Як поліпшується одяг і “споряга” ЗСУ
Українська армія вже майже виповзла із в’язкого суглинку “совка”. Є багато приводів радіти позитивним зрушенням, які відбулися у війську. Наш солдат нагодований, одягнений, краще вмотивований і підготовлений.
Про це пише Геннадій Карпюк, військовий аналітик, у статті для Новинарні.
Так, знаємо і про негаразди. Але український прорив – мабуть, не помилюся в оцінці – полягає саме в еволюційному феномені. Наші зміни на краще відбуваються не в темпі спринту, але головне те, що вони є, і це руйнує російсько-імперську парадигму.
Зараз настав наш шанс знайти відповіді на те, як “у власній квартирі розставляти меблі”. І це реально приємна річ. У наших військових справді стали тісними шафи від обладунків, форми, амуніції та всього, що до неї можна віднести. Тепер український вояк має достойний “екстер’єр”. Про нього й поговоримо.
Після старого жаху – нові тактичні рукавички
Зовнішній вигляд наших військових нині кардинально і в кращий бік вирізняється на тлі того вбогого “гардеробу”, в якому вони починали служити й воювати у 2014-му. Тепер військові із різних видів і родів мають цілу лінійку як уніфікованих, так і спеціалізованих зразків однострою, засобів захисту й усіляких дуже практичних речей, які спрощують життя служивих.
Страшно й згадувати перший рік війни і ті зусилля всієї країни, яка добряче напружувалася, аби одягнути бійців у щось більш-меш пристойне. На фронті тоді панувала суцільна “формена какофонія” – навіть в одному взводі можна було побачити десяток різник одностроїв із бозна-яких країн, до яких змогла дотягнутися рука волонтера. Держава тоді надавала непрактичний камуфляж “дубок”.
Безпекова політика домайданної доби призвела до “обнуління” спроможностей армії та забезпечення її потреб. Реформи нашої армії зі старту зіткнулися з масштабними викликами, зокрема, й у контексті забезпечення формою.
На перших порах деякі виробники і постачальники намагалися “зіпхнути” Міністерству оборони замість однієї тканини іншу, дурили на розмірах та комплектації. Не всі підприємства були готовими до чесних взаємин з армією – постачали все, що завгодно, тільки не те, що треба. Бо звикли до того, що військовим можна “всучити” казна-що. Тепер градус цієї проблеми незрівнянно нижчий.
Зараз ті часи здебільшого згадуються як давній нічний жах. Вирішальну роль тут відіграли мобілізація ресурсу, політична воля президента, єдність парламенту в питаннях обороноздатності країни, організаційні зусилля керівництва МОУ та перехід на прозорі правила державних закупівель для ЗСУ, який іще триває.
Військові “кутюр’є” послідовно працюють над вдосконаленням форми та “снаряги” для наших хлопців. І знімають наші козаки стружку з “сепарів” з усією патріотичною затятістю, яку з часом обов’язково слід розглянути як український внесок в оновлення натовських стандартів лідерства.
А якщо серйозно, то екіпірування воїна із тризубом на патчі тепер здобуває все більше хороших відгуків. Так, ці відгуки болять мозолями, рясніють матюками на тему “криворукого” крою і благенького матеріалу, що були “зароблені” у процесі носіння нескінченних експериментальних партій та дослідної експлуатації.
Приміром, торік абсолютною новинкою стали тактичні рукавички, яких, відповідно до норм забезпечення, в українському війську не було зовсім. Точніше, були, але зі шкіри – практики їх забракували. Зараз є щось на зразок зроблених із сучасних синтетичних тканин американських тактичних рукавичок Mechanix. Їх виготовляють два вітчизняні підприємства у варіантах – для спецпідрозділів і загальновійськові. Перші більш захищені та краще пристосовані для роботи з військовими гаджетами, що мають тачскрін (сенсорна панель управління), яких в армії стає все більше. Зокрема, це тактичні планшети з різними функціональними програмами. Загалом нормально виготовлені тактичні рукавиці захищають руки бійця від бруду й уламків. Ось так наш вояк візуально і з точки зору спроможностей стає схожим на військовика країн НАТО.
Про фліс – тільки теплий фідбек
Дуже хороші відгуки надходять і щодо флісового одягу. Особливо вдала розробка – флісова кофта, якої раніше не було в ЗСУ.
Фліс активно використовують у виробництві утеплювачів, шкарпеток-вкладишів, шарфів-труб, шапок, підшоломників.
Триває вдосконалення літнього польового костюму, який випускають на базі трьох типів тканин – ідентичних тим, які використовують в армії США.
Кардинально змінено й підходи до конструювання та випуску зимового одягу. Синтетичні утеплювачі зменшують вагу виробів, розширюють температурний і погодний діапазони застосування, швидше сохнуть та відводять вологу.
Дуже цікава розробка – сучасний кожух із тришаровою імпортною мембраною із неймовірною стійкістю до дії води. Навіть якщо на тканину тиснутиме умовний водяний стовп висотою 12 метрів, волога всередину не проникатиме! Цей кожух вже надходить у частини.
Так само на підході нові комбінезони для технічного складу й танкових підрозділів. Бойові рюкзаки поки що отримали на ті частини, які братимуть участь у бойових діях.
Зараз Міноборони дає виробникам нові технічні завдання. У військо вже надходять такі нові предмети одягу, як костюми спеціальні й маскувальні для снайперів та розвідників, костюми для екіпажів броньових машин, наколінники і налокітники, сумки транспортні індивідуальні, бахіли утеплені й багато чого іншого.
Триває розробка і військові випробування нових зразків спецодягу, взуття та екіпірування, зокрема для снайперів: рейдових рюкзаків і чохла-килиму для перенесення зброї, які вже отримали високу оцінку військових. Ці зразки поступатимуть на планове забезпечення у 2019-му, як і нові модульні бронежилети та балістичні шоломи.
Команда Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ розробила маскувальний костюм снайпера, якими вже оснащують снайперські пари, врахувавши побажання самих снайперів. Кишені, отвори, вентиляція, застібки та їх розташування розроблені згідно з анатомічними вимогами й з огляду на специфіку завдань.
Ще недавно наш солдат одержував старий матрац радянського зразка, набитий ватою, і спав на подушці з відходів швейного виробництва. Нині ці військові “анахронізми” замінили пінополіуретанові матраци й подушки із синтетичним наповнювачем. Саме на таких нині спить більшість сучасних людей.
Практика показує: розробка й постановка на виробництво нових зразків обмундирування, їх доставка й видача кінцевому користувачеві займає чималий проміжок часу. Найкоротший термін від розробки до отримання становить півроку, а середній – рік. Не всі усвідомлюють, наскільки це колосальна робота.
Про чарівні “пенделі”, мільйони шкарпеток і американські парашути
Але будь-які новації потребують постійного контролю і періодичної роздачі “пенделів” недобросовісним виробникам і постачальникам у вигляді рекламацій, штрафів та інших “засобів приведення до тями”. Головне управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ торік добряче попітніло у своїх “рейдах по тилах”, перевіряючи якість речового майна, що надходить до війська відповідно до понад 300 договорів. Так от, ці “рейди” оздоровче вплинули на виробника. Щоправда, відсоток браку не такий значний, як було раніше – із 380 контрольних зразків речового майна у 13 випадках складали акти про недоліки.
Загалом торік від виробників прийняли майже 300 тисяч берців різного типу, 60 тисяч шарфів-труб літніх і удвічі більше – зимових. На сотні тисяч йде рахунок переданих у ЗСУ польових костюмів, вітровологозахисних штанів і курток, а на мільйони – трекінгових шкарпеток.
Асортимент реально вражає: тут є “сидіння польове ізоляційне”, налокітники і наколінники тактичні бойові (разом поставлено 60 тисяч), розвантажувальні ремені (розгрузки), тактичні окуляри й багато іншого, чого наша армія не бачила десятиліттями. А ще – 25 тисяч вітчизняних бронежилетів та майже 500 побутових електричних сушарок.
Виходить, що в нашу армію лише торік було поставлено і прийнято космічну кількість речового майна – понад 7,8 млн. одиниць. І за його якість доводиться червоніти дедалі менше.
Звісно, що партнерство з країнами НАТО теж сприяло позбавленню нашої армії іміджу “голої і босої”. Військові ЗСУ звикають користуватися найкращим спорядженням. Приміром, кілька років ДШВ тісно співпрацюють з американською компанією Airborne Systems і дуже задоволені їхньою продукцією – парашутними системами спецпризначення.
На цьому наголошував торік командувач Десантно-штурмових військ генерал-лейтенант Михайло Забродський, коли відвідував США.
Українська делегація вивчала також можливості і порядок застосування засобів точного десантування техніки та вантажів цієї компанії, навігаційного, кисневого обладнання. Тож далі буде.
