочете ухвалювати рішення щодо централізованих поставок товарів, необхідних для боротьби з COVID-19”, – написав Арсен Жумаділов на своїй сторінці в фейсбуку, звертаючись до Ємця.

Іншими словами, в критичний для країни час міністр охорони здоров’я свідомо залишив українців без необхідних ресурсів та ліків. Зрештою, Ємець повторив долю Скалецької – а наостанок ще й встиг звинуватити у власній відставці Уляну Супрун.

На жаль, ні при Скалецькій, ні при Ємцю так і не було зроблено головного – не була налагоджена ефективна процедура тестування хворих. Медики не знали алгоритму дій у випадку виявлення хворого та його смерті, не отримали захисного спорядження, їх не навчили ним користуватися.

І аби приховати той факт, що Україна увійшла в епідемію без тестів, влада постійно розповідала, що тести не дуже-то й потрібні. Але, судячи з багатьох розпливчатих повідомлень, лише в середині квітня ситуація з тестуванням починає дещо покращуватися. На кінець квітня в Україні проводиться 4 - 5 тисяч ПЛР-тестів щодня. А самі лікарі не проводили широко тестування через застарілі інструкції та побоювання, що їх звинуватять у неекономному їх витрачанні.

Загалом, цим марафоном призначень міністрів Зеленський розписався у власній кадровій неспроможності. Стає абсолютно зрозумілим, що у Володимира Зеленського немає якогось чіткого розуміння, як має працювати медична галузь, та як має проводитися її реформування.

У Зеленського навіть не було нормального кадрового запасу людей на посаду міністра охорони здоров’я.

Все, що робилося Зеленським у дні карантину, носило виключно спонтанний та випадковий характер. І це особливо проявилося під час призначення третього міністра охорони здоров’я, коли Ємця вже зняли, а призначення нового міністра зависло у Верховній Раді.

У президента, щоправда, був один маневр, який міг би в цій ситуації бути вдалим рішенням: повернути на свою посаду Уляну Супрун. Але в ситуації, коли треба було вибирати між провалом роботи галузі чи власним провалом в очах своїх виборців, зазомбованих російською пропагандою про Доктора-Смерть, він вибрав перше. Правда, варто визнати, що, зрештою, він зробив те, чого хотіли від нього його виборці.

Прокол 4. Карантин суворого режиму

З усіх дій влади найбільш вдалим стало запровадження карантину. Варто віддати належне – ні президент, ні уряд не почали грати в гру “у нас коронавірусу немає”, в яку зіграли наші північні та східні сусіди, і в яку на початках пробували грати італійські політики. До чого призвело невчасне введення карантинних заходів, можна побачити на прикладах тої самої Італії, а ближче до нас – Росії та Білорусі. Введення карантину дозволило частково згладити той провал, який у нас відбувався з підготовкою до епідемії в попередні декілька місяців. Без карантину катастрофа у вигляді черги в крематорій чи на кладовище була б неминучою.

Буквально за кілька днів перед початком карантину в Україну приїхали представники ВООЗ. Те, що вони роповідали під час кулуарних зустрічей, не могло не жахати.

Україна, за їхніми словами – це країна з великою часткою літнього населення та медициною, що абсолютно неготова зустрити епідемію. Тобто – ідеальна мішень для коронавірусу. Напевне, те саме вони розповіли й українській владі.

Можливо, саме ці пояснення стали однією з останніх крапель для того, щоб було ухвалене рішення про карантин. Як би там не було, українська влада зреагувала набагато адекватніше, ніж наші північні та східні сусіди. Їй, принаймні, вистачило здорового глузду, аби зрозуміти, що крім карантину у неї просто немає ніяких інших засобів для боротьби з хворобою. І от – з 12 березня ми живемо в умовах карантину.

Саме завдяки карантину Україні принаймні на початках вдалося уникнути найстрашнішого сценарію – блискавичного поширення епідемії та скачкоподібного зростання кількості інфікованих та померлих. Проте не варто забувати, що жорсткі заходи карантину в Україні – свого роду компенсація за те, що не було зроблене раніше.

Удар по економіці міг би бути значно легшим, якби влада свого часу застосувала низку превентивних заходів і не допустила тих помилок, про які йде мова в статті. Віддуватися за ці помилки довелося українській економіці. Удар по якій виявився занадто болючим.

Проте, навіть у цих умовах карантинні заходи можна було б впроваджувати з більшою продуманістю. Чимало заходів – починаючи від зупинки громадського транспорту до закриття парків та скверів – мали нервовий, стихійно-істеричний характер. Загалом, складалося враження, що координація дій влади відсутня - як і чітка вертикаль прийняття рішень.

21 березня влада заявляє про необхідність введення ще жорсткіших карантинних заходів. Як вже традиційно склалося, право зробити непопулярну заяву Володимир Зеленський передає міністру внутрішніх справ Арсену Авакову.

Загалом, в ході всієї історії з коронавірусом в Україні президент намагається по максимуму дистанціюватися від ролі людини, яка першою оголошує якісь непопулярні кроки. Іноді складається враження, що він ухиляється й від самого прийняття непопулярних. Добре, що поряд завжди є люди, готові підставити свої плече.

На час пандемії Арсен Аваков частково перебирає на себе повноваження і міністра охорони здоров’я, і мера української столиці. Саме Аваков раніше навіть за київського мера заявить, що Київ з 22 березня зупиняє взагалі всі пасажирські перевезення, крім перевезень працівників екстрених служб, аптек і продмагів.

Київському меру залишиться потім уточнити, що зупинка громадського транспорту відбудеться з 23 березня. Після цього рішення українська столиця просто завмре. Під ударом опиниться насамперед малий та середній бізнес, частина якого просто йде на примусові канікули без жодної чіткої дати повернення до роботи.

Але й на цьому історія жорсткого карантину в Україні не закінчується. Зрештою, уряд у квітні приймає постанову, якою заборонять будь які прогулянки в парках, в прибережних зонах водойм тощо. За порушення заборони вводяться чималі грошові штрафи.

Прокол 5. Більше штабів, хороших і різних. Управлінський хаос

У бюрократів всього світу існує одне неписане правило: у будь-якій незрозумілій ситуації треба створювати комісію, а якщо ситуація ще й загрозлива – то штаб. Треба віддати належне Володимиру Зеленському і його команді: попри невеликий управлінський досвід, вони взялися до цієї справи з усім завзяттям справжніх неофітів. Сьогодні Україна за кількістю різноманітних штабів може претендувати на чільні місця в світовому рейтингу.

Отже, ще 24 січня цього року уряд ухвалив рішення про створення оперативного штабу з боротьби з коронавірусом при міністерстві охорони здоров’я. Антикризовий штаб з протидії поширенню в Україні коронавірусу створюється також при Раді національної безпеки та оборони. Штаби по боротьбі з коронавірусом починають розгортатися в регіонах, а також при окремих відомствах. Так, оперативний штаб для захисту українських громадян за кордоном створено при МЗС. Свій координаційний штаб для попередження розповсюдження коронавірусної інфекції створює Генеральна прокуратура України. Внутрішній оперативний штаб розпочинає свою роботу в Центрі громадського здоров’я України. Паралельно 16 березня Володимир Зеленський підписує указ про створення Координаційної ради з протидії поширенню COVID-19, до якої ввійшли всі вищі державні посадовці разом із прем’єром Шмигалем. А вже 25 березня сам уряд створює штаб із ліквідації наслідків надзвичайної ситуації, пов’язаної з коронавірусом, на чолі з головним державним санітарним лікарем Віктором Ляшком. У ці ж дні про плани створення Антикризового штабу з протидії коронавірусу за участі представників депутатських фракцій і груп заявляє голова парламенту Дмитро Разумков.

Важко зрозуміти, як така кількість штабів та їх постійне переформатування в зв’язку з відставкою уряду могло б сприяти боротьбі з вірусом. Велика кількість різноманітних комісій та штабів завжди є свідченням того, що хтось намагається «розмити» свою відповідальність. Загалом, дії влади – особливо на початку карантину – виглядали достатньо хаотичними. Виникає враження, що там не було якогось одного центру прийняття рішень, або хтось просто ухилявся від відповідальності за них.

Скажемо чесно, президент у своїх відео в більшості випадків уміє пояснювати, чому важливо залишатися на карантині. Але це лише одна зі складових успішного президентства і керівництва державою у важкі часи. Інші — приймати важкі рішення. Тим більше, що іноді слова у зверненнях Президента аж занадто відірвані від реальності, й за змістом нагадують випуски радянских теленовин “Врємя”.

Так, у своєму зверненні від 20 березня Володимир Зеленський заявляє про скоре прибуття в Україну літака з 10 мільйонами (!) “високоточних лабораторних тестів”, 400 тисячами експрес-тестів тощо. Справді, згідно з інформацією Офісу Президента, літак таки доправив в Україну 250 тисяч експрес-тестів. Не 400 тисяч, але все ж пристойне число. А от з 10 мільйонами “високоточних”, або, точніше, ПЛР-тестів, на той момент не дуже склалося. У Центрі громадського здоров’я уточнили, що в Україну прибула... 521 ПЛР-тестсистема. Одна тест-система дозволяє перевірити на коронавірусну хворобу приблизно 70—95 людей.

Як бачимо, різниця між заявами і реальністю фантастично велика.

Загалом, літаки традиційно привертатимуть увагу Володимира Зеленського. Так, 22 квітня президент сам поїде зустрічати в аеропорт українську “Мрію”, що привезе 12 мільйонів масок з Китаю. Як з'ясується потім, цей літак оплачувався не з державного бюджету, а комерційними структурами, і лише частина мала гуманітарне призначення, а частина надійшла для реалізації в мережу “Епіцентр”. Власник торгової мережі Олександр Герега згодом запропонує Віталію Кличку придбати у нього ці медичні матеріали.

Володимир Зеленський проводить брифінг для журналістів на тлі літака Ан-225 "Мрія", що привіз засоби індивідуального захисту. Скоро вони опиняться в торговельній мережі "Епіцентр". Як згодом пояснять в ОП, літак віз і комерціний вантаж, і державний. Фото Офісу президента

Прокол 6. Повернення, якого не чекали

Україна закрила небо разом із країнами Європи. Там так само продовжували літати в період назрівання коронавірусного вибуху. Чи це було зроблено вчасно? Точно не можна сказати: з одного боку, літаки приземлились перед сплеском епідемії в Європі, а з іншого, ми не побачили в даних, щоб влада точково закривала авіасполучення у містах, де були ранні осередки вірусу. Зазнчимо, що в Європі після введення карантину залишилося близько 20% польотів. В той час як в Україні їх менше ніж 5%.

Проте навіть після закриття авіасполучення 17 березня за кордоном продовжували залишатися сотні тисяч українців. І їх треба було повертати додому.

Таке враження, що одного разу обпікшись на поверненні українців з Уханя, Зеленський та влада в цілому боялися чіпати цю тему – настільки болючою вона стала. Хоча може бути й більш прозаїчне пояснення. Владі не вистачило менеджерських здібностей, щоб організувати масову обсервацію для громадян, які поверталися з-за кордону.

І українці продовжують прибувати й прибувати в країну без будь яких обмежень. Так, після перекриття повітряного простору та кордонів станом на кінець березня в Україну повернулося більше 100 тисяч громадян.

І навіть після прийняття низки рішень про обсервацію в кінці березня та на початку квітня, в Україну продовжують прибувати десятки тисяч українців, які ніякої обсервації не проходять.

Ті винятки, коли українців таки намагаються допровадити на обсервацію, закінчуються проривами кордонів, втечами або оприлюдненням у соцмережах фотографій з місць обсервації, які швидше відлякують людей, ніж заохочують. Це попри те, що уряд тричі (!) приймав рішення про необхідність двотижневої обсервації. Перше таке рішення було прийняте ще 29 березня.

Схоже, влада Зеленського спрацьовує рівно до того моменту, коли треба приймати якесь системне організаторське рішення. Косо і криво ще вдається впроваджувати рішення, які стосуються певних заборон, але організувати функціонуючу модель прийому українських громадян ця влада вже не змогла.

Показовою у цьому плані стала історія з заявою Володимира Зеленського 26 березня щодо перекриття за добу державного кордону на в’їзд і виїзд. За його словами, сполучення з зарубіжними країнами мало бути цілком припинене. Цій заяві не передувала жодна інформаційна підготовка, і для багатьох громадян, які перебували за кордоном, це стало справжньою несподіванкою. Це, зрештою, й призвело до того, що буквально наступного дня на українсько-польському кордоні утворилися довгі черги українських громадян, які намагалися повернутися на батьківщину. Хоча перетин кордону на авто ніхто й не збирався забороняти, люди сприйняли це саме так.

Прокол 7. Церковна неміч

Ще 20 березня стало відомо про чотирьох громадян Молдови, які заразилися коронавірусом під час відвідин Почаївської лаври. Це мало б послугувати «тривожним дзвіночком» для української влади про можливі джерела інфікування у релігійних центрах перш за все Московського патріархату. Але на це ні медична влада, ні поліція уваги не звернули.

Вже на початку квітня всіх вражає новина про можливе інфікування настоятеля Києво-Печерської лаври Павла. Надалі кількість інфікованих у Печерській лаврі зростає у геометричній прогресії. Вже 13 квітня загальна кількість офіційно зафіксованих хворих сягає 90. Паралельно щось подібне відбувається і в Почаївській лаврі – лише з тою різницею, що місцевий настоятель намагається заблокувати будь-яку інформацію про розповсюдження хвороби в монастирі.

Насувається Великдень, і стає очевидним, що зібрання віруючих на великодні богослужіння можуть мати наслідком спалах заражень. У цій ситуації і Українська греко-католицька церква, і Православна церква України заявляють про онлайн-трансляцію богослужінь. Але не Українська православна церква Московського патріархату. Предстоятель УПЦ (МП) митрополит Онуфрій заявляє, що на Великдень служби в храмах таки відбудуться. «Православний» олігарх Вадим Новинський демонстративно передає Онуфрію майже мільйон масок для тих віруючих, які плануються взяти участь у богослужіннях.

Невдовзі після передачі масок виявиться, що сам Новинський хворий на коронавірус

І от в цей момент, коли влада мала б проявити рішучість і сказати своє слово, Володимир Зеленський демонструє дивовижну пластичність і, облишивши свою роль шоумена, обмежується загальними словами. “Вкотре закликаю вас на великодні свята бути вдома”, – зазначив він у своєму зверненні перед Великоднем. Зеленський так і не наважується піти на відкритий конфлікт з московським православ’ям, перенісши тягар рішень на місцеву владу.

В одних випадках, як це трапилося у Дніпрі, місцева влада справді намагається якось заявити свою позицію. В інших – представники місцевої влади самі присутні на богослужіннях, дієво підтримують їх. Не врятувала ситуації й присутність поліції: віруючі масово присутні на богослужіннях і в Почаївській, і в Святогірській лаврах. Наслідки подібної м’якості та поступливості влади ми зможемо вже дуже скоро побачити в щоденних звітах по виявленню нових інфікованих.

Післямова

Коли стаття вже дописувалася, стало відомо про плани української влади щодо пом’якшення карантину. В умовах, коли українська економіка вже фактично сповзла в прірву кризи, іншого варіанту у влади просто немає. Але попереду на нас чекає найцікавіше. Тому що українській владі доведеться навчитися протидіяти карантину без основного і єдиного свого інструменту – жорсткого карантину. Їй доведеться налагодити ефективну систему діагностики та виявлення хворих, систему їх лікування та обсервації. В іншому випадку варто очікувати розвитку ситуації за найгіршим сценарієм, від якого на цей раз ми вже точно не втечемо.

зеленський коронавірус тестування корупція