Чому в деяких країнах працюють менше, ніж в інших (ІНФОГРАФІКА)
Усупереч стереотипам про "успішних, які працюють більше" - успішні країни працюють менше. Просто ефективніше - в першу чергу завдяки технологіям.
У розвинених країнах працюють дедалі менше:
Гляньте на нібито працьовиту Німеччину: нібито лінивим грекам такі короткі робочі дні й не снилося
Зменшення середнього робочого дня - одна з переваг економічного розвитку, про яку чомусь забувають, - пише The Economist.
Наприкінці 19 століття в індустріалізованих країнах робітники не бачили білого світу поза роботою. Так, у 1870 році повний робочий тиждень тривав 60-70 годин на тиждень - понад 3 тисячі робочих годин на рік.
За наступні сто років трудовий тиждень стабільно скорочувався і до 1970 року в середньому становив 40 годин.
Про це говорять менше, ніж про вищі зарплати - але це змінило все життя, адже у людей з'явився вільний час.
Аналіз показує, що від 1970-х років це скорочення робочого тижня припинилося в багатьох країнах.
У Франції та Німеччині робочі тижні повільніше, але продовжили скорочуватися. В Німеччині недавно одна з найбільших профспілок виборола для своїх членів право на 28-годинний робочий тиждень.
А от у США та Британії робочі тижні, починаючи з 2000 року, навпаки, подовжились.
Чому робочі години настільки відрізняються? Часто міркують про різницю, посилаючись на нібито культурні традиції: ну звісно ж, європейці, які люблять розслаблятися, працюють менше годин, ніж американці-пуритани чи наполегливі корейці! Але такі історії - незадовільні: начебто "розслаблені" італійці та греки працюють значно більше, ніж їхні начебто "трудящі" північні сусіди, як-от німці чи скандинави.
Економісти пояснюють це інакше: з одного боку, чим більша зарплатня - тим більше хочеться заробити ще, але з іншого боку - якщо у тебе достатня зарплатня, то ти вже можеш "споживати" більше того, що приносить насолоду - а це, не в останню чергу, відпочинок, подорожі, відпустки, розваги й вільний час узагалі!
(А ще, за дивним збігом, у країнах, де менші робочі тижні - сильні та справжні, а не "жовті", профспілки).
***
