Польща вшанувала своїх вояків за те саме, за що вояків УПА називає “злочинцями”
У неділю, 28 серпня, в Гданську за участю президента Польщі Анджея Дуди та прем’єр-міністра Беати Шидло відбувалася церемонія перепоховання борців антикомуністичного підпілля – Данути Седзікувни і Фелікса Сельмановича. З цієї ж нагоди у Варшаві в центрі культури “Добре місце” Інститут національної пам’яті Польщі відкрив виставку на честь Зигмунта Шендзеляжа “Лупашка” – командира 5-ї Вільнюської бригади Армії крайової, до складу якої входили Седзікувна й Сельманович. Про це повідомляє Новинарня з посиланням на Польське радіо.
Минає 70 років з часу страти Данути Седзік (псевдо – “Інка”, Седзікувна), медсестри 5-ї Вільнюської бригади Армії крайової, та бійця цього підрозділу Фелікса Сельмановича “Загоньчика”.
Останки “Інки” й “Загоньчика” довгі роки пролежали в безіменній братській могилі та нещодавно були виявлені пошуковими системами з Інституту національної пам’яті. Аналізи ДНК підтвердили особистості бійців АК, розстріляних у 1946 році за вироком комуністичної влади.
Керівник філії бюро історичних досліджень Інституту національної пам’яті Польщі Томаш Лабушевський заявив, що “державна церемонія похорону “Інки” та “Загоньчика” – це важливий елемент повернення національній пам’яті історії “незламних солдатів”.
Їх також називають “прокляті солдати” (żołnierze wyklęci). Цей термін позначає польських “лісових братів”, які після розпуску Армії крайової (АК) в січні 1945 року продовжували боротися проти комуністів на території Польщі.
Водночас багато командирів із числа “проклятих солдатів” відзначилися каральними акціями проти мирного населення Білорусі, Литви, Словаччини.
Таким чином, Польща на державному рівні засудила “злочини УПА” в 1940-х роках проти польського населення, назвавши це “геноцидом”, але звеличує своїх “героїв”, які чинили аналогічну “різанину” проти сусідніх народів.
Зиґмунт Шендзеляж “Лупашко” — найбільш відома з суперечливих постатей «проклятих солдатів». Він народився в нині українському Стрию, проте його діяльність пов’язана з Вільнюським регіоном, де були сильні структури польського підпілля.
Окрім боротьби з радянськими диверсантами, командир 5-ї бригади АК відомий злочинами проти білорусів та литовців. У 1944 році його відділ вбив зокрема литовських оборонців та цивільне населення села Дубінґяй (Дубінкі), що поблизу Вільнюса. У Литві цю страту 20-27 селян називають не інакше як “Дубінгяйська різанина”.
У червні 1948 року «Лупашка» арештували співробітники польської Служби безпеки. Відразу ж після арешту він би перевезений до Варшави і поміщений у в’язницю, де залишився до лютого 1951 року. Його рештки були виявлені нещодавно.
“Цього року польська влада на найвищому рівні вирішила перепоховати «Лупашка» та посмертно надати йому звання полковника. У кафедральному соборі міста Лодзь 22 квітня відбулася панахида з участю теперішнього міністра оборони Польщі Антоні Мацеревича.
«Прощаючись з полковником Шендзеляжем, вітаємо незалежну Польщу, якої нині могло вже не бути», — наголосив міністр під час урочистості”, – пишуть “Тексти”.
“Інку” і “Загоньчика” тепер ховають із такими ж почестями – їхні труни були виставлені в Королівській каплиці Гданська. Поруч Інститут національної пам’яті Польщі встановив інформаційний намет із брошурами про “подвиг Армії крайової” та її бійців.
У варшавському парку тим часом 22 великоформатні панелі розповідають про бойовий шлях 5-ї та 6-ї Вільнюських бригад АК та прославляють образ полковника Зиґмунта Шендзеляжа “Лупашка”.
“На тих, хто відвідає виставку у столичному Центрі культури “Добре місце”, чекають пам’ятки, що їх пропонує ІПН”, – інформує Польське радіо.
