Журналістика даних
ЧЕРНЕТКА Монобільшість “Слуг народу” зникла. Чому Рада працює все менше
Депутати від “Слуги народу” втомилися. Через це в Україні розгортається тиха парламентська криза. Більшості все важче зібрати голоси. Обранці все менше часу сидять в залі. Якщо з 2019 по 2022 році депутати чітко голосували по 4 години під час сесії, то в останній рік тривалість голосувань зменшується.
Зміна активністі депутатів Верховної Ради нинішнього скликання
Кожна точка на графіку — одне голосування. Зелений — голосування, що набрало 226 і більше голосів, червоний — голосів не вистачило. Різниця у ширині обведення через меншу кількість пленарних тижнів у 2026 році
Дані: Офіційний вебпортал Верховної Ради України
І це проблема. В Раді накопалося безліч важливих законопроектів від уряду, до яких не доходять руки Парламенту
Ця кількість кардинально зменшується лише у випадку призначення нового прем’єр-міністра. Наприклад, 4 березня 2020 року, коли Денис Шмигаль змінив на цій посаді Олексія Гончарука, було відкликано 80 проєктів закону. А вже 17 липня 2025 року, після призначення Юлії Свириденко, новий Кабмін відкликав рівно 500 законопроєктів.
Динаміка накопичень законопроєктів від уряду на різних стадіях
Дані: Офіційний вебпортал Верховної Ради України
Криза, яку не приховати
Головні причини втоми Слуг - дві.
Перша це відсутність світогляду, який би змушував їх працювати над його втіленням.
Слуги не розуміють сенсу того, що вони роблять під час сесійних засідань і навіщо. Але українці їх обрали і цього не зміниш. Також відсутність світогляду переплітається із залежністю від Зеленського.
Депутати-слуги луги завжди виконували технічну роль - натискали кнопки, як скажуть на Банковій. Вони не придумували, не обговорювали і не сперечалися про рішення, які голосували. І як наслідок, вони не відчуваються, що це їх рішення. Принаймні таких більшість. І звісно коли ти робиш монотонну безсенсову роботу це втомлює, навіть коли сидиш у залі Верховної Ради, а це дає привілей швидко втекти з роботи.
Друга - образа на Президента. Тут є декілька факторів. Розглянемо їх
Народ не любить народних депутатів, це знають всі і до соціолога ходити не треба. Таке ставлення часто несправедливе, але воно є. Й інформаційні ресурси Зеленського підігрівають цю народну ненависть. Принаймні так відчуває його більшість у Раді. Виходить, що депутати-слуги винні усьому поганому, за вказівкою Зеленського голосують за непопулярні закони, а Зеленський відповідає за все хороше - роздає кожному по тисячі, звітує про перемоги і так далі.
До того ж депутати на відміну від міністрів і працівників ОП частіш спілкуються з народом, вислуховують багато чого, а вплинути ні на що не можуть.
Наступний фактор - Уряд. “Слуги” тримають зло на Зеленського через те, що уряд призначили взагалі без консультації з ними. Вони розуміють, що Зеленський головний, але очікували більшого залучення до формування уряду, що є прерогативою парламенту.
При цьому “Слуги” не здатні сказати тверде “Ні” побажанням Зеленського і самостійно сформувати уряд.
Наростило розчарування і відповідно втому від безсенсовості своєї роботи і історія із законом про зменшення незалежності НАБУ. Нагадаємо, що тоді спочатку “Слуги” ща вказівкою зверху голосували за анти-НАБУ-закон, а через деякий час його скасовували. Знов таки депутати відчули на собі гнів обурених виборців, а Зеленський залишився в стороні від цієї історії
Сюди можна додати і підозри в корупції які за систематичну купівлю голосів отримали троє депутатів «Слуги народу». Деталі дізнаємося після вироку суду, але платили вони депутатам своєї фракції.
Депутатів меншає
Крім цих складних психологічних факторів є і суті фізичні. Протягом семи років роботи депутатів владної фракції стає все менше і менше. Хтось склав повноваження, хтось просто втік за кордон, хтось в СІЗО.
І хоч в умовах війни проведення виборів заборонене, частина депутатів, що вибули, таки замінюються новими. Це можливо завдяки змішаній системі: 225 мажоритарників та 225 списочників. Якщо для заміни мажоритарника потрібні довибори в окрузі, то замість списочника автоматично заходить наступний за чергою кандидат від тієї ж партії. Цей ресурс обмежений лише довжиною списку та бажанням самих кандидатів. Наступні в черзі можуть просто відмовитися від мандата — як-от через небажання йти в політику під час війни. Тоді черга рухається далі, аж поки хтось не погодиться або список повністю не вичерпається.
Здавалося б, завдяки цій схемі парламент завжди гарантовано мав би тримати планку щонайменше у 225 депутатів-списочників. Проте для заборонених партій, приміром ОПЗЖ, цей механізм заблокований: після вибуття їхніх членів, за списками ніхто не прийде. Ілюстрацією цього став період грудня 2022 — лютого 2023 років коли Рада позбавила мандатів Медведчука, Козака, Деркача та низку інших проросійських депутатів, їхні місця так і лишились порожніми, зменшуючи загальну кількість нардепів.
Динаміка зменшення кількості народних депутатів
Дані: Офіційний вебпортал Верховної Ради України
Проблема чисельності і надзвичайно гостра, за словами заступника голови фракції Андрія Мотовиловця, і зараз близько 40 нардепів готові скласти мандати.
Також у фракції Слуг існує підкилимне протистояння. Офіційно про нього ніхто не скаже, але наше джерело в Раді вважає, що є група полтиків-Слуг, які зацікавлені відсутності депутатів у залі аби звинуватити в цьому Стефанчука, мовляв проьлема в поганому керівництві і треба його змінити.
Хто зі «Слуг» найчастіше був відсутнім та хто голосував всупереч лінії партії
«Лінія партії» — це голос спікера та/або його заступника. На графіку показано хто найчастіше був відсутнім та хто голосував інакше, або не віддавав свій голос (рівень розбіжності).
Дані: Офіційний вебпортал парламенту України
Заручники ???
Восени 2019-го ухвалили закон, за яким нардеп, який без поважних причин пропустив понад 30% голосувань на місяць, втрачає виплати — відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням депутатських повноважень. Активна присутність стала прямою вимогою закону. І це спрацювало: залученість зросла навіть серед четвірки найпасивніших політсил — від колишньої ОПЗЖ до «Батьківщини».
Відсоток неактивних і відсутніх депутатів різних фракцій та груп
Частка неактивних в межах кожної фракції
Дані: Офіційний вебпортал Верховної Ради України
Проте на час повномасштабної війни дію цієї норми призупинили. Депутатську зарплату можна отримувати навіть сидячи вдома. Ба більше: оскільки з початком великої війни нардепи не можуть мати відпустки, торік їм дозволили нарахувати відповідну компенсацію.
Хитрі методи
Початок війни зруйнували звичну роботу Ради, але результативність в перший рік повномасштабної війни була високою, парламент згуртувався.
Злам припав на 2023-й. Із графіка видно, що результативних голосувань поменшало, нестача голосів зросла. Активність депутатів починає падати.
Перекличка
Зазвичай сигнальне голосування проводили лише раз — на початку засідання. Проте з липня 2025 року депутати все частіше проводили його двічі, а з березня 2026-го новою нормою став трикратний запуск процедури протягом дня. Абсолютний же рекорд був 26 лютого 2026 року, коли за одне засідання перекличка здійснювалась аж 11 разів!
Із середини спікер побачив, що простої кількості присутніх на табло недостатньо, аби зрозуміти, чи зможе Рада щось ухвалити. Тож запровадили сигнальне голосування, своєрідну перекличку.
Депутатів просять натиснути будь-яку кнопку — щоб з’ясувати реальну кількість людей в залі Якщо таких не вистачає — вирішують, що краще закрити засідання, ніж потім перереєстровувати законопроєкт з нуля.
До повномасштабного вторгнення сигнальні голосування були рідкістю: лише в 4 зі 197 пленарних днів (2%). З початком Великої війни таких випадків вже 211 із 241 (88%). На графіку вони позначені білими крапками.
Зазвичай «перекличку» роблять тричі на день: на початку засідання, ближче до обіду — чи не розбіглися люди — й перед важливими голосуваннями, щоб не зірвати процедуру ухвалення законів.
Поправковий спам
Окремо виділимо голосування, що своєю кількістю утворюють майже суцільні лінії на графіку — це поправки до законів. Може бути сотні й навіть тисячі поправок, які потрібно обов'язково винести на обговорення.
Опозиція
В результаті голосування даються монобільшості дедалі важче, доводиться «збирати» голоси по інших фракціях і групах.
Зелений це закони які Слугам вдалось прийняти виключно своїми голосами, тобто одноосібно, світло-синій - був добір з інших фракцій та груп.
Завантаження даних…
Хто найчастіше допомагає «слугам народу» добрати необхідні 226 голосів «за»
Рівень підтримки серед законопроєктів у другому читанні та в цілому, які не вдалось прийняти одноосібно
Дані: Офіційний вебпортал Верховної Ради України
Тому загальний настрій парламентських опозиційних фракції можна передати словами: “У вас більшість ви і голосуйте”. І тому навіть коли йдеться про важливі для країни законопроекти опозиція часто (хоча і не завжди) свої голоси не дає (на нашу думку це безвідповідально). Натомість пропонує створити урядову коаліцію.
Але Зеленський цю ідею відкидає, удає, що в нього все прекрасно і є своя монобільшість, ніяких коаліцій не треба. “Слуги” самостійно не здатні створити коаліцію з іншою фракцією без санкції Зеленського. Виходить замкнене коло.
Останній замість почати серйозний політичний діалог з опозицією спочатку пробував, як то кажуть, взяти на понт депутатів. В березні цього року поставив ультиматум: або працюйте в парламенті, або йдіть на фронт. Голова фракції Давид Арахамія згодом пом’якшив риторику. Слова Зеленського, за його версією, «довільно інтерпретували»: йшлось не про мобілізацію народних обранців, а про зміни до законодавства, які дозволять депутатам офіційно мати статус військовослужбовців.
А наприкінці травня налагоджувати більш довірливий контакт довелося вже самому президенту. Спершу Зеленський зустрівся з власною фракцією, а наступного дня — вперше за каденцію — провів окремі розмови з керівниками всіх парламентських фракцій і груп: навіть з Петром Порошенком.
Хоча про серйозні політичні домовленості наразі ще не йдеться і ознак. що вони обговорюються немає.
Але як ми бачили вище кількість неприйнятих законів зростає (перевірити, як будуть дані) і це дуже погано для країни, адже потрібно приймати закони і для євроінтеграції і взагалі війна породжує безліч проблем, які потрібно вирішувати.
Що далі
Добре що Верховна Рада хоча б сяк-так працює. Але для воюючої країни критично важливо, щоб закони ухвалювалися швидко, а не зависали на вічно в Раді. Поки ми бачимо, що ніхто ні Зеленський, ні парламентська опозиція не готові починати співпрацю.
На нашу думку, найбільш логічно для Зеленського запропонувати всім політсилам у Раді, крім ОПЗЖ (зараз називається Платформа за життя та мир) створити коаліцію умовно національної єдності, яка б оперативно голосувала необхідні закони і не впадала у стан італійського страйку.
В цьому випадку опозиція теж має піти на компроміс і не вимагати уряду з чіткими фракційними квотами, а погодитися на призначення технічного уряду. У його формуванні першу скрипку грав би Президент, але вже враховуючи побажання учасників коаліції.
Це б посилило позиції Зеленського в Парламенті, долучило опозицію до прийняття та обговорення важливих рішень, зменшило градус популізму від опозиції та загалом мало б позитивний ефект для країни.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися