Поети Донбасу: «бандерівці», творці УНСО, заборонені, знамениті (ВІРШІ)

Автор легендарних рядків «Любіть Україну» Володими Сосюра народився в місті Дебальцеве. Після публікації цього вірша Сосюра став популярним, а після війни за цей твір у радянській газеті «Правда» Сосюру назвали «націоналістом» та «продажним бандерівцем».

Про нього та інших ідеться в матеріалі "Донбас.Реалії".

Степи, терикони, Донець – про ці пейзажі вже написало стільки поетів, але щоразу кожен знаходив щось своє у тому індустріальному Донбасі, до якого звикли українці.

«Донбас ніколи не був українським», – кричать ті, хто звав сюди «русский мир», проте саме родом з Донбасу автор рядків «Любіть Україну» Володимир Сосюра, саме Донеччина та Луганщина – малі Батьківщини палких шістдесятників.

Сучасний «синьо-жовтий» Донбас також знайшов своє місце у поезії. Саме зі східного регіону Сергій Жадан, Олексій Чупа та Любов Якимчук, які пишуть українською.

До всесвітнього дня поезії, який святкують 21 березня, Радіо Донбас.Реалії згадало тих, чиї вірші не залишають байдужими не лише земляків, а всю Україну.

Василь Стус більшість свого життя прожив у Донецьку. Навчався в педагогічному інституті, працював на шахті, вчителем в школі, літредактором місцевої газети. Він відмовився від громадянства СРСР, не захотів «бути рабом». Через його принциповість, проукраїнськість, творчість Стуса була заборонена. Пережив п’ять років таборів, три — заслання. Помер, відбуваючи другий тюремний термін. У 2016 році Донецький національний університет, переведений на підконтрольну Україні територію, був названий ім'ям дисидента.

Іван Світличний народився у селі Половинкине Луганської області. Літературознавець, мовознавець, поет, а крім того, один із найактивніших діячів руху українського опору радянській владі 1960-1970-х років. Був репресований. Проте навіть за ґратами став авторитетом серед українських політв’язнів і продовжував свою діяльність. Збірка «Серце для куль і для рим» вийшла у 1990 році, коли Світличний через підірване тюрмами здоров’я не міг вже творити.

Микола Руденко народився на Луганщині. Воював з гітлерівським нацизмом та писав вірші й фантастику. Він відмовився зводити наклепи на невинних та писати погані характеристики на єврейських письменників. Його перестали друкувати та взяли під нагляд. Микола Руденко – співзасновник Української Гельсінської групи.

Дисидент Анатолій Лупиніс дитячі роки провів на Донеччині. У 1956 році був заарештований за організацію студентських виступів, після цього неодноразово за антирадянську агітацію буде засуджений до ув’язнення. Понад третину свого життя провів у таборах. Саме Анатолій Лупиніс був ініціатором заснування «Меморіалу» та Української міжпартійної асамблеї, яка з часом перетвориться на УНА-УНСО.

Поет-шістдесятник і єдиний на Луганщині лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, крім того, премій імені Василя Симоненка та Миколи Трублаїні. Навчаючись у Донецькому університеті, написав заяву, що всі предмети читаються російською, за що його відрахували з другого курсу без права вступу в будь-який виш. А далі будівельні загони та «перевиховання»…

Ганна Гайворонська. За її вірші її прозвали «білою ластівкою Донбасу». Хоча вона і народилася у Харківській області, проте дитинство минуло на Луганщині, і саме цим місцям вона присвятила свої вірші. У більшості її поезій живе любов до степів, лугів та гаїв Східного регіону.

Галина Чумак народилася у Донецьку, тривалий час очолювала Донецький обласний художній музей. Через конфлікт на сході України виїхала з рідного міста. І тепер вона – співробітниця Національного художнього музею.

Сергій Жадан. Його часто називають «Голосом сходу», і не лише тому, що він народився у Старобільську. А тому що його творчість охоплює всі теми: від іронії до важких соціальних проблем. Серед яких – і конфлікт на сході.

Любов Якимчук – поетеса, яка народилася на Луганщині. Її збірка віршів «Абрикоси Донбасу» потрапила до списку найкращих книг десятиріччя, а саму авторку в 2015 році журнал «Новое время» назвав однією зі ста найвпливовіших людей культури.

Макіївський письменник Олексій Чупа тривалий час працював на заводі, а тепер у своїх творах руйнує міфи про регіон. Він живе в кожному зі своїх героїв, а всередині нього самого живе «внутрішня дитина».