ЗАКОН ПРО МОВИ ТА ЕФЕКТ ДЯТЛА
Дятел довбив ліхтар. Власне, жерстяний плафон цього ліхтаря. І це було дуже голосно. Чомусь згадувався отець Фьодор: «не користі заради, а тільки волею пославшої мя жони». Очевидно тому дятлові про користь не йшлося. Не йшлося про пошук їжі. Не йшлося про виживання. Йшлося лише про звук. Про процес. Місце було людним. Тому дуже швидко почав збиратися тлум. Всі дивувалися. Я таке бачив вже вдруге. Один раз (нещодавно) – у харківському Саду Шевченка. Другий – зовсім нещодавно у київському Маріїнському парку. В парламенті. Власне, український парламент перетворився на такого собі дятла – користі жодної, тільки децибели і тлум.
Автор: Олександр Зінченко
Отже, закон про мови. Чому він викликав таке збурення? Бо йдеться про ідентичність. Йдеться про те ким ми є, а ким – ні. Питання «хто я є» – то завжди найболючіше питання. І тому такі питання збирають тлуми, коли якийсь дятел довбе по ньому.
Питання: чому зараз? Тому що партія правлячих дятлів втрачає довіру. Тому що покращення життя не наступило ані вчора, ані сьогодні. Тому що усе менше птахів у лісі вірить, що воно наступить завтра. А розчарований птах на вибори не літає. Правлячі дятли почали це усвідомлювати. Обрали улюблений ліхтар і довбуть. Вийшло не зле. Тобто птаство швидко почало збиратися у тлуми і ділитися на тих, кому подобається цей звук і тих, кого він дратує. Мобілізуючий звук.
Опозиційні дятли вже почали казати: ось дивіться, якби наш головний дятел не сидів у дуплі в Качановці (куди його запроторили дятли з влади), а сидів би на Банковій – зараз би такого не було! Ось, мовляв, птахи нашого лісу, це ви в усьому винні – не так проголосували!
Але ж не будемо забувати, що іще існують перелітні дятли! Ті, які перелітають із опозиції у владу. Кожного разу, коли влада і опозиція міняються місцями. І якби не цей пернатий шкідник (ми ж звикли вважати, що від дятлів сама тільки користь лісу), якби не цей шкідливий підвид дятлу – справді, сидіти б теперішньому головному опозиційному дятлові в іншому дуплі. Колись до теперішньої опозиційної зграї залетіло аж 36 перелітних дятлів.
Хоча дехто в лісі (спостерігаючи їх перпорхування з дуба на березу) здивувалися і навіть засумнівався у безпомилковості рішення головного дятла прийняти їх до зграї. Бо (на відміну від головного опозиційного дятла) вони вміли розрізняти цей підвид: радше за повадками, аніж за пір’ям – адже воно таке саме, як у решти. І ось ця помилка знову далася взнаки: саме дзьобами перелітних дятлів врешті-решт здобутий результат у голосуванні сумнозвісного закону про мови.
Рішення не було б прийняте, якби із опозиційною зграєю у Маріїнському парку не оселилися перелітні дятли. І в кількості 22-х не дзьобнули б зелену кнопку. Адже 234-22=212. Щоправда, дехто вважає, що перед тим дзьобнули їх. Бо знані орнітологи кажуть, що перед тим з курятника на Банковій у Маріїнський парк прилетів якийсь інший, особливий дятел.
Замість того, щоб домагатися щоб правоохоронні органи охороняли право, у лікарнях – добре лікували, а у вишах – добре навчали і не було корупції , наші дятли довбуть ліхтар.
Мораль цієї байки проста: задовбали.
Країні потрібні орли.
