Чим може поплатитися Україна, якщо голосуватиме за популістів: важка розплата на прикладі Великобританії
Людей, які голосують за чудеса, стає все більше і більше. Розплата за такі голосування буде все дорожчою і дорожчою. Але наслідки розплати можуть бути різними для таких країн, як Велика Британія й Україна: англійці нічим стратегічно не ризикують, а українці можуть поплатитися самою державністю.
Таку думку висловлює Віталій Портников на Лівому Березі
Відставка міністра закордонних справ Великої Британії Бориса Джонсона і міністра у справах «брексіту» Девіда Девіса - ще один доказ того, що можна висунути будь-яке популістське гасло, але не завжди можливо його здійснити. Політики, які були ідеологами виходу Великої Британії з Європейського Союзу, змушені залишати свої посади, щоб не відповідати за так званий «м'який брексіт».
Цей «м'який брексіт» - фактичне збереження Великої Британії в європейському просторі при формальному виході з Євросоюзу - найгірше, що могли собі уявити ініціатори втечі Сполученого Королівства з єдиної Європи. Але, разом з тим, це єдиний варіант, який дозволить Великій Британії залишити ЄС без масштабної політичної кризи. І навіть якщо прихильникам «брексіту» вдасться домогтися відставки уряду Терези Мей і привести до влади того ж Джонсона, він рано чи пізно опиниться перед тим самим розбитим коритом, перед яким опинився нинішній уряд Великої Британії.
Прихильники і противники «брексіту» часто обговорюють між собою його економічні, міграційні та інші ризики. Обговорювали й наслідки для Шотландії, населення якої умовили залишитися у складі Сполученого Королівства, лякаючи вигнанням території з ЄС - а потім безбожно обдурили за участю всього англійського народу. Але найголовніше питання - питання Ірландії - не виглядає для британців ключовим, тому що вони досі залишаються заручниками власного анахронічного імперського мислення.
Тому що цей мир - дуже крихкий мир. І будь-яке порушення балансу може призвести до нової війни. Ось що чекає на Сполучене Королівство, якщо не буде знайдено ефективної формули для Північної Ірландії. Ні, не економічні проблеми, не втрата ринків і заробітків. Війна, терор і смерть. При цьому, неможливо знайти якусь особливу формулу - особливо після останніх парламентських виборів, які привели до створення нестійкої більшості консерваторів і юніоністів Ольстеру. Протестанти Північної Ірландії ніколи не погодяться з особливим статусом своєї території, вони бачать в цьому переддень її приєднання до Ірландської республіки. Формулу доводиться шукати для всього Сполученого Королівства. Це те, що змушена була зрозуміти Тереза Мей. Чи розуміють це Джонсон, Девіс та інші прихильники «жорсткого брексіту»? Можливо, і розуміють. Але вони - натхненні популісти. Їм байдуже. Вони можуть вважати, що політичні кар'єри можна робити і під час збройного конфлікту - прихильників буде більше.
Звичайно ж, нічого хорошого в цій ситуації немає ні для кого. Ні для самої Великобританії, ні для Ірландії, ні для Європейського Союзу, ні для України. Той же Джонсон - блискучий полеміст, який був переконаним критиком зовнішньої політики Кремля. Якщо позиції консервативного уряду ослабнуть, позачергові вибори можуть привести до влади лейбористів, чийого лідера Джеремі Корбіна не раз підозрювали в «особливому» ставленні до Володимира Путіна.
Так, в цьому випадку «брексіт» може бути згорнутий і вихолощений, ірландське питання вирішене, але зовнішня політика Великої Британії може виявитися куди більш обережною по відношенню до держави «Новачка» та інших антибританських капостей. Так що потрібно розуміти: після успіху референдуму по «брексіту» для Великої Британії та інших учасників процесу виходу країни з ЄС взагалі немає жодних хороших варіантів. Є просто набір різноманітних поганих.
І все ж найголовніше, що ми спостерігаємо - це наслідки успіху популізму на загальнонаціональному рівні. «Брексіт» - не що інше, як результат спроб колишнього прем'єр-міністра Великої Британії Девіда Кемерона виторгувати для своєї країни особливе - ще більш особливе - становище в Євросоюзі. Шантаж Кемерона вдався - але й «брексіт» вдався, бо ж для багатьох британських політиків він був не інструментом шантажу ЄС, а інструментом власного політичного успіху. І тепер ніхто не розуміє, що з усім цим робити - ні прихильники, ані противники виходу Британії з ЄС. Країна знаходиться в очевидному глухому куті, вибирає між фактичним визнанням неможливості справжнього виходу з Євросоюзу і цілком реальним політичним крахом.
І в цьому - недоліки так званої «прямої демократії» нашого часу. Населення - особливо далеке від політичних реалій - може проголосувати за будь-яку нісенітницю, яку неможливо втілити на практиці. За будь-якого ідіота, який обіцяє чудеса. Але ідіот - тільки політик-авантюрист, а не чарівник. І населення може розраховувати на втілення тільки тих своїх бажань, які реалізуються на практиці, а не у газетних передовицях і на мітингах.
Людей, які голосують за чудеса, стає все більше і більше. Розплата за такі голосування буде все дорожчою і дорожчою. Але, можливо, саме така розплата є дієвим щепленням від популізму - адже кризи завжди протвережували навіть дуже недалекоглядних людей, у крайньому разі, на кілька десятиліть.
Ось тільки наслідки розплати можуть бути різними для таких країн, як Велика Британія і Україна. Англійці нічим стратегічно не ризикують. Максимум - конфліктом у Північній Ірландії і м'яким розлученням з Шотландією.
А українці можуть поплатитися самою державністю.
