Без довіри народу жодна влада нічого не зробить. А недовіряють по замовчуванню (ТОЧКА ЗОРУ)
Ми часто бачимо як люди, які потрапили у владу, раптом починають сильно відрізнятись від самих себе, якими ми знали їх раніше. Насправді, люди не міняються, ми просто щось перестаємо бачити, а щось перестають бачити вони. Як правило, ми не бачимо того шаленого навантаження, яке лягає на них. На держслужбі вирішувати щось цілими ночами, без вихідних і відпусток – це норма. Але є те, чого не бачать ті, хто обіймає посаду – вони не бачать недовіри.
Таку точку зору висловлює Віктор Андрусів, голова Українського інституту майбутнього.
Коли ти не у владі, то недовіра відчувається навколо. В транспорті, в родині, на роботі ти постійно бачиш цих 90% людей, які не довіряють владі. Але коли ти на посаді – то цієї недовіри не видно. Так стається через викривлене сприйняття реальності, коли те, що є результатом недовіри, починає здаватись «каверзами ворогів».
Українська влада є заручником недовіри. Коли тобі недовіряють – ти ні в чому нікого не можеш переконати. Всі твої аргументи наперед піддані осуду і визнані неправдивими. Ні відеозйомки, ні аудіозаписи, ніщо з цього не може переконати людей, коли вони вам не довіряють.
Недовіра робить тебе неспроможним, бо не довіряють не тільки на кухні чи на Майдані: не довіряють твої підлеглі, твої радники, бізнес-партнери. Вони всі не впевнені в твоєму майбутньому. Тому влада без довіри зменшується дуже швидко.
В Україні політики плутають свої рейтинги із довірою. Насправді, рейтинг політичної сили є наслідком пропозиції гірших або кращих політичних сил, але аж ніяк не показником довіри. Показником довіри є кількість людей, готових вийти на твою підтримку. От у Ердогана є довіра, яка дозволяє йому зламати хребет армії. А у Петра Олексійовича є рейтинг, і то на тлі відверто зовсім поганої пропозиції інших. Помилка співставлення рейтингів і довіри змушує політиків ганятись за першими, і абсолютно нічого не робити для другого.
На цьому тлі ще гірше, що ключова незмінна стратегія влади – тримати рейтинг за рахунок заниження опонентів. Легше когось «вимастити в лайні», ніж переконати когось щиро тебе підтримати.
Як же здобувається довіра?
1. Сказано – зроблено. В основі довіри лежить політична відповідальність. Тому такою важливою на Заході під час виборів є політична програма. Здатність політика виконувати свої обіцянки, а не виправдовуватись за нездійснене – ключовий критерій довіри.
2. Зроблено – скомуніковано. Люди мають знати про те, як виконуються обіцянки. Комунікація – це єдиний зв'язок виборця і політика у проміжку між виборами. Виборець нічого не знає про складні процедури роботи всередині органів влади - все, що його цікавить, це чи виконує політик свої обіцянки.
3. Не зроблено – визнано. Визнавати свої помилки – це чесність, а не слабкість. Вийти і чесно сказати, що щось не вдалося – це теж про довіру до виборця.
