Через постійні обстріли водогону жителі Маріуполя п'ять років п'ють брудну воду. Франція допоможе збудувати нову систему водопостачання
Розмір французьких інвестицій становить 64 млн євро. 29 січня в Києві уряди України та Франції підписали договір про інвестиційну підтримку проекту щодо забезпечення прифронтового Маріуполя якісною питною водою.
Про це йдеться в колонці Анни Романенко для Європравди
Скромні повідомлення в новинних стрічках центральних інформаційних агентств не відображають важливість цієї події.
По суті, починаючи з 2014 року вода на Донбасі стала зброєю. Не такою вбивчою, як "Гради", але такою ж переконливою і масовою.
Без малого 300 населених пунктів Донецької області отримують воду з Сіверського Дінця по каналу "Сіверський Донець - Донбас" і далі - по Південнодонбаському водоводу до кінцевої точки - міста Маріуполя.
Той, хто контролює канал, контролює Донецьку область. Ось чому окупаційна влада періодично робить спроби перепідпорядкувати собі водопостачальну компанію "Вода Донбасу".
Величезна частина цього водоводу проходить в зоні бойових дій і періодично потрапляє під обстріл, залишаючи населені пункти без води.
Маріуполь в цій схемі водопостачання - ключове місто. По-перше - тому що це найбільше місто регіону. По-друге - тому що замикає.
Вода в Маріуполі завжди була не дуже добра, але з 2014 року все стало зовсім погано. Бойовики регулярно обстрілювали водовід і зараз він тече, як решето. Кажуть, що втрати питної води через пошкоджені труби доходять до 60%, і все це лягає в ціну води для тих, хто її ще встигає отримати.
Крім того, "Вода Донбасу" не отримує грошей за воду, яку споживають наші люди на окупованих територіях. Ці гроші, на відміну від "водяних втрат", в тариф не лягають, але розоряють саме підприємство.
Щоб врятуватися, воно все одно піднімає тарифи для населення. Через те, що Маріуполь - в самому кінці водяного ланцюжка, ціна на воду для його жителів - максимальна.
З січня 2015 року, після чергового обстрілу водоводу, місто позбулося і такої води, і відтоді п'є бруд зі Старокримського водосховища. Ми з колегами замовили дві експертизи водопровідної води в Маріуполі: одну - в київському інституті "Укрхіманаліз", іншу - в місцевій лабораторії.
Результати аналізів були ідентичні: вода в крані - не питна. Жорсткість води коливається від 16 до 22 одиниць при максимально допустимій нормі 7. У воді присутні амоній, нітрити, нітрати, хлориди, залізо, фтор, марганець. Ці компоненти нешкідливі, коли їх кількість не перевищує норми.
Однак по-справжньому здоров'ю загрожують сульфати й сухий залишок. У маріупольській воді цього добра з надлишком: сульфатів більше норми в чотири рази, сухого залишку - вдвічі. За всіма стандартами, таку воду пити не можна, а в Маріуполі її не тільки п'ють, але ще й платять більше, ніж в інших містах.
Вихід із цієї ситуації шукали довго. Наприклад, муніципалітет знайшов іноземного інвестора, готового вкластися в будівництво опріснювальної станції.
План був такий: опріснювати воду з Азовського моря і не залежати від окупованих територій. Для реалізації проекту уряд повинен був гарантувати відшкодування збитків у разі, наприклад, обстрілів.
Уряд таких гарантій не дав, і проект поховали.
Потім була ідея, яку просував екс-глава ОДА Павло Жебрівський: з'єднати Старокримське і Павлопольське водосховища, змішувати цю воду й напувати нею маріупольців. Однак якість такої води не краща за нинішню. Єдиний плюс - незалежність від окупованих територій.
Нарешті, Донецький інститут води (Краматорськ) прорахував проект і заявив, що води в місцевих річках Кальчик і Кальміус Маріуполю цілком вистачить.
Головне - побудувати сучасну фільтрувальну станцію. Гендиректор інституту Дмитро Швидченко стверджує, що жодна очисна станція, побудована за часів СРСР, не забезпечує стандартів якості питної води.
Станція, яку планують побудувати в Маріуполі, буде працювати за такою схемою: перший етап - мікрофільтрація і ультрафільтрація, потім - знезараження і очищення системою зворотного осмосу. Вода буде відмінна.
Будівництво такого об'єкта вимагає величезних грошей, зате місто буде економити на доставці води - її не потрібно буде гнати за дві сотні кілометрів. Вода буде очищатися на місці. При цьому Маріуполь отримає повну свободу від окупованих територій в питаннях води.
Останній пункт особливо важливий. В умовах наростаючих екологічних проблем на окупованих територіях, пов'язаних із затопленням шахт і ймовірним забрудненням річок, автономне водопостачання з сучасною системою фільтрації може врятувати півмільйонне місто.
Маріуполь - стратегічно важливий населений пункт на сході України. Питання його ресурсної та енергетичної безпеки - це питання безпеки всієї країни.
Ось чому українському уряду потрібно зробити все, щоб проект водопостачання Маріуполя, який фінансується урядом Франції, був реалізований якнайшвидше і саме так, як він був задуманий.
Міський голова Маріуполя Вадим Бойченко налаштований оптимістично. Значну частину робіт беруть на себе французи, а це вселяє надію, що вже в 2021 році місто отримає нормальну питну воду. Тоді одним аргументом для шантажу з боку окупаційної влади ( "перекриємо воду") стане менше.
