Скільки грошей витрачають кандидати на кампанію (ВІДЕО)
Чи дорого стати президентом в Україні? Два з половиною мільйони застави у ЦВК — не поріг. Десятки мільйонів йдуть лише на політичну рекламу та утримання штабу, проте найбільші витрати лишаються в тіні. Громадське телебачення дізнавалося, скільки коштує кандидатам спроба очолити державу.
На цих виборах президента в Україні зареєструвалися 44 кандидати. Кожен заплатив по 2,5 мільйонів гривень застави. Повернуть її лише переможцю або учасникам другого туру. Проте на цьому витрати кандидатів лише починаються.
Закон України «Про вибори Президента» вимагає, аби всі кандидати оплачували агітаційну кампанію виключно зі свого виборчого фонду. Гроші з таких фондів йдуть на політичну рекламу, тур країною, зустрічі з виборцями тощо. Це — так званий «білий» бюджет.
Якщо вірити звітам, найбільше кандидати витрачають на політичну рекламу. Зазвичай вона займає 50-70% від загального фонду, проте може складати й більшу частку.
Наприклад, у 2014 році виборчий фонд Петра Порошенка склав 96 мільйонів гривень, а витрати на рекламу в ЗМІ вийшли понад 82 мільйони. Так само і Юлія Тимошенко тоді витратила на медіа 85% свого фонду.
На противагу «білому», існує й «чорний» бюджет — гроші, які кандидати не вносять у фінансові звіти. Це неофіційні витрати на зарплати агітаторів та активістів у регіонах, підкуп виборців тощо.
«За грубою оцінкою, це 50-80% від офіційного виборчого фонду», — повідомив Громадському голова Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель.
У фінансовому звіті потенційні президенти вказуватимуть лише ті гроші, які вони використали з виборчого фонду. Але туди, наприклад, не потрапляють реклама та агітація, які стартували до офіційного початку передвиборчої кампанії.
У Комітеті виборців задаються питанням: що саме вважати політичною рекламою? Головна претензія зараз — до промо серіалу «Слуга народу».
«Потенційні проблеми є з кампанією Зеленського, — каже голова КВУ Олексій Кошель. — Судячи з анонсів, ми в березні побачимо серіал «Слуга народу-3». Ми наголошуємо, що кандидат мав би оплатити ці фільми зі свого виборчого фонду, оскільки Володимир Зеленський виконує там головну роль, а назва серіалу збігається з назвою його політичної партії».
Згідно з офіційними розцінками телеканалу «1+1», який транслюватиме серіал, Зеленський мав би виплатити зі свого виборчого фонду понад 1,4 мільйона гривень за показ 25 хвилин серії у прайм-тайм.
Комітет виборців уже написав офіційну заяву, що вважає рекламу телесеріалу порушенням. Проте максимально тут можна домогтися адміністративного покарання або попередження від ЦВК.
«Кандидата не можуть зняти з виборів, і це добре, бо це могло би бути інструментом маніпуляції для конкурентів, — додає Кошель. — Проте ми виступаємо за те, щоб політичну рекламу у виборчий та довиборчий період взагалі заборонити, або принаймні значно її обмежити. Це допомогло б урівноважити співвідношення витрачених коштів на рекламу та позиції кандидата в рейтингу».
Проблеми не лише у нього: «Нам цікаво, хто з весни по всій країні вішає білборди для Петра Порошенка і чиїм коштом, — розповідає Громадському експерт руху «ЧЕСНО» Олексій Півторак. — В Адміністрації президента кажуть, що це не вони. Міністерство інформаційної політики, яке має майже ідентичний дизайн деяких привітань у себе на сайті, теж каже, що білборди не їхні. Можливо, президент і сам не хоче цієї реклами, а її розвішують».
А Тимошенко "просто" рекламувала свій "Новий курс".
Чорні схеми кандидатів
Комітет виборців України повідомляє, що в період з жовтня по грудень 2018 року п’ять парламентських партій розповіли на своїх сайтах про заходи, які можна вважати непрямим підкупом виборців:
«Йшлося про роздачу від імені політичних партій товарів для виборців. За даними КВУ, про це згадано на веб-сайтах БПП, «Батьківщини», «Опозиційного блоку», Радикальної партії Олега Ляшка та «Народного Фронту».
Зокрема, як зафіксував КВУ, політики агітують у дитсадках та школах. Наприклад, у Сумській області представники «Опозиційного блоку» відкрили дитячий майданчик для одного дитсадка, а іншому подарували гральний майданчик та пральну машину.
У Херсонській області представник «Батьківщини» передав дошкільному закладу холодильне обладнання, а від представників Крижопільської районної організації БПП дарували ноутбуки.
Тіньові витрати також йдуть на розміщення компромату на конкурентів у ЗМІ, силові дії та провокації, на так звані «ботоферми». Так, журналісти проекту «Схеми» публікували розслідування про масові фейкові сторінки — «ботів» політичних партій та окремих політиків. Це користувачі, яких насправді не існує. За гроші вони публікують позитивні дописи та коментарі про певних політиків, всіляко спотворюючи громадську думку.
«Є достатньо сервісів, які пропонують створення акаунтів від 20 центів до 20 доларів. Це — неякісні боти, які можуть бути забанені, виключені, видалені, — розповідає журналістам «Схем» медіа-консультант Олександр Клімашевський. — Якісна підтримка рахується в тисячах доларів. Якщо ми говоримо про розвиток мереж, то підтримка мережі може коштувати 3-4 тисячі доларів на місяць, 10 тисяч доларів на місяць, в залежності від того, скільки ми хочемо охопити цими ботами».
Розцінки також є за «вкид» інформації та її розповсюдження, «тролінг» опонентів, запуск потрібних меседжів та роботу із цільовою аудиторією в соціальних мережах. Оплата за подібні послуги стартує від 1,5 до 16 тисяч доларів на місяць і вище.
Хто скільки витратив — дізнаємось у березні
Скільки офіційних мільйонів гривень кандидати у президенти витратять на ці вибори, стане відомо наприкінці березня. Свої перші звіти вони мають оприлюднити за п’ять, а потім — за два дні до виборів.
Але за рахунок усіх «тіньових» витрат суми, які кандидати реально використають на передвиборчу кампанію, можуть бути в півтора-два рази вищими за ті, про які вони офіційно прозвітують.
Ще більше витратять кандидати, які вийдуть у другий тур. Тут, за підрахунками громадського руху «ЧЕСНО» та Комітету виборців України, фінальні суми починатимуться від 50 мільйонів доларів.
Комітет виборців наголошує, що в українському законодавстві досі немає дієвих запобіжників проти впливу великих грошей на політику. Наприклад, не встановлено максимальної межі виборчого фонду, що ставить кандидатів у президенти в нерівні умови.
