Про що мріють ромські діти? Репортаж з Радванки (ВІДЕО)
Цю історію можна було б помістити в контекст останніх новин та дискусій, які стосуються ромів. Втім, залишимо це на власний розсуд кожного глядача, який перегляне відео, нехай кожен інтерпретує його у власних контекстах. Ми ж лише коротко розповімо, як було створено цей короткий фільм, в якому ми спробували передати побачене - мрії місцевих дітей та їх вибухові ромські "vibes".
Автори: Анна Кудрявцева, Наталія Фармус, Сергій Солодько
Цей матеріал був відзнятий в рамках тренінгу "Школи етичної журналістики", що відбувся на початку червня в Ужгороді. Спочатку ми відвідали табір ромів на Радванці всією "делегацією" учасників тренінгу (близько 25 - 30 журналістів та менторів).
“Провідником” був депутат Ужгородської міської ради та відомий представник ромської громади Мирослав Горват. Він попросив нас бути тактовними і не перетворювати візит в табір на "візит до зоопарку". Йшлося, зокрема, про те, аби не знімати все підряд на свої телефони, так ніби ми всі потрапили на іншу планету.
Громада ромів й справді виявилася не такою вже “іншою”, як очікували автори цих рядків. Люди легко йшли на контакт, ділилися своїми проблемами та надіями, були іронічні й самоіронічні. І так, вони називали себе і ромами, й циганами.
Найкоротше настрій, який там панував, можна описати висловом одного молодого ромського батька. Він сказав: "Нам самим вже соромно за ті стереотипи, що, мовляв, цигани крадуть, неосвічені... Ми хочемо нормально жити, хочемо, як і всі люди, кращого майбутнього для своїх дітей".
Через день ми попередили пана Мирослава, що хочемо приїхати на Радванку знову. Цього разу вже невеликою групою для зйомки сюжету про мрії ромських дітей. Нас зустріли ось так:
Матеріал підготовлено в рамках Школи етичної журналістики, яка проводиться Координатором проектів ОБСЄ в Україні за підтримки Міністерства Закордонних Справ Королівства Норвегія. В матеріалі висловлено виключно погляди авторів. Вони не обов’язково збігаються з позицією Координатора проектів ОБСЄ в Україні.
