Навіщо закон про національну безпеку? (ОГЛЯД)
Огляд матеріалів про прийнятий учора закон про національну безпеку зібрало Радіо Свобода.
Газета «День» коментує новий Закон «Про національну безпеку України». У статті «Запізнілий, але необхідний» експерти видання визнають його нагальність, однак не всі положення схвалюють. Так, колишній голова СБУ Валентин Наливайченко вважає, що у тексті Закону передбачене надто жорстке підпорядкування президенту і секретарю РНБО.
Парламент віддав усі контролюючі функції за майже всіма державними органами в секторі оборони й безпеки, зокрема, й СБУ. Це й звітність, і підконтрольність, і багато інших засобів контролю.
У законі залишився для всіх органів безпеки тільки раз на рік письмовий звіт до парламенту. Це новація, яка значно звужує парламентський контроль за сектором безпеки і оборони. Також експерт не схвалює звуження форм у законі громадського контролю. Він обмежується лише участю в обговоренні окремих питань, і не більше того.
У «Реанімаційному пакеті реформ» розповіли, чого не вистачає законопроекту про нацбезпеку:
У законопроект про національну безпеку потрібно включити щонайменше ще чотири правки.
Про це в ефірі програми «Нині вже» на Громадському розповів експерт «Реанімаційного пакету реформ» Віктор Плахута.
За його словами, до нового закону потрібно внести правки до закону про державну таємницю, щоб була можливість розсекретити військові видатки бюджету.
Окрім того, на думку експерта, у законопроекті потрібно закріпити частку фінансування оборонної промисловості на рівні 0,5% від ВВП України.
Також експерт звернув увагу на кадрові питання в новому законі. Зокрема, у законі не прописано, що цивільний міністр оборони, його заступники та державний секретар повинні бути звільненні з військових структур щонайменше за 5 років до призначення на посади в оборонне відомство.
Плахута також відзначив, що потрібно обмежити вплив президента на призначення директора та членів наглядової ради Укроборонпрому.
Нагадаємо, 21 червня Верховна Рада підтримала закон про національну безпеку.
За відповідне рішення №8068 проголосували 248 народних депутатів.
Цей документ прописує розподіл повноважень і компетенцій органів сектора безпеки та оборони, а також передбачає, що видатки державного бюджету на оборонний сектор мають становити не менше 5% від запланованого обсягу ВВП.
У документі йдеться про те, що фундаментальним національним інтересом України є «інтеграція в європейський політичний, економічний, безпековий, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та НАТО».
Крім того, закон передбачає демократичний цивільний контроль сектора безпеки і оборони. Зокрема, з боку президента, Верховної Ради, уряду, Ради національної безпеки і оборони, органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, судової влади, громадськості.
Громадські об'єднання, відповідно до закону, можуть отримувати інформацію про сферу нацбезпеки від державних органів, зокрема «від керівників складових сектора безпеки і оборони».
Водночас, зазначається, що громадськість не зможе отримувати інформацію з обмеженим доступом.
Також у документі йдеться про те, що сфера громадського контролю може бути обмежена законом.
Керівництво у сфері нацбезпеки здійснює президент, який є Верховним головнокомандувачем. Він вносить до ВР подання про оголошення війни та ухвалює рішення про застосування Збройних сил у разі військової агресії проти України.
Також президент очолює РНБО, призначає та звільняє з посади секретаря РНБО, вносить подання до парламенту про призначення на посаду та звільнення міністра оборони та глави Служби безпеки, призначає і звільняє з посад вище командування Збройних Сил України за поданням міністра оборони.
Крім того, президент оголошує про повну або часткову мобілізацію, ухвалює рішення про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки для державної незалежності.
