Журналістика даних

ТЦК «викрав» і на ТЦК напали. Як суди розглядають судові справи щодо мобілізації

15 березня цього року в містечку Долинська на Кіровоградщині «невідомі особи у військовій формі» разом із «особами, які можуть бути працівниками поліції» запхали в авто чоловіка і повезли в ТЦК.

«Бусифікація» на вулиці — єдиний на сьогодні робочий спосіб законного примусу, завдяки якому армія має достатньо рекрутів, щоб тримати фронт. Інших інструментів мобілізації влада на чолі з президентом не запроваджує, армійські реформи затягуються, добровольців майже немає, війна триває, лави захисників рідіють, ворог тисне.

Водночас у примусовій мобілізації виникає дедалі більше сірих зон: з одного боку, свавілля і корупція в ТЦК, а з другого — вигадливість тих, хто ухиляється від служби, і їхніх адвокатів.

У результаті в суспільстві зростають агресія і напруженість, які підігріває ворог.

Щоб зрозуміти, як працює судова система в цій сфері, ми проаналізували матеріали кримінальних проваджень у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР, далі судовий реєстр), у яких згадується ТЦК (до кінця червня 2026 року). До уваги брали ті, де йшлося про вбивства, побої, напади, утримання і хабарі.

Який статус мав затриманий у згаданому вище випадку: чи надсилали йому повістки, чи перебував він у розшуку після того, як йому безрезультатно надсилали повістки, чи мав відстрочку, чи був без документів, в ухвалі не згадується. Відомо лише, що чоловіка затримали, не предʼявивши законних підстав для цього, тому суддя зобовʼязав поліцію доставити затриманого до суду і предʼявити їх.

Які дані ми знайшли

У судовому реєстрі близько 13 400 унікальних справ зі згадкою ТЦК, із них майже в 9000 ТЦК згадуються по суті (не побіжно); 8740 адміністративних справ (переважно оскарження рішень), 1052 кримінальних, 69 цивільних.

У 303 справах агресором було позначено ТЦК, у 293 — цивільну особу.

Є 47 справ про напад на працівників ТЦК; серед них девʼять вироків і десять ухвал про тримання під вартою. Відмов порушити справу й розпочати досудове розслідування немає.

Про побиття цивільних працівниками ТЦК йдеться в 43 справах (у яких два вироки і сім відмов).

Найбільше справ про «незаконне утримання» — 286. У таких справах найчастіше йдеться про вимогу відкриття провадження поліцією, проте суд задовольнив її лише в семи випадках.

Є 131 справа про хабарі за ухиляння від мобілізації, де згадуються ТЦК і МСЕК (Медико-соціальні експертні комісії, ліквідовані наприкінці 2024 року), про зняття з розшуку, фіктивну непридатність.

У наборі даних відразу впадає у вічі те, що справи про напад на ТЦК розглядаються швидше, ухвал і вироків у них більше. Якщо звинуваченими є працівники ТЦК або поліцейські, справи частіше затягуються, ухвал і вироків менше.

Справ про вчинення вбивства працівниками ТЦК і вироків за ними в реєстрі немає. Є одна скарга, де рідні домагаються розслідування смерті після побоїв та утримання в казармі.

Ми також не знайшли вироків про вбивства працівників ТЦК, хоча новини про це не раз гриміли на всю країну.

Одразу зазначимо, що в документах, які ми аналізували, не вказується правовий статус військовозобовʼязаних — ні скаржників, ні потерпілих: хто ухилявся від служби, хто мав відстрочку чи право на відстрочку.

Напади на ТЦК

Новин більше, ніж справ

Напади на ТЦК: новини і суд

Скільки разів за місяць про напади на працівників ТЦК писали в новинах Суспільного і скільки таких кримінальних справ з’явилося в судах

Статті на Суспільному Нові судові справи

Кількість

Новини про напади на військових ТЦК Суспільний мовник повідомляє регулярно — інколи виходить по 30 матеріалів за місяць. Проте справи потрапляють до судового реєстру значно пізніше — на етапі ухвали чи вироку.

Вироків у справах про загибель військовослужбовців ТЦК після нападу у Львові в квітні 2026-го та в Пирятині наприкінці січня 2025-го досі немає.

Ми звернулися до Національної поліції з питанням, на якому етапі перебувають ці справи, на що нам відповіли, що збір таких відомостей і статистики в них не ведеться, тому «надати запитувану інформацію неможливо».

Загалом лише кожна десята гучна новина про вуличні конфлікти з ТЦК доходить до судового реєстру у вигляді вироку чи ухвали. Чому так?

По-перше, як анонімно розповів працівник ТЦК, вони рідко звертаються до поліції, коли на них нападають цивільні.

По-друге, навіть коли провадження відкривають, військові нерідко займають максимально примирливу позицію. У судових справах часто згадується, що військовий претензій не має, і суд враховує це, визначаючи покарання.

Працівники ТЦК «претензій не мають»

Наприклад, військовий із Луцька, який служить у ТЦК, також не мав претензій до чоловіка, який стріляв і поранив його під час комендантської години. Обвинувачений вибачився.

З працівниками ТЦК починають бійки не тільки ті, кого вони намагаються мобілізувати, а й їхні родичі та односельці. Це також свідчить про високий рівень агресії в суспільстві.

Ось кілька прикладів таких справ.

У Ярмолинцях на Хмельниччині жінка, побачивши в селі автомобіль ТЦК, підійшла до одного з військових і вдарила його в обличчя щонайменше чотири рази. У суді вона розкаялася.

Потерпілий пояснив, що конфлікт тривав близько години, але просив призначити покарання «на розсуд суду», сказав, що претензій до обвинуваченої не має. Вирок — один рік позбавлення волі, звільнення з іспитовим строком (повний текст рішення).

У Кобеляках на Полтавщині батько тричі вдарив військового в обличчя, намагаючись відбити сина від ТЦК. Суд призначив три роки обмеження волі з іспитовим строком.

У Дніпрі родич затриманого вдарив працівника Нацгвардії, який супроводжував перевірку документів, дерев’яною палицею. Відео з бодікамер спростувало версію «не знав, що це військові». Вирок — один рік реального позбавлення волі.

Де судять цивільних за напади на працівників ТЦК

Кримінальні справи в судовому реєстрі за областями, де цивільні нападають або чинять опір працівникам ТЦК

Коли б’ють у ТЦК

Смерті

Від початку великої війни і станом на серпень 2025 року Суспільне нарахувало щонайменше 25 офіційних повідомлень правоохоронців про смерть військовозобов’язаних невдовзі після затримання ТЦК. У масиві новин Суспільного за тегом «ТЦК» ми знайшли 12 історій, де смерть пов’язують безпосередньо з діями працівників центру комплектування.

Відсутність судових рішень у цих справах може пояснюватися тим, що тривають досудові розслідування або розгляди в судах.

У судовому реєстрі ми знайшли лише одну ухвалу з вимогою належно розслідувати смерть загиблого після перебування в ТЦК.

У Шепетівці на Хмельниччині рідні заявили про смерть чоловіка після побиття й утримання в казармі ТЦК. Вони звернулися до суду, щоб змусити місцеву поліцію відкрити провадження. Там двічі закривали справу, яку їм передали з ДБР. У справі згадується, що поліція викликала потерпілих на допит «на вчора»: з повістками від 17 грудня з вимогою з’явитися 16 грудня.

16 лютого 2026 року суд вдруге скасував закриття справи. Більше жодних новин у цій справі в судовому реєстрі не відображено (повний текст рішення).

Тоді ж, у лютому, поліція в Дніпрі затримала трьох працівників ТЦК за підозрою в смертельному побитті 55-річного чоловіка, про це писало Суспільне. Результати розгляду цієї справи в судовому реєстрі досі не відображені.

Ми звернулися до Національної поліції й очікуємо відповіді, чому вироків досі немає. Затягування гучних справ руйнує довіру до держави.

Побиття

Коли працівників ТЦК звинувачують у побитті цивільних

Новини Суспільного проти кримінальних справ у судовому реєстрі

Статті на Суспільному Судові справи

Кількість

У Звягелі на Житомирщині заяву про незаконне утримання та побиття чоловіка в ТЦК місцева поліція оформила як звичайне «звернення громадян» і відправила у відділ превенції. Наприкінці січня чоловік повідомив на «102», що його викрали, утримують у військкоматі й бʼють. Того самого дня заяву подав і його брат, який під час телефонної розмови чув звуки штурханини та братові крики: «Чого ви мене бʼєте? Перестаньте мене бити!».

Слідча суддя зобов’язала поліцію відкрити кримінальне провадження і наголосила, що в цьому випадку кваліфікувати заяву потерпілого як «пропозицію щодо вдосконалення роботи» — це підміна понять.

Серед 43 знайдених у реєстрі справ про побиття вироки є лише у двох, проте й вони не мають обвинувального вироку саме проти працівників ТЦК. У 19 справах ідеться про вимогу до поліції розпочати розслідування випадків побиття (лише дві з таких вимог суд задовольнив). В інших випадках суд залишав заяви без подальшого руху через помилки чи ухвалював інші проміжні рішення.

Наприклад, у Запоріжжі до ТЦК доставили чоловіка з інвалідністю ІІ групи (тобто він не підлягав призову). Судмедекспертиза зафіксувала садна, синці та струс головного мозку. Поліція відкрила провадження за ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження), але в грудні 2025-го закрила — «намір не доведено». Слідчий суддя скасував закриття: поліція не провела одночасні допити й проігнорувала висновок про струс.

Чоловік із Канева на Черкащині є одночасно потерпілим та обвинуваченим у різних справах.

Він звинувачує посадовця ТЦК у побитті, ДБР порушило справу за ч. 5 ст. 426-1 КК (перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень). Паралельно ТЦК ініціював провадження проти нього за ухиляння від військової служби.

Де працівників ТЦК судять за побиття цивільних

Кримінальні справи в судовому реєстрі за областями

Корупція: монетизація страху

Судові справи відображають формування ринку корупційних послуг навколо примусової мобілізації. У реєстрі 131 справа про хабарі навколо ТЦК і МСЕК: ідеться про «зняття з розшуку», фіктивну непридатність, вплив на «Оберіг». Там 20 вироків — це більше, ніж у справах про побиття.

Люди не хочуть іти служити, бояться за своє життя і шукають способи відкупитися від війська, у ТЦК їхнім страхом іноді торгують. На Волині судили за схему зняття з розшуку за 2300–2500 доларів через фіктивну оренду житла в іншому місті. На Рівненщині фігурує в. о. начальника ТЦК, який за зняття з розшуку та непризов до армії вимагав хабар — позашляховик Toyota Highlander вартістю 19 500 доларів.

Хабарництво в ТЦК

Кримінальні справи в судовому реєстрі щодо хабарництва за областями

Два трактування. «Викрадення» і обовʼязок

У реєстрі 286 справ про незаконне утримання. Слово «викрадення» (ст. 146 КК) трапляється постійно, але різні суди трактують його по-різному.

Практика перша: це не викрадення, це мобілізація

У Костополі на Рівненщині чоловіка доставили в ТЦК, через добу видали наказ про мобілізацію.

Брат написав заяву про викрадення — поліція її не внесла до ЄРДР. На суді представник поліції сказав: «Фактично має місце незгода скаржника з діями працівників ТЦК». Суд погодився: примусова мобілізація «не є незаконним утриманням».

«Призов громадянина (...) є обовʼязком громадянина України, який передбачений ст. 65 Конституції, а відтак не є незаконним утриманням» (повний текст рішення).

Практика друга: суд змушує відкрити провадження

У Києві прийняли заяву про незаконне позбавлення волі, але перевели її у «звернення громадян». Слідчий суддя зобов’язав відкрити провадження протягом 24 годин.

У Вінниці суддя зобовʼязав поліцію відкрити провадження про незаконне затримання.

06:58 ранку чоловік, якого затримали, сам заявив про це, зателефонувавщи на «102». Дзвінок зафіксували, але розслідування не почали. Тоді затриманий поскаржився в суд на бездіяльність поліції, суддя зобовʼязав відкрити провадження. Чи ухилявся скаржник від служби в армії і чи законним було його затримання, у справі не повідомляється.

Житомирський суд також зобовʼязав ДБР розпочати розслідування за заявою адвоката про викрадення людини на блокпосту на трасі Е40.

У згаданій на початку статті справі про те, як на Кіровоградщині люди у формі заштовхали чоловіка в авто і повезли в невідомому напрямку, суд зобов’язав ТЦК і поліцію негайно доставити його до суду або надати докази законності затримання.

Де судять за незаконне утримання в ТЦК

Кримінальні справи, пов’язані із силовим затриманням чи утриманням людей працівниками ТЦК

Примусова мобілізація і правова основа

Варто враховувати, що наратив про «викрадення» активно розганяють російські дезінформаційні мережі, адвокати часто підхоплюють його. Звісно, далеко не кожне затримання біля магазину є викраденням.

Але, наприклад, в іншій справі йдеться про те, що на Вінниччині люди «у формі, схожій на поліцейську» увірвалися в будинок, скрутили чоловіка і вивезли в невідому напрямку. Звʼязок із ним зник, а в місцевому ТЦК його перебування заперечили. Сестра спробувала через слідчого суддю домогтися негайного звільнення брата за процедурою захисту від незаконного утримання під вартою (ст. 206 КПК), проте суд відмовив. Там пояснюють: без офіційної заяви до поліції про викрадення кримінальної справи немає, а перевіряти дії ТЦК слідчий суддя повноважень не має — для цього треба звертатися до адміністративного суду.

Поліція має право силою доставляти потенційних рекрутів до центру комплектування, але для цього має бути чітка правова основа. Якщо людина не забирає повістку, не приходить у ТЦК, не відповідає на дзвінки. Тоді її мають шукати, а знайшовши, чітко сформулювати підстави для затримання і тоді примусово мобілізувати.

Саме так, за словами військового адвоката Олега Леонтьєва, і має працювати закон. Примусове доставлення до ТЦК — це не «самовільна дія» центру комплектування, а адміністративне затримання, яке може здійснювати лише поліція за зверненням керівника ТЦК і за наявності факту адмінправопорушення у сфері обліку чи мобілізації.

Представники ТЦК не мають права самостійно застосовувати силу, утримувати людину чи садити її в авто — усі примусові дії виконує поліцейський, працівники центру можуть лише бути поруч, спостерігати або надати транспорт.

Для цього має бути налаштована тісна взаємодія між поліцією і ТЦК. Організувати її можуть не окремі ТЦК, а міністр внутрішніх справ у взаємодії з міністром оборони і керівником Сухопутних військ, яким підпорядковуються ТЦК. Зазначимо, що перші спроби змін почав обдумувати лише міністр оборони Михайло Федоров на початку цього року.

Усі ці та багато інших викликів тепер постали перед новим міністром оборони Євгеном Хмарою та новим головнокомандувачем Михайлом Драпатим. У них обох є розуміння необхідності змін. І на них у суспільстві покладають великі надії.

Проведення примусової мобілізації на пʼятому році великої війни в країні з купою проблем жодному відомству і політику не додає політичних балів. Але без політичної волі президента Зеленського усі напрацювання інших посадовців не працюватимуть, мобілізація перекидатиметься між відомствами, як «гаряча картоплина», якою ніхто не хоче обпекти руки, свавілля і корупція зростатимуть, а якісних рекрутів в армії буде дедалі менше.

Ось і поліція вже не проти відсторонитися. Ексголова Нацполіції (а нині міністр внутрішніх справ) Іван Вигівський відверто визнав, що спільні з ТЦК мобілізаційні заходи вкрай негативно позначаються на ставленні громадян до правоохоронних органів.

На яких законодавчих актах ґрунтується затримання військовозобовʼязаних

Правова процедура ґрунтується на таких законодавчих актах:

— Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: визначає обов’язки громадян під час воєнного стану.
— Закон України «Про Національну поліцію» (зокрема, ч. 5 ст. 24): надає поліцейським право здійснювати адміністративне затримання та доставляти осіб за зверненням ТЦК.
— Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП) (ст. 210, 210-1, 259, 261, 262): регулює правопорушення у сфері військового обліку та порядок обмеження свободи громадян для складання протоколів.
— Постанова Кабміну № 560 від 16 травня 2024 року: регламентує безпосередній механізм взаємодії поліції та ТЦК на блокпостах чи під час патрулювання.

За словами Леонтьєва, послідовність дій має бути чіткою.

Оповіщення і неявка. Людині вручають повістку особисто під підпис або рекомендованим листом. Навіть якщо адресат відмовився забрати лист, оповіщення все одно вважається врученим. Якщо військовозобов’язаний не з’явився у визначений день без поважної причини (хвороба, смерть родича тощо), це вже може кваліфікуватися за ст. 210 або 210-1 КУпАП — порушення правил обліку чи мобілізаційного законодавства.
Офіційне звернення ТЦК до поліції. Сам центр комплектування не розшукує людину, щоб її затримати. Керівник ТЦК пише письмове звернення в поліцію або вносить дані про порушника в електронні бази. Лише після цього в правоохоронців з’являються підстави діяти.
Перевірка і затримання. На вулиці чи блокпості поліцейський перевіряє особу в базах («Оберіг» та інші системи розшуку). Якщо є повідомлення про розшук через ухилення, а людина не йде до ТЦК добровільно, поліція може затримати її адміністративно. Працівники ТЦК поруч не підміняють поліцію. «Працівники ТЦК, які є поруч, можуть лише спостерігати чи надати транспорт. Усі примусові заходи виконує тільки офіцер поліції», — пояснює Леонтьєв.
Оформлення і строки. Поліцейський складає протокол адміністративного затримання (ст. 261 КУпАП): час обмеження волі, підстави, дані затриманого. Копію вручають людині. Утримувати на вулиці можна не довше ніж три години з моменту фактичної зупинки — за цей час особу мають доставити до ТЦК для оформлення матеріалів про правопорушення. Має бути викликаний адвокат: за договором військовозобов’язаного або безплатний із системи БВПД Мін’юсту.

Це все організувати складніше, але дії за таким алгоритмом менше підривали б довіру до держави і не давали б благодатного ґрунту для російських антимобілізаційних кампаній як в Україні, так і серед наших союзників, які допомагають грошима і зброєю.

На практиці затримання часто відбуваються не за цим протоколом. Коли людей «бусифікують» без дотримання усіх процедур, важко відрізнити законну доставку рекрута від кримінального викрадення. Також цим хаосом може користуватися криміналітет, викрадаючи людей під виглядом службовців ТЦК.

Судова система майже не карає за ці порушення й працює асиметрично. З одного боку, злочини проти військових часто доводять до вироку, а з другого — коли порушення вчиняють ті, хто мав би стежити за законом, система буксує: поліція місяцями може не вносити заяви до ЄРДР, а слідчі судді видають кардинально різні рішення на однакові скарги.

бусифікація мобілізація судовий реєстр тцк