Сім'я підозрюваного в убивстві дівчинки з Лощинівки не поїхала - натомість іншим не дадуть повернутися (РЕПОРТАЖ)
27 серпня в селі Лощинівка Одеської області сталося жорстоке вбивство 8-річної дівчинки, в якому підозрюють місцевого жителя ромської національності. Того ж дня селяни вийшли громити будинки ромів і з криками «цигани, геть!» зажадали від керівництва села виселити їх за межі Лощинівки. Громадське поговорило з жителями села, поліцейськими та цивільним корпусом «Азов», який тепер чергує в селі.
Відколи жителі Лощинівки вчинили розбій у кількох будинках ромів, народні cходини відбуваються в селі щовечора. Місце збірки — магазин-кафе «Капкан» у центрі Лощинівки. Місцеві приходять обговорити, що робити далі з ромами, які залишилися і з погрозами, які надходять від тих, хто полишили село після погрому 27 серпня.
Розмовляють переважно болгарською, рідною для більшості мешканців Лощинівки мовою. Це і кілька інших сіл — корінні для болгар.
— Якщо «мєнти» будуть бездіяти далі — хоч вони обіцяють, що не будуть, але хто їх знає, — ми візьмемося за зброю і перестріляємо їх тут, — на підвищених тонах говорить місцевий чоловік. Він відмовляється спілкуватися на камеру і вимагає нічого не знімати: після того, як десятки журналістів зняли погром ромських будинків, а правозахисники звинуватили громаду Лощинівки в етнічних чистках, місцеві жителі воліють обходити журналістів боком.
— Нас звинуватили в усьому, в тому, що ми ображаємо меншину, але ми ж самі — меншина! — продовжує чоловік. — Ми жили мирно з ромами. Навіть наша сільрада ухвалила рішення годувати всіх дітей у школі безкоштовно, всіх, а не тільки болгар! Хоча ми віддаємо гроші у спільний бюджет, а цигани нічого в наш бюджет не перераховують. Навіщо вони тоді тут живуть..?
— Ці цигани дзвонять нашим людям і погрожують спалити школу, ми вже просто не знаємо, як з цим боротися, — каже місцева мешканка. — Вони продавали тут наркотики, влаштовували бійки, вимагали у школярів гроші. Вбивство дівчинки стало останньою краплею. І ми врешті виявились винними?
***
Першого вересня на лінійці в лощинiвській школі траур. У холі на столі співробітники поставили фотографію восьмирічної Ангеліни Моїсеєнко з чорною стрічкою на куті. Вона повинна була перейти до третього класу.
Директорка школи Римма Савицька досі не може звикнути до слова «була», продовжує говорити про дівчинку в теперішньому часі: «вміє читати, писати, слухняна, завжди гарно одягнена, охайна»...
Тіло Ангеліни знайшов чоловік однієї з учительок, коли пас овець вранці 27 серпня. За свідченнями тих, хто бачив тіло, дівчинка була понівечена до невпізнання. Її спочатку не впізнала навіть власна мати, Катерина Моїсеєнко. Щелепа була зламана, з рота і з піхви стирчали палиці, в грудях було п'ять колючих ран, двічі знаряддя вбивства (імовірно, викрутка) вийшло через спину наскрізь.
У вбивстві дівчинки відразу ж звинуватили місцевого жителя, 21-річного Михайла Чеботаря. Про нього відгукуються як про спокійного, врівноваженого хлопця, з яким ні у кого не було конфліктів. За словами Римми Савицької, Чеботар до шостого класу навчався в лощинiвській школі, а потім його перевели до Ізмаїльської інклюзивної школи №5, де навчаються діти з особливими потребами: порушеннями зору, пам'яті і з іншими особливостями.
Чеботар, за словами Моїсеєнко, виріс в родині нинішнього чоловіка Катерини, часто бував у них удома, а вона неодноразово залишала обох дітей — 8-річну Ангеліну і 5-річного Валеру — на нього. Увечері 26 серпня, розповідає жінка, він прийшов додому до Моїсеєнко, коли ні її, ні чоловіка не було, й закрив на гачок двері в кімнату Валери. Хлопчик чув, як той лаявся з Ангеліною.
— Я добре його знаю два роки, — розповідає Катерина Моїсеєнко. — Він завжди допомагав, я не боялася залишати його з дітьми. Він їх годував, посуд мив. Може, щось в ньому переламалося... Якщо чесно, я все ще не вірю, що це зробив він.
Місцеві жителі кажуть, що підозрюваного врятувало від народного самосуду тільки те, що поліцейські вивезли його в СІЗО Ізмаїла раніше, ніж про його причетність до вбивства дівчинки дізналися в селі.
— Поліцейські досить швидко знайшли його: він спав у себе вдома в закривавленому одязі, поруч лежала викрутка в крові, — каже лідер місцевої «Самооборони», військовий Мирослав (прізвище вважає за краще не називати), який нещодавно завершив службу в зоні АТО. — З того, що мені розповіли поліцейські, всі докази вказують на нього.
У прес-службі Ізмаїльської поліції підтверджують, що стосовно Чеботаря є достатньо вагомих доказів його провини. Однак, незважаючи на агресію до ромів в Лощинівці після вбивства, його сім'я з села не виїжджає.
Коли про вбивство і підозрюваного дізналися всі, біля Палацу культури в центрі Лощинівки зібралися кілька десятків людей — вирішувати, що робити далі. Центром ухвалення рішень був Мирослав.
— Я спостерігав, як відбувався допит циган щодо вбивства і зрозумів, що справа йде в глухий кут, — каже військовий. — Почав телефонувати хлопцям, говорив, що треба діяти. Циганам дали час на збір речей і виїзд з села, а вони почали тікати на таксі через поля, тому що бачили, як в селі реагують. Спочатку нас було людей тридцять, але коли зібрався величезний натовп, стало складно когось стримувати.
Натовп пішов громити будинки ромів. Однією з мішеней став будинок №105 по вулиці Ізмаїльській. Він постраждав більше за інші: вікна вибиті, стіна спальні повністю зруйнована, виламаний паркан. Під уламками — дитячі іграшки, упаковки від дитячих ліків і зошит зі списком для закупівель. За свідченнями місцевих жителів, в цьому будинку проживала сім'я ромки Єфросинії, яка стала відома на весь район після публікації відео, на якому видно як вона коле речовину бордового кольору чоловікам, які приходять на подвір'я.
— Ви коли-небудь бачили, як поширюються наркотики? — каже Мирослав. — Якщо на паркані будинку висять два килими, значить, там є два види наркотиків. Таксі під'їжджає до будинку, забирає замовлення і везе в Ізмаїл. Це відбувалося в Лощинівці останні три роки, і ніхто нічого не робив. Поліція проводила рейди, але це була показуха: циган попереджали про облави, і через місяць кубла знову відкривалися.
Тепер, після погрому, місцеві жителі хочуть вирішити проблему з наркоторгівлею не тільки в Лощинівці, але й у всьому регіоні — навіть без участі поліції. Зараз їм допомагає Одеський цивільний корпус «Азов»: група з 5 — 8 людей щодня проводить рейди селом і стежить за тим, щоб роми, які пішли з Лощинівки, не поверталися до своїх домівок.
— Їм [ромам] тут не місце, — говорить координатор патруля в Лощинівці, заступник голови цивільного корпусу «Азов» в Одесі Михайло Звоник, відкрито називаючи ромів «мстивими».
Вже тиждень в селі стоїть патруль поліції, який прибув з Одеси за спеціальним розпорядженням обласної адміністрації. Але Звоник вважає, що вони тут «для картинки».
— Під час патрулювання вони можуть спокійно спати, — каже він. — Одного разу ми підійшли до їхньої машини, всі спали. Ми їх ледве розбудили. А хто-небудь міг без проблем забрати у них зброю.
***
На народних зборах, які закінчилися погромом ромських будинків, був присутній голова сільської ради Лощинівки Віктор Паскалов. Він стверджує, що сільрада не ухвалювала офіційного рішення про виселення ромів.
— Була свого роду вимога людей, це вони вирішили, що роми повинні покинути село, — каже Паскалов. Проте, під час народних сходин він сам озвучив думку, що представники ромської національності повинні піти. — Зрозумійте, тут немає етнічного, міжнаціонального питання. Ми — болгари, тут живуть і роми, і гагаузи, і лезгини, і татари. Йдеться тільки про те, що накопичувалося роками. Їх ніхто не виганяв!
— Але їм будинки розламали, — зазначаємо ми.
— Там нікого не було на той момент — вони всі вже пішли, — каже він.
Після погромів з Лощинівки, за словами Паскалова, пішли близько 25 ромів, але не всі.
Якраз родина підозрюваного Михайла Чеботаря не поїхала з Лощинівки
У селі залишилося дві ромські сім'ї, в тому числі — сім'я Михайла Чеботаря, який підозрюється у вбивстві восьмирічної Ангеліни. Двоє його братів першого вересня пішли в школу.
— У нашій школі навчалося 16 ромських дітей, зараз залишилося шестеро — інші пішли, — каже Римма Савицька. — На засіданні Ізмаїльської районної адміністрації було вирішено відправити їх в інші школи.
Савицька була присутня на народних сходинах 27 серпня. Каже, що як директор школи не могла залишитися осторонь:
— Зі слів людей я зрозуміла, що вони зірвалися, тому що міліція раніше нічого не робила. У селі були крадіжки: деякі роми крали мотоблоки, корів, зерно. Ці злочини не розкривалися, або нікого не притягали до відповідальності. Людей розлютило, що стільки років ніхто не допомагає. А смерть дитини призвела до виплеску: зупинити це було неможливо. Але якби співробітники правоохоронних органів, які були присутні на сходинах, звернулися до людей і попросили дати час, щоб розібратися, можливо, погромів не було б. Хоча, хтозна...
