Тихий колапс Верховної Ради. Чому парламент дедалі гірше ухвалює закони

Щоб з’ясувати реальну працездатність Ради, ми вирішили дивитися не просто на статус «ухвалено» чи «не ухвалено», а на те, чи було це ухвалення можливим бодай теоретично.

За показник активності ми беремо всі випадки, коли депутат натиснув на будь-яку з трьох кнопок: «за», «проти» або «утримався». Статус «не голосував» означає, що депутат міг вийти в кулуари або просто ігнорувати процес, тож такі випадки ми рахуємо як його відсутність.

Зеленим на графіку позначені голосування, коли кількість активних депутатів сягала необхідного порога, тобто рішення теоретично могло пройти, якби всі вони проголосували «за». Нагадаємо, що партія «Слуга народу» зайшла в новообрану Раду 2019 року з 254 мандатами, у той час як для ухвалення закону потрібно 226 голосів.

Червоним позначені голосування, коли активних голосів бракувало і заплановані на цей день закони виявилися приреченими через відсутність депутатів на місцях.

Що більше зелених цяток, то працездатніший парламент. Одна цятка — одне голосування.

У мирний час депутати досить активно працювали в Раді, а початок повномасштабного вторгнення згуртував парламент, тож цей показник не змінився: лише 1–2% усіх голосувань (крім голосувань за поправки) переносили через відсутність кворуму.

Завантаження...

Частка голосувань, коли в залі була достатня кількість депутатів (крім голосувань за поправки)

Дані: офіційний вебпортал Верховної Ради України

Однак уже з другої половини 2023 року спостерігається тенденція до зменшення цієї активності. Той запал, який був на початку, поступово зникав, і дедалі більше депутатів пропускало голосування. Наголосимо, що лише правляча більшість відповідальна за ухвалення законопроєктів, на те вона і правляча.

Якщо більшість розпадається, потрібно створювати нову коаліцію, яка візьме на себе відповідальність, або оголошувати перевибори, що неможливо під час війни.

Щоб уникнути ситуацій, коли депутатів не вистачає, у Раді дедалі частіше проводять сигнальні голосування. Про це ми ще згадаємо.

Так, за перші 10 тижнів роботи Верховна Рада IX скликання провела 1034 голосування. Це майже втричі більше, ніж тепер. Для порівняння: за останні 10 тижнів роботи парламенту влітку 2026 року відбулося лише 357 голосувань.

Якщо ми подивимося, скільки разів «Слугам» вдавалось ухвалити рішення одноосібно, то побачимо, що монобільшість як явище фактично існувала лише у 2019 році. Загін «Слуг» по дорозі губив бійців: хтось склав повноваження, хтось втік за кордон, хтось у СІЗО, хтось вийшов із фракції, хтось просто відвідує засідання для галочки і лише зрідка досиджує до голосувань.

Жовтим на графіку позначені законопроєкти, які «Слугам» вдалося ухвалити лише своїми голосами, світло-синім — законопроєкти, для ухвалення яких залучали депутатів з інших фракцій і груп.

Депутатів стає менше

Проте не тільки «Cлуги» зменшили активність. Однією з причин цього є повільне, але поступове загальне зменшення кількості депутатів у Раді.

Завантаження...

Динаміка зменшення кількості народних депутатів

Дані: офіційний вебпортал Верховної Ради України

І хоча в умовах війни довибори в округах не проводяться, частина депутатів, які вибули, таки замінюється новими. Це можливо завдяки змішаній системі: 225 мажоритарників (хоча у 2019 році депутатами стали 199 мажоритарників, бо через окупацію у 26 округах вибори не проводилися) і 225 списочників. Якщо для заміни мажоритарника потрібні довибори в окрузі, то замість списочника автоматично заходить наступний за номером у списку кандидат від тієї самої партії. Але наступні в черзі можуть просто відмовитися від мандата, такі приклади також є. Тоді черга рухається далі, аж поки хтось не погодиться або список повністю не вичерпається.

Здавалося б, завдяки цій схемі парламент завжди гарантовано мав би тримати планку зі щонайменше 225 депутатів-списочників. Проте для ОПЗЖ, яку заборонили, цей механізм заблокований: після вибуття їхніх депутатів за списком ніхто не прийде. Показовим у цьому сенсі був період із грудня 2022-го по лютий 2023-го: коли Рада позбавила мандатів Медведчука, Козака, Деркача та низку інших проросійських депутатів, їхні місця так і лишилися порожніми, через що загальна чисельність Ради зменшилася. Крім того, процедура набуття повноважень також потребує часу.

На графіку нижче показано, скільки депутатів від кожної політсили були відсутні або не голосували.

Завантаження…

Частка неактивних і відсутніх депутатів із різних фракцій та груп

в межах кожної фракції

Дані: офіційний вебпортал Верховної Ради України

Хто зі «Слуг народу» найчастіше був відсутній

Частка голосувань, на яких депутат мав статус «відсутній». Клікайте на кожне місце, щоб побачити прізвище депутата

Дані: офіційний вебпортал Верховної Ради України

Вимушена співпраця

Відтак для важливих голосувань «Слуги» починають залучати інші фракції. Навіть радикально опозиційні, такі як ЄС і БЮТ, досить часто голосують «за», якщо йдеться про важливі закони.

Завантаження даних…

Хто найчастіше допомагає «Слугам народу» добрати необхідні 226 голосів «за» в першому та другому читаннях

Сумарна частка «за» від чисельності політсил серед законопроєктів, які «Слугам народу» не вдалося ухвалити одноосібно

Дані: офіційний вебпортал Верховної Ради України

Методологія

Беруться лише успішні голосування за законопроєкти в першому та другому читаннях, із яких виключено ті, де «Слуги» набрали 226+ голосів самотужки, тобто залишаються тільки закони, ухвалені за участю інших фракцій.

Для кожної політсили по кожному такому закону беруться кількість голосів «за» і чисельність фракції на момент голосування. Підсумкове число на графіку — це сума всіх голосів «за» фракції за весь період, поділена на суму чисельності фракції за весь період.

Найчастіше на допомогу приходять «Довіра» та «Відновлення України». Нагадаємо, хто вони такі.

Група «Довіра» — це позапартійні депутати-мажоритарники, які представляють великий бізнес.

Група «Відновлення України» складається переважно з колишніх регіоналів, які пройшли в парламент завдяки ОПЗЖ (заборонена з 2022 року), деяких ексдепутатів від «Слуги народу» та частини мажоритарників.

Фракція ПЗЖМ — це частина колишніх регіоналів, які перейменувалися після заборони ОПЗЖ.

Яка відмінність між депутатською групою і фракцією?

Формування

Фракція формується автоматично з депутатів, обраних за виборчим списком конкретної партії, а також із мажоритарників, яких ця партія висунула.

Група формується депутатами, які висувалися самостійно (мажоритарники) або які вийшли / були виключені з інших фракцій.

Ідеологія

Фракція має чітку партійну програму, ідеологію та політичні зобов’язання перед виборцями.

Група зазвичай є ситуативним об’єднанням без спільної ідеології, створеним задля захисту регіональних чи бізнесових інтересів.

Мінімальна кількість членів

Фракція може складатися з будь-якої кількості депутатів, які пройшли від партії (навіть якщо їх менше за ліміт для груп).

Чисельність групи не може бути меншою за кількість депутатів у найменшій фракції, що була сформована на першій сесії Ради.

Попри різне походження, і фракції, і групи мають однакові інструменти впливу в парламенті.

Керівництво

Голови груп, як і голови фракцій, входять до Погоджувальної ради ВР і формують порядок денний.

Квоти

Отримують пропорційне право голосу при розподілі керівних посад у парламентських комітетах.

Виступи

Мають гарантований час для виступів на пленарних засіданнях від імені свого об’єднання.

Депутатські фракції

• «Слуга народу» — 226–228 депутатів.
• «Європейська Солідарність» — 26 депутатів.
• «Батьківщина» — 24 депутати.
• «Голос» — 19 депутатів.

Депутатські групи

• «Платформа за життя та мир» (ПЗЖМ) — 21 депутат (створена колишніми членами забороненої ОПЗЖ).
• «Довіра» — 19 депутатів.
• «Партія “За майбутнє”» — 18 депутатів.
• «Відновлення України» — 17 депутатів.

Поки що інші парламентські фракції та групи доволі часто підтримують урядові законопроєкти. Для бізнес-груп голосування з більшістю — це спосіб мати хороші стосунки з владою. Ідеологічні партійні фракції керуються тим, що країна перебуває в стані повномасштабної війни, а виконання зобов’язань на шляху до членства в ЄС потребує активної законотворчої роботи.

Проте загальне ставлення депутатів із проукраїнських опозиційних фракцій дедалі частіше можна описати простою формулою «у вас більшість, ви і голосуйте».

Лідери кількох опозиційних фракцій не раз пропонували сформувати уряд національної єдності й відповідно активніше голосувати за необхідні законопроєкти. Але Зеленський цю ідею відкидає.

Замість того щоб почати серйозний політичний діалог з опозицією, президент спочатку пробував, як то кажуть, взяти депутатів на понт. У березні цього року він поставив ультиматум: або працюйте в парламенті, або йдіть на фронт. Голова фракції Давид Арахамія згодом пом’якшив риторику. Слова Зеленського, за його версією, «довільно інтерпретували»: йшлося не про мобілізацію народних обранців, а про зміни до законодавства, які дозволять депутатам офіційно мати статус військовослужбовців.

А наприкінці травня налагоджувати довірливіший контакт довелося вже самому президентові. Спершу Зеленський зустрівся з власною фракцією, а наступного дня — вперше за каденцію — провів окремі розмови з керівниками всіх парламентських фракцій і груп, навіть із Петром Порошенком.

Хоча про серйозні політичні домовленості наразі не йдеться й ознак, що вони обговорюються, також немає.

Але, як бачимо, це дуже погано для країни, адже необхідно ухвалювати закони, що стосуються і євроінтеграції, та й узагалі війна породжує безліч проблем, які потребують оперативного вирішення.

В умовах браку голосів, щоб не відкладати розгляд закону на невизначений час, у Раді повернулися до практики сигнальних голосувань. Це своєрідні переклички, коли від депутатів вимагають натиснути на будь-яку кнопку, щоб підтвердити свою присутність на місці.

Відтоді як депутати стали гірше ходити на засідання, сигнальні голосування традиційно проводили лише двічі на день: зранку та в післяобідній час. Однак із березня 2026 року новою нормою фактично стала триразова перевірка кворуму протягом дня. Абсолютний рекорд було зафіксовано 26 лютого 2026 року, коли під час одного пленарного засідання перекличку проводили 11 разів!


[Відео]
На відео перший заступник голови ВР Олександр Корнієнко ставить на сигнальне голосування законопроєкт № 14298 про внесення змін до статті 13 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України».

Коли важливі законопроєкти в порядку денному вже вичерпані, депутати розходяться, але частина таки лишається (зазвичай до 10 обранців) і сидить до пізнього вечора. У такому режимі парламент починає розглядати поправки, які завідомо не мають шансів пройти. На графіку такі епізоди показані як довгі червоні «хвости» — серії голосувань, під час яких у залі немає необхідної кількості депутатів.


[Відео2]
Найчастіше йдеться про поправки до державного бюджету чи інших великих законопроєктів. Парламентська більшість не планує їх підтримувати, однак регламент вимагає поставити такі пропозиції на голосування, якщо на цьому наполягають автори поправок, тож вони довго і нудно починають відправлятися на смітник.

Криза, яку не приховати

На сьогодні Верховна Рада має кілька надзвичайно гострих проблем.

Перша — чисельність. За словами заступника голови фракції «Слуга народу» Андрія Мотовиловця, на сьогодні близько 40 нардепів готові скласти свої мандати.

Друга — відвідуваність. Цю проблему пробували вирішити ще восени 2019-го, на початку роботи ВР нинішнього скликання, коли ухвалили закон, за яким нардеп, що без поважних причин пропустив понад 30% голосувань за місяць, втрачає виплати — відшкодування витрат, пов’язаних із виконанням депутатських повноважень.

Активна присутність стала прямою вимогою закону. І це спрацювало: залученість тоді зросла навіть серед четвірки найпасивніших політсил — від колишньої ОПЗЖ до «Батьківщини».

Проте на час повномасштабної війни дію цієї норми призупинили. Депутатську зарплату можна отримувати, навіть сидячи вдома. Крім того, оскільки від початку великої війни нардепи не мають відпусток, торік їм дозволили нарахувати відповідну компенсацію.

Третя — відсутність власного світогляду чи політичної програми, заради втілення якої вони мали б працювати.

Значна частина «Слуг» не дуже розуміє, що вони роблять, депутати більшості завжди виконували технічну функцію — натискали кнопки, як скажуть на Банковій. Вони не придумували і не обговорювали рішення, за які голосували. І, як наслідок, не відчувають, що це їхні рішення. Принаймні таких більшість. Звісно, коли ти виконуєш монотонну безсенсову роботу, це втомлює, навіть якщо просто сидиш у залі Верховної Ради.

Призначивши таким чином уряд, вони його не сприймають як свій і не відчувають потреби голосувати за урядові законопроєкти, хоч би якими важливими для країни вони були.

Остання несподівана зміна уряду навряд чи тут щось змінить, бо Рада не виступала ні ініціатором відставки, ні ініціатором призначення нового прем’єра і нових міністрів.

Четверта — образа на президента. Тут є кілька факторів. Розглянемо їх.

Народ не любить народних депутатів. Таке ставлення часто несправедливе, але воно є. А інформаційні ресурси Зеленського підігрівають цю народну ненависть. Принаймні так відчуває його більшість у Раді.

Виходить, що «Слуги» винні в усьому поганому: за вказівкою Зеленського голосують за непопулярні закони. А президент відповідає за все хороше: роздає кожному по тисячі, звітує про перемоги і так далі.

До того ж депутати, на відміну від міністрів і працівників Офісу президента, частіше спілкуються з народом, багато чого вислуховують, а вплинути ні на що не можуть.

При цьому «Слуги» не здатні сказати тверде «ні» побажанням Зеленського і самостійно прийняти якесь важливе рішення. Наприклад, сформувати уряд. Максимум, на що вони спроможні, — тихий саботаж. Наприклад, не голосувати за внесені Зеленським кандидатури чи урядові законопроєкти. Це дуже хитка більшість. До речі, це одна з причин, чому в нас на міністерських посадах (і на чолі СБУ) парад виконувачів обов’язків.

Посилила розчарування і відповідно втому від безсенсовості своєї роботи й торішня історія із законом про обмеження незалежності НАБУ. Нагадаємо, що тоді «Слуги» за вказівкою згори спочатку голосували за закон, який обмежував незалежність НАБУ і САП, а через деякий час його скасовували. Знову ж таки депутати відчули на собі гнів обурених виборців, а Зеленський залишився ніби осторонь від цієї історії.

Сюди можна додати й підозри в корупції, які за систематичну купівлю голосів отримали пʼятеро «Слуг». Деталі дізнаємося після вироку суду, але платили вони депутатам зі своєї фракції.

Що далі

Для країни у війні критично важливо, щоб закони ухвалювалися швидко, а не зависали в Раді.

Поки що ми бачимо протилежну тенденцію.

Прибрати політичні причини

На нашу думку, ще місяць тому найлогічніше для Зеленського було б запропонувати всім політсилам у Раді, крім «Платформи за життя та мир» і «Відновлення України» (колишня ОПЗЖ), створити коаліцію умовно національної єдності, яка оперативно голосувала б за необхідні закони і не впадала б у стан італійського страйку.

Та уряд нещодавно змінили, міняти його знову — це теж ускладнення управління країною. Залишається варіант сформувати «технократичну коаліцію» під цей уряд без зміни прем’єра.

Вибір міністрів у Раді в співпраці між кількома фракціями і без втручання Офісу президента дав би депутатам відчуття причетності до рішень, за які вони голосують.

Це прибрало б головні політичні причини тихого колапсу Ради і збільшило б її працездатність. А також зменшило б градус популізму від опозиції й загалом мало б позитивний ефект для країни.

Надії на такий розвиток подій мало, тож можна використати технічні способи продовження життя Ради, які хоч і не усунуть корінь проблеми, але послаблять симптоми й дещо активізують роботу.

Запровадити технічні покращення

По-перше, варто відновити регулярний, а не разовий діалог Зеленського з головами фракцій і груп.

По-друге, частіше зустрічатися зі своєю фракцією і реально враховувати думки та вимоги депутатів під час ухвалення рішень.

І по-третє, відновити норму про втрату виплат за пропуски.

Але поки що жодних дій для продовження життя Ради ні від правлячої партії, ні від президента не спостерігається. А нам залишається сподіватися, що Рада природним чином протримається у відносно робочому стані якнайдовше.

datavis верховна рада влада депутати зеленський криза політика інфографіка

Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)

Підписатися

Подивитися свіжий випуск